Богати р крим Bağatır рос Богатырь село в Україні у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Підпорядковане Зе

Богати́р (крим. Bağatır, рос. Богатырь) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Зеленівській сільській раді. Розташоване на південному сході району.

село Богатир
Богатир, вид з півночі Богатир, вид з півночі
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Бахчисарайський район
Рада	Зеленівська сільська рада
Облікова картка	Богатир
Основні дані
Засноване	1542
Населення	188
Поштовий індекс	98473
Телефонний код	+380 6554
Географічні дані
Географічні координати	44°34′46″ пн. ш. 34°00′27″ сх. д. / 44.57944° пн. ш. 34.00750° сх. д. / 44.57944; 34.00750Координати: 44°34′46″ пн. ш. 34°00′27″ сх. д. / 44.57944° пн. ш. 34.00750° сх. д. / 44.57944; 34.00750
Середня висота над рівнем моря	386 м


Місцева влада
Адреса ради	с. Зелене, вул. Поштова, 3
Карта
Богатир
Богатир
Мапа

Богатир у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Богатир.

В селі відновлена та діє старовинна мечеть та медресе.

Географія

Село розташоване в горах на південному сході району, на західному схилі масиву Бойка, у верхів'ях річки Бельбек, висота над рівнем моря — 386 м. Село лежить за 3 км від шосе, що проходить по Бельбекській долині, на Многоріччя (є путівець, по якому менше 2 км) і за 8 км від 30-го кілометра шосе E105 (Бахчисарай — Ялта) в селі Аромат.

Відстань до Бахчисараю близько 38 кілометрів, найближча залізнична станція — Сирень, приблизно за 30 кілометрів. Сусідні села: Нагірне в 1 кілометрі і Зелене — приблизно в 1 кілометрі.

Історія

За матеріалами археологічних досліджень околиць села, час його виникнення можна віднести VIII століття, одночасно з поселеннями на вершині масиву Бойка. Населяли місцевість корінне населення змішане з переселенцями, що прийшли сюди ще в III століття, що створили християнське князівство — Феодоро. Існує думка, що в пізній час Богатир входив в особистий домен правителів Мангупу, об'єднаний навколо сусіднього села , чию назву виводять від прізвища Гаврасів — династії мангупських князів.

Після розгрому князівства Османська імперія його землі включили в Кефінський еялет імперії, а Богатир — в Мангупський кадилик еялета. З часу турецького володарювання дійшов і перший документ, що зберігся, з 1542 року, у якому зустрічається назва села.

Зустрічається селище Бахадир кадилика Мангуб у 1652 році в джизї дефтера Ліва-і Кефе — податковій відомості по Кефінському еялету, згідно з якою в селі залишалися всього дві християнські сім'ї.

У «Відомості про виведених з Криму в Приазов'ї християн» Олександра Суворова від 18 вересня 1778 року, після приєднання еялета до Кримському ханству, Богатир не значиться, але, мабуть, тут достовірніше відомість митрополита Ігнатія, по якій з села виїхало 63 грецьких сім'ї, які заснували на новому місці село Багатир..

Російська імперія

Після анексії Криму Російською імперією, за новим адміністративним устроєм, Богатир, з 8 лютого 1784 року, приписали до Сімферопольському повіту Таврійської області, після Павлівських реформ, з 1792 по 1802 рік, входив в Акмечетський повіт Новоросійської губернії, а після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії, Богатир віднесли до Сімферопольського повіту. (з 8 (20) жовтня 1802 року — Таврійської губернії). Згідно зі складеною в 1805 році Відомості про усі селища, у що Сімферопольському повіті полягають. у селі в 16 дворах проживали 102 кримські татари, на військовій карті 1817 рік значиться 35 будинків.

У 1829 року в губернії провели адміністративну реформу, у результаті Богатир віднесли до , а через 9 років, в 1838 року, у знову створеному Ялтинському повіті була утворена (при цьому волосне правління офіційно знаходилося в селі , а фактично — у перетину повітового шосе на з дорогою ). Богатирська волость проіснувала до радянської територіальної реформи 1921 року

На військовій карті 1842 року у Багатирі вказані 80 дворів, а в складеному в 1864 році «Списку населених місць Таврійської губернії» — 438 жителів в 62 дворах і вказана мечеть. Результати Х ревізії 1887 року були внесені в «Пам'ятну книгу Таврійської губернії 1889 р»., по якій у Богатирі проживало 606 жителів в 118 дворах, а через рік військові топографи нарахували 129 будинків і уточнили, що усі жителі — кримські татари. Перепис 1897 року зафіксувала в селі 710 жителів, також виключно кримських татар.

Згідно з «Статистичним довідником Таврійської губернії, ч.1., Статистичний нарис Таврійської губернії, частина II, Випуск восьмий. за 1915 рік»у Богатирі на початку XX століття виділявся маєток Сеїт Бея Булгакова, великого землевласника і відомого мецената.

Новий час

В ході адміністративних реформ 1920-х років, у 1926 році, за новим адміністративним устроєм, Богатир відносився до Бахчисарайського району, а саме село було центром Багатирської сільради. У 1930 році був створений новий Фотисальский район (з 1933 року — Куйбишевський), куди віднесли і Богатир. У ті ж роки була ліквідована сільрада (у списках 1940 року вже не значиться).

Під час Німецько-радянської війни, після звільнення Криму, згідно з Постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року18 травня 1944 року усі кримські татари Богатиря виселені в Середню Азію, а в порожні будинки заселили переселенців з України.

Україна

30 грудня 1962 року, згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області», Куйбишевський район приєднали до Бахчисарайського.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 177 осіб, з яких 81 чоловік та 96 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 183 особи.

Динаміка чисельності населення

1542 — 41 родина, 7 сімей, у яких помер чоловік — глава сім'ї, 25 дорослих холостяків.
1805 — 102 чол. (всі кримські татари)
1864 — 438 чол.
1887 — 606 чол.
1897 — 710 чол. (всі кримські татари)
1926 — 598 чол. (591 кримських татар)
1939 — 596 чол.
1989 — 177 чол.
2001 — 188 чол.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
кримськотатарська	50,53 %
російська	42,02 %
українська	6,91 %
інші	0,54 %

Адреса органу місцевого самоврядування

Україна, Автономна Республіка Крим, Бахчисарайський район, село Зелене, вул. Поштова, 3

Примітки

Богатир у сестринських Вікіпроєктах
	Портал
	Означення у Вікісловнику^?
	Проєкт
	Проєкт
	Богатир у Вікісховищі^?

. Архів оригіналу за 19 грудня 2011. Процитовано 14 січня 2012.
Богатырь – село Бахчисарайского района. Симферопольское благочиние (рос.). Процитовано 4 жовтня 2023.
. Архів оригіналу за 10 серпня 2015. Процитовано 27 липня 2011.
А. Л. Якобсон. Середньовічні сільські поселення Південно-західного Криму, Візантійський літопис, № 46 (1962) стр.166.^{[недоступне посилання з червня 2019]}
. Архів оригіналу за 14 січня 2011. Процитовано 27 липня 2011.
А. Г. ГЕРЦЕН, Ю. М. Могаричов. Про деякі питання історії Таврії.^{[недоступне посилання з червня 2019]}
Т. М. Фадєєва, А. К. Шапошников. Князівство Феодоро і його князі. Сімферополь, 2005 р.
Yücel Öztürk. Osmanlı Hakimiyetinde Kefe 1475—1600. Kültür ve Turizm Bakanlığı Yayınları; Ankara, 2000.
З джизйє дефтера Ліва-і Кефе 1652 р.
. Архів оригіналу за 18 липня 2013. Процитовано 27 липня 2011.
. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 27 липня 2011.
. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 27 липня 2011.
. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
. Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 27 липня 2011.
«Військова топографічна карта півострова Крим . 1817-го року»^{[недоступне посилання з червня 2019]}
«Відомість про казенні волості Таврійської губернії» від 31 серпня 1829 р.
Ялта З 1771 року^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
Таврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 р.
«Повний Географічний опис нашої Вітчизни. Том XIV». СПб.1910 р. Стр.708
Прохоров В. В. Діяльність сімферопольської окружної міліції в початковий період Непу^{[недоступне посилання з травня 2019]}
«Топографічна карта півострова Крим, л. VII,.Зйомка полковн. Бетева і подолк. Оберга. 1842 г».^{[недоступне посилання з травня 2019]}
Пам'ятна книга Таврійської губернії 1889р^{[недоступне посилання з травня 2019]}
Карта Криму 1890 р. Ауджикою_Фоти-сала^{[недоступне посилання з червня 2019]}
Населені пункти Російської імперії в 500 і більше жителів. по перепису населення 1897 р. стор. 217. Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 27 липня 2011.
. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
. Архів оригіналу за 16 жовтня 2011. Процитовано 27 липня 2011.
Архів оригіналу за 2 червня 2010. Процитовано 27 липня 2011.
. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 27 липня 2011.
. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання

село Богатир на сайті Верховної Ради України^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
Карта. Південно-західний Крим [ 17 грудня 2011 у Wayback Machine.]

[1] . Архів оригіналу за 19 грудня 2011. Процитовано 14 січня 2012.

[2] Богатырь – село Бахчисарайского района. Симферопольское благочиние (рос.). Процитовано 4 жовтня 2023.

[3] . Архів оригіналу за 10 серпня 2015. Процитовано 27 липня 2011.

[4] А. Л. Якобсон. Середньовічні сільські поселення Південно-західного Криму, Візантійський літопис, № 46 (1962) стр.166.^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[5] . Архів оригіналу за 14 січня 2011. Процитовано 27 липня 2011.

[6] А. Г. ГЕРЦЕН, Ю. М. Могаричов. Про деякі питання історії Таврії.^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[7] Т. М. Фадєєва, А. К. Шапошников. Князівство Феодоро і його князі. Сімферополь, 2005 р.

[Yücel_Öztürk-8] Yücel Öztürk. Osmanlı Hakimiyetinde Kefe 1475—1600. Kültür ve Turizm Bakanlığı Yayınları; Ankara, 2000.

[9] З джизйє дефтера Ліва-і Кефе 1652 р.

[10] . Архів оригіналу за 18 липня 2013. Процитовано 27 липня 2011.

[11] . Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 27 липня 2011.

[12] . Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 27 липня 2011.

[13] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.

[14] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.

[15] . Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 27 липня 2011.

[16] «Військова топографічна карта півострова Крим . 1817-го року»^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[17] «Відомість про казенні волості Таврійської губернії» від 31 серпня 1829 р.

[18] Ялта З 1771 року^{[недоступне посилання з лютого 2019]}

[1864_г-19] Таврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 р.

[20] «Повний Географічний опис нашої Вітчизни. Том XIV». СПб.1910 р. Стр.708

[21] Прохоров В. В. Діяльність сімферопольської окружної міліції в початковий період Непу^{[недоступне посилання з травня 2019]}

[22] «Топографічна карта півострова Крим, л. VII,.Зйомка полковн. Бетева і подолк. Оберга. 1842 г».^{[недоступне посилання з травня 2019]}

[23] Пам'ятна книга Таврійської губернії 1889р^{[недоступне посилання з травня 2019]}

[24] Карта Криму 1890 р. Ауджикою_Фоти-сала^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[25] Населені пункти Російської імперії в 500 і більше жителів. по перепису населення 1897 р. стор. 217. Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 27 липня 2011.

[26] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.

[27] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.

[28] . Архів оригіналу за 16 жовтня 2011. Процитовано 27 липня 2011.

[29] Архів оригіналу за 2 червня 2010. Процитовано 27 липня 2011.

[30] . Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 27 липня 2011.

[31] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.

[населення_1989-32] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[населення_2001-33] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[населення_2001_мова-34] Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.