Славомир Генріхович Адамович біл Славамір Генрыхавіч Адамовіч нар 8 березня 1962 с Унежма Архангельська область РРФСР бі

Славомир Генріхович Адамович (біл. Славамір Генрыхавіч Адамовіч; нар. 8 березня 1962, с. Унежма, Архангельська область, РРФСР) — білоруський поет, громадський діяч, один із засновників Товариства молодих літераторів «Тутэйшыя», лідер організації «Правы рэванш», член «Таварыства вольных літаратараў», активіст Руху солідарності «Разам».

Славомир Генріхович Адамович
біл. Славамір Генрыхавіч Адамовіч

Народився	8 березня 1962(1962-03-08) (62 роки) Унежма, Онезький район, Архангельська область, РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР Білорусь Норвегія
Національність	білорус
Діяльність	поет, журналіст, політик, перекладач
Alma mater	філологічний факультет БДУ (1992)
Заклад	Білоруська залізниця^[1] і Наша Ніва^[1]
Мова творів	білоруська
Жанр	поезія
Членство	Спілка білоруських письменників^[1], Таварыства Тутэйшыя і Таварыства Вольных Літаратараў
Партія	Білоруський народний фронт «Відродження» (Партія БНФ)
Конфесія	католицька церква^[1]
Батько	Генріх Адамович
Мати	Юзефа Чантарицька
Нагороди	Глиняний Велес (1996)
Сайт: berserk5.livejournal.com



Адамович Славомир Генріхович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Адамович.

Анатолій Михновець читає і коментує вірш Адамовича на зустрічі в Будинку літератури на Краківському передмісті у Варшаві

Біографія

Батьки — Генріх Адамович та Юзефа Чантарицька. Закінчив 8 класів Будславської школи (1977), Свірське СПТВ-17 (1979). Працював у Казахстані, потім у радгоспі «Будславський». У 1980 — 1982 роках служив у Радянській Армії. Працював на Білоруській залізниці, на Кіровському верстатобудівному заводі в Мінську. У 1986 — 1992 роках навчався на філологічному факультеті БДУ; у 1991 — 1995 роках працював в «Учительській газеті». Член Спілки білоруських письменників (з 1999).

Славомир Адамович є одним із засновників Товариства молодих літераторів «Тутэйшыя».

У середині 1990-х років він був лідером праворадикальної організації «Правы рэванш», яка об'єднувала переважно творчих людей, шанувальників білоруської історії та епатажного сучасного білоруського мистецтва.

У 1996 році він отримав літературну премію «Глиняний Велес», засновану в 1993 році. «Таварыства Вольных Літаратараў», за збірку віршів «Кохання під окупацією».

У листопаді 1995 року він написав поему «Вбий президента!», За що був заарештований 6 квітня 1996 року. У в’язниці КДБ він оголосив сухе голодування. Він тримав у в’язниці щоденник, який згодом був опублікований окремою книгою «Тюремний щоденник». Через десять місяців, 7 лютого 1997 року, він був звільнений під заставу. Вирок Славомиру Адамовичу фактично обмежувався терміном, який він вже відбув у в'язниці.

У серпні 1997 року на мітингу опозиції він публічно зашив рот на знак протесту проти тиску уряду на незалежні ЗМІ та незалежних журналістів.

У 2000 році він був у США, працював на будівельних майданчиках у Нью-Йорку. Він був членом Центральної ради Білоруської партії свободи. З 2002 по 2009 рік жив у Норвегії в місті Буда (Bodø). У Норвегії отримав політичний притулок. У липні 2009 року повернувся до Білорусі.

Живе в Білорусі та Норвегії.

Він брав участь у мітингу проти результатів президентських виборів 19 грудня 2010 року в Мінську. Його затримали та засудили до 15 діб адміністративного арешту за ст. 23.34 ч.1 КоАП Республіки Білорусь — «порушення порядку організації та проведення масових заходів».

Політична позиція щодо Росії та України

Славомир Адамович має праві, націоналістичні погляди. Він є противником політики Олександра Лукашенка. Вважає Російську Федерацію потенційною країною-агресором і загрозою незалежності Білорусі. Підтримує Україну у російсько-українській війні.

Бібліографія

«Кальварыйскія клёны» (Мінськ, 1990)
«Зямля Ханаан» (Полоцьк, 1993)
«Зваротныя правакацыі» (Полоцьк, 1994)
«Каханне пад акупацыяй» (Мінськ, 1996)
«Спіраль Бруна» (Мінськ, 1997)
«Плавільшчыкі расы» (Вільнюс, 1999)
«Турэмны дзённік» (Мінськ, 2001)
«Рым» (Мінськ, 2011)
«Цана Еўропы, альбо Гісторыі Вільмана» (2016)

Примітки

Кто есть кто в Республике Беларусь — Białystok: Podlaski Instytut Wydawniczy, 2000. — С. 7. — 313 с. —
d:Track:Q14266181d:Track:Q761d:Track:Q14265955
alesarkush (7 березня 2013). . alesarkush (біл.). Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
. Радіо «Рація» (біл.). 11 грудня 2016. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()
. budzma.by (біл.). Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
(біл.). Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 6 серпня 2021.
(біл.). Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
. Правозахисний центр «Вясна» (біл.). Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
(рос.). Slounik.org. 1999. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
(біл.). Белорусская служба «Радио Свобода». 12 травня 2014. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
Скобла, Міхась (17 березня 2014). (біл.). Белорусская служба «Радио Свобода». Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.

Література

Адамовіч, С. Турэмны дзённік: Дакументы, дзённікі, вершы. — 2001. — 160 с.
Palitviazni.info Хронікі беларускіх палітвязняў. — 2013. — 22-23 с.

Посилання

http://berserk5.livejournal.com/ [ 14 липня 2021 у Wayback Machine.] — блог С. Адамовича у ЖЖ
http://community.livejournal.com/by_slavamir/ — спілка аматорів творчості С. Адамовича у ЖЖ
Турэмны дзённік^{[недоступне посилання]} (біл.)
Славамір Адамовіч у даведніку «Хто ёсць хто ў Рэспубліцы Беларусь» [ 17 вересня 2014 у Wayback Machine.]
Славамір Адамовіч на сайце «Родныя вобразы»^{[недоступне посилання]}
http://aljans.by/2011/10/byelaruskaya-partyya-svabody/^{[недоступне посилання]}
http://kamunikat.org/Adamovicz_Slavamir.html [ 29 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
http://www.racyja.com/hramadstva/paeta-slavamira-adamovicha-zatrymali/ [ 6 серпня 2021 у Wayback Machine.]
http://belsat.eu/ru/news/slavomir-adamovich-horosho-chto-hotya-by-vypustili-bez-volchego-bileta/ [ 26 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
http://www.radyjo.net/4/91/Artykul/235652 [ 19 травня 2017 у Wayback Machine.]
http://pdf.kamunikat.org/27539-1.pdf [ 6 серпня 2021 у Wayback Machine.]
https://docs.rferl.org/be-BY/2010/03/22/adzin_dzen_palitviaznia.pdf [ 21 липня 2021 у Wayback Machine.]

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q3331189"_data-entity-id="Q14265955">[[:d:Q14265955|Кто_есть_кто_в_Республике_Беларусь]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Білосток|Białystok]]:_[[:d:Q14266181|Podlaski_Instytut_Wydawniczy]],_2000._—_С.&nbsp;7._—_313&nbsp;с._—_ISBN_978-83-913780-0-7</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q14266181]][[d:Track:Q761]][[d:Track:Q14265955]]</div>-1] Кто есть кто в Республике Беларусь — Białystok: Podlaski Instytut Wydawniczy, 2000. — С. 7. — 313 с. —
d:Track:Q14266181d:Track:Q761d:Track:Q14265955

[2] sarkush (7 березня 2013). . alesarkush (біл.). Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.

[3] . Радіо «Рація» (біл.). 11 грудня 2016. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()

[4] . budzma.by (біл.). Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.

[5] (біл.). Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 6 серпня 2021.

[6] (біл.). Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.

[7] . Правозахисний центр «Вясна» (біл.). Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.

[кто_есть_кто-8] (рос.). Slounik.org. 1999. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.

[9] (біл.). Белорусская служба «Радио Свобода». 12 травня 2014. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.

[svoboda3-10] Скобла, Міхась (17 березня 2014). (біл.). Белорусская служба «Радио Свобода». Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.

[1]