OSM АмазонкаРозлив Амазонки супутниковий знімок4 26 54 пд ш 73 27 21 зх д 4 448360000028 пд ш 73 45590000002778197 зх д

|OSM=

Амазонка
Розлив Амазонки, супутниковий знімок

4°26′54″ пд. ш. 73°27′21″ зх. д. / 4.448360000028° пд. ш. 73.45590000002778197° зх. д.
Витік	Злиття річок Мараньйон та Укаялі
• координати	4°26′54″ пд. ш. 73°27′21″ зх. д. / 4.448360000028° пд. ш. 73.45590000002778197° зх. д.
• висота, м	5 597 м
Гирло	Атлантичний океан
• координати	0°42′28″ пн. ш. 50°05′22″ зх. д. / 0.707777777806° пн. ш. 50.08944444447222111° зх. д.
Басейн	басейн Амазонки
Країни:	Бразилія (62.4%), Перу (16.3%) Болівія (12.0%), Колумбія (6.3%) Еквадор (2.1%)
Довжина	6992
Площа басейну:	6 915 000
Середньорічний стік	219 000 м³/с (1-ше місце у світі)
Притоки:	Пурус, Ріу-Негру, Мадейра, Тапажос, Шінгу, Токантінс, Напо

Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Амазонка (значення).

Карта р. Амазонка з книги Генрі Уолтера Бейтса «Натураліст на Амазонці» (1958).

Амазо́нка — міжнародна річка в Південній Америці, найдовша річка у світі і найповноводніша. Її основні витоки, Мараньйон і Укаялі беруть початок у Перуанських Андах і об'єднуються в один потік довжиною 4 тисячі км, що тече на схід через Бразилію. Система має близько 48 280 км навігаційних шляхів, басейн річки становить 7 мільйонів км², близько половини загальної площі Південної Америки. Впадає в Атлантичний океан у районі екватора, створюючи у гирлі дельту (площа більше 100 тис. км²), яка включає також найбільший острів Бразилії — Маражо. Дельта має ширину 80 км, через яку проходить така величезна кількість води, що на відстані 64 км від берега вода на поверхні океану залишається прісною. У басейні Амазонки 5 мільйонів км² займають тропічні ліси, у яких зустрічаються 30% усіх відомих видів тварин і рослин. Це найвологіша область Землі; середній рівень опадів — 2540 мм на рік. Незалежні дослідження показали, що з 1985 року відбувається інтенсивна вирубка лісів (12 % проти 0,6 % у 1975 році), що може порушити екологічну систему регіону.

Амазонка є найдовшою річкою в світі. Десятки племен, що жили на її берегах шанували її як справжнє божество. Довжина цієї річки настільки величезна, що її омивають води цілих п'ять країн, а починається вона в Перу.

Географія

В Амазонки найбільший басейн — близько 6,9 мільйона км². Ця площа майже рівняється площі Австралії або США — її займають Бразилія, Болівія, Перу, Еквадор та Колумбія. Води, що ріка приносить в океан, роблять морську воду прісної на відстані більш ніж в 150 км. Довжина річки перевищує 25 тисяч км, а незліченні притоки Амазонки досягають довжини 1500 км.

Русло

С заходу на схід.

Верхів'я

Витоки Амазонки — Мараньйон і Укаялі — беруть початок у Перуанських Андах, де переважають скелясті безлісі гори, а клімат суворий і несприятливий для людини. Мараньйон довго тече в горах паралельно до берега океану по дну глибокої гірської складки. Перетворившись на могутній потік, він починає єдиноборство з гірськими кряжами і виривається на простір із тісних обіймів Анд.

Місце прориву Мараньйону — одне з найчудовіших на всій земній кулі. Місцевість — дика й надзвичайно мальовнича; вона вже нічим не нагадує суворого і пустельного району витоків річки. Що далі тече Мараньйон на схід через Монтану (так називається тут гірсько-лісова місцевість), то жаркішим і вологішим стає клімат, буйнішою і розкішнішою рослинність, багатшим і різноманітнішим тваринний світ.

На ділянці прориву Мараньйон утворює 27 — скелястих каньйонів, таких вузьких, що по їх дну немає місця навіть для стежки. У кожному понго Мараньйон кипить, нуртує і шалено мчить свої води, стиснені прямовисними скелястими стінами ущелин.

Останнє і найвідоміше звуження називається Понго де Мансеріче — «Ворота папуг». Поминувши його, річка назавжди залишає Анди і виходить на рівнини Амазонії, де стає судноплавною. Амазонія, чи Амазонська низовина,— одна з найбільших рівнин на земній кулі, царство лісів, боліт і води.

Середня течія

Злиття Ріу-Негру (чорні води) та Солімоес (каламутні) поблизу Манауса, Бразилія.

Після злиття двох основних гілок,— Мараньйону та Укаялі,— ще за кілька тисяч кілометрів до океану, Амазонка вже являє собою величезну річку, до 2 км завширшки. Вона тече поміж високих берегів, підмиваючи і руйнуючи їх. Час від часу в різних місцях чути глухий гуркіт: це терра каїда (зсув) — з гуркотом обвалюється підмита річкою ділянка берега. Човнярі і капітани суден дуже бояться таких обвалів і тому стараються триматися далі від небезпечних ділянок берега.

Слід відзначити ще одну дивовижну рису Амазонки: у світі немає другої великої річки з такою великою кількістю кольорових вод. Вода Ріу-Негру дуже темна, а Ріу-Бранку — біла, як молоко; є потоки з жовтим, сірим, зеленуватим, червонуватим забарвленням. У річковиків є цікавий звичай: відзначати перетин лінії, яка ділить кольорові води Амазонки і Ріу-Негру, своєрідним, дуже веселим святом. У цей час на пароплавах панує гомінке пожвавлення, усі кричать, співають, танцюють, обливають одне одного водою.

Після впадіння Ріу-Негру ширина потоку Амазонки перевищує 5 км, а глибина сягає 30—50 м. Ще більшою стає Амазонка після впадіння Мадейри. Вона така широка тут, що коли плисти по середині річки, майже не видно берегів.

Гирло

Супутникове зображення гирла річки Амазонки, вид на південь.

Визначення меж гирла Амазонки і те, наскільки воно широке, є предметом суперечок через своєрідну географію району. Недалеко від міста Бревес, Пару і Амазонка пов'язані серією каналів, що звуться фурос, а між ними лежить Маражо, острів розміром майже з Швейцарію, який є найбільшим у світі річково-морським островом.

Якщо рахувати річку Пара та океанський бік острова Маражо, гирло Амазонки має близько 325 кілометрів в ширину. У цьому випадку ширина естуарію річки, як правило, вимірюється від мосту Кабле Ноте, в бразильському штаті Амапа, до Понта-да-Тіжока недалеко від міста Куруса, в штаті Пара. За цим критерієм, Амазонка ширша в гирлі, ніж вся довжина річки Темзи в Англії.

Консервативніші вимірювання виключають з вимірювань гирло річки Пара, вимірюючи гирло Амазонки, таким чином, від гирла річки Арагуарі до Понта-Навіо на північному узбережжі Маражо, означаючи ширину гирла Амазонки у більше ніж 180 кілометрів. Якщо ж рахувати тільки основний канал річки, яким вважається рукав між островами Куруа (штат Амапа) і Журупарі (штат Пара), ширина зменшується приблизно до 15 кілометрів.

Довжина річки

До недавнього часу ніхто точно не знав, яка довжина Амазонки і яка її водоносність. Сперечалися також, яка притока Амазонки головна — Мараньйон чи Укаялі. Суперечка розв'язалась на користь першої з цих річок, бо в місці їх злиття Мараньйон несе води в кілька разів більше, ніж Укаялі.

Протягом довгого часу велася суперечка, яка річка найдовша у світі, Амазонка чи Ніл. Довжина Амазонки від початку Мараньйону до південного заходу острова Маражо близько 6 500 км. За даними Національного центру космічних досліджень Бразилії, довжина Амазонки - 6992,06 кілометра, у той час як Ніл, що протікає в Африці на 140 кілометрів коротший (6852,15 кілометра). Це робить південноамериканську річку не тільки найбільш повноводною, але й найдовшою в світі.

Притоки

На шляху від одного краю південноамериканського материка до другого, яким протікає річка, її живлять сила-силенна приток, причому 17 із них являють собою великі річки від 1 100 до 3 500 кілометрів завдовжки.

Найбільші притоки:

3 250 км — Мадейра (Madeira)
3 211 км — Пурус (Purus)
2 820 км — Жапура (Yapura)
2 639 км — Токантінс (Tocantins)
2 400 км — Журуа (Juruá)
2 250 км — Ріу-Негру (Rio Negro)
1 992 км — Тапажос (Tapajós)
1 979 км — Шінгу (Xingu)
1 900 км — Укаялі (Ucayali River)
1 575 км — Іса (Içá)
1 415 км — Мараньйон (Marañón)

Гідрографія

Є в Амазонки ще одна дивна властивість — вона повноводна протягом усього року і цим відрізняється від багатьох великих річок світу, що багатоводні або навесні чи влітку, коли в їх басейнах тануть сніги і льодовики, або в інші сезони року, залежно від випадання опадів.

Вивчаючи життя річки, вчені довідалися, що Амазонка має притоки, які несуть їй воду з південної і північної півкуль, і що ці річки за своїм режимом є антиподами.

Стік річки спостерігався протягом 68 років (1928—1996) в Обідосі, місті бразильського штату Пара, що розташоване за 537 км від її виходу в Атлантичний океан.

У Обідосі, середньорічний стік, спостережений за цей період, становив 176 177 м³/сек для водозбору 4 640 300 км², або 79,27% від загальної площі водозбору (приблизно 5 853 804 км²). Загалом, досліджуваний басейн не містить у собі ні великих «правих» басейнів Тапажосу та Шінгу, ні «лівих» басейнів, зокрема, річки Жарі, оскільки точки впадання цих річок лежать вниз за течією від міста Обідос.

Кількість опадів по всій площі досліджуваного басейну досягла показника 1 197 міліметрів на рік. Це втричі більше, ніж у басейні річки Конго, другої річки у світі за стоком та кількістю опадів, що вимірюються в Кіншасі, тобто майже на всьому басейні, і становить всього 359 міліметрів на рік.

Середньомісячний стік Амазонки (в м³/с), виміряний на контрольно-вимірювальній станції в Обідосі
Дані розраховані за 69 років
(середньорічний — 176 000 м³/с)

Розрахунковий середньомісячний стік Амазонки (в м³/сек) в гирлі,
з урахуванням його останніх чотирьох приток (щорічно 209000 м³/с)

Населення

Європейці, що прибули в XVI столітті до центральних районів басейну Амазонки, зустріли індіанські племена, які стояли на низькому ступені розвитку. Надзвичайно важкі умови життя в лісах Амазонки, найдикіших на земній кулі, постійна жорстока боротьба за існування, відірваність від районів стародавньої цивілізації — ось основні причини цієї відсталості.

За минулі віки відбулося змішання рас, і нині басейн Амазонки має досить строкате населення. Тут живуть люди усіх кольорів і відтінків шкіри, які тільки можна зустріти на Землі: білі (європейці), чорні (негри), червоношкірі (індіанці), «кольорові» — метиси, мулати і т. д. Нащадків білих і індіанців називають метисами, нащадків білих і негрів — мулатами тощо

Панівне становище в житті країн амазонського басейну належить білим — нащадкам іспанських, португальських та інших «цивілізованих» колоністів. Решта жителів — аборигени-індіанці й нащадки завезених сюди рабів-негрів — безправні, пригноблені, зазнають расової дискримінації. Рабство існує й нині, але в завуальованому вигляді. Із усіх великих річок Землі природа особливо щедро нагородила басейн Амазонки. В ньому є все необхідне, щоб забезпечити життєві потреби населення майже всієї нашої планети.

Флора та фауна

Річки амазонського басейну багаті на рибу. Вчені визначили, що жодна річка у світі не має такої багатої і різноманітної фауни прісноводних риб. Тільки у водах самої Амазонки, не рахуючи приток, налічується близько 750 видів риб, більше третини того, що взагалі зустрічається на земній кулі. Загалом в Амазонці разом із притоками мешкає понад 2 тисячі видів риб. Саме звідси походить багато популярних акваріумних риб — гупі, мечоносці, скалярії та інші. Серед ендеміків Амазонки широко відомі протоптери (дводишні риби); піраньї, що ведуть хижацький спосіб життя; арапаїма — одна з найбільших прісноводних риб, яка досягає 4-4,5 метрів завдовжки і ваги понад 200 кілограмів; аравана срібляста — досягає метрової довжини та може вистрибувати з води, хапаючи жуків із звисаючих над водою гілок. До чудес Амазонки належать «співучі» риби, схожі на сомів. Туристи розповідають, що їм доводилось у надвечірні години чути «спів» цих риб, схожий на тихі дзвони.

Економічний розвиток

Проєкт XX сторіччя — «Великий Каражас» передбачає широкий розвиток у найближчі 10—15 років гірничорудної промисловості в районі , розташованому на бразильській території в північній частині басейну Амазонки. Тут розвідані казково багаті родовища корисних копалин: залізної руди, міді, марганцю, бокситів, олова, золота.

У басейні Амазонки планується розташувати 428 гідроелектростанцій. Станом на 2017 р. уже побудовано або будується близько 140. Басейн служить джерелом 20 відсотків прісної води на планеті і середовищем існування безлічі рослин і тварин ендемічних (властивих для конкретної місцевості) видів.

Дослідження

Біля гирла Амазонки протягом кількох місяців у першій половині 1983 року працювала перша радянська комплексна експедиція, якій було підпорядковане наукове судно «Профессор Штокман».

Область гирла Амазонки — чудовий об'єкт для вивчення, бо за своїми велетенськими розмірами, великими глибинами, винятковою різноманітністю рослинного і тваринного світу являє собою щось середнє між річкою і морем. За впливом на природні, процеси, які відбуваються у воді, над суходолом і морем, її можна порівняти лише з морською течією Гольфстрим.

Експедиція була організована Інститутом океанології ім. П. П. Ширшова та Інститутом Латинської Америки Академії наук СРСР. У її роботах взяли участь кілька спеціалістів із Бразилії.

Дослідження річки проводилися в 67 точках, де бралися проби води і ґрунту, а також велися гідрологічні, гідрохімічні, гідробіологічні та інші спостереження. Крім того, дослідженням були охоплені області шлейфу і окремі глибоководні ділянки океану.

Група біогеохіміків вивчала органічні речовини, які виносяться Амазонкою в океан із глибин Амазонської низини і їх вплив на навколишнє океанське середовище. Відкладення в основному являють собою продукти життєдіяльності амазонських джунглів: білки, жири, цукроподібні речовини; залягаючи на дно океану, вони сприяють утворенню родовищ корисних копалин.

Історія відкриття

Восени 1499 року від берегів Іспанії відпливла флотилія з чотирьох каравел і взяла курс на південний захід. Нею командував Вісенте Яньєс Пінсон, який брав участь у першому плаванні Колумба.

Каравели перетнули Атлантичний океан і в січні 1500 року підійшли до східного виступу Південної Америки приблизно близько 6° південної широти. Одного разу флотилія збилася з дороги і втратила землю з поля зору. Невдовзі стався дивовижний випадок: океан, по якому пливли каравели, був повен прісної води.

Порадившись, моряки дійшли висновку, що перебувають у районі впадіння в океан якоїсь величезної річки, їхні припущення підтвердились. Знайшовши один із рукавів гирла, іспанці піднялися по ньому вгору на кілька кілометрів. По дорозі їм зустрілося кілька індіанських селищ, їхні жителі привітно зустріли прибульців, однак ті мали зовсім не мирні наміри: висаджувались на берег і влаштовували полювання на індіанців, їм вдалося захопити в полон понад тридцять чоловік. Цей живий «товар» вони збиралися вигідно продати після повернення.

Так було покладено початок «страхітливій чумі» — рабству і работоргівлі на південноамериканському континенті.

Одного разу, немовби з метою помститись за вчинені злочини, на каравели піднялася величезної сили хвиля, яка прийшла з океану. Це була страхітлива амазонська поророка. Вона пошкодила і розкидала судна іспанців.

Приголомшені моряки довго не могли прийти до тями. Тільки-но вода спала, уцілілі каравели з'єдналися і поквапились піти з небезпечного місця.

Не знайшовши ні золота, ні коштовностей, втративши половину флотилії і частину екіпажу, Пінсон у вересні 1500 року повернувся на батьківщину. В трюмах уцілілих кораблів було трохи сандалового дерева, цукрової тростини, різних дивовиж та полонені напівживі індіанці.

Зате географічні результати подорожі дуже великі: були відкриті північно-східне узбережжя Південної Америки і гирло Амазонки. Одного разу, це було 24 червня 1542 року, мандрівники безшумно пристали до одного із селищ, маючи намір поповнити запаси провіанту. Довкола панувала тиша, та щойно люди зійшли на берег, як на них посипався град списів і стріл. Натовп індіанців навально атакував зайд і так само швидко розсіявся після залпів із мушкетів. Однак незваним гостям довелося поквапливо відступити.

Після бою іспанці розповідали, що їм довелося битися із лютими індіанцями, які спритно володіли списами і луками. Довге волосся вкривало їхні плечі і спини, а на стегнах вони мали короткі спіднички.

У щоденнику Карвахаля з'явився відповідний запис, у якому висловлювалося припущення, що іспанці потрапили в країну амазонок.

Епізод бою іспанців з «амазонками» мав свої наслідки. По-перше, Велику річку назвали річкою Амазонок, а пізніше переінакшили в Амазонку.

Першим з європейців проплив по всій довжині річки від гирла до витоку в 1639 році португалець Педру Тейшейра. Один з його супутників, єзуїт Крістобаль де Акунья, надрукував перший опис подорожі по Амазонці.

Цікавий факт

На найдовшій річці світу не споруджено жодного мосту.

Дивись також

Примітки

. podrobnosti. 3 липня 2008. Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
Tom Sterling: Der Amazonas. Time-Life Bücher 1979, 8th German Printing, p. 20 (нім.)
Madeira (river). Talktalk.co.uk. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 13 лютого 2011.
Purus River: Information from. Answers.com. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 13 лютого 2011.
Japura River (river, South America) – Encyclopedia Britannica. Encyclopedia Britannica. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 13 лютого 2011.
Private Tutor. Infoplease.com. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 13 лютого 2011.
Juruá River: Information from. Answers.com. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 13 лютого 2011.
Negro River: Information from. Answers.com. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 13 лютого 2011.
Tapajos River (river, Brazil) – Encyclopedia Britannica. Encyclopedia Britannica. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 13 лютого 2011.
Xingu River. International Rivers. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 13 лютого 2011.
HowStuffWorks "The Ucayali River". Geography.howstuffworks.com. 30 березня 2008. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 13 лютого 2011.
GRDC — Amazon Basin — Station: Obidos [ 16 грудня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
GRDC — Congo Basin — Station: Kinshasa [ 19 січня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
. Архів оригіналу за 18 червня 2017. Процитовано 15 червня 2017.
Акунья, Крістобаль де [ 23 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
The Amazon River [ 29 липня 2016 у Wayback Machine.](англ.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Amazon River

Amazon River (river, South America) [ 30 квітня 2015 у Wayback Machine.] — Britannica Online Encyclopedia (англ.)
Sean Markey (25 октября 2006). Amazon River Once Flowed Other Way, Study Says (англ.). National Geographic. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 3 березня 2009.
Амазонка (фото) — Навколо Світу [ 30 квітня 2014 у Wayback Machine.]

[1] . podrobnosti. 3 липня 2008. Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 14 лютого 2019.

[2] Tom Sterling: Der Amazonas. Time-Life Bücher 1979, 8th German Printing, p. 20 (нім.)

[3] Madeira (river). Talktalk.co.uk. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 13 лютого 2011.

[4] Purus River: Information from. Answers.com. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 13 лютого 2011.

[5] Japura River (river, South America) – Encyclopedia Britannica. Encyclopedia Britannica. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 13 лютого 2011.

[6] Private Tutor. Infoplease.com. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 13 лютого 2011.

[7] Juruá River: Information from. Answers.com. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 13 лютого 2011.

[8] Negro River: Information from. Answers.com. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 13 лютого 2011.

[9] Tapajos River (river, Brazil) – Encyclopedia Britannica. Encyclopedia Britannica. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 13 лютого 2011.

[10] Xingu River. International Rivers. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 13 лютого 2011.

[11] HowStuffWorks "The Ucayali River". Geography.howstuffworks.com. 30 березня 2008. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 13 лютого 2011.

[12] GRDC — Amazon Basin — Station: Obidos [ 16 грудня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)

[13] GRDC — Congo Basin — Station: Kinshasa [ 19 січня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)

[14] . Архів оригіналу за 18 червня 2017. Процитовано 15 червня 2017.

[15] Акунья, Крістобаль де [ 23 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ

[16] The Amazon River [ 29 липня 2016 у Wayback Machine.](англ.)