Алхі́мія — це загальна назва систем трансформації людини, що засновані на метафорі хімічних перетворень та використанні хімічних сполук, а також спроб отримання дорогоцінних металів, еліксирів, філософського каменю, універсального розчинника, питного золота та інших речовин, які начебто володіють дивовижними властивостями.
Алхімія | |
Замінений на | хімія |
---|---|
Мета проєкту або місії | Філософський камінь, d, безсмертя, панацея і Еліксир молодості |
Зображений на | d |
Алхімія у Вікісховищі |
Вступ
В алхімії людина чи її окремі компоненти (свідомість, дух, душа, тіло, окремі енергії і т. п) розглядаються як субстанції, що мають особливі фізичні та хімічні властивості, і з ними здійснюються певні операції, що описуються мовою хімічних перетворень. Паралельно основній — хімічній — метафорі часто розвиваються інші .
В історії науки поняття «алхімія» вживається у двох значеннях:
- рання форма дослідження природи,
- рання філософська та спіритуальна дисципліна.
В обох випадках відбувається поєднання елементів хімії, металургії, фізики, медицини, астрології, семіотики, містицизму, спіритуалізму та мистецтва як складових частин єдиної великої сили. Широкого практичного застосування алхімія зазнала у Межиріччі, Стародавньому Єгипті, Персії, Індії та Китаї, а також в Античній Греції та Римі, в Мусульманських цивілізаціях та у Європі аж до XIX ст. — у комплексному вивченні разом із філософією у школах, діапазоном за останні 2500 років.
Західна алхімія завжди була ближчою до Герметизму — філософської та спіритуальної системи, коріння якої сягає постаті Гермеса Трісмегіста (Тричі Великого), синкретичного єгипетсько-грецького божества та легендарного алхіміка. Поєднання цих двох дисциплін у західній традиції вплинуло на зародження Розенкрейцерства, важливого езотеричного руху сімнадцятого століття. В епоху раннього Нового часу алхімія еволюціонувала в сучасну хімію.
Пошук благородних металів алхімічним шляхом заклав початки хімічних наук, дав пробірний аналіз руд, виявив властивості багатьох хімічних речовин, мінералів, металургійних сплавів.
Термін «Алхімія»
Існує декілька версій походження терміну «Алхімія» (латинське alchimia, alchymia)[]. Одна з них стверджує, що слово виникло від Chymeia — наливання, настоювання. Далекий відголос практики східних лікарів-фармацевтів, що добували соки лікарських рослин. Згідно з іншою думкою, корінь у слові алхімія — khem або kháme, chémi чи chúma, що означає і чорнозем, і свинець, і Чорну країну. Так називали стародавній Єгипет, а з Єгиптом пов'язували мистецтво жерців-знавців руд, металургів, золотих справ майстрів. Також вивчення земних надр (латинське húmus — земля). Інші можливі варіанти: давньогрецьке χυμος — «сік», «есенція», «волога», «смак», давньогрецьке χυμα — «сплав (металів)», «лиття», «потік», давньогрецьке χυμευσις — «змішування», давньогрецьке Χιμαιρα — «Химера». Старокитайське кім означає золото.
Основні положення алхімії
Усі без винятку алхімічні вчення відрізняються таємничістю та секретністю, що в історії часто давало привід до їх неправильного розуміння. Уявлення про алхімію як про «примітивну хімію», що склалося в науці до кінця XIX століття, було повністю переглянуто у XX столітті.
Реальні алхімічні традиції, напевно, сполучають внутрішню роботу з отриманням деяких речовин. Як і всі езотеричні знання, алхімія ґрунтується на постулаті про подібність мікрокосму і макрокосму.
У всіх алхімічних традиціях виняткову роль має ртуть та її сульфід — кіновар (HgS), які часом навіть дають назву всій алхімічній системі. Наприклад, «расаяна» (один зі змістів — «колісниця ртуті», «вчення ртуті») — індійська алхімічна традиція, «дань»(«цинь») («мистецтво кіноварі») — китайська. У європейській алхімії слово, яке позначає ртуть, збігається з іменем покровителя алхімії — Меркурія (бога і планети) та її легендарного засновника (Гермеса Трисмегіста). Дієвості алхімічних методів, як вважали найчастіше, потрібне сприятливе розташування небесних тіл, які спостерігали астрологи. Тобто є також очевидним зв'язок між методами алхіміків та астрологів. Крім того, використовується сірка, 6 традиційних металів (свинець, залізо, мідь, олово, срібло, золото), сполуки арсену (перш за все ауріпігмент та реальгар), стибій, селітри, луги та деякі інші неорганічні та органічні сполуки, а в китайській, індійській і тибетській алхімії, крім того, коштовні камені та трави.
У всіх алхімічних системах важливе значення мають ідеї:
- очищення речовин, що беруть участь у роботі, шляхом прожарювання, переплавлення, амальгамування, дистиляції;
- священного шлюбу, сполучення чоловічого та жіночого принципів, .
Остання в європейській алхімії має форму «хімічного весілля», «королівського шлюбу», сполучення брата і сестри, Сонця і Місяця, Гермафродита і , самця і самки різних тварин, в індійській — союз Шиви і Шакті, в китайській — з'єднання дракона і тигра чи зустрічі Пастуха і Ткачихи (Небесної Діви). Для єгипетсько-греко-арабсько-європейської алхімічної традиції виключно важливу роль має також ідея смерті (зазвичай у формі вбивства) і воскресіння.
Жодна з алхімічних традицій не описана скільки-небудь повно сучасною наукою. Дослідження знаходяться у початковій стадії, більш чи менш достовірно реконструйовані лише окремі фрагменти алхімічних систем. Ведуться дискусії навіть з основних питань. Це пов'язано перш за все з самим характером алхімічних вчень, що мають практичну спрямованість та передбачають трансформацію самого алхіміка. Основне відкриття дослідників алхімічних систем полягає в тому, що останні не можна правильно зрозуміти без практичного проходження всіх їх стадій самим дослідником. За своєю будовою алхімічні знання становлять дивовижні чарівні світи, сповнені загадок і таємниць. Цілком можливо, що нова інформація змінить наше уявлення про середньовічну алхімію та давні часи загалом.
Не зрозуміло, наскільки подібними є алхімічні системи різних культур і, зокрема, наскільки аналогічними є їх кінцеві результати. Також залишаються відкритими питання про походження алхімічних традицій, існування єдиного їх джерела, взаємні зв'язки та запозичення.
Існує думка про наявність генетичного зв'язку всередині таких груп:
- платонізм, пізньоантичний гностицизм, християнство, неоплатонізм, зороастризм, маніхейство, каббала, суфізм, елліністична, єгипетсько-елліністична, візантійська, арабська та європейська алхімія;
- практики сиддхарів — доарійського населення Індостана, індійська та буддійська тантра, індійська і тибетська алхімія;
- даосизм, китайська алхімія та алхімічні практики регіону китайського культурного впливу — Японія, Корея, Індокитай.
Історія алхімії
Алхімія в Європі з моменту свого зародження знаходилась у напівпідпільному стані. Однак європейські правителі, як світські, так і церковні, оголосивши алхімію поза законом, водночас опікувалися нею, розраховуючи на вигоди, які обіцяло знайдення способу отримання золота. Внаслідок цього європейська алхімія початково була вченням, доступним лише небагатьом. Цим пояснюється характерний для європейської алхімії надзвичайно туманний виклад досягнутих результатів.
Багато відкриттів мали сенсаційний характер. У 1602 р. чоботар та алхімік у горах Болонії знайшов камінь, який був настільки важким, що Касціароло припустив наявність золота у ньому. Намагаючись виділити золото з каменя, алхімік прожарив його з вугіллям і селітрою та відразу ж помітив, що охолоджений продукт світиться в темряві червонуватим кольором. Звістка про це вразила алхіміків, і важкий шпат (барій сульфат) став об'єктом хімічних досліджень. Він отримав низку назв: сонячний камінь, болонський фосфор тощо. У 1774 р. було встановлено, що у важкому шпаті міститься особлива «земля». Невідомий раніше метал отримав назву «барій» від грецького слова «важкий».
У середині XVII століття гамбурзький алхімік Генніг Бранд, у пошуках філософського каменя переганяючи людську сечу, виявив, що при прожарюванні осаду останній світиться у темряві. Це було щось нове та незвичайне. Цей фокус Бранд показував любителям та отримував за це плату, а потім продав свій «секрет» гамбурзькому алхіміку . Майже сто років існувала «фосфорна спекуляція», оскільки спосіб отримання фосфору тримався усіма в секреті. Тільки у 1743 р. німецький хімік Андреас Сигізмунд Маргграф (1709–1782) знайшов досконаліший спосіб отримання фосфору та опублікував його. Після цього почалося вивчення фосфору та його сполук.
До середини XVI століття у європейській алхімії стало очевидним розділення, що швидко посилювалося. З одного боку, це містичний напрям, представники якого, як і раніше, намагались здійснити трансмутацію металів за допомогою магії, з іншого — раціональні течії. Найбільш значущими серед останніх були ятрохімія та технічна хімія, що стали перехідним етапом від класичної алхімії до нової наукової хімії.
Головним результатом алхімічного періоду, окрім накопичення значного запасу знань про речовини, стало становлення емпіричного (дослідного) підходу до вивчення властивостей речовини. Алхіміки розробили ртутно-сірчану теорію (а згодом теорію трьох принципів — ртуті, сірки та солі), що узагальнювала дослідні дані. У цілому алхімічний період оцінюється істориками науки як необхідний перехідний етап між натурфілософією та експериментальним природознавством.
Однак алхімія мала негативні риси, що загнали її розвиток у глухий кут. По-перше, обмеженість предмета лише трансмутацією металів: усі алхімічні дії з речовиною були підвладні цій головній меті. По-друге, містицизм. По-третє, догматизм теорії — вчення Аристотеля, що лежало в основі ідеї трансмутації, приймалося за істину в останній інстанції без будь-яких пояснень. Нарешті, одвічно властива алхімії закритість була серйозною перешкодою для розвитку цього вчення.
Алхімія була історично першою дисципліною, що поєднала теорію та експеримент. Протягом майже двох тисячоліть — з часів античності до XVII століття нашої ери — алхіміки здійснили велику кількість перетворень речовин. З цих експериментів потім виросла наука хімія.
В Росії алхімія не була широко поширеною: до алхіміків не було довіри ні у влади, ні у народу. Замість алхіміків при аптеках та при царському дворі існували алхімісти. Вони готували звичайні ліки та були, по суті, хіміками-лаборантами. Алхімісти отримували та очищували найрізноманітніші речовини, змішували їх за вказівками аптекаря. Разом з аптекарем вони брали участь у аналізі та експертизі («надкушуванні») нових ліків. У XVIII столітті назва професії «алхіміст» поступово заміняється на «хімік».
Інтерес до алхімії не зник остаточно і в наш час. Значна частина сучасних прихильників окультизму та езотеричних учень продовжує займатись алхімією і на початку третього тисячоліття, хоча, звісно, без видимого успіху. Крім того, алхімія продовжує викликати інтерес і в досить широкого загалу людей. Як форма знання вона і далі активно взаємодіє в наш час з іншими формами альтернативного щодо науки знання і, напевно, буде досить активно взаємодіяти з ними в найближчому майбутньому.
В ряді робіт показано вкорінення феномена алхімії та супутнього езотеричного знання на теренах ранньомодерної України
Алхіміки
Першим знаменитим європейським алхіміком став монах-домініканець Альберт фон Больштедт (1193—1280), відоміший як Альберт Великий (Albertus Magnus). Праці Альберта Великого («Книга про алхімію», «Про метали і мінерали», «Алхімічний свод» та інші) відіграли важливу роль у тому, що натурфілософія Аристотеля стала найважливішою для європейських вчених пізнього середньовіччя та початку Нового Часу. Альберт Великий першим з європейських алхіміків детально описав властивості миш'яку, і тому йому часто приписують відкриття цієї речовини. Альберт Великий мав думку про те, що метали складаються з ртуті, сірки, миш'яку та нашатирю.
Сучасником Альберта Великого був англійський монах-францисканець Роджер Бекон (1214—1292). Він написав, зокрема, знамениті трактати «Дзеркало алхімії» та «Могутність алхімії». У трактатах дається детальний опис природи металів з точки зору ртутно-сірчаної теорії. Роджер Бекон визначав алхімію наступним чином: «Алхімія є наука, що вказує, як приготувати і отримати засіб, еліксир, який, якщо його кинути на метал чи недосконалу речовину, робить їх досконалими у момент дотику».
У працях Альберта Великого та Роджера Бекона, як і у працях арабських алхіміків, частка містицизму була порівняно невеликою. У той же час для європейської алхімії в цілому містичні елементи є значно характернішими, ніж для арабської.
До основоположників містичних течій часто відносять іспанського лікаря Арнальдо (Арнольда) з Вілланови (1240—1313) і Раймунда Луллія (1235—1313). Їх праці («Заповіт, що викладає у двох книгах всезагальне хімічне мистецтво» Раймунда Луллія, «Розарій філософів» Арнольда з Вілланови та інші) також були присвячені трансмутації (Луллій навіть стверджував, що йому нібито вдалося отримати філософський камінь та золото), причому особливий наголос робився на магічних операціях, необхідних для отримання бажаних результатів.
До алхіміків можна віднести великого англійського фізика і математика Ісаака Ньютона (1643—1727). Він віддав пошукам філософського каменя та універсального розчинника багато часу і сил. Але Ньютона цікавили не скільки способи отримання золота, скільки вивчення перетворень речовин.
Не менш відомий сучасник Ньютона Роберт Бойль, автор трактату «Хімік-скептик» та один із засновників наукової хімії, також не був чужим алхімічній традиції. Його перу ймовірно належить цікавий алхімічний трактат «Про деградацію золота», де описано «Анти-Еліксир» — протилежність філософського каменя, що здійснює трансмутацію металів у зворотному напрямку.
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 3 березня 2020. Процитовано 3 березня 2020.
- Rodyhin, K. and Rodyhin, M. (2019). Ukrainska alkhimiia v pokhidnykh sotsiokulturnoho rozuminnia: avantiurni proiavy. Donetskyi visnyk Naukovoho tovarystva im. Shevchenka. Vol. 46. Donetsk - Mariupol. P. 217-231. (In Ukrainian)
Джерела та література
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Alchemy |
- В. Л. Рабинович (1979). Алхимия как феномен средневековой культуры. Москва: Наука.
- Алхимисты России. Алхимия и алхимики (російською) . Архів оригіналу за 23 червня 2013.
- От Альберта Великого до Исаака Ньютона. Алхимия и алхимики (російською) . Архів оригіналу за 23 червня 2013.
- Введение в общую теорию алхимического символизма. Общая теория алхимического символизма (російською) . Архів оригіналу за 23 червня 2013.
- (російською) . Архів оригіналу за 29 вересня 2007.
- Чорноморденко І. В. (2004). . Мультиверсум. Філософський альманах. Центр духовної культури. 44. Архів оригіналу за 2 червня 2008. Процитовано 31 січня 2008.
- Костянтин Родигін, Віталій Білецький Феномен алхімії: Час, Хаос і Порядок // Схід, № 8 (99), 2009 р.The phenomenon of alchemy: the time, the chaos and the order [ 1 липня 2020 у Wayback Machine.]
- // Схід, № 4(118) (2012)
- Liebig J. von. Chemische Briefe / J. von Liebig. – Leipzig –Heidelberg, 1878. – 480 s.
- Элиаде М. Кузнецы и алхимики / [пер. с франц. Н.А. Михайлова, Т.В. Цивьян] // Азиатская алхимия / М. Элиаде. – М.: Янус-К, 1998. – С. 140-253.
- Канонников И.И. Алхимия и современная наука / И.И. Канонников // Свинцовые врата алхимии: История, символы, практика / [сост. В. Рохмистров]. – СПб.: Амфора, 2002. – С. 59-98.
- Родигін К. Модуси соціокультурного буття феномена української алхімії / К. Родигін, М. Родигін // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. – Донецьк, 2017. – Т. 44. – С. 268-279.
Посилання
- Алхімія // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zapit Alhimik perenapravlyaye syudi pro inshi znachennya div Alhimik znachennya Alhi miya ce zagalna nazva sistem transformaciyi lyudini sho zasnovani na metafori himichnih peretvoren ta vikoristanni himichnih spoluk a takozh sprob otrimannya dorogocinnih metaliv eliksiriv filosofskogo kamenyu universalnogo rozchinnika pitnogo zolota ta inshih rechovin yaki nachebto volodiyut divovizhnimi vlastivostyami AlhimiyaZaminenij nahimiyaMeta proyektu abo misiyiFilosofskij kamin d bezsmertya panaceya i Eliksir molodostiZobrazhenij nad Alhimiya u VikishovishiVstup Alhimik Vilyama Fettesa Duglasa 1853 r V alhimiyi lyudina chi yiyi okremi komponenti svidomist duh dusha tilo okremi energiyi i t p rozglyadayutsya yak substanciyi sho mayut osoblivi fizichni ta himichni vlastivosti i z nimi zdijsnyuyutsya pevni operaciyi sho opisuyutsya movoyu himichnih peretvoren Paralelno osnovnij himichnij metafori chasto rozvivayutsya inshi V istoriyi nauki ponyattya alhimiya vzhivayetsya u dvoh znachennyah rannya forma doslidzhennya prirodi rannya filosofska ta spiritualna disciplina V oboh vipadkah vidbuvayetsya poyednannya elementiv himiyi metalurgiyi fiziki medicini astrologiyi semiotiki misticizmu spiritualizmu ta mistectva yak skladovih chastin yedinoyi velikoyi sili Shirokogo praktichnogo zastosuvannya alhimiya zaznala u Mezhirichchi Starodavnomu Yegipti Persiyi Indiyi ta Kitayi a takozh v Antichnij Greciyi ta Rimi v Musulmanskih civilizaciyah ta u Yevropi azh do XIX st u kompleksnomu vivchenni razom iz filosofiyeyu u shkolah diapazonom za ostanni 2500 rokiv Zahidna alhimiya zavzhdi bula blizhchoyu do Germetizmu filosofskoyi ta spiritualnoyi sistemi korinnya yakoyi syagaye postati Germesa Trismegista Trichi Velikogo sinkretichnogo yegipetsko greckogo bozhestva ta legendarnogo alhimika Poyednannya cih dvoh disciplin u zahidnij tradiciyi vplinulo na zarodzhennya Rozenkrejcerstva vazhlivogo ezoterichnogo ruhu simnadcyatogo stolittya V epohu rannogo Novogo chasu alhimiya evolyucionuvala v suchasnu himiyu Poshuk blagorodnih metaliv alhimichnim shlyahom zaklav pochatki himichnih nauk dav probirnij analiz rud viyaviv vlastivosti bagatoh himichnih rechovin mineraliv metalurgijnih splaviv Termin Alhimiya Isnuye dekilka versij pohodzhennya terminu Alhimiya latinske alchimia alchymia dzherelo Odna z nih stverdzhuye sho slovo viniklo vid Chymeia nalivannya nastoyuvannya Dalekij vidgolos praktiki shidnih likariv farmacevtiv sho dobuvali soki likarskih roslin Zgidno z inshoyu dumkoyu korin u slovi alhimiya khem abo khame chemi chi chuma sho oznachaye i chornozem i svinec i Chornu krayinu Tak nazivali starodavnij Yegipet a z Yegiptom pov yazuvali mistectvo zherciv znavciv rud metalurgiv zolotih sprav majstriv Takozh vivchennya zemnih nadr latinske humus zemlya Inshi mozhlivi varianti davnogrecke xymos sik esenciya vologa smak davnogrecke xyma splav metaliv littya potik davnogrecke xymeysis zmishuvannya davnogrecke Ximaira Himera Starokitajske kim oznachaye zoloto Osnovni polozhennya alhimiyiUsi bez vinyatku alhimichni vchennya vidriznyayutsya tayemnichistyu ta sekretnistyu sho v istoriyi chasto davalo privid do yih nepravilnogo rozuminnya Uyavlennya pro alhimiyu yak pro primitivnu himiyu sho sklalosya v nauci do kincya XIX stolittya bulo povnistyu pereglyanuto u XX stolitti Realni alhimichni tradiciyi napevno spoluchayut vnutrishnyu robotu z otrimannyam deyakih rechovin Yak i vsi ezoterichni znannya alhimiya gruntuyetsya na postulati pro podibnist mikrokosmu i makrokosmu Alembik chastina distilyacijnogo aparatu Nyurnberg Nimeckij nacionalnij muzej U vsih alhimichnih tradiciyah vinyatkovu rol maye rtut ta yiyi sulfid kinovar HgS yaki chasom navit dayut nazvu vsij alhimichnij sistemi Napriklad rasayana odin zi zmistiv kolisnicya rtuti vchennya rtuti indijska alhimichna tradiciya dan cin mistectvo kinovari kitajska U yevropejskij alhimiyi slovo yake poznachaye rtut zbigayetsya z imenem pokrovitelya alhimiyi Merkuriya boga i planeti ta yiyi legendarnogo zasnovnika Germesa Trismegista Diyevosti alhimichnih metodiv yak vvazhali najchastishe potribne spriyatlive roztashuvannya nebesnih til yaki sposterigali astrologi Tobto ye takozh ochevidnim zv yazok mizh metodami alhimikiv ta astrologiv Krim togo vikoristovuyetsya sirka 6 tradicijnih metaliv svinec zalizo mid olovo sriblo zoloto spoluki arsenu persh za vse auripigment ta realgar stibij selitri lugi ta deyaki inshi neorganichni ta organichni spoluki a v kitajskij indijskij i tibetskij alhimiyi krim togo koshtovni kameni ta travi U vsih alhimichnih sistemah vazhlive znachennya mayut ideyi ochishennya rechovin sho berut uchast u roboti shlyahom prozharyuvannya pereplavlennya amalgamuvannya distilyaciyi svyashennogo shlyubu spoluchennya cholovichogo ta zhinochogo principiv Ostannya v yevropejskij alhimiyi maye formu himichnogo vesillya korolivskogo shlyubu spoluchennya brata i sestri Soncya i Misyacya Germafrodita i samcya i samki riznih tvarin v indijskij soyuz Shivi i Shakti v kitajskij z yednannya drakona i tigra chi zustrichi Pastuha i Tkachihi Nebesnoyi Divi Dlya yegipetsko greko arabsko yevropejskoyi alhimichnoyi tradiciyi viklyuchno vazhlivu rol maye takozh ideya smerti zazvichaj u formi vbivstva i voskresinnya Zhodna z alhimichnih tradicij ne opisana skilki nebud povno suchasnoyu naukoyu Doslidzhennya znahodyatsya u pochatkovij stadiyi bilsh chi mensh dostovirno rekonstrujovani lishe okremi fragmenti alhimichnih sistem Vedutsya diskusiyi navit z osnovnih pitan Ce pov yazano persh za vse z samim harakterom alhimichnih vchen sho mayut praktichnu spryamovanist ta peredbachayut transformaciyu samogo alhimika Osnovne vidkrittya doslidnikiv alhimichnih sistem polyagaye v tomu sho ostanni ne mozhna pravilno zrozumiti bez praktichnogo prohodzhennya vsih yih stadij samim doslidnikom Za svoyeyu budovoyu alhimichni znannya stanovlyat divovizhni charivni sviti spovneni zagadok i tayemnic Cilkom mozhlivo sho nova informaciya zminit nashe uyavlennya pro serednovichnu alhimiyu ta davni chasi zagalom Ne zrozumilo naskilki podibnimi ye alhimichni sistemi riznih kultur i zokrema naskilki analogichnimi ye yih kincevi rezultati Takozh zalishayutsya vidkritimi pitannya pro pohodzhennya alhimichnih tradicij isnuvannya yedinogo yih dzherela vzayemni zv yazki ta zapozichennya Isnuye dumka pro nayavnist genetichnogo zv yazku vseredini takih grup platonizm piznoantichnij gnosticizm hristiyanstvo neoplatonizm zoroastrizm manihejstvo kabbala sufizm ellinistichna yegipetsko ellinistichna vizantijska arabska ta yevropejska alhimiya praktiki siddhariv doarijskogo naselennya Indostana indijska ta buddijska tantra indijska i tibetska alhimiya daosizm kitajska alhimiya ta alhimichni praktiki regionu kitajskogo kulturnogo vplivu Yaponiya Koreya Indokitaj Istoriya alhimiyiAlhimiya v Yevropi z momentu svogo zarodzhennya znahodilas u napivpidpilnomu stani Odnak yevropejski praviteli yak svitski tak i cerkovni ogolosivshi alhimiyu poza zakonom vodnochas opikuvalisya neyu rozrahovuyuchi na vigodi yaki obicyalo znajdennya sposobu otrimannya zolota Vnaslidok cogo yevropejska alhimiya pochatkovo bula vchennyam dostupnim lishe nebagatom Cim poyasnyuyetsya harakternij dlya yevropejskoyi alhimiyi nadzvichajno tumannij viklad dosyagnutih rezultativ Bagato vidkrittiv mali sensacijnij harakter U 1602 r chobotar ta alhimik u gorah Boloniyi znajshov kamin yakij buv nastilki vazhkim sho Kasciarolo pripustiv nayavnist zolota u nomu Namagayuchis vidiliti zoloto z kamenya alhimik prozhariv jogo z vugillyam i selitroyu ta vidrazu zh pomitiv sho oholodzhenij produkt svititsya v temryavi chervonuvatim kolorom Zvistka pro ce vrazila alhimikiv i vazhkij shpat barij sulfat stav ob yektom himichnih doslidzhen Vin otrimav nizku nazv sonyachnij kamin bolonskij fosfor tosho U 1774 r bulo vstanovleno sho u vazhkomu shpati mistitsya osobliva zemlya Nevidomij ranishe metal otrimav nazvu barij vid greckogo slova vazhkij U seredini XVII stolittya gamburzkij alhimik Gennig Brand u poshukah filosofskogo kamenya pereganyayuchi lyudsku sechu viyaviv sho pri prozharyuvanni osadu ostannij svititsya u temryavi Ce bulo shos nove ta nezvichajne Cej fokus Brand pokazuvav lyubitelyam ta otrimuvav za ce platu a potim prodav svij sekret gamburzkomu alhimiku Majzhe sto rokiv isnuvala fosforna spekulyaciya oskilki sposib otrimannya fosforu trimavsya usima v sekreti Tilki u 1743 r nimeckij himik Andreas Sigizmund Marggraf 1709 1782 znajshov doskonalishij sposib otrimannya fosforu ta opublikuvav jogo Pislya cogo pochalosya vivchennya fosforu ta jogo spoluk Laboratoriya alhimika Gamburg 1595 Do seredini XVI stolittya u yevropejskij alhimiyi stalo ochevidnim rozdilennya sho shvidko posilyuvalosya Z odnogo boku ce mistichnij napryam predstavniki yakogo yak i ranishe namagalis zdijsniti transmutaciyu metaliv za dopomogoyu magiyi z inshogo racionalni techiyi Najbilsh znachushimi sered ostannih buli yatrohimiya ta tehnichna himiya sho stali perehidnim etapom vid klasichnoyi alhimiyi do novoyi naukovoyi himiyi Golovnim rezultatom alhimichnogo periodu okrim nakopichennya znachnogo zapasu znan pro rechovini stalo stanovlennya empirichnogo doslidnogo pidhodu do vivchennya vlastivostej rechovini Alhimiki rozrobili rtutno sirchanu teoriyu a zgodom teoriyu troh principiv rtuti sirki ta soli sho uzagalnyuvala doslidni dani U cilomu alhimichnij period ocinyuyetsya istorikami nauki yak neobhidnij perehidnij etap mizh naturfilosofiyeyu ta eksperimentalnim prirodoznavstvom Odnak alhimiya mala negativni risi sho zagnali yiyi rozvitok u gluhij kut Po pershe obmezhenist predmeta lishe transmutaciyeyu metaliv usi alhimichni diyi z rechovinoyu buli pidvladni cij golovnij meti Po druge misticizm Po tretye dogmatizm teoriyi vchennya Aristotelya sho lezhalo v osnovi ideyi transmutaciyi prijmalosya za istinu v ostannij instanciyi bez bud yakih poyasnen Nareshti odvichno vlastiva alhimiyi zakritist bula serjoznoyu pereshkodoyu dlya rozvitku cogo vchennya Alhimiya bula istorichno pershoyu disciplinoyu sho poyednala teoriyu ta eksperiment Protyagom majzhe dvoh tisyacholit z chasiv antichnosti do XVII stolittya nashoyi eri alhimiki zdijsnili veliku kilkist peretvoren rechovin Z cih eksperimentiv potim virosla nauka himiya V Rosiyi alhimiya ne bula shiroko poshirenoyu do alhimikiv ne bulo doviri ni u vladi ni u narodu Zamist alhimikiv pri aptekah ta pri carskomu dvori isnuvali alhimisti Voni gotuvali zvichajni liki ta buli po suti himikami laborantami Alhimisti otrimuvali ta ochishuvali najriznomanitnishi rechovini zmishuvali yih za vkazivkami aptekarya Razom z aptekarem voni brali uchast u analizi ta ekspertizi nadkushuvanni novih likiv U XVIII stolitti nazva profesiyi alhimist postupovo zaminyayetsya na himik Interes do alhimiyi ne znik ostatochno i v nash chas Znachna chastina suchasnih prihilnikiv okultizmu ta ezoterichnih uchen prodovzhuye zajmatis alhimiyeyu i na pochatku tretogo tisyacholittya hocha zvisno bez vidimogo uspihu Krim togo alhimiya prodovzhuye viklikati interes i v dosit shirokogo zagalu lyudej Yak forma znannya vona i dali aktivno vzayemodiye v nash chas z inshimi formami alternativnogo shodo nauki znannya i napevno bude dosit aktivno vzayemodiyati z nimi v najblizhchomu majbutnomu V ryadi robit pokazano vkorinennya fenomena alhimiyi ta suputnogo ezoterichnogo znannya na terenah rannomodernoyi UkrayiniAlhimiki Alhimik Kartina Nyuella Konversa Vayeta 1937 r Pershim znamenitim yevropejskim alhimikom stav monah dominikanec Albert fon Bolshtedt 1193 1280 vidomishij yak Albert Velikij Albertus Magnus Praci Alberta Velikogo Kniga pro alhimiyu Pro metali i minerali Alhimichnij svod ta inshi vidigrali vazhlivu rol u tomu sho naturfilosofiya Aristotelya stala najvazhlivishoyu dlya yevropejskih vchenih piznogo serednovichchya ta pochatku Novogo Chasu Albert Velikij pershim z yevropejskih alhimikiv detalno opisav vlastivosti mish yaku i tomu jomu chasto pripisuyut vidkrittya ciyeyi rechovini Albert Velikij mav dumku pro te sho metali skladayutsya z rtuti sirki mish yaku ta nashatiryu Suchasnikom Alberta Velikogo buv anglijskij monah franciskanec Rodzher Bekon 1214 1292 Vin napisav zokrema znameniti traktati Dzerkalo alhimiyi ta Mogutnist alhimiyi U traktatah dayetsya detalnij opis prirodi metaliv z tochki zoru rtutno sirchanoyi teoriyi Rodzher Bekon viznachav alhimiyu nastupnim chinom Alhimiya ye nauka sho vkazuye yak prigotuvati i otrimati zasib eliksir yakij yaksho jogo kinuti na metal chi nedoskonalu rechovinu robit yih doskonalimi u moment dotiku U pracyah Alberta Velikogo ta Rodzhera Bekona yak i u pracyah arabskih alhimikiv chastka misticizmu bula porivnyano nevelikoyu U toj zhe chas dlya yevropejskoyi alhimiyi v cilomu mistichni elementi ye znachno harakternishimi nizh dlya arabskoyi Do osnovopolozhnikiv mistichnih techij chasto vidnosyat ispanskogo likarya Arnaldo Arnolda z Villanovi 1240 1313 i Rajmunda Lulliya 1235 1313 Yih praci Zapovit sho vikladaye u dvoh knigah vsezagalne himichne mistectvo Rajmunda Lulliya Rozarij filosofiv Arnolda z Villanovi ta inshi takozh buli prisvyacheni transmutaciyi Lullij navit stverdzhuvav sho jomu nibito vdalosya otrimati filosofskij kamin ta zoloto prichomu osoblivij nagolos robivsya na magichnih operaciyah neobhidnih dlya otrimannya bazhanih rezultativ Do alhimikiv mozhna vidnesti velikogo anglijskogo fizika i matematika Isaaka Nyutona 1643 1727 Vin viddav poshukam filosofskogo kamenya ta universalnogo rozchinnika bagato chasu i sil Ale Nyutona cikavili ne skilki sposobi otrimannya zolota skilki vivchennya peretvoren rechovin Ne mensh vidomij suchasnik Nyutona Robert Bojl avtor traktatu Himik skeptik ta odin iz zasnovnikiv naukovoyi himiyi takozh ne buv chuzhim alhimichnij tradiciyi Jogo peru jmovirno nalezhit cikavij alhimichnij traktat Pro degradaciyu zolota de opisano Anti Eliksir protilezhnist filosofskogo kamenya sho zdijsnyuye transmutaciyu metaliv u zvorotnomu napryamku Div takozhHimiya Istoriya himiyiPrimitki Arhiv originalu za 3 bereznya 2020 Procitovano 3 bereznya 2020 Rodyhin K and Rodyhin M 2019 Ukrainska alkhimiia v pokhidnykh sotsiokulturnoho rozuminnia avantiurni proiavy Donetskyi visnyk Naukovoho tovarystva im Shevchenka Vol 46 Donetsk Mariupol P 217 231 In Ukrainian Dzherela ta literaturaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu AlchemyV L Rabinovich 1979 Alhimiya kak fenomen srednevekovoj kultury Moskva Nauka Alhimisty Rossii Alhimiya i alhimiki rosijskoyu Arhiv originalu za 23 chervnya 2013 Ot Alberta Velikogo do Isaaka Nyutona Alhimiya i alhimiki rosijskoyu Arhiv originalu za 23 chervnya 2013 Vvedenie v obshuyu teoriyu alhimicheskogo simvolizma Obshaya teoriya alhimicheskogo simvolizma rosijskoyu Arhiv originalu za 23 chervnya 2013 rosijskoyu Arhiv originalu za 29 veresnya 2007 Chornomordenko I V 2004 Multiversum Filosofskij almanah Centr duhovnoyi kulturi 44 Arhiv originalu za 2 chervnya 2008 Procitovano 31 sichnya 2008 Kostyantin Rodigin Vitalij Bileckij Fenomen alhimiyi Chas Haos i Poryadok Shid 8 99 2009 r The phenomenon of alchemy the time the chaos and the order 1 lipnya 2020 u Wayback Machine Shid 4 118 2012 Liebig J von Chemische Briefe J von Liebig Leipzig Heidelberg 1878 480 s Eliade M Kuznecy i alhimiki per s franc N A Mihajlova T V Civyan Aziatskaya alhimiya M Eliade M Yanus K 1998 S 140 253 Kanonnikov I I Alhimiya i sovremennaya nauka I I Kanonnikov Svincovye vrata alhimii Istoriya simvoly praktika sost V Rohmistrov SPb Amfora 2002 S 59 98 Rodigin K Modusi sociokulturnogo buttya fenomena ukrayinskoyi alhimiyi K Rodigin M Rodigin Doneckij visnik Naukovogo tovaristva im Shevchenka Doneck 2017 T 44 S 268 279 PosilannyaAlhimiya Ukrayinska Religiyeznavcha Enciklopediya