Аделантадо ісп Adelantado військовий титул іспанської знаті що була на службі короля Іспанії під час завоювань нових зем

Аделантадо (ісп. Adelantado) — військовий титул іспанської знаті, що була на службі короля Іспанії під час завоювань нових земель у XV—XVII століттях. Аделантадо виконували роль намісника короля та судді у регіонах, що були недавно відкриті або завойовані. Ці регіони ще не належали до іспанських віце-королівств і аделантадо підпорядковувались лише Раді Індій, установі яка володіла законодавчою, виконавчою та судовою владою в іспанських колоніях.

Бартоломео Колумб, перший конкістадор-аделантадо

Історія

Термін виник у період Реконкісти. Походить від іспанського виразу «por adelantado», що буквально означає «попереду» (тобто «той, що йде попереду»). У цей час титул був рівнозначний з титулом префект міста. Аделантадо були управителями щойно відвойованих у мусульман міст. Найраніший відомий аделантадо був призначений Альфонсо X у 1253 році у щойно завойованій території «Ла-Фронтера» (Андалусія). Юридично посада аделантадо була прописана у збірнику законів Сім Партид. Згідно з ним аделантадо виконував виконавчу та судову владу від імені короля на призначеній йому області.

У 1503 році титул аделантадо наданий на його нащадкам після завоювання Канарських островів.

У Добу великих географічних відкриттів поняття аделантадо було видозмінене. Під час колонізації Америки та Азії власники титулу несли різні повноваження у залежності від кожного окремого випадку. Також одні персони отримали титул з правом спадковості, в інших титул ліквідовувався після смерті носія.

Першим конкістадором, який отримав титул аделантадо, був Бартоломео Колумб, брат Христофора Колумба. Він управляв островом Еспаньйола (Гаїті) у 1494—1498 роках, коли його брат повернувся в Іспанію. Згодом його титул успадкував Дієго Колон.

Інші конкістадори, що отримали титул:

1512: Хуан Понсе де Леон, і Біміні, повернутий в 1524 році його сином, Луїсом.
15??: Родріго де Бастідас, Панамський перешийок і Санта-Марта
1514: Васко Нуньєс де Бальбоа, Південні моря.
1518: Фернан Магеллан, Острови прянощів та Дієго Веласкес де Куельяр, Юкатан і Косумель.
1527: , .
1527: Педро де Альварадо, Гватемала.
1529: Франсіско Пісарро, Перу і Педро де Мендоса, Аргентина.
1535: , Санта-Марта (як син , аделантадо Тенерифе і Ла-Пальма).
1537: Ернандо де Сото, .
1540: Альваро Нуньєс Кабеса-де-Вака, Ріо-де-ла-Плата.
1549: Педро де Вальдивія, Чилі.
1565: Педро Менендес де Авілес, .
1571: Мігель Лопес де Легаспі, Іспанська Ост-Індія.
1595: Альваро Менданья де Нейра, а після його смерті його дружина , Соломонові острови.

Посилання

Ayala, Manuel Josef de. Diccionario de gobierno y legislación de Indias. (Madrid: Ediciones de Cultura Hispánica, 1988)
Fisher, Lillian Estelle. Viceregal Administration in the Spanish American Colonies. Berkeley, University of California Press, 1926.
García Añoveros, Jesús María. Don Pedro de Alvarado: las fuentes históricas, documentación, crónicas y biblografía existente [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.], Mesoamérica, vol. 13 (June 1987), pp. 243–282. CIRMA: Antigua Guatemala, Guatemala ISSN 0252-9963, OCLC 7141215 (ісп.)
Jular Pérez-Alfaro, Cristina. Los adelantados y merinos mayores de León (siglos XIII—XV). (León: Universidad de León)
O'Callaghan, Joseph F. O. A History of Medieval Spain. (Ithaca, Cornell University Press, 1975)
Pérez-Bustamante y González de la Vega, Rogelio. El gobierno y la administración de la Corona de Castilla. (Ediciones Aldecoa, 1976)
Vargas Pereira, Marco Vinicio. «El adelantantamiento en el Derecho Indiano.» (Thesis, Universidad de Costa Rica, 1998)
Vázquez Campos, Braulio. Los adelantados mayores de La Frontera o Andalucía (siglos XIII—XIV). (Seville: Diputación Provincial de Sevilla, 2006)