Зелене (Бахчисарайський район)

Зеле́не (до 1945 року — Татар-Осман, крим. Tatar Osman, рос. Зелёное) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, центр Зеленівської сільської ради. В селі більш як 90 дворів, у яких, за переписом 2001 року, проживає 280 чоловік. Площа — 29 гектарів.

село Зелене
Зелене, вид зі сходу Зелене, вид зі сходу
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Бахчисарайський район
Рада	Зеленівська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA01020190010051671
Облікова картка	Зелене
Основні дані
Населення	280
Поштовий індекс	98472
Телефонний код	+380 6554
Географічні дані
Географічні координати	44°35′40″ пн. ш. 34°00′38″ сх. д. / 44.59444° пн. ш. 34.01056° сх. д. / 44.59444; 34.01056Координати: 44°35′40″ пн. ш. 34°00′38″ сх. д. / 44.59444° пн. ш. 34.01056° сх. д. / 44.59444; 34.01056
Середня висота над рівнем моря	294 м
Місцева влада
Адреса ради	98472, Автономна Республіка Крим, Бахчисарайський район, с. Зелене, вул. Поштова, 3
Карта
Зелене
Зелене
Мапа
Зелене у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Зелене.

Географія

Зелене розташоване в східній частині району, у верхів'ях річки Бельбека біля підніжжя масиву Бойка Кримських гір, за 6 кілометрів від шосе E105 (Ялта — Бахчисарай).

До Бахчисараю від села близько 35 кілометрів, найближча залізнична станція — Сирень, приблизно за 28 кілометрів.

Назва

Історична назва Зеленого — Татар-Осман. Татар означає «татарин», Осман — поширене серед кримських татар чоловіче ім'я.

Історія

Історію села простежують від XV століття, мабуть тоді, після падіння, в 1475 році, князівства Феодоро, до складу якого входила долина Бельбека, тут оселилися мусульмани.

У документах уперше згадується в Камеральному описі Криму 1784 року як село бакчи-сарайськаго Мангупськаго кадилику (судового округу) Татар Осман..

Таврійської губернії). Згідно зі складеною в 1805 році Відомістю про всякі селища, у що Сімферопольському повіті полягають. у селі Татар-Осман-кой числився 21 двір з 101 кримським татарином, у 1817 році дворів налічувалося 20. У 1829 році Махульдурську волость перетворили в , а в 1838 році передали в знову освічений Ялтинський повіт, (волость перейменували в ). До 1842 року дворів в селі стало 33, після Кримської війни 1853–1856 років, до 1865 року, скоротилося до 22, у 1892 році відмічені 60 дворів з кримськотатарським населенням.

Зелене, вид з півночі.

У XIX — на початку XX століття Татар-Осман був незначним селом волості Ялтинського повіту: навіть волосна дорога у велике село проходила по іншій стороні долини..

У 1920-роки адміністративні межі волостей (скасовані в 1921 році) і районів неодноразово змінювалися і на 1926 рік, по новому адміністративному діленню, Татар-Осман-кой віднесли до Бахчисарайського району, а саме село було центром Татар-Османської сільради.

У 1930 році приписали до Фотисальському району, перейменованому в 1933 році в Куйбишевський.

18 травня 1944 року, згідно з Постановою ГКО № 5859 від 11 травня 1944 року

майже усі жителі Татар-Османкою були виселені в Середню Азію, а в порожні будинки заселили переселенців з України. Указом Президії Верховної Ради РРФСР 21 серпня 1945 року село Татар-Осман було перейменоване в Зелене (Татар-Османська сільрада — в Зеленівська), а в 1962 році село, разом з Куйбишевським районом, приєднали до Бахчисарайського.

Динаміка чисельності населення

• 1805 рік — 101 чол. (всі кримські татари)
• 1864 рік — 118 чол.
• 1926 рік — 430 чол. (всі кримські татари)
• 1939 рік — 427 чол.
• 1989 рік — 280 чол.
• 2001 рік — 280 чол.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 19 грудня 2011. Процитовано 14 січня 2012.
2. Зустрічаються варіанти ,
3. 2009/15/56.html Зеленівська сільрада^{[недоступне посилання з липня 2019]}
4. 1780-1800/Kamer_opis_1784/text5.phtml?id=5954 Камеральний Опис Криму л. А
5. nk/html/part 01.htm Адміністративно-територіальне ділення Криму^{[недоступне посилання з липня 2019]}
6. . Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 27 липня 2011.
7. 1/Крим_1817_р._Юго_Запад_7.jpg «Військова топографічна карта півострова Крим . 1817-го року»^{[недоступне посилання з червня 2019]}
8. Ялта З 1771 року^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
9. 8/Крим_1842_г_Південь.JPG «Топографічна карта півострова Крим, л.VII,.Зйомки полковника Бетева і подолк. Оберга. 1842 р.»^{[недоступне посилання з червня 2019]}
10. . Архів оригіналу за 22 липня 2017. Процитовано 27 липня 2011.
11. . Архів оригіналу за 22 липня 2017. Процитовано 27 липня 2011.
12. «Повний Географічний опис нашої Вітчизни. Том XIV». СПб.1910 р. Стр.707
13. terr preobrazovania v krimu 1783_1998.part1.rar Крим 1783–1998 рр., стор. 308^{[недоступне посилання з червня 2019]}
14. 3.html Постанова № ГОКО-5859 від 11 травня 1944 г
15. 1944.html Про переселення колгоспників в райони Криму^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
16. 1945_2.html Указ Президії Верховної Ради РРФСР^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
17. 1962_1.html Указ Президії Верховної Ради УКРАЇНСЬКОЇ РСР 30 грудня 1962 р.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
18. Таврія. Список населених місць за відомостями 1864 р.

Посилання

• Облікова картка на сайті Верховної Ради України [ 17 березня 2018 у Wayback Machine.]
• Зелене на картах
• Карта. Південно-західний Крим [ 17 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Зеленовська сільрада^{[недоступне посилання з червня 2019]}