Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Альніла́м (ε Ori) — великий блакитний надгігант, віддалений від Землі приблизно на 1 340 св. років, розташований у сузір'ї Оріона. Його світність оцінюється у 832 000 світностей Сонця, а маса — бл. 64,5 маси Сонця.
 Альнілам підсвічує NGC 1990. Фото Глена Юмана | |
| Дані спостереження Епоха J2000 | |
|---|---|
| Сузір’я | Оріон |
| Пряме піднесення | 05г 36х 12.8с |
| Схилення | −01° 12′ 06.9″ |
| Видима зоряна величина (V) | 1.69 (1.64 – 1.74) |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | B0 Ia |
| Показник кольору (B−V) | −0.18 |
| Показник кольору (U−B) | −1.03 |
| Тип змінності | типу α Лебедя |
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | 25.9 км/c |
| Власний рух (μ) | Пр.сх.: 1.49 мас/р Схил.: −1.06 мас/р |
| Паралакс (π) | 1.65 ± 0.45 мас |
| Відстань | прибл. 2000 св. р. (прибл. 600 пк) |
| Абсолютна зоряна величина (MV) | −6.95 |
| Фізичні характеристики | |
| Маса | 30-64.5 M☉ |
| Радіус | 28.6-42.0 R☉ |
| Світність | 389,000-832,000 L☉ |
| Ефективна температура | 27,000 K |
| Інші позначення | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для HD+37128 |
Опис і спостереження
Альнілам — блакитний надгігант, 30-та за яскравістю зоря на небі (4-та за яскравістю в сузір'ї Оріона). Разом з зорями Мінтака й Альнітак Альнілам утворює Пояс Оріона, відомий під різними іменами в багатьох стародавніх культурах. Альнілам є середньою зорею пояса. Сягає найвищої точки в небі опівночі 15 грудня.
Альнілам разом з іншими зорями пояса Оріона входить у розсіяне скупчення , якщо відстань до нього складає 412 парсек, або розташований за ним, якщо відстань складає 606 парсек.
Зоря є змінною типу α Лебедя, з амплітудою зміни яскравості від +1,64 до +1,74 видимої зоряної величини. Від 1943 року спектр цієї зорі слугує як одна зі стабільних якірних точок для класифікації інших зір. Альнілам є також однією з 58 зір, які використовуються у астрономічній навігації. Завдяки її відносно простому спектру зорю використовують для вивчення міжзоряного середовища.
З урахуванням маси й віку зорі, протягом наступного мільйона років Альнілам, імовірно, перетвориться на червоного надгіганта, а потім вибухне надновою. Зоря оточена молекулярною хмарою NGC 1990, яку вона підсвічує, утворюючи відбивну туманність. Її зоряний вітер може сягати швидкості 2000 км/с, тобто зоря втрачає масу у 20 мільйонів разів швидше, ніж Сонце.
Характеристики
Щодо характеристик Альнілама єдиної думки немає. Кроутер і колеги на основі моделювання зоряного вітру й атмосфери зорі 2006 року отримали світність у 275 000 світностей Сонця (L☉), ефективну температуру 27 000 K і радіус у 24 радіуси Сонця (R☉). Сірл і колеги, використовуючи код CMFGEN для аналізу спектру зорі 2008 року, вирахували світність на рівні 537 000 L☉, ефективну температуру 27 500 ± 100 K і радіус 32,4 ± 0,75 R☉. Аналіз спектру й віку зір-членів зоряної асоціації Orion OB1 дає масу в 34,6 маси Сонця (40,8 M☉ на час перебування на головній послідовності) і вік у 5,7 мільйони років.
Новіший детальний аналіз Альнілама на різних довжинах хвиль дає дуже високу світність, радіус і масу, якщо використовувати менше значення відстані до зорі у 606 парсек, на яке вказав Гіппаркоса; наприклад, за такої відстані яскравість визначена на рівні 863 000 L☉, найбільша коли-небудь розрахована для зорі. Якщо ж використати більший паралакс з початкового значення, яке дав Гіппаркос, відстань до зорі обраховується на рівні 412 парсек, що, відповідно, дає фізичні параметри, більш узгоджені з ранішими публікаціями.
Інші назви та історія
ε Orionis —позначення Баєра, 46 Orionis —Фламстіда.
Традиційна назва Альнілам походить з араб. النظام, трансліт. al-niẓām, дос. «низка (перлів)». Споріднені написання — Альніган і Альнітам; усі три назви, очевидно, є наслідками помилок при транслітерації або копіюванні, перша з яких виникла, ймовірно, через змішання з араб. النيلم, трансліт. al-nilam, дос. «сапфір».
Пояс Оріона
Три зорі Пояса Оріона разом були разом відомі під багатьма іменами протягом історії людства у різних культурах. Арабські назви включають Аль Ніджад ('Пояс'), Аль Насак ('Лінія'), Аль Алькат ('Золоті Зерна (чи Горіхи)') та у сучасній арабській — Аль Мізан аль Хакк ('Точний промінь вагів').
У китайській міфології вони також були відомі як «Зважуючий промінь». Також у Китаї Пояс був відомий як дім Трьох Сестер (спрощ.: 参宿; кит. трад.: 參宿; піньїнь: Shēn Xiù), один з 28 домів китайських сузір'їв. Це один з західних домів Білого Тигра.
У дохристиянській Скандинавії, Пояс був відомий як куделя (вертикальна частина прядки) Фріґґ або куделя Фрейї. Схожими за змістом середньовічними європейськими назвами, походженням з Біблії, були Посох Якова та Посох Петра, а також Три Маги чи Три Королі. У фінській міфології Пояс відомий як коса Вяйнямьойнена (Калевала) та Калеванський меч.
Народ з північно-західної Мексики називає Пояс Hapj (слово на позначення мисливця), який складається з трьох зір: Hap (муловий олень), Haamoja (вилоріг), and Mojet (товсторіг). Hap розташований посередині та застрелений мисливцем, його кров накрапала на острів Тібурон.
Примітки
- van Leeuwen, F. (November 2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy & Astrophysics. 474 (2): 653—664. arXiv:0708.1752. Bibcode:2007A&A...474..653V. doi:10.1051/0004-6361:20078357.
- Ducati, J. R. (2002). VizieR Online Data Catalog: Catalogue of Stellar Photometry in Johnson's 11-color system. CDS/ADC Collection of Electronic Catalogues. 2237. Bibcode:2002yCat.2237....0D.
- Ruban, E. V.; Alekseeva, G. A.; Arkharov, A. A.; Hagen-Thorn, E. I.; Galkin, V. D.; Nikanorova, I. N.; Novikov, V. V.; Pakhomov, V. P.; Puzakova, T. Yu. (September 2006). Spectrophotometric observations of variable stars. Astronomy Letters. 32 (9): 604—607. Bibcode:2006AstL...32..604R. doi:10.1134/S1063773706090052.
- Morgan, W. W.; Keenan, Philip C.; Kellman, Edith (1943). AN ATLAS OF STELLAR SPECTRA. Astrophys. monographs, Univ. Chicago Press.
- Gontcharov, G. A. (November 2006). Pulkovo Compilation of Radial Velocities for 35 495 Hipparcos stars in a common system. Astronomy Letters. 32 (11): 759—771. Bibcode:2006AstL...32..759G. doi:10.1134/S1063773706110065.
- Searle, S. C.; Prinja, R. K.; Massa, D.; Ryans, R. (2008). Quantitative studies of the optical and UV spectra of Galactic early B supergiants. I. Fundamental parameters. Astronomy and Astrophysics. Т. 481, № 3. с. 777—97. arXiv:0801.4289. Bibcode:2008A&A...481..777S. doi:10.1051/0004-6361:20077125.
- Raul E. Puebla; D. John Hillier; Janos Zsargó; David H. Cohen; Maurice A. Leutenegger. X-ray, UV and optical analysis of supergiants: ε Ori. arXiv:1511.09365. Bibcode:2016MNRAS.456.2907P. doi:10.1093/mnras/stv2783 (неактивний 2015-12-31).
{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із неактивним DOI станом на грудень 2015 () - Crowther, P. A.; Lennon, D. J.; Walborn, N. R. (January 2006). Physical parameters and wind properties of galactic early B supergiants. Astronomy & Astrophysics. Т. 446, № 1. с. 279—293. arXiv:astro-ph/0509436. Bibcode:2006A&A...446..279C. doi:10.1051/0004-6361:20053685.
- . Архів оригіналу за 9 травня 2008. Процитовано 4 березня 2016.
{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Voss, R.; Diehl, R.; Vink, J. S.; Hartmann, D. H. (2010). Probing the evolving massive star population in Orion with kinematic and radioactive tracers. Astronomy and Astrophysics. Т. 520. с. 10. arXiv:1005.3827. Bibcode:2010A&A...520A..51V. doi:10.1051/0004-6361/201014408. A51.
- Perryman, M. A. C.; Lindegren, L.; Kovalevsky, J.; Hoeg, E.; Bastian, U.; Bernacca, P. L.; Crézé, M.; Donati, F.; Grenon, M.; Grewing, M.; Van Leeuwen, F.; Van Der Marel, H.; Mignard, F.; Murray, C. A.; Le Poole, R. S.; Schrijver, H.; Turon, C.; Arenou, F.; Froeschlé, M.; Petersen, C. S. (1997). The HIPPARCOS Catalogue. Astronomy and Astrophysics 323. Т. 323. Bibcode:1997A&A...323L..49P.
- Allen, Richard Hinckley (1936). Star-names and their meanings. с. 314—315.
- Knobel, E. B. (September 1909). The name of epsilon Orionis. The Observatory. Т. 32. с. 357. Bibcode:1909Obs....32..357K.
- Schön, Ebbe (2004). Asa-Tors hammare, Gudar och jättar i tro och tradition. Stockholm: Hjalmarson & Högberg. с. 228. ISBN .
- Moser, Mary B.; Stephen A. Marlett (2005). (PDF) (Spanish та English) . Hermosillo, Sonora and Mexico City: Universidad de Sonora and Plaza y Valdés Editores. Архів оригіналу (PDF) за 12 квітня 2019. Процитовано 4 березня 2016.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Alnila m e Ori velikij blakitnij nadgigant viddalenij vid Zemli priblizno na 1 340 sv rokiv roztashovanij u suzir yi Oriona Jogo svitnist ocinyuyetsya u 832 000 svitnostej Soncya a masa bl 64 5 masi Soncya Alnilam Alnilam pidsvichuye NGC 1990 Foto Glena Yumana Dani sposterezhennya Epoha J2000 Suzir ya Orion Pryame pidnesennya 05g 36h 12 8s Shilennya 01 12 06 9 Vidima zoryana velichina V 1 69 1 64 1 74 Harakteristiki Spektralnij klas B0 Ia Pokaznik koloru B V 0 18 Pokaznik koloru U B 1 03 Tip zminnosti tipu a Lebedya Astrometriya Promeneva shvidkist Rv 25 9 km c Vlasnij ruh m Pr sh 1 49 mas r Shil 1 06 mas r Paralaks p 1 65 0 45 mas Vidstan pribl 2000 sv r pribl 600 pk Absolyutna zoryana velichina MV 6 95 Fizichni harakteristiki Masa 30 64 5 M Radius 28 6 42 0 R Svitnist 389 000 832 000 L Efektivna temperatura 27 000 K Inshi poznachennya Alnilam e Ori Oriona Oriona HR 1903 BD 01 969 HD 37128 SAO 132346 FK5 210 HIP 26311 TD1 4963 PosilannyaSIMBADdani dlya HD 37128Opis i sposterezhennyaAlnilam roztashovanij poseredini Poyasa Oriona i ye jogo najyaskravishoyu zoreyu Alnilam blakitnij nadgigant 30 ta za yaskravistyu zorya na nebi 4 ta za yaskravistyu v suzir yi Oriona Razom z zoryami Mintaka j Alnitak Alnilam utvoryuye Poyas Oriona vidomij pid riznimi imenami v bagatoh starodavnih kulturah Alnilam ye serednoyu zoreyu poyasa Syagaye najvishoyi tochki v nebi opivnochi 15 grudnya Alnilam razom z inshimi zoryami poyasa Oriona vhodit u rozsiyane skupchennya yaksho vidstan do nogo skladaye 412 parsek abo roztashovanij za nim yaksho vidstan skladaye 606 parsek Zorya ye zminnoyu tipu a Lebedya z amplitudoyu zmini yaskravosti vid 1 64 do 1 74 vidimoyi zoryanoyi velichini Vid 1943 roku spektr ciyeyi zori sluguye yak odna zi stabilnih yakirnih tochok dlya klasifikaciyi inshih zir Alnilam ye takozh odniyeyu z 58 zir yaki vikoristovuyutsya u astronomichnij navigaciyi Zavdyaki yiyi vidnosno prostomu spektru zoryu vikoristovuyut dlya vivchennya mizhzoryanogo seredovisha Z urahuvannyam masi j viku zori protyagom nastupnogo miljona rokiv Alnilam imovirno peretvoritsya na chervonogo nadgiganta a potim vibuhne nadnovoyu Zorya otochena molekulyarnoyu hmaroyu NGC 1990 yaku vona pidsvichuye utvoryuyuchi vidbivnu tumannist Yiyi zoryanij viter mozhe syagati shvidkosti 2000 km s tobto zorya vtrachaye masu u 20 miljoniv raziv shvidshe nizh Sonce HarakteristikiShodo harakteristik Alnilama yedinoyi dumki nemaye Krouter i kolegi na osnovi modelyuvannya zoryanogo vitru j atmosferi zori 2006 roku otrimali svitnist u 275 000 svitnostej Soncya L efektivnu temperaturu 27 000 K i radius u 24 radiusi Soncya R Sirl i kolegi vikoristovuyuchi kod CMFGEN dlya analizu spektru zori 2008 roku virahuvali svitnist na rivni 537 000 L efektivnu temperaturu 27 500 100 K i radius 32 4 0 75 R Analiz spektru j viku zir chleniv zoryanoyi asociaciyi Orion OB1 daye masu v 34 6 masi Soncya 40 8 M na chas perebuvannya na golovnij poslidovnosti i vik u 5 7 miljoni rokiv Novishij detalnij analiz Alnilama na riznih dovzhinah hvil daye duzhe visoku svitnist radius i masu yaksho vikoristovuvati menshe znachennya vidstani do zori u 606 parsek na yake vkazav Gipparkosa napriklad za takoyi vidstani yaskravist viznachena na rivni 863 000 L najbilsha koli nebud rozrahovana dlya zori Yaksho zh vikoristati bilshij paralaks z pochatkovogo znachennya yake dav Gipparkos vidstan do zori obrahovuyetsya na rivni 412 parsek sho vidpovidno daye fizichni parametri bilsh uzgodzheni z ranishimi publikaciyami Inshi nazvi ta istoriyae Orionis poznachennya Bayera 46 Orionis Flamstida Tradicijna nazva Alnilam pohodit z arab النظام translit al niẓam dos nizka perliv Sporidneni napisannya Alnigan i Alnitam usi tri nazvi ochevidno ye naslidkami pomilok pri transliteraciyi abo kopiyuvanni persha z yakih vinikla jmovirno cherez zmishannya z arab النيلم translit al nilam dos sapfir Poyas Oriona Dokladnishe Poyas Oriona OrionAlnilam ye serednoyu z troh zir poyasa Tri zori Poyasa Oriona razom buli razom vidomi pid bagatma imenami protyagom istoriyi lyudstva u riznih kulturah Arabski nazvi vklyuchayut Al Nidzhad Poyas Al Nasak Liniya Al Alkat Zoloti Zerna chi Gorihi ta u suchasnij arabskij Al Mizan al Hakk Tochnij promin vagiv U kitajskij mifologiyi voni takozh buli vidomi yak Zvazhuyuchij promin Takozh u Kitayi Poyas buv vidomij yak dim Troh Sester sprosh 参宿 kit trad 參宿 pinyin Shen Xiu odin z 28 domiv kitajskih suzir yiv Ce odin z zahidnih domiv Bilogo Tigra U dohristiyanskij Skandinaviyi Poyas buv vidomij yak kudelya vertikalna chastina pryadki Frigg abo kudelya Frejyi Shozhimi za zmistom serednovichnimi yevropejskimi nazvami pohodzhennyam z Bibliyi buli Posoh Yakova ta Posoh Petra a takozh Tri Magi chi Tri Koroli U finskij mifologiyi Poyas vidomij yak kosa Vyajnyamojnena Kalevala ta Kalevanskij mech Narod z pivnichno zahidnoyi Meksiki nazivaye Poyas Hapj slovo na poznachennya mislivcya yakij skladayetsya z troh zir Hap mulovij olen Haamoja vilorig and Mojet tovstorig Hap roztashovanij poseredini ta zastrelenij mislivcem jogo krov nakrapala na ostriv Tiburon Primitkivan Leeuwen F November 2007 Validation of the new Hipparcos reduction Astronomy amp Astrophysics 474 2 653 664 arXiv 0708 1752 Bibcode 2007A amp A 474 653V doi 10 1051 0004 6361 20078357 Ducati J R 2002 VizieR Online Data Catalog Catalogue of Stellar Photometry in Johnson s 11 color system CDS ADC Collection of Electronic Catalogues 2237 Bibcode 2002yCat 2237 0D Ruban E V Alekseeva G A Arkharov A A Hagen Thorn E I Galkin V D Nikanorova I N Novikov V V Pakhomov V P Puzakova T Yu September 2006 Spectrophotometric observations of variable stars Astronomy Letters 32 9 604 607 Bibcode 2006AstL 32 604R doi 10 1134 S1063773706090052 Morgan W W Keenan Philip C Kellman Edith 1943 AN ATLAS OF STELLAR SPECTRA Astrophys monographs Univ Chicago Press Gontcharov G A November 2006 Pulkovo Compilation of Radial Velocities for 35 495 Hipparcos stars in a common system Astronomy Letters 32 11 759 771 Bibcode 2006AstL 32 759G doi 10 1134 S1063773706110065 Searle S C Prinja R K Massa D Ryans R 2008 Quantitative studies of the optical and UV spectra of Galactic early B supergiants I Fundamental parameters Astronomy and Astrophysics T 481 3 s 777 97 arXiv 0801 4289 Bibcode 2008A amp A 481 777S doi 10 1051 0004 6361 20077125 Raul E Puebla D John Hillier Janos Zsargo David H Cohen Maurice A Leutenegger X ray UV and optical analysis of supergiants e Ori arXiv 1511 09365 Bibcode 2016MNRAS 456 2907P doi 10 1093 mnras stv2783 neaktivnij 2015 12 31 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz neaktivnim DOI stanom na gruden 2015 Crowther P A Lennon D J Walborn N R January 2006 Physical parameters and wind properties of galactic early B supergiants Astronomy amp Astrophysics T 446 1 s 279 293 arXiv astro ph 0509436 Bibcode 2006A amp A 446 279C doi 10 1051 0004 6361 20053685 Arhiv originalu za 9 travnya 2008 Procitovano 4 bereznya 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Voss R Diehl R Vink J S Hartmann D H 2010 Probing the evolving massive star population in Orion with kinematic and radioactive tracers Astronomy and Astrophysics T 520 s 10 arXiv 1005 3827 Bibcode 2010A amp A 520A 51V doi 10 1051 0004 6361 201014408 A51 Perryman M A C Lindegren L Kovalevsky J Hoeg E Bastian U Bernacca P L Creze M Donati F Grenon M Grewing M Van Leeuwen F Van Der Marel H Mignard F Murray C A Le Poole R S Schrijver H Turon C Arenou F Froeschle M Petersen C S 1997 The HIPPARCOS Catalogue Astronomy and Astrophysics 323 T 323 Bibcode 1997A amp A 323L 49P Allen Richard Hinckley 1936 Star names and their meanings s 314 315 Knobel E B September 1909 The name of epsilon Orionis The Observatory T 32 s 357 Bibcode 1909Obs 32 357K Schon Ebbe 2004 Asa Tors hammare Gudar och jattar i tro och tradition Stockholm Hjalmarson amp Hogberg s 228 ISBN 9189660412 Moser Mary B Stephen A Marlett 2005 PDF Spanish ta English Hermosillo Sonora and Mexico City Universidad de Sonora and Plaza y Valdes Editores Arhiv originalu PDF za 12 kvitnya 2019 Procitovano 4 bereznya 2016