Абе Масахіро

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Абе.

Абе Масахіро (яп. 阿部正弘, あべまさひろ; 3 грудня 1819 — 6 серпня 1857) — японський політичний і державний діяч періоду Едо. 11-й голова роду Абе, 7-й володар , старійшина сьоґунату Токуґава. Прихильник анти-ізоляціоністського курсу, організатор , засновник та Тренувального центру військово-морських сил в Наґасакі. Псевдонім — Юкен.

Громадянство	Японія^[1]
Титул	даймьо
Назва каною	あべ まさひろ
Дата народження	3 грудня 1819(1819-12-03)^[2]
Місце народження	Едо
Дата смерті	6 серпня 1857(1857-08-06)^[2] (37 років)
Місце смерті	Токіо
Мова творчості	японська
Рід діяльності	самурай, політик
Посада	даймьо
Абе Масахіро у Вікісховищі

Короткі відомості

Абе Масахіро народився 3 грудня 1819 року в Едо, в сім'ї самурая. Його батько був васалом сьоґунату Токуґава категорії фудай і володарем автономного в провінції Бінґо. Через хворобливість старших братів 1836 року Масахіро став володарем Фукуяма-хану. 1843 року його призначили на посаду старійшини родзю сьогунату Токуґава, а двома роками поспіль, після відставки Мідзуно Тадакуні, поставили головою уряду і доручили управління країною.

Отримавши відомості про поразку Китаю в Опіумній війні, Масахіро почав посилювати обороноздатність Японії. 1853 року, в зв'язку із прибуттям ескадри США під командуванням комодора Меттью Перрі, яка під загрозою війни вимагала встановлення дипломатичних відносин, він скликав Всеяпонські збори з представників Імператора, регіональних володарів даймьо та хатамото, щоби визначитися із відповіддю. 1854 року, під тиском іноземних держав Масахіро був змушений покінчити із ізоляціоністською політикою сакоку й укласти договори «миру і дружби» із США, Росією і Британією.

Масахіро сприяв оновленню управлінського апарату сьоґунату, залучивши до вирішення проблем країни таких регіональних володарів як Токуґаву Наріакі, , , , а також незнатних, але талановитих самураїв , , та інших. Він також намагався модернізувати японський флот, створивши для цього за голландським зразком Тренувальний центр військово-морських сил в Наґасакі та плавильні печі в Ніраямі для виготовлення новітньої артилерії. Масахіро заснував розвідувальне управління, яке займалося збором і вивченням інформації з закордону. Проте його політика, спрямована на модернізацію країни, і активна роль в переговорах із іноземцями викликала протести консервативних урядовців сьоґунату категорії фудай. Через це 1855 року Масахіро був змушений передати головування в уряді і наступного року піти у відставку.

Абе Масахіро помер 6 серпня 1857 року у віці 39-років.

Примітки

1. http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1046/j.1440-1746.2002.02864.x/full
2. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
3. яп. 裕軒, ゆうけん.

Джерела та література

Абе Масахіро // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

• Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — .
• Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — .