Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Борис Коломанович угор Borisz Kalamanosz 1114 1153 1154 претендент на престол Угорщини в середині XII століття Син київс

Борис Коломанович

Борис Коломанович

Борис Коломанович (угор. Borisz Kalamanosz; 1114–1153/1154) — претендент на престол Угорщини в середині XII століття. Син київської княжни Євфимії, дочки Володимира Мономаха та другої дружини угорського короля Коломана I Книжника. Після того як Євфимію звинуватили у подружній зраді, Коломан вигнав її з Угорщини і ніколи не визнав, що Борис, який народився вже в Русі, був його сином. Борис вважав себе законним сином короля. Він висунув свої претензії на угорський трон, коли в 1131 році помер старший син Коломана I — король Стефан II. Борис здійснив кілька спроб захопити угорський трон від королів Бели II та Гези II, користуючись підтримкою Польщі, Священної Римської імперії та Візантії, проте в одній з битв він загинув.

Борис Коломанович
Біографічні дані
Народження1113 або 1112
Київська Русь
Смерть1154 або 1155
загиблий у бою
У шлюбі зАнна Дукена
ДітиКонстантин Коломан
БатькоКоломан I Книжник[1]
МатиЄвфимія Володимирівна[1]

Ранні роки

image
Монета короля Коломана I

Борис був сином Євфимії Володимирівни — дочки Володимира Мономаха, великого князя Київського. 1112 року її видали заміж за угорського короля Коломана I. Проте, як повідомляє «Chronicon Pictum», її «викрили в гріху перелюбу». Після цього король Коломан вигнав Євфимію з Угорщини. Вона втекла на свою батьківщину, Київську Русь, де народила сина в 1114 році. Його назвали на честь святого князя Бориса — одного з перших канонізованих Рюриковичів. Коломан ніколи не визнавав Бориса своїм сином. Борис виріс при дворі свого діда, Володимира Мономаха, у Києві.

Група скривджених угорських панів, як повідомляє «Chronicon Pictum», обрала «ішпанів Борса та Івана» королями, коли син Коломана і його наступник, король Стефан II, важко захворів у 1128 році. Проте згодом король одужав і наказав стратити Івана, а Борса — вигнати з Угорщини. Він утік до Візантійської імперії. Згідно з науковою теорією, ішпана Борса ідентифікують як Бориса Коломановича, проте ця гіпотеза не має значних підтверджень. Стефан II помер 1 березня 1131 року, і його двоюрідний брат Бела змінив його на престолі. На зібранні в Араді дружина нового короля Ілона Сербська наказала стратити всіх угорських панів, яких вона підозрювала в непідтримці сходження її чоловіка на престол.

Спроби захоплення угорського трону

Перша спроба

Після смерті Стефана II Борис висунув претензії на королівство свого батька і, як повідомляє Оттон Фрайзінзький, вирушив до Візантійської імперії. Візантійський історик Іоанн Кіннам повідомляє, що імператор Іоанн II Комнін «віддав [Борису] достатню честь і поєднав його в шлюбі з нареченою свого роду». Проте Борис покинув Візантію та поїхав до Польщі, оскільки, як повідомляє Оттон Фрайзінзький, імператор не надав йому військової допомоги.

Болеслав III Кривоустий, король Польщі, хотів надати Борисові допомогу, оскільки прагнув створити коаліцію проти Священної Римської імперії. Угорські втікачі та військові в Київській Русі також приєдналися до Бориса. Їхня об'єднана армія вторглася в Угорщину влітку 1132 року. Щоб протистояти їм, Бела II об'єднався з маркграфом Австрії Леопольдом III. Угорські пани, лояльні до сліпого короля Бели, страчували всіх інших панів, які відкрито не заперечили претензії Бориса на престол. 22 липня на берегах річки Сайо відбулася битва, в якій об'єднані угорсько-австрійські сили завдали поразки силам Бориса Коломановича. Ця поразка Бориса мала вагомі наслідки: надалі за правління Бели II він більше не пробував захопити престол Угорщини, оскільки його союзник, король Польщі Болеслав III, уклав із Белою мир у серпні 1135 року.

Друга спроба

Борис разом із Владиславом II, герцогом Богемії, відвідав Конрада III, короля Німеччини, наприкінці 1145 року. Як повідомляє Оттон Фрайзінзький, у «слізних і скорботних тонах» від скаржився Конрадові, що його позбавили спадщини, благаючи короля допомогти йому захопити Угорщину. Владислав II та його дружина Гертруда фон Бабенберг, які визнавали претензії Бориса, вмовляли Конрада III допомогти йому зібрати найманців в Австрії та Баварії.

Борисові найманці вторгнулися до Угорщини і в квітні 1146 року захопили фортецю Пожонь (нині Братислава, Словаччина). Король Геза II, син та наступник Бели II, скоро рушив до фортеці та взяв її в облогу. Він розпочав переговори із найманцями Бориса і підкупив їх, щоб вони здали Пожонь без бою. У відплату за підтримку Бориса Геза II почав вторгнення до Австрії, де в 11 вересня 1146 року розбив армію маркграфа Генріха II.

Третя спроба

image
Геза II із королем Франції Людовиком VII під час Другого хрестового походу. Зображення з «Chronicon Pictum»

На Різдво 1146 року король Конрад III оголосив про намір здійснити хрестовий похід до Святої Землі. Борис вирішив приєднатися до німецьких хрестоносців, щоб дістатися до Угорщини. Однак, як повідомляє , Геза II дізнався про план Бориса і «вилив багато грошей серед німців», вмовляючи їх відмовити у допомозі Борисові. Борис не відмовився від свого плану, оскільки, згідно з «Chronicon Pictum», він знав, що багато угорських дворян «прийняли б його за свого пана і, покинувши короля, пристали б до нього», якби йому вдалося повернутися до Угорщини.

Борис також звернувся до короля Франції Людовика VII, який також мав пройти через Центральну Європу на шляху до Святої Землі, доводячи йому своє спадкове право на угорський престол. Оскільки Людовик VII не відповів йому, Борис звернувся до двох французьких панів, щоб ті допомогли йому таємно приєднатися до хрестоносців із Франції, які увійшли до Угорщини влітку 1147 року. Після того як Геза II дізнався, що його суперник серед французів, він вимагав у короля Франції видати його, проте Людовик VII відмовив, найімовірніше, як вважає історик , тому, що дружина Бориса була родичкою візантійського імператора Мануїла I Комніна. Незважаючи на все, Борис покинув Угорщину і поїхав до Візантії, перебуваючи серед французьких хрестоносців.

Останні роки

Після трьох невдалих спроб захопити владу в Угорщині Борис Коломанович поселився у Візантії. Під час війни між Угорщиною та Візантією у 1150 році Борис воював у візантійській армії. За наказом імператора Мануїла він на чолі візантійської армії пограбував терени в районі річки Тіміш, змусивши невеликий загін угорців відступати. Борисові довелося покинути захоплені території, коли король Геза II приїхав на місце бойових дій на чолі з королівською армією.

Борис Коломанович помер у 1153 або 1154 році. Оттон Фрайзінзький писав, що Борис «був поранений і вбитий стрілою [з лука] якогось половця» у битві проти Угорщини не пізніше 1156 року. З іншого боку, візантійський історик Никита Хоніат писав про «якогось Калманоса», який «отримав смертельне поранення і закінчив своє життя» у битві проти «скіфів» — печенігів або половців, — які вторгнулися у Візантію по Нижньому Дунаю за якийсь час після кампанії імператора Мануїла проти Угорщини у 1150 році.

Родина

Дружиною Бориса, як повідомляє Одон Дейльський, була племінниця візантійського імператора Мануїла I, проте її ім'я достеменно не відоме. Історик Раймунд Кербль вважає, що її варто ідентифіковувати як Анну Дукену, оскільки вони називала себе kralaina (королева) у грамоті від вересня 1157 року. Вона взяла монастирське ім'я Арете після смерті чоловіка. Борис одружився зі своєю дружиною напередодні поїздки до Польщі наприкінці 1131 або на початку 1132 року, оскільки Оттон Фрайзінзький згадує про цей шлюб напередодні цієї поїздки.

Перший син Бориса, себастос Константин Коломан, був візантійським правителем Кілікії у 1163—1175 роках. Історик Ференц Макк ідентифікував ймовірного молодшого сина Бориса — , який, як повідомляє візантійський історик Іоанн Кіннам, який був племінником позбавленого престолу короля Стефана IV. Ні Константин, ні Стефан не робили спроб захопити престол Угорщини.

Коментарі

  1. «Калманос» — візантійський варіант патроніму «Коломанович»

Примітки

  1. Lundy D. R. The Peerage
    d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
  2. Борис Коломанович - Довідник з історії України М. Котляр, С. Кульчицький. uahistory.co (укр.). Процитовано 4 червня 2023.
  3. Леонов, 2012, с. 84.
  4. Makk, 1994, p. 120.
  5. Font, 2001, p. 79.
  6. Engel, 2001, p. 50.
  7. The Hungarian Illuminated Chronicle (ch. 149), p. 132
  8. Font, 2001, p. 50.
  9. Font, 2001, p. 81.
  10. The Hungarian Illuminated Chronicle (ch. 158), p. 135.
  11. Makk, 1989, p. 25.
  12. Makk, 1989, p. 26.
  13. The Two Cities: A Chronicle of Universal History of the Year 1146 A. D. by Otto, Bishop of Freising (ch. 7.21.), pp. 429—430.
  14. Makk, 1989, pp. 31, 153.
  15. Deeds of John and Manuel Comnenus by John Kinnamos (3.11), p. 93.
  16. Makk, 1989, p. 32.
  17. Makk, 1989, 32-33.
  18. Makk, 1989, p. 33.
  19. The Two Cities: A Chronicle of Universal History of the Year 1146 A. D. by Otto, Bishop of Freising (ch. 7.34.), p. 444.
  20. Makk, 1989, p. 36.
  21. Berend, Urbańczyk & Wiszewski, 2013, pp. 226-227.
  22. Makk, 1989, p. 39.
  23. Berry, 1969, p. 474.
  24. Odo of Deuil: De Profectione Ludovici VII in Orientem: The Journey of Louis VII to the East, p. 35.
  25. Makk, 1989, p. 40.
  26. The Hungarian Illuminated Chronicle (ch. 166.120), p. 138.
  27. Berry, 1989, p. 488.
  28. Engel, 2001, p. 51.
  29. Makk, 1989, p. 46.
  30. Makk, 1989, pp. 55-56.
  31. Makk, 1989, p. 56.
  32. Berend, Urbańczyk & Wiszewski, 2013, p. 229.
  33. The Deeds of Frederick Barbarossa (ch. 2.53), p. 168.
  34. Makk, 1989, p. 148.
  35. Cinnamus, Joannes (1836). Joannis Cinnami Epitome rerum ab Joanne et Alexio Comnensis gestarum (лат.). Impensis Ed. Weberi.
  36. Бибиков, Михаил (15 травня 2022). BYZANTINOROSSICA: Свод византийских свидетельств о Руси. Том II. Нарративные памятники (рос.). Litres. ISBN .
  37. Byzantion (англ.). Fondation Byzantine. 2003.
  38. O City of Byzantium, Annals of Niketas Choniates (2.94), p. 54.
  39. Makk, 1989, pp. 153, 145.
  40. Makk, 1989, p. 135.
  41. Makk, 1994, p. 68.
  42. Makk, 1994, p. 121.

Джерела

Первинні
  • Deeds of John and Manuel Comnenus by John Kinnamos (Translated by Charles M. Brand) (1976). Columbia University Press. .
  • O City of Byzantium, Annals of Niketas Choniatēs (Translated by Harry J. Magoulias) (1984). Wayne State University Press. .
  • Odo of Deuil: De Profectione Ludovici VII in Orientem: The Journey of Louis VII to the East (Edited with an English Translation by Virginia Gingerick Berry) (1948). Columbia University Press.
  • The Deeds of Frederick Barbarossa by Otto of Freising and his Continuator, Rahewin (Translated and annotated with an introduction by Charles Christopher Mierow with the collaboration of Richard Emery) (2004). Columbia University Press. .
  • The Hungarian Illuminated Chronicle: Chronica de Gestis Hungarorum (Edited by Dezső Dercsényi) (1970). Corvina, Taplinger Publishing. .
  • The Two Cities: A Chronicle of Universal History to the Year 1146 A. D. by Otto, Bishop of Freising (Translated in full with Introduction and Notes by Charles Christopher Mierow, Ph.D., LL.D., President of Colorado College, Edited by Austin P. Evans and Charles Knapp) (1928). Columbia University Press.
Вторинні
  • Леонов М. Я. Відносини Давньої Русі з країнами Європи // Переяславская рада: ее историческое значение и перспективы развития восточнославянской цивилизации : сб. науч. тр. : по материалам 6-й Междунар. науч.-практ. конф., 15-16 декабря 2011 г. — Харьков : НТУ "ХПИ", 2012. — С. 83—86.
  • Юрасов М. Кто помогал Борису Калмановичу в 1132 г. в его борьбе за венгерский престол с Белой II? / відп. ред. Я. Ісаєвич. НАН України. Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича // Княжа доба: історія і культура. — Львів, 2008. — С. 93-97. (рос.)
  • Berend Nora, Urbańczyk Przemysław, Wiszewski Przemysław. Central Europe in the High Middle Ages: Bohemia, Hungary and Poland, c. 900-c. 1300. — Cambridge University Press, 2013. — .
  • Berry Virginia G. The Second Crusade // A History of the Crusades, Volume I: The First Hundred Years. — The University of Wisconsin Press, 1969. — С. 463–512. — .
  • Engel Pál. The Realm of St Stephen: A History of Medieval Hungary, 895–1526. — I.B. Tauris Publishers, 2001. — .
  • Font Márta. Koloman the Learned, King of Hungary (Supervised by Gyula Kristó, Translated by Monika Miklán). — Márta Font (supported by the Publication Commission of the Faculty of Humanities of the University of Pécs), 2001. — .
  • Makk Ferenc. The Árpáds and the Comneni: Political Relations between Hungary and Byzantium in the 12th century (Translated by György Novák). — Akadémiai Kiadó, 1989. — .
  • Makk Ferenc. Borisz // Korai magyar történeti lexikon (9–14. század) [Encyclopedia of the Early Hungarian History (9th–14th centuries)]. — Akadémiai Kiadó, 1994. — С. 120–121. — .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Boris Kolomanovich ugor Borisz Kalamanosz 1114 1153 1154 pretendent na prestol Ugorshini v seredini XII stolittya Sin kiyivskoyi knyazhni Yevfimiyi dochki Volodimira Monomaha ta drugoyi druzhini ugorskogo korolya Kolomana I Knizhnika Pislya togo yak Yevfimiyu zvinuvatili u podruzhnij zradi Koloman vignav yiyi z Ugorshini i nikoli ne viznav sho Boris yakij narodivsya vzhe v Rusi buv jogo sinom Boris vvazhav sebe zakonnim sinom korolya Vin visunuv svoyi pretenziyi na ugorskij tron koli v 1131 roci pomer starshij sin Kolomana I korol Stefan II Boris zdijsniv kilka sprob zahopiti ugorskij tron vid koroliv Beli II ta Gezi II koristuyuchis pidtrimkoyu Polshi Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi ta Vizantiyi prote v odnij z bitv vin zaginuv Boris KolomanovichBiografichni daniNarodzhennya1113 abo 1112 Kiyivska RusSmert1154 abo 1155 zagiblij u boyuU shlyubi zAnna DukenaDitiKonstantin KolomanBatkoKoloman I Knizhnik 1 MatiYevfimiya Volodimirivna 1 Ranni rokiMoneta korolya Kolomana I Boris buv sinom Yevfimiyi Volodimirivni dochki Volodimira Monomaha velikogo knyazya Kiyivskogo 1112 roku yiyi vidali zamizh za ugorskogo korolya Kolomana I Prote yak povidomlyaye Chronicon Pictum yiyi vikrili v grihu perelyubu Pislya cogo korol Koloman vignav Yevfimiyu z Ugorshini Vona vtekla na svoyu batkivshinu Kiyivsku Rus de narodila sina v 1114 roci Jogo nazvali na chest svyatogo knyazya Borisa odnogo z pershih kanonizovanih Ryurikovichiv Koloman nikoli ne viznavav Borisa svoyim sinom Boris viris pri dvori svogo dida Volodimira Monomaha u Kiyevi Grupa skrivdzhenih ugorskih paniv yak povidomlyaye Chronicon Pictum obrala ishpaniv Borsa ta Ivana korolyami koli sin Kolomana i jogo nastupnik korol Stefan II vazhko zahvoriv u 1128 roci Prote zgodom korol oduzhav i nakazav stratiti Ivana a Borsa vignati z Ugorshini Vin utik do Vizantijskoyi imperiyi Zgidno z naukovoyu teoriyeyu ishpana Borsa identifikuyut yak Borisa Kolomanovicha prote cya gipoteza ne maye znachnih pidtverdzhen Stefan II pomer 1 bereznya 1131 roku i jogo dvoyuridnij brat Bela zminiv jogo na prestoli Na zibranni v Aradi druzhina novogo korolya Ilona Serbska nakazala stratiti vsih ugorskih paniv yakih vona pidozryuvala v nepidtrimci shodzhennya yiyi cholovika na prestol Sprobi zahoplennya ugorskogo tronuPersha sproba Pislya smerti Stefana II Boris visunuv pretenziyi na korolivstvo svogo batka i yak povidomlyaye Otton Frajzinzkij virushiv do Vizantijskoyi imperiyi Vizantijskij istorik Ioann Kinnam povidomlyaye sho imperator Ioann II Komnin viddav Borisu dostatnyu chest i poyednav jogo v shlyubi z narechenoyu svogo rodu Prote Boris pokinuv Vizantiyu ta poyihav do Polshi oskilki yak povidomlyaye Otton Frajzinzkij imperator ne nadav jomu vijskovoyi dopomogi Boleslav III Krivoustij korol Polshi hotiv nadati Borisovi dopomogu oskilki pragnuv stvoriti koaliciyu proti Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Ugorski vtikachi ta vijskovi v Kiyivskij Rusi takozh priyednalisya do Borisa Yihnya ob yednana armiya vtorglasya v Ugorshinu vlitku 1132 roku Shob protistoyati yim Bela II ob yednavsya z markgrafom Avstriyi Leopoldom III Ugorski pani loyalni do slipogo korolya Beli strachuvali vsih inshih paniv yaki vidkrito ne zaperechili pretenziyi Borisa na prestol 22 lipnya na beregah richki Sajo vidbulasya bitva v yakij ob yednani ugorsko avstrijski sili zavdali porazki silam Borisa Kolomanovicha Cya porazka Borisa mala vagomi naslidki nadali za pravlinnya Beli II vin bilshe ne probuvav zahopiti prestol Ugorshini oskilki jogo soyuznik korol Polshi Boleslav III uklav iz Beloyu mir u serpni 1135 roku Druga sproba Boris razom iz Vladislavom II gercogom Bogemiyi vidvidav Konrada III korolya Nimechchini naprikinci 1145 roku Yak povidomlyaye Otton Frajzinzkij u sliznih i skorbotnih tonah vid skarzhivsya Konradovi sho jogo pozbavili spadshini blagayuchi korolya dopomogti jomu zahopiti Ugorshinu Vladislav II ta jogo druzhina Gertruda fon Babenberg yaki viznavali pretenziyi Borisa vmovlyali Konrada III dopomogti jomu zibrati najmanciv v Avstriyi ta Bavariyi Borisovi najmanci vtorgnulisya do Ugorshini i v kvitni 1146 roku zahopili fortecyu Pozhon nini Bratislava Slovachchina Korol Geza II sin ta nastupnik Beli II skoro rushiv do forteci ta vzyav yiyi v oblogu Vin rozpochav peregovori iz najmancyami Borisa i pidkupiv yih shob voni zdali Pozhon bez boyu U vidplatu za pidtrimku Borisa Geza II pochav vtorgnennya do Avstriyi de v 11 veresnya 1146 roku rozbiv armiyu markgrafa Genriha II Tretya sproba Geza II iz korolem Franciyi Lyudovikom VII pid chas Drugogo hrestovogo pohodu Zobrazhennya z Chronicon Pictum Na Rizdvo 1146 roku korol Konrad III ogolosiv pro namir zdijsniti hrestovij pohid do Svyatoyi Zemli Boris virishiv priyednatisya do nimeckih hrestonosciv shob distatisya do Ugorshini Odnak yak povidomlyaye Geza II diznavsya pro plan Borisa i viliv bagato groshej sered nimciv vmovlyayuchi yih vidmoviti u dopomozi Borisovi Boris ne vidmovivsya vid svogo planu oskilki zgidno z Chronicon Pictum vin znav sho bagato ugorskih dvoryan prijnyali b jogo za svogo pana i pokinuvshi korolya pristali b do nogo yakbi jomu vdalosya povernutisya do Ugorshini Boris takozh zvernuvsya do korolya Franciyi Lyudovika VII yakij takozh mav projti cherez Centralnu Yevropu na shlyahu do Svyatoyi Zemli dovodyachi jomu svoye spadkove pravo na ugorskij prestol Oskilki Lyudovik VII ne vidpoviv jomu Boris zvernuvsya do dvoh francuzkih paniv shob ti dopomogli jomu tayemno priyednatisya do hrestonosciv iz Franciyi yaki uvijshli do Ugorshini vlitku 1147 roku Pislya togo yak Geza II diznavsya sho jogo supernik sered francuziv vin vimagav u korolya Franciyi vidati jogo prote Lyudovik VII vidmoviv najimovirnishe yak vvazhaye istorik tomu sho druzhina Borisa bula rodichkoyu vizantijskogo imperatora Manuyila I Komnina Nezvazhayuchi na vse Boris pokinuv Ugorshinu i poyihav do Vizantiyi perebuvayuchi sered francuzkih hrestonosciv Ostanni rokiPislya troh nevdalih sprob zahopiti vladu v Ugorshini Boris Kolomanovich poselivsya u Vizantiyi Pid chas vijni mizh Ugorshinoyu ta Vizantiyeyu u 1150 roci Boris voyuvav u vizantijskij armiyi Za nakazom imperatora Manuyila vin na choli vizantijskoyi armiyi pograbuvav tereni v rajoni richki Timish zmusivshi nevelikij zagin ugorciv vidstupati Borisovi dovelosya pokinuti zahopleni teritoriyi koli korol Geza II priyihav na misce bojovih dij na choli z korolivskoyu armiyeyu Boris Kolomanovich pomer u 1153 abo 1154 roci Otton Frajzinzkij pisav sho Boris buv poranenij i vbitij striloyu z luka yakogos polovcya u bitvi proti Ugorshini ne piznishe 1156 roku Z inshogo boku vizantijskij istorik Nikita Honiat pisav pro yakogos Kalmanosa yakij otrimav smertelne poranennya i zakinchiv svoye zhittya u bitvi proti skifiv pechenigiv abo polovciv yaki vtorgnulisya u Vizantiyu po Nizhnomu Dunayu za yakijs chas pislya kampaniyi imperatora Manuyila proti Ugorshini u 1150 roci RodinaDruzhinoyu Borisa yak povidomlyaye Odon Dejlskij bula pleminnicya vizantijskogo imperatora Manuyila I prote yiyi im ya dostemenno ne vidome Istorik Rajmund Kerbl vvazhaye sho yiyi varto identifikovuvati yak Annu Dukenu oskilki voni nazivala sebe kralaina koroleva u gramoti vid veresnya 1157 roku Vona vzyala monastirske im ya Arete pislya smerti cholovika Boris odruzhivsya zi svoyeyu druzhinoyu naperedodni poyizdki do Polshi naprikinci 1131 abo na pochatku 1132 roku oskilki Otton Frajzinzkij zgaduye pro cej shlyub naperedodni ciyeyi poyizdki Pershij sin Borisa sebastos Konstantin Koloman buv vizantijskim pravitelem Kilikiyi u 1163 1175 rokah Istorik Ferenc Makk identifikuvav jmovirnogo molodshogo sina Borisa yakij yak povidomlyaye vizantijskij istorik Ioann Kinnam yakij buv pleminnikom pozbavlenogo prestolu korolya Stefana IV Ni Konstantin ni Stefan ne robili sprob zahopiti prestol Ugorshini Komentari Kalmanos vizantijskij variant patronimu Kolomanovich PrimitkiLundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824 Boris Kolomanovich Dovidnik z istoriyi Ukrayini M Kotlyar S Kulchickij uahistory co ukr Procitovano 4 chervnya 2023 Leonov 2012 s 84 Makk 1994 p 120 Font 2001 p 79 Engel 2001 p 50 The Hungarian Illuminated Chronicle ch 149 p 132 Font 2001 p 50 Font 2001 p 81 The Hungarian Illuminated Chronicle ch 158 p 135 Makk 1989 p 25 Makk 1989 p 26 The Two Cities A Chronicle of Universal History of the Year 1146 A D by Otto Bishop of Freising ch 7 21 pp 429 430 Makk 1989 pp 31 153 Deeds of John and Manuel Comnenus by John Kinnamos 3 11 p 93 Makk 1989 p 32 Makk 1989 32 33 Makk 1989 p 33 The Two Cities A Chronicle of Universal History of the Year 1146 A D by Otto Bishop of Freising ch 7 34 p 444 Makk 1989 p 36 Berend Urbanczyk amp Wiszewski 2013 pp 226 227 Makk 1989 p 39 Berry 1969 p 474 Odo of Deuil De Profectione Ludovici VII in Orientem The Journey of Louis VII to the East p 35 Makk 1989 p 40 The Hungarian Illuminated Chronicle ch 166 120 p 138 Berry 1989 p 488 Engel 2001 p 51 Makk 1989 p 46 Makk 1989 pp 55 56 Makk 1989 p 56 Berend Urbanczyk amp Wiszewski 2013 p 229 The Deeds of Frederick Barbarossa ch 2 53 p 168 Makk 1989 p 148 Cinnamus Joannes 1836 Joannis Cinnami Epitome rerum ab Joanne et Alexio Comnensis gestarum lat Impensis Ed Weberi Bibikov Mihail 15 travnya 2022 BYZANTINOROSSICA Svod vizantijskih svidetelstv o Rusi Tom II Narrativnye pamyatniki ros Litres ISBN 978 5 457 36461 5 Byzantion angl Fondation Byzantine 2003 O City of Byzantium Annals of Niketas Choniates 2 94 p 54 Makk 1989 pp 153 145 Makk 1989 p 135 Makk 1994 p 68 Makk 1994 p 121 DzherelaPervinni Deeds of John and Manuel Comnenus by John Kinnamos Translated by Charles M Brand 1976 Columbia University Press ISBN 0 231 04080 6 O City of Byzantium Annals of Niketas Choniates Translated by Harry J Magoulias 1984 Wayne State University Press ISBN 978 0 8143 1764 8 Odo of Deuil De Profectione Ludovici VII in Orientem The Journey of Louis VII to the East Edited with an English Translation by Virginia Gingerick Berry 1948 Columbia University Press The Deeds of Frederick Barbarossa by Otto of Freising and his Continuator Rahewin Translated and annotated with an introduction by Charles Christopher Mierow with the collaboration of Richard Emery 2004 Columbia University Press ISBN 0 231 13419 3 The Hungarian Illuminated Chronicle Chronica de Gestis Hungarorum Edited by Dezso Dercsenyi 1970 Corvina Taplinger Publishing ISBN 0 8008 4015 1 The Two Cities A Chronicle of Universal History to the Year 1146 A D by Otto Bishop of Freising Translated in full with Introduction and Notes by Charles Christopher Mierow Ph D LL D President of Colorado College Edited by Austin P Evans and Charles Knapp 1928 Columbia University Press Vtorinni Leonov M Ya Vidnosini Davnoyi Rusi z krayinami Yevropi Pereyaslavskaya rada ee istoricheskoe znachenie i perspektivy razvitiya vostochnoslavyanskoj civilizacii sb nauch tr po materialam 6 j Mezhdunar nauch prakt konf 15 16 dekabrya 2011 g Harkov NTU HPI 2012 S 83 86 Yurasov M Kto pomogal Borisu Kalmanovichu v 1132 g v ego borbe za vengerskij prestol s Beloj II vidp red Ya Isayevich NAN Ukrayini Institut ukrayinoznavstva im I Krip yakevicha Knyazha doba istoriya i kultura Lviv 2008 S 93 97 ros Berend Nora Urbanczyk Przemyslaw Wiszewski Przemyslaw Central Europe in the High Middle Ages Bohemia Hungary and Poland c 900 c 1300 Cambridge University Press 2013 ISBN 978 0 521 78156 5 Berry Virginia G The Second Crusade A History of the Crusades Volume I The First Hundred Years The University of Wisconsin Press 1969 S 463 512 ISBN 0 299 04834 9 Engel Pal The Realm of St Stephen A History of Medieval Hungary 895 1526 I B Tauris Publishers 2001 ISBN 1 86064 061 3 Font Marta Koloman the Learned King of Hungary Supervised by Gyula Kristo Translated by Monika Miklan Marta Font supported by the Publication Commission of the Faculty of Humanities of the University of Pecs 2001 ISBN 963 482 521 4 Makk Ferenc The Arpads and the Comneni Political Relations between Hungary and Byzantium in the 12th century Translated by Gyorgy Novak Akademiai Kiado 1989 ISBN 963 05 5268 X Makk Ferenc Borisz Korai magyar torteneti lexikon 9 14 szazad Encyclopedia of the Early Hungarian History 9th 14th centuries Akademiai Kiado 1994 S 120 121 ISBN 963 05 6722 9

Дата публікації:
Топ