Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ігуанодон Час існування рання крейда 126 122 млн р т PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N Скелет ігуанодона в Бельгійському королі

Ігуанодон

Ігуанодон
† Ігуанодон
Час існування: рання крейда, 126–122 млн р. т.
▼
image
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Надряд: Динозаври (Dinosauria)
Ряд: † Птахотазові (Ornithischia)
Підряд: † Цераподи (Cerapoda)
Інфраряд: † Орнітоподи (Ornithopoda)
Родина: † Ігуанодонтові (Iguanodontidae)
Рід: † Ігуанодон (Iguanodon)
Mantell, 1825
Типовий вид
† Iguanodon bernissartensis
Види
Синоніми
*† Delapparentia turolensis
Ruiz-Omeñaca, 2011
Посилання
image Вікісховище: Iguanodon
image Віківиди: Iguanodon
Fossilworks: 38749

Ігуанодо́н чи ігуанодо́нт (лат. Iguanodon, букв. — «зуб ігуани») — рід ігуанодонтових динозаврів групи орнітоподів, який жив протягом баремського та раннього аптського періодів ранньої Крейди на території Бельгії, Німеччини, Англії та Іспанії, приблизно 126—122 млн років тому. Хоча багато видів, знайдених у всьому світі, відносили до цього роду, таксономічний перегляд на початку 21-го століття визначив, що ігуанодон базується на одному добре обґрунтованому виді: Iguanodon bernissartensis.

Ігуанодон був великим кремезним травоїдним звіром, до 9—11 метрів завдовжки та ваги до 4,5 тонни. Вид характеризується шипами на великих пальцях, які, можливо, використовувалися для захисту від хижаків, у поєднанні з довгими хапальними п'ятими пальцями для добування їжі.

Рід був названий у 1825 році англійським геологом Гідеоном Мантеллом, але відкритий Вільямом Хардінгом Бенстедом на основі викопних зразків, знайдених в Англії, і отримав видову назву Iguanodon anglicus. Ігуанодон був другим типом динозаврів, офіційно названим на основі викопних зразків, після мегалозавра. Разом з мегалозавром і гілеозавром він був одним з трьох родів, які спочатку використовувалися для означення динозаврів.

Однак, на початку 21 століття стало зрозуміло, що рештки, описані Мантеллом насправді належали до 4 різних видів (включаючи I. bernissartensis), які не були тісно пов'язані між собою. Згодом їх розділили на , Barilium і Hypselospinus. Iguanodon anglicus перекласифікували як nomen dubium, тобто недійсний таксон. Тим самим назва «ігуанодон» закріпилась виключно за бельгійськими зразками.

У 2015 році на основі скам'янілостей, знайдених на Піренейському півострові, було названо другий підтверджений вид — Iguanodon galvensis.

Опис

Ігуанодони були масивними травоїдними тваринами, які могли переходити з двоногої постави на чотириногість. Єдиний добре збережений вид, I. bernissartensis, за оцінками, досягав довжини близько 9 метрів, при цьому окремі екземпляри, можливо, сягали навіть 13 метрів, хоча це, швидше за все, завищена оцінка, враховуючи, що максимальна мождива довжина тіла I. bernissartensis, за деякими даними, сягала 11 м. Хоча Грегорі С. Пол припустив, що їхня маса тіла в середньому становила 3,08 тонни, побудова 3D-математичної моделі та використання алометричних оцінок дозволяє припустити, що I. bernissartensis довжиною близько 8 м (менше середнього) важив близько 3,8 тонни. Зразки відносно великих особин були зареєстровані у 2020-х роках: екземпляр, названий I. cf. galvensis, сягав 9—10 м у довжину, а новий екземпляр I. bernissartensis з верхнього барема Піренейського півострова — до 11 м у довжину. Такі великі особини важили приблизно 4,5 тонни.

У передній частині щелепи ігуанодона мали дзьоб, який складався з кератину, за ним були розміщені зуби, подібні до зубів ігуани, але великих розмірів та густіші.

Передні кінцівки були приблизно на чверть коротше задніх, три центральні пальці на них були пристосовані для опори. На великих пальцях розташовувалися шипи, які використовувалися ймовірно для захисту. На початку XIX століття ці шипи вважалися рогами, а палеонтологи поміщали їх спершу на ніс тварини. «Мізинці» на противагу всім іншим пальцях були довгими та гнучкими.

На задніх ногах, пристосованих для ходи, але не для бігу, було лише три пальці. Хребет та хвіст підтримувалися окостенілими сухожиллями.

Історія вивчення

image
Зуби ігуанодона та сучасних ігуан. Ілюстрація зі статті Мантелла 1825 року

Гідеон Мантелл, сер Річард Оуен і відкриття динозаврів

Історія відкриття ігуанодона овіяна популярними легендами. Згідно з такою, дружина Гідеона Мантелла, Мері Енн, знайшла перші зуби ігуанодона в пластах Тілгейтського лісу в Уайтменс-Грін у селищі Какфілд у Сассексі у 1822 році, коли її чоловік, акушер, відвідував пацієнтку. Однак немає жодних доказів того, що Мантелл брав дружину з собою на прийом до пацієнтів. Щобільше, у 1851 році він визнав, що сам знайшов зуби, хоча раніше, у 1827 та 1833 роках, він заявляв, що місис Мантелл дійсно знайшла перший із зубів, пізніше названий ігуанодоном. Інші пізніші автори погоджуються, що ця історія не є безумовно неправдивою. Із записників Мантелла відомо, що він вперше видобув великі кістки саме з кар'єру в Уайтменс-Грін у 1820 році.

На початок 1820-х ще жоден динозавр не був офіційного описаний. Спершу Мантелл інтерпретував ці кістки, які намагався з'єднати у частковий скелет, як кістки гігантського крокодила. У 1821 році Мантелл згадав про опубліковану раніше знахідку зубів травоїдних викопних тварин і почав розглядати можливість того, що в пластах Уайтменс-Грін була присутня велика травоїдна рептилія. Однак у своїй публікації 1822 року «Скам'янілості Південного Даунса» він ще не наважився припустити зв'язок між зубами й дуже неповним скелетом, припускаючи, що його знахідки були від двох великих істот, одна м'ясоїдна («тварина з племені ящірів величезних розмірів»), а інша — травоїдна.

У травні 1822 року він вперше представив винайдені зуби Лондонському королівському товариству, але його члени, серед яких був Вільям Бакленд, відкинули їх як риб'ячі зуби або різці носорога з третинного періоду. 23 червня 1823 року Чарльз Лаєлл показав деякі з них Жоржу Кюв'є під час вечірки в Парижі, але знаменитий французький натураліст одразу ж відкинув їх як сучасні носорогові. Хоча наступного дня Кюв'є відмовився від своїх слів, Лаєлл розповів Мантеллу лише про його відмову, від чого Мантелл почав почуватися дуже невпевнено стосовно свого відкриття.

У 1824 році Бакленд описав мегалозавра і з цієї нагоди був запрошений відвідати колекцію Мантелла. Побачивши кістки 6 березня, він погодився, що вони належали якомусь гігантському «завру», хоча й заперечував, що це була травоїдна тварина. Підбадьорений, Мантелл знову надіслав кілька зубів Кюв'є, який 22 червня 1824 року відповів, що визначив, що вони належать рептилії та, цілком можливо, гігантській травоїдній тварині. У новому виданні своєї праці «Recherches sur les Ossemens Fossiles» Кюв'є визнав свою попередню помилку, після чого Мантелла і його нового «завра» нарешті визнали у наукових колах.

image
Реконструкція «ігуанодона» Мантелла на основі решток мантелодона з Мейдстоуна

Мантелл спробував закріпити свою теорію, та спробував винайти паралелі із сучасними рептиліями, що збереглися до наших днів. У вересні 1824 року він відвідав Королівський коледж хірургів у Лондоні, проте спершу подібних зубів знайти не зміг. Однак помічник куратора Семюел Статчбері відзначив, що вони нагадують зуби ігуани, яку він нещодавно препарував, хоча й у двадцять разів довші. З огляду на схожість їхніх зубів, Мантелл вирішив назвати свою нову тварину «ігуанодон» або «ігуанозуб», від ігуани та грецького слова «ὀδών» («одон», «одонтос» — «зуб»). Початкова ідея назви була «ігуанозавр» («iguana-saurus», «ящір-ігуана»), але його друг Вільям Деніел Конібер зауважив, що ця назва більше підходить для самої ігуани, тож кращою назвою буде «ігуаноідес» («iguanoides», «схожий на ігуану») або «ігуанодон». Він забув додати видову назву, щоб сформувати правильний біномен, але її додав Фрідріх Голл у 1829 році — I. anglicum. Пізніше вона була змінена на I. anglicus.

На основі ізометричного масштабування Мантелл підрахував, що його істота могла б бути до 18 метрів завдовжки, більше 12-метрового мегалозавра. Він надіслав листа з детальним описом свого відкриття до місцевого Філософського товариства Портсмута в грудні 1824 року, через кілька тижнів після того, як визначився з назвою для викопної істоти. Лист був зачитаним членам Товариства на засіданні 17 грудня, а наступного понеділка, 20 грудня, в газеті «Гемпшир Телеграф» було опубліковано повідомлення про назву нового роду, написану з помилкою як «ігуанадон». Нарешті Мантелл офіційно опублікував свою знахідку 10 лютого 1825 року, коли представив доповідь про скам'янілості Лондонському королівському товариству.

image
Скелет ігуанодона з Мейдстоуна

Повніший зразок подібної тварини був знайдений в кар'єрі в 1834, в Мейдстоуні, графство Кент (формація Нижнього Грінсанду), який Мантелл незабаром придбав. Він ідентифікував його як ще одного ігуанодона на основі характерних зубів. Мейдстоунський зразок був використаний в перших реконструкціях скелета та художніх зображеннях ігуанодона, але через його неповність Мантелл припустився кількох помилок, найвідомішою з яких було розміщення того, що він вважав рогом на носі звіра. Відкриття набагато кращих зразків у наступні роки засвідчило, що ріг насправді був видозміненим великим пальцем. Мейдстоунський зразок, з офіційним маркуванням NHMUK 3741, згодом був виключений з роду ігуанодона. Він класифікується як cf. Mantellisaurus за Макдональдом (2012); як cf. Mantellisaurus atherfieldensis за Норманом (2012); і як голотип окремого виду Mantellodon carpenteri за Полом (2012) і загалом його вважають зразком роду мантелізавра. На сьогодні мейдстоунський скелет, досі замурований у скелі, виставлений у Музеї природничої історії в Лондоні. Боро Мейдстоуну вшанувало цю знахідку, додавши ігуанодона до свого герба у 1949 році.

У 1830-х між Мантеллом і Річардом Оуеном, амбітним вченим з набагато кращим фінансуванням і зв'язками в суспільстві, почала наростати напруженість у бурхливому світі британської політики й науки часів Виборчої реформи. Оуен, переконаний креаціоніст, виступав проти ранніх версій еволюційної науки («трансмутаціонізму»), які тоді обговорювалися, і використовував те, що він незабаром назве динозаврами, як зброю в цьому конфлікті.

image
Статуї ігуанодонів у саду Кришталевого палацу в Лондоні, виконані за малюнками Річарда Оуена (1850)

У 1849 році, за кілька років до своєї смерті, Мантелл збагнув, що ігуанодони не були важкими, схожими на товстошкірих ссавців тваринами, як стверджував Оуен, а мали стрункі передні кінцівки. Разом з Бенджаміном Уотерхаусом Хокінсом він створив майже два десятки скульптур різних доісторичних тварин у натуральну величину з бетону, виліплених на сталевому та цегляному каркасі; серед них були два ігуанодони (на основі мейдстоунського зразка), один з яких стояв, а інший лежав на череві. Перед тим, як скульптура стоячого ігуанодонта була завершена, він влаштував всередині неї бенкет на двадцять персон.

Відкриття шахти Берніссар і нова реконструкція Долло

image
image
image
image
Чотири скам'янілості I. bernissartensis, намальовані так, як вони були знайдені в 1882 році

Найбільша на сьогодні знахідка решток ігуанодона сталася 28 лютого 1878 року у вугільній шахті комуни Берніссар в Бельгії, на глибині 322 м, коли двоє шахтарів, Жюль Кретьє та Альфонс Бланшар, випадково виявили скелет, який вони спочатку прийняли за скам'янілу деревину. За сприяння Альфонса Бріара, наглядача шахт у сусідньому Морланвельці, Луї де По 15 травня 1878 року розпочав розкопки скелетів, а в 1882 році Луї Долло реконструював їх. Було виявлено щонайменше 38 особин ігуанодона, більшість з яких були дорослими.

У 1882 році голотипний зразок I. bernissartensis став одним з перших в історії скелетів динозаврів, виставлених для експонування для публіки. Він був зібраний в каплиці палацу Карла Лотаринзького за допомогою серії регульованих мотузок, прикріплених до риштувань, щоб під час монтажу можна було досягти реалістичної пози. Цей екземпляр, разом з кількома іншими, вперше відкрили для публічного відвідування у внутрішньому дворику палацу в липні 1883 року. У 1891 році їх перевезли до Королівського музею природознавства у Брюсселі, де вони й досі експонуються. Дев'ять з них виставлені у вигляді стендів, а ще дев'ятнадцять — у підвалі музею. Копія одного з них виставлена в Музеї природознавства Оксфордського університету та в Седжвікському музеї в Кембриджі.

Більшість решток було віднесено до нового виду, I. bernissartensis, більшої та набагато кремезнішої тварини, ніж та, що була виявлена в Англії. Скелети були одними з перших відомих повних скелетів динозаврів. Разом зі скелетами динозаврів були знайдені рештки рослин, риб та інших рептилій, в тому числі крокодилоподібного Bernissartia.

image
Фотографія скелета ігуанодона Берніссарта, який монтують у застарілій кенгуру-подібній позі

Наука про збереження викопних решток перебувала в зародковому стані, і доводилося імпровізувати нові методи для боротьби з тим, що незабаром стало відомим як «піритна хвороба». Кристалічний пірит у кістках окислювався до сульфату заліза, що супроводжувалося збільшенням об'єму, через що рештки розтріскувалися і розсипалися. Перебуваючи в землі, кістки були ізольовані безкисневою середою вологої глини, яка перешкоджала цьому, але коли їх витягали у більш сухе відкрите повітря, починалося природне хімічне перетворення. Щоб обмежити цей ефект, де По тут же, в шахті-галереї, засипав викопані скам'янілості мокрою глиною, скріпивши їх папером і гіпсом, армованим залізними кільцями, сформувавши в цілому близько шестисот транспортабельних блоків загальною вагою в сто тридцять тонн. У Брюсселі після зняття гіпсу він залив кістки киплячим желатином, змішаним з гвоздичною олією, як консервантом. Видаливши більшу частину видимого піриту, він зміцнив скам'янілості за допомогою міздряного клею, завершивши операцію шаром станіолі. Пошкодження ліквідували за допомогою пап'є-маше.

Така обробка призвела до непередбачуваного ефекту ущільнення вологи та продовження періоду пошкодження. З грудня 1935 по серпень 1936 року співробітники музею в Брюсселі розв'язували проблему за допомогою комбінації спирту, миш'яку та 390 кілограмів шелаку. Ця комбінація мала на меті одночасно проникнути в скам'янілості (за допомогою спирту), запобігти розвитку плісняви (за допомогою миш'яку) та закріпити їх (за допомогою шелаку). Скам'янілості пройшли третій етап консервації у 2003—2007 рр., коли з них було знято шелак, міздряний клей та желатин, після чого вони були просочені полівінілацетатним, ціаноакрилатним та епоксидним клеями. Сучасні методи розв'язання цієї проблеми зазвичай передбачають або моніторинг вологості в місцях зберігання скам'янілостей, або, для свіжих зразків, підготовку спеціального покриття з поліетиленгліколю, який потім нагрівається у вакуумній помпі, завдяки чому волога негайно випаровується, а у порові простори просочується поліетиленгліколь для герметизації та зміцнення скам'янілості.

Зразки Долло дозволили йому остаточно спростувати інтерпретацію «товстошкірих ссавців» Річарда Оуена. Натомість він змоделював скелетні кріплення за зразком сучасних казуара та валабі, а шип, що був на носі, перемістив на великі пальці тварини. Його реконструкція тривалий час займала чільне місце, але згодом була відкинута.

Розкопки в кар'єрі були припинені в 1881 році, хоча він не був вичерпаний скам'янілостями, як показали нещодавні бурові роботи. Під час Першої світової війни, коли місто було окуповане німецькими військами, почалася підготовка до відкриття шахти для палеонтологічних досліджень, і Отто Якель був направлений з Берліна для нагляду за цим процесом. Однак, щойно було розкопано перший шар скам'янілостей, як німецька армія капітулювала і змушена була відступити. Подальші спроби відновити роботу шахти наштовхнулися на фінансові проблеми й були припинені в 1921 році, коли шахту затопило.

Рубіж століть і ренесанс динозаврів

image
Скелет I. bernissartensis у сучасній двоногій позі, Музей Уберзее, Бремен

Дослідження ігуанодона скоротились на початку 20 століття, коли світові війни та Велика депресія охопили Європу. Новий вид, який стане предметом численних досліджень і таксономічних суперечок, I. atherfieldensis, був названий у 1925 році Р. В. Хулі на основі зразка, зібраного в Атерфілд-Пойнт на острові Уайт.

Ігуанодон не був частиною початкової роботи з відродження динозаврів, яка почалася з опису дейноніха в 1969 році, але він не залишився занедбаним надовго. Робота Девіда Б. Вейзхемпела про механізми харчування орнітоподів дозволила краще зрозуміти, як вони харчувалися, а робота Девіда Б. Нормана про численні аспекти роду зробила його одним з найвідоміших динозаврів.

Крім того, ще одна знахідка численних розчленованих кісток ігуанодона у Недені, північний Рейн-Вестфалія, Німеччина, надала докази стадності цього роду, оскільки тварини, знайдені в цьому обмеженому ареалі, схоже, всі загинули одночасно під час повеней. Там було знайдено щонайменше 15 особин довжиною від 2 до 8 метрів, більшість з яких належала до спорідненого роду Mantellisaurus (описаного як I. atherfieldensis — як на той час вважалося, іншого виду ігуанодона), але деякі належать до I. bernissartensis.

Одним з головних змін, які внесла епоха відродження динозаврів в уявлення про ігуанодона, було б чергове переосмислення того, як реконструювати цю тварину. Основним недоліком реконструкції Долло був вигин, який він вніс у хвіст. Ця частина тіла була більш-менш прямою, про що свідчать скелети, які він розкопував, і наявність окостенілих сухожиль. Насправді щоб зігнути хвіст ігуанодона до стійки кенгуру чи валабі, його довелося б зламати. З правильним, прямим хвостом і спиною, тварина ходила б, тримаючи тіло горизонтально до землі, й підтримувала себе руками, в разі потреби.

Дослідження 21 століття і розділення роду

image
I. bernissartensis з острова Уайт, Музей острова динозаврів

У 21 столітті матеріал ігуанодона використовували для пошуку біомолекул динозаврів. У дослідженні Грема Ембері та ін. кістки ігуанодона були оброблені для пошуку залишків білків. У цьому дослідженні залишки типових кісткових білків, таких як фосфопротеїни та протеоглікани, були знайдені в одному з ребер.

У 2007 році Грегорі С. Пол виділив I. atherfieldensis в новий, окремий рід Mantellisaurus, який став загальноприйнятим.

У 2009 році фрагментарний матеріал ігуанодонта був описаний з відкладів верхнього барему паризького басейну в Осері, Бургундія. Хоча цей зразок не можна точно ідентифікувати на рівні роду/виду, він має «очевидну морфологічну та розмірну спорідненість» з I. bernissartensis.

У 2010 році Девід Норман розділив валанжинські види I. dawsoni та I. fittoni на Barilium та Hypselospinus відповідно. Після цієї знахідки понад пів дюжини нових родів було названо на основі англійського матеріалу про ігуанодонів. Карпентер та Ішида у 2010 році описали Proplanicoxa, Torilion та Sellacoxa, Грегорі С. Пол у 2012 році — Darwinsaurus, Huxleysaurus та Mantellodon, а Макдональд та ін. у 2012 році — Kukufeldia. На сьогодні види, названі після Нормана, 2010, не вважаються валідними й вважаються різними молодшими синонімами Mantellisaurus, Barilium та Hypselospinus.

У 2011 році новий рід Delapparentia був названий на основі екземпляра в Іспанії, який спочатку вважався представником I. bernissartensis. Згодом попередня ідентифікація була підтверджена і зразок був віднесений до I. bernissartensis.

У 2015 році новий вид ігуанодона, I. galvensis, був названий на основі матеріалу, що включає 13 молодих особин, знайдених у формації Камарільяс поблизу Гальве, Іспанія. У 2017 році було проведено нове дослідження I. galvensis, яке підтвердило відмінність цього виду від I. bernissartensis, включаючи кілька нових автоапоморф. Також було виявлено, що голотип Delapparentia (який також походить з формації Камарільяс) не відрізняється ні від I. bernissartensis, ні від I. galvensis.

Палеобіологія

Харчування

Ігуанодон був рослиноїдною твариною. На відміну від гадрозаврів, які мали цілу колонку зубів, які змінювали один одного при стиранні, у нього в кожний момент часу був лише один «запасний» зуб. На нижній щелепі зубів було менше (25 до 29 на верхній), проте вони були ширшими. Будова щелеп дозволяла їм рухатися уздовж один відносно одного та перетирати їжу. Оскільки зуби розташовувалися на внутрішній частині щелепи, а також за деякими іншими анатомічними ознаками, ігуанодон мав щоки, які дозволяли утримувати їжу всередині ротової порожнини при її пережовуванні. Припускають, що для полегшення травлення ігуанодон ковтав камінці-гастроліти, які перетирали їжу в шлунку.

Пересування

1980 року Девід Норман показав що ігуанодон не міг спиратися на свій хвіст, як це роблять кенгуру, з причини своєї великої ваги й відносної крихкості хвоста. Водночас будова трьох центральних пальців на передніх кінцівках вказує, що динозавр часто спирався на них. Є ознаки того що з віком ігуанодон дедалі більше часу проводив на чотирьох ногах: передні кінцівки молодих особин I. bernissartensis становили 60 % від довжини задніх, тоді як у дорослих цей показник зростав до 70 %.

Максимальної швидкості динозавр досягав, пересуваючись на двох ногах. За оцінкою науковців, вона могла становити 24 км/год. Здібності до чвалу в ігуанодона не було.

Деталі анатомії ігуанодона

  • image
    Череп берніссартського ігуанодона
  • image
    Права верхня кінцівка ігуанодона
  • image
    Ліва нижня кінцівка
  • image
    Пальцевий шип

Еволюція уявлень про ігуанодона

  • image
    Реконструкція Г. Мантелла — перша в історії спроба реконструкції динозавра
  • image
    Малюнок 1859 року
  • image
    Реконструкція на межі XIX—XX століть
  • image
    Сучасна реконструкція

Примітки

  1. Verdú, Francisco Javier; Royo-Torres, Rafael; Cobos, Alberto; Alcalá, Luis (19 травня 2018). New systematic and phylogenetic data about the early Barremian Iguanodon galvensis (Ornithopoda: Iguanodontoidea) from Spain. Historical Biology (англ.). Т. 30, № 4. с. 437—474. doi:10.1080/08912963.2017.1287179. ISSN 0891-2963. Процитовано 28 березня 2024.
  2. Ruiz-Omeñaca, J. I. (30 червня 2011). Delapparentia turolensis nov. gen et sp., un nuevo dinosaurio iguanodontoideo (Ornithischia: Ornithopoda) en el Cretácico Inferior de Galve. Estudios Geológicos. Т. 67, № 1. с. 83. doi:10.3989/egeol.40276.124. ISSN 1988-3250. Процитовано 28 березня 2024.
  3. . Архів оригіналу за 7 листопада 2012. Процитовано 22 липня 2013.
  4. . Архів оригіналу за 10 вересня 2012. Процитовано 22 липня 2013.
  5. Цей варіант написання наведено у Словнику іншомовних слів Мельничука [ 9 вересня 2012 у Wayback Machine.] та Орфографічному словнику української мови
  6. Norman, David B. (2004). Basal Iguanodontia. У Weishampel, D. B.; Dodson, P.; Osmólska, H. (ред.). The Dinosauria (вид. 2nd). Berkeley: University of California Press. с. 413—437. ISBN .
  7. Naish, Darren; Martill, David M. (2001). Ornithopod dinosaurs. Dinosaurs of the Isle of Wight (англ.). London: The Palaeontological Association. с. 60—132. ISBN .
  8. Verdú, Francisco Javier; Godefroit, Pascal; Royo-Torres, Rafael; Cobos, Alberto; Alcalá, Luis (2017-06). Individual variation in the postcranial skeleton of the Early Cretaceous Iguanodon bernissartensis (Dinosauria: Ornithopoda). Cretaceous Research (англ.). Т. 74. с. 65—86. doi:10.1016/j.cretres.2017.02.006. Процитовано 7 травня 2024.
  9. Glut, Donald F. (1997). «Iguanodon», Dinosaurs: The Encyclopedia. Jefferson, North Carolina: McFarland & Co, 490—500. .
  10. Henderson, Donald M. (1999). Estimating the Masses and Centers of Mass of Extinct Animals by 3-D Mathematical Slicing. Paleobiology. Т. 25, № 1. с. 88—106. ISSN 0094-8373. Процитовано 7 травня 2024.
  11. Seebacher, Frank (26 березня 2001). A new method to calculate allometric length-mass relationships of dinosaurs. Journal of Vertebrate Paleontology (англ.). Т. 21, № 1. с. 51—60. doi:10.1671/0272-4634(2001)021[0051:ANMTCA]2.0.CO;2. ISSN 0272-4634. Процитовано 7 травня 2024.
  12. Verdú, Francisco J.; Royo-Torres, Rafael; Cobos, Alberto; Alcalá, Luis (10 грудня 2020). Systematics and paleobiology of a new articulated axial specimen referred to Iguanodon cf. galvensis (Ornithopoda, Iguanodontoidea). Journal of Vertebrate Paleontology (англ.). Т. 40, № 6. с. e1878202. doi:10.1080/02724634.2021.1878202. ISSN 0272-4634. Процитовано 7 травня 2024.
  13. Gasulla, José Miguel; Escaso, Fernando; Narváez, Iván; Sanz, José Luis; Ortega, Francisco (18 січня 2022). New Iguanodon bernissartensis Axial Bones (Dinosauria, Ornithopoda) from the Early Cretaceous of Morella, Spain. Diversity (англ.). Т. 14, № 2. с. 63. doi:10.3390/d14020063. ISSN 1424-2818. Процитовано 7 травня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  14. Nye, Eleanor; Feist-Burkhardt, Susanne; Horne, David J.; Ross, Andrew J.; Whittaker, John E. (2008-06). The palaeoenvironment associated with a partial Iguanodon skeleton from the Upper Weald Clay (Barremian, Early Cretaceous) at Smokejacks Brickworks (Ockley, Surrey, UK), based on palynomorphs and ostracods. Cretaceous Research (англ.). Т. 29, № 3. с. 417—444. doi:10.1016/j.cretres.2008.01.004. Процитовано 7 травня 2024.
  15. Hans-Dieter, Sues (1997). European Dinosaur Hunters. У Farlow, James Orville; Brett-Surman, M. K. (ред.). The Complete Dinosaur. Indiana University Press. с. 14.
  16. Mantell, Gideon (1827). Illustrations of the Geology of Sussex (англ.). London: Lupton Relfe. с. 71—78.
  17. Mantell, Gideon (1833). Description of the Organic Remains of the Wealden, and particularly of those of the Strata of Tilgate Forest. The Geology of the South East of England (англ.). Cambridge University Press. с. 232—288.
  18. Lucas, Spencer G.; Dean, Dennis R. (1999-12). Gideon Mantell and the Discovery of Dinosaurs. PALAIOS. Т. 14, № 6. с. 601. doi:10.2307/3515316. Процитовано 27 березня 2024.
  19. Cadbury, Deborah (2000). The Dinosaur Hunters (англ.). Fourth Estate. с. 374.
  20. Holl, Friedrich (1829). Handbuch der Petrifaktenkunde. Ouedlinberg (нім.). Т. 1. Dresden: P.G. Hilscher.
  21. Mantell, Gideon A. (1825). Notice on the Iguanodon, a newly discovered fossil reptile, from the sandstone of Tilgate forest, in Sussex. Philosophical Transactions of the Royal Society of London (англ.). Т. 115. с. 179—186. doi:10.1098/rstl.1825.0010. ISSN 0261-0523. Процитовано 27 березня 2024.
  22. Simpson, Martin I (2 грудня 2015). Iguanodon is older than you think: The public and private announcements of Gideon Mantell’s giant prehistoric herbivorous reptile. Deposits (амер.). Процитовано 27 березня 2024.
  23. Mantell, Gideon A. (1834). Discovery of the bones of the Iguanodon in a quarry of Kentish Rag (a limestone belonging to the Lower Greensand Formation) near Maidstone, Kent. Edinburgh New Philosophical Journal. 17: 200—201.
  24. Colbert, Edwin H. (1968). Men and Dinosaurs: The Search in Field and Laboratory (англ.). New York: Dutton & Company. ISBN .
  25. Torrens, Hugh. Politics and Paleontology. The Complete Dinosaur (англ.). с. 175—190.
  26. Owen, R. (1842). Report on British Fossil Reptiles: Part II. Report of the British Association for the Advancement of Science for 1841. 1842: 60—204.
  27. Norman, David B. (1985). To Study a Dinosaur. The Illustrated Encyclopedia of Dinosaurs: An Original and Compelling Insight into Life in the Dinosaur Kingdom (англ.). New York: Crescent Books. с. 24—33. ISBN .
  28. A mass-accumulation of vertebrates from the Lower Cretaceous of Nehden (Sauerland), West Germany. Proceedings of the Royal Society of London. Series B. Biological Sciences (англ.). Т. 230, № 1259. 23 березня 1987. с. 215—255. doi:10.1098/rspb.1987.0017. ISSN 0080-4649. Процитовано 28 березня 2024.
  29. Norman, David B. (2012). Iguanodontian taxa (Dinosauria: Ornithischia) from the Lower Cretaceous of England and Belgium. У Godefroit, P. (ред.). Bernissart Dinosaurs and Early Cretaceous Terrestrial Ecosystems. Indiana University Press. с. 175—212. ISBN .
  30. Palmer, D., ред. (1999). The Marshall Illustrated Encyclopedia of Dinosaurs and Prehistoric Animals (англ.). London: Marshall Editions. с. 100. ISBN .
  31. De Pauw, L.F. (1902). Notes sur les fouilles du charbonnage de Bernissart, Découverte, solidification et montage des Iguanodons (фр.). 150 av.d'Auderghem: JH. & P. Jumpertz. с. 25.
  32. Godefroit, Pascal; Leduc, Thierry (2008). La conservation des ossements fossiles: le cas des Iguanodons de Bernissart. Conservation, Exposition, Restauration d'Objets d'Art (фр.). Т. 2.
  33. Dollo, Louis (1882). Première note sur les dinosauriens de Bernissart (фр.). Bulletin du Musée Royal d'Histoire Naturelle de Belgique. с. 161—180.
  34. Dollo, Louis (1883). Note sur les restes de dinosauriens recontrés dans le Crétacé Supérieur de la Belgique (фр.). Т. 2. Bulletin du Musée Royal d'Histoire Naturelle de Belgique. с. 205—221.
  35. de Ricqlès, A. (12 вересня 2003). Bernissart's Iguanodon: the case for "fresh" versus "old" dinosaur bone. Journal of Vertebrate Paleontology (англ.). Т. 23, № додаток до номера 3. с. 1—124. doi:10.1080/02724634.2003.10010538. ISSN 0272-4634. Процитовано 28 березня 2024.
  36. Cordier, S. (2017). De botten van de Borinage. De iguanodons van Bernissart van 125 miljoen voor Christus tot vandaag (нід.). Antwerpen: Vrijdag. ISBN .
  37. Hooley, Reginald Walter (1925-03). On the Skeleton of Iguanodon atherfieldensis sp. nov., from the Wealden Shales of Atherfield (Isle of Wight). Quarterly Journal of the Geological Society (англ.). Т. 81, № 1-4. с. 1—61. doi:10.1144/GSL.JGS.1925.081.01-04.02. ISSN 0370-291X. Процитовано 28 березня 2024.
  38. Weishampel, David B. (1984). Introduction. Evolution of Jaw Mechanisms in Ornithopod Dinosaurs. Т. 87. Berlin, Heidelberg: Springer Berlin Heidelberg. с. 1—2. doi:10.1007/978-3-642-69533-9_1. ISBN .
  39. Norman, David B. (1980). On the ornithischian dinosaur Iguanodon bernissartensis of Bernissart (Belgium) (PDF). Mémoires de l'Institut Royal des Sciences Naturelles de Belgique. 178: 1—105.
  40. Norman, David B. (1986). On the anatomy of Iguanodon atherfieldensis (Ornithischia: Ornithopoda). Bulletin de l'Institut Royal des Sciences Naturelles de Belgique, Sciences de la Terre. 56: 281—372. ISSN 0374-6291.
  41. Paul, Gregory S. (2008-04). A revised taxonomy of the iguanodont dinosaur genera and species. Cretaceous Research (англ.). Т. 29, № 2. с. 192—216. doi:10.1016/j.cretres.2007.04.009. Процитовано 28 березня 2024.
  42. Embery, Graham; Milner, Angela C.; Waddington, Rachel J.; Hall, Rachel C.; Langley, Martin S.; Milan, Anna M. (2003-01). Identification of Proteinaceous Material in the Bone of the Dinosaur Iguanodon. Connective Tissue Research (англ.). Т. 44, № 1. с. 41—46. doi:10.1080/03008200390152070. ISSN 0300-8207. Процитовано 28 березня 2024.
  43. Paul, Gregory S. (2007). Turning the old into the new: a separate genus for the gracile iguanodont from the Wealden of England. У Carpenter, Kenneth (ред.). Horns and Beaks: Ceratopsian and Ornithopod Dinosaurs (англ.). Indiana University Press. с. 69—78. doi:10.2307/j.ctt1zxz1md.9. ISBN .
  44. Knoll, Fabien (2009-11). A large iguanodont from the Upper Barremian of the Paris Basin. Geobios (англ.). Т. 42, № 6. с. 755—764. doi:10.1016/j.geobios.2009.06.002. Процитовано 28 березня 2024.
  45. Norman, David B. (31 травня 2010). A taxonomy of iguanodontians (Dinosauria: Ornithopoda) from the lower Wealden Group (Cretaceous: Valanginian) of southern England. Zootaxa. Т. 2489, № 1. doi:10.11646/zootaxa.2489.1.3. ISSN 1175-5334. Процитовано 28 березня 2024.
  46. Norman, David B. (December 2013). (PDF). Revue de Paléobiologie, Genève. 32 (2): 385—404. ISSN 0253-6730. Архів оригіналу (PDF) за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 березня 2024.
  47. Verdú, Francisco J.; Royo-Torres, Rafael; Cobos, Alberto; Alcalá, Luis (2015-09). Perinates of a new species of Iguanodon (Ornithischia: Ornithopoda) from the lower Barremian of Galve (Teruel, Spain). Cretaceous Research (англ.). Т. 56. с. 250—264. doi:10.1016/j.cretres.2015.05.010. Процитовано 28 березня 2024.
  48. Galton, Peter M. (1973). «The cheeks of ornithischian dinosaurs». Lethaia6: 67-89.
  49. Coombs, Walter P. (1978). Theoretical Aspects of Cursorial Adaptations in Dinosaurs. The Quarterly Review of Biology. Т. 53, № 4. с. 393—418. ISSN 0033-5770. Процитовано 28 березня 2024.

Література

  • Norman, David B. (2004). «Basal Iguanodontia», in Weishampel, D.B., Osmólska, H., and Dodson, P. (eds.): The Dinosauria, 2nd, Berkeley: University of California Press, pp. 413–437. .

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Iguanodon
  • Класифікація викопних тварин на сайті The Paleobiology Database
  • (Iguanodon herd found in Belgium).
  • Iguanodon [ 17 жовтня 2017 у Wayback Machine.] DinoData.
  • Mantell's Iguanodon tooth in the collection of the Museum of New Zealand Te Papa Tongarewa [ 15 лютого 2009 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Iguanodon Chas isnuvannya rannya krejda 126 122 mln r t PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N Skelet iguanodona v Belgijskomu korolivskomu prirodnichomu muzeyi Biologichna klasifikaciya Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Plazuni Reptilia Nadryad Dinozavri Dinosauria Ryad Ptahotazovi Ornithischia Pidryad Cerapodi Cerapoda Infraryad Ornitopodi Ornithopoda Rodina Iguanodontovi Iguanodontidae Rid Iguanodon Iguanodon Mantell 1825 Tipovij vid Iguanodon bernissartensis Vidi I anglicus Holl 1829 nomen dubium I galvensis Verdu et al 2015 Sinonimi Delapparentia turolensis Ruiz Omenaca 2011 Posilannya Vikishovishe Iguanodon Vikividi Iguanodon Fossilworks 38749 Iguanodo n chi iguanodo nt lat Iguanodon bukv zub iguani rid iguanodontovih dinozavriv grupi ornitopodiv yakij zhiv protyagom baremskogo ta rannogo aptskogo periodiv rannoyi Krejdi na teritoriyi Belgiyi Nimechchini Angliyi ta Ispaniyi priblizno 126 122 mln rokiv tomu Hocha bagato vidiv znajdenih u vsomu sviti vidnosili do cogo rodu taksonomichnij pereglyad na pochatku 21 go stolittya viznachiv sho iguanodon bazuyetsya na odnomu dobre obgruntovanomu vidi Iguanodon bernissartensis Iguanodon buv velikim kremeznim travoyidnim zvirom do 9 11 metriv zavdovzhki ta vagi do 4 5 tonni Vid harakterizuyetsya shipami na velikih palcyah yaki mozhlivo vikoristovuvalisya dlya zahistu vid hizhakiv u poyednanni z dovgimi hapalnimi p yatimi palcyami dlya dobuvannya yizhi Rid buv nazvanij u 1825 roci anglijskim geologom Gideonom Mantellom ale vidkritij Vilyamom Hardingom Benstedom na osnovi vikopnih zrazkiv znajdenih v Angliyi i otrimav vidovu nazvu Iguanodon anglicus Iguanodon buv drugim tipom dinozavriv oficijno nazvanim na osnovi vikopnih zrazkiv pislya megalozavra Razom z megalozavrom i gileozavrom vin buv odnim z troh rodiv yaki spochatku vikoristovuvalisya dlya oznachennya dinozavriv Odnak na pochatku 21 stolittya stalo zrozumilo sho reshtki opisani Mantellom naspravdi nalezhali do 4 riznih vidiv vklyuchayuchi I bernissartensis yaki ne buli tisno pov yazani mizh soboyu Zgodom yih rozdilili na Barilium i Hypselospinus Iguanodon anglicus pereklasifikuvali yak nomen dubium tobto nedijsnij takson Tim samim nazva iguanodon zakripilas viklyuchno za belgijskimi zrazkami U 2015 roci na osnovi skam yanilostej znajdenih na Pirenejskomu pivostrovi bulo nazvano drugij pidtverdzhenij vid Iguanodon galvensis OpisIguanodoni buli masivnimi travoyidnimi tvarinami yaki mogli perehoditi z dvonogoyi postavi na chotirinogist Yedinij dobre zberezhenij vid I bernissartensis za ocinkami dosyagav dovzhini blizko 9 metriv pri comu okremi ekzemplyari mozhlivo syagali navit 13 metriv hocha ce shvidshe za vse zavishena ocinka vrahovuyuchi sho maksimalna mozhdiva dovzhina tila I bernissartensis za deyakimi danimi syagala 11 m Hocha Gregori S Pol pripustiv sho yihnya masa tila v serednomu stanovila 3 08 tonni pobudova 3D matematichnoyi modeli ta vikoristannya alometrichnih ocinok dozvolyaye pripustiti sho I bernissartensis dovzhinoyu blizko 8 m menshe serednogo vazhiv blizko 3 8 tonni Zrazki vidnosno velikih osobin buli zareyestrovani u 2020 h rokah ekzemplyar nazvanij I cf galvensis syagav 9 10 m u dovzhinu a novij ekzemplyar I bernissartensis z verhnogo barema Pirenejskogo pivostrova do 11 m u dovzhinu Taki veliki osobini vazhili priblizno 4 5 tonni U perednij chastini shelepi iguanodona mali dzob yakij skladavsya z keratinu za nim buli rozmisheni zubi podibni do zubiv iguani ale velikih rozmiriv ta gustishi Peredni kincivki buli priblizno na chvert korotshe zadnih tri centralni palci na nih buli pristosovani dlya opori Na velikih palcyah roztashovuvalisya shipi yaki vikoristovuvalisya jmovirno dlya zahistu Na pochatku XIX stolittya ci shipi vvazhalisya rogami a paleontologi pomishali yih spershu na nis tvarini Mizinci na protivagu vsim inshim palcyah buli dovgimi ta gnuchkimi Na zadnih nogah pristosovanih dlya hodi ale ne dlya bigu bulo lishe tri palci Hrebet ta hvist pidtrimuvalisya okostenilimi suhozhillyami Istoriya vivchennyaZubi iguanodona ta suchasnih iguan Ilyustraciya zi statti Mantella 1825 roku Gideon Mantell ser Richard Ouen i vidkrittya dinozavriv Istoriya vidkrittya iguanodona oviyana populyarnimi legendami Zgidno z takoyu druzhina Gideona Mantella Meri Enn znajshla pershi zubi iguanodona v plastah Tilgejtskogo lisu v Uajtmens Grin u selishi Kakfild u Sasseksi u 1822 roci koli yiyi cholovik akusher vidviduvav paciyentku Odnak nemaye zhodnih dokaziv togo sho Mantell brav druzhinu z soboyu na prijom do paciyentiv Shobilshe u 1851 roci vin viznav sho sam znajshov zubi hocha ranishe u 1827 ta 1833 rokah vin zayavlyav sho misis Mantell dijsno znajshla pershij iz zubiv piznishe nazvanij iguanodonom Inshi piznishi avtori pogodzhuyutsya sho cya istoriya ne ye bezumovno nepravdivoyu Iz zapisnikiv Mantella vidomo sho vin vpershe vidobuv veliki kistki same z kar yeru v Uajtmens Grin u 1820 roci Na pochatok 1820 h she zhoden dinozavr ne buv oficijnogo opisanij Spershu Mantell interpretuvav ci kistki yaki namagavsya z yednati u chastkovij skelet yak kistki gigantskogo krokodila U 1821 roci Mantell zgadav pro opublikovanu ranishe znahidku zubiv travoyidnih vikopnih tvarin i pochav rozglyadati mozhlivist togo sho v plastah Uajtmens Grin bula prisutnya velika travoyidna reptiliya Odnak u svoyij publikaciyi 1822 roku Skam yanilosti Pivdennogo Daunsa vin she ne navazhivsya pripustiti zv yazok mizh zubami j duzhe nepovnim skeletom pripuskayuchi sho jogo znahidki buli vid dvoh velikih istot odna m yasoyidna tvarina z plemeni yashiriv velicheznih rozmiriv a insha travoyidna U travni 1822 roku vin vpershe predstaviv vinajdeni zubi Londonskomu korolivskomu tovaristvu ale jogo chleni sered yakih buv Vilyam Baklend vidkinuli yih yak rib yachi zubi abo rizci nosoroga z tretinnogo periodu 23 chervnya 1823 roku Charlz Layell pokazav deyaki z nih Zhorzhu Kyuv ye pid chas vechirki v Parizhi ale znamenitij francuzkij naturalist odrazu zh vidkinuv yih yak suchasni nosorogovi Hocha nastupnogo dnya Kyuv ye vidmovivsya vid svoyih sliv Layell rozpoviv Mantellu lishe pro jogo vidmovu vid chogo Mantell pochav pochuvatisya duzhe nevpevneno stosovno svogo vidkrittya U 1824 roci Baklend opisav megalozavra i z ciyeyi nagodi buv zaproshenij vidvidati kolekciyu Mantella Pobachivshi kistki 6 bereznya vin pogodivsya sho voni nalezhali yakomus gigantskomu zavru hocha j zaperechuvav sho ce bula travoyidna tvarina Pidbadorenij Mantell znovu nadislav kilka zubiv Kyuv ye yakij 22 chervnya 1824 roku vidpoviv sho viznachiv sho voni nalezhat reptiliyi ta cilkom mozhlivo gigantskij travoyidnij tvarini U novomu vidanni svoyeyi praci Recherches sur les Ossemens Fossiles Kyuv ye viznav svoyu poperednyu pomilku pislya chogo Mantella i jogo novogo zavra nareshti viznali u naukovih kolah Rekonstrukciya iguanodona Mantella na osnovi reshtok mantelodona z Mejdstouna Mantell sprobuvav zakripiti svoyu teoriyu ta sprobuvav vinajti paraleli iz suchasnimi reptiliyami sho zbereglisya do nashih dniv U veresni 1824 roku vin vidvidav Korolivskij koledzh hirurgiv u Londoni prote spershu podibnih zubiv znajti ne zmig Odnak pomichnik kuratora Semyuel Statchberi vidznachiv sho voni nagaduyut zubi iguani yaku vin neshodavno preparuvav hocha j u dvadcyat raziv dovshi Z oglyadu na shozhist yihnih zubiv Mantell virishiv nazvati svoyu novu tvarinu iguanodon abo iguanozub vid iguani ta greckogo slova ὀdwn odon odontos zub Pochatkova ideya nazvi bula iguanozavr iguana saurus yashir iguana ale jogo drug Vilyam Deniel Koniber zauvazhiv sho cya nazva bilshe pidhodit dlya samoyi iguani tozh krashoyu nazvoyu bude iguanoides iguanoides shozhij na iguanu abo iguanodon Vin zabuv dodati vidovu nazvu shob sformuvati pravilnij binomen ale yiyi dodav Fridrih Goll u 1829 roci I anglicum Piznishe vona bula zminena na I anglicus Na osnovi izometrichnogo masshtabuvannya Mantell pidrahuvav sho jogo istota mogla b buti do 18 metriv zavdovzhki bilshe 12 metrovogo megalozavra Vin nadislav lista z detalnim opisom svogo vidkrittya do miscevogo Filosofskogo tovaristva Portsmuta v grudni 1824 roku cherez kilka tizhniv pislya togo yak viznachivsya z nazvoyu dlya vikopnoyi istoti List buv zachitanim chlenam Tovaristva na zasidanni 17 grudnya a nastupnogo ponedilka 20 grudnya v gazeti Gempshir Telegraf bulo opublikovano povidomlennya pro nazvu novogo rodu napisanu z pomilkoyu yak iguanadon Nareshti Mantell oficijno opublikuvav svoyu znahidku 10 lyutogo 1825 roku koli predstaviv dopovid pro skam yanilosti Londonskomu korolivskomu tovaristvu Skelet iguanodona z Mejdstouna Povnishij zrazok podibnoyi tvarini buv znajdenij v kar yeri v 1834 v Mejdstouni grafstvo Kent formaciya Nizhnogo Grinsandu yakij Mantell nezabarom pridbav Vin identifikuvav jogo yak she odnogo iguanodona na osnovi harakternih zubiv Mejdstounskij zrazok buv vikoristanij v pershih rekonstrukciyah skeleta ta hudozhnih zobrazhennyah iguanodona ale cherez jogo nepovnist Mantell pripustivsya kilkoh pomilok najvidomishoyu z yakih bulo rozmishennya togo sho vin vvazhav rogom na nosi zvira Vidkrittya nabagato krashih zrazkiv u nastupni roki zasvidchilo sho rig naspravdi buv vidozminenim velikim palcem Mejdstounskij zrazok z oficijnim markuvannyam NHMUK 3741 zgodom buv viklyuchenij z rodu iguanodona Vin klasifikuyetsya yak cf Mantellisaurus za Makdonaldom 2012 yak cf Mantellisaurus atherfieldensis za Normanom 2012 i yak golotip okremogo vidu Mantellodon carpenteri za Polom 2012 i zagalom jogo vvazhayut zrazkom rodu mantelizavra Na sogodni mejdstounskij skelet dosi zamurovanij u skeli vistavlenij u Muzeyi prirodnichoyi istoriyi v Londoni Boro Mejdstounu vshanuvalo cyu znahidku dodavshi iguanodona do svogo gerba u 1949 roci U 1830 h mizh Mantellom i Richardom Ouenom ambitnim vchenim z nabagato krashim finansuvannyam i zv yazkami v suspilstvi pochala narostati napruzhenist u burhlivomu sviti britanskoyi politiki j nauki chasiv Viborchoyi reformi Ouen perekonanij kreacionist vistupav proti rannih versij evolyucijnoyi nauki transmutacionizmu yaki todi obgovoryuvalisya i vikoristovuvav te sho vin nezabarom nazve dinozavrami yak zbroyu v comu konflikti Statuyi iguanodoniv u sadu Krishtalevogo palacu v Londoni vikonani za malyunkami Richarda Ouena 1850 U 1849 roci za kilka rokiv do svoyeyi smerti Mantell zbagnuv sho iguanodoni ne buli vazhkimi shozhimi na tovstoshkirih ssavciv tvarinami yak stverdzhuvav Ouen a mali strunki peredni kincivki Razom z Bendzhaminom Uoterhausom Hokinsom vin stvoriv majzhe dva desyatki skulptur riznih doistorichnih tvarin u naturalnu velichinu z betonu viliplenih na stalevomu ta ceglyanomu karkasi sered nih buli dva iguanodoni na osnovi mejdstounskogo zrazka odin z yakih stoyav a inshij lezhav na cherevi Pered tim yak skulptura stoyachogo iguanodonta bula zavershena vin vlashtuvav vseredini neyi benket na dvadcyat person Vidkrittya shahti Bernissar i nova rekonstrukciya Dollo Chotiri skam yanilosti I bernissartensis namalovani tak yak voni buli znajdeni v 1882 roci Najbilsha na sogodni znahidka reshtok iguanodona stalasya 28 lyutogo 1878 roku u vugilnij shahti komuni Bernissar v Belgiyi na glibini 322 m koli dvoye shahtariv Zhyul Kretye ta Alfons Blanshar vipadkovo viyavili skelet yakij voni spochatku prijnyali za skam yanilu derevinu Za spriyannya Alfonsa Briara naglyadacha shaht u susidnomu Morlanvelci Luyi de Po 15 travnya 1878 roku rozpochav rozkopki skeletiv a v 1882 roci Luyi Dollo rekonstruyuvav yih Bulo viyavleno shonajmenshe 38 osobin iguanodona bilshist z yakih buli doroslimi U 1882 roci golotipnij zrazok I bernissartensis stav odnim z pershih v istoriyi skeletiv dinozavriv vistavlenih dlya eksponuvannya dlya publiki Vin buv zibranij v kaplici palacu Karla Lotarinzkogo za dopomogoyu seriyi regulovanih motuzok prikriplenih do rishtuvan shob pid chas montazhu mozhna bulo dosyagti realistichnoyi pozi Cej ekzemplyar razom z kilkoma inshimi vpershe vidkrili dlya publichnogo vidviduvannya u vnutrishnomu dvoriku palacu v lipni 1883 roku U 1891 roci yih perevezli do Korolivskogo muzeyu prirodoznavstva u Bryusseli de voni j dosi eksponuyutsya Dev yat z nih vistavleni u viglyadi stendiv a she dev yatnadcyat u pidvali muzeyu Kopiya odnogo z nih vistavlena v Muzeyi prirodoznavstva Oksfordskogo universitetu ta v Sedzhvikskomu muzeyi v Kembridzhi Bilshist reshtok bulo vidneseno do novogo vidu I bernissartensis bilshoyi ta nabagato kremeznishoyi tvarini nizh ta sho bula viyavlena v Angliyi Skeleti buli odnimi z pershih vidomih povnih skeletiv dinozavriv Razom zi skeletami dinozavriv buli znajdeni reshtki roslin rib ta inshih reptilij v tomu chisli krokodilopodibnogo Bernissartia Fotografiya skeleta iguanodona Bernissarta yakij montuyut u zastarilij kenguru podibnij pozi Nauka pro zberezhennya vikopnih reshtok perebuvala v zarodkovomu stani i dovodilosya improvizuvati novi metodi dlya borotbi z tim sho nezabarom stalo vidomim yak piritna hvoroba Kristalichnij pirit u kistkah okislyuvavsya do sulfatu zaliza sho suprovodzhuvalosya zbilshennyam ob yemu cherez sho reshtki roztriskuvalisya i rozsipalisya Perebuvayuchi v zemli kistki buli izolovani bezkisnevoyu seredoyu vologoyi glini yaka pereshkodzhala comu ale koli yih vityagali u bilsh suhe vidkrite povitrya pochinalosya prirodne himichne peretvorennya Shob obmezhiti cej efekt de Po tut zhe v shahti galereyi zasipav vikopani skam yanilosti mokroyu glinoyu skripivshi yih paperom i gipsom armovanim zaliznimi kilcyami sformuvavshi v cilomu blizko shestisot transportabelnih blokiv zagalnoyu vagoyu v sto tridcyat tonn U Bryusseli pislya znyattya gipsu vin zaliv kistki kiplyachim zhelatinom zmishanim z gvozdichnoyu oliyeyu yak konservantom Vidalivshi bilshu chastinu vidimogo piritu vin zmicniv skam yanilosti za dopomogoyu mizdryanogo kleyu zavershivshi operaciyu sharom stanioli Poshkodzhennya likviduvali za dopomogoyu pap ye mashe Taka obrobka prizvela do neperedbachuvanogo efektu ushilnennya vologi ta prodovzhennya periodu poshkodzhennya Z grudnya 1935 po serpen 1936 roku spivrobitniki muzeyu v Bryusseli rozv yazuvali problemu za dopomogoyu kombinaciyi spirtu mish yaku ta 390 kilogramiv shelaku Cya kombinaciya mala na meti odnochasno proniknuti v skam yanilosti za dopomogoyu spirtu zapobigti rozvitku plisnyavi za dopomogoyu mish yaku ta zakripiti yih za dopomogoyu shelaku Skam yanilosti projshli tretij etap konservaciyi u 2003 2007 rr koli z nih bulo znyato shelak mizdryanij klej ta zhelatin pislya chogo voni buli prosocheni polivinilacetatnim cianoakrilatnim ta epoksidnim kleyami Suchasni metodi rozv yazannya ciyeyi problemi zazvichaj peredbachayut abo monitoring vologosti v miscyah zberigannya skam yanilostej abo dlya svizhih zrazkiv pidgotovku specialnogo pokrittya z polietilenglikolyu yakij potim nagrivayetsya u vakuumnij pompi zavdyaki chomu vologa negajno viparovuyetsya a u porovi prostori prosochuyetsya polietilenglikol dlya germetizaciyi ta zmicnennya skam yanilosti Zrazki Dollo dozvolili jomu ostatochno sprostuvati interpretaciyu tovstoshkirih ssavciv Richarda Ouena Natomist vin zmodelyuvav skeletni kriplennya za zrazkom suchasnih kazuara ta valabi a ship sho buv na nosi peremistiv na veliki palci tvarini Jogo rekonstrukciya trivalij chas zajmala chilne misce ale zgodom bula vidkinuta Rozkopki v kar yeri buli pripineni v 1881 roci hocha vin ne buv vicherpanij skam yanilostyami yak pokazali neshodavni burovi roboti Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni koli misto bulo okupovane nimeckimi vijskami pochalasya pidgotovka do vidkrittya shahti dlya paleontologichnih doslidzhen i Otto Yakel buv napravlenij z Berlina dlya naglyadu za cim procesom Odnak shojno bulo rozkopano pershij shar skam yanilostej yak nimecka armiya kapitulyuvala i zmushena bula vidstupiti Podalshi sprobi vidnoviti robotu shahti nashtovhnulisya na finansovi problemi j buli pripineni v 1921 roci koli shahtu zatopilo Rubizh stolit i renesans dinozavriv Skelet I bernissartensis u suchasnij dvonogij pozi Muzej Uberzee Bremen Doslidzhennya iguanodona skorotilis na pochatku 20 stolittya koli svitovi vijni ta Velika depresiya ohopili Yevropu Novij vid yakij stane predmetom chislennih doslidzhen i taksonomichnih superechok I atherfieldensis buv nazvanij u 1925 roci R V Huli na osnovi zrazka zibranogo v Aterfild Pojnt na ostrovi Uajt Iguanodon ne buv chastinoyu pochatkovoyi roboti z vidrodzhennya dinozavriv yaka pochalasya z opisu dejnoniha v 1969 roci ale vin ne zalishivsya zanedbanim nadovgo Robota Devida B Vejzhempela pro mehanizmi harchuvannya ornitopodiv dozvolila krashe zrozumiti yak voni harchuvalisya a robota Devida B Normana pro chislenni aspekti rodu zrobila jogo odnim z najvidomishih dinozavriv Krim togo she odna znahidka chislennih rozchlenovanih kistok iguanodona u Nedeni pivnichnij Rejn Vestfaliya Nimechchina nadala dokazi stadnosti cogo rodu oskilki tvarini znajdeni v comu obmezhenomu areali shozhe vsi zaginuli odnochasno pid chas povenej Tam bulo znajdeno shonajmenshe 15 osobin dovzhinoyu vid 2 do 8 metriv bilshist z yakih nalezhala do sporidnenogo rodu Mantellisaurus opisanogo yak I atherfieldensis yak na toj chas vvazhalosya inshogo vidu iguanodona ale deyaki nalezhat do I bernissartensis Odnim z golovnih zmin yaki vnesla epoha vidrodzhennya dinozavriv v uyavlennya pro iguanodona bulo b chergove pereosmislennya togo yak rekonstruyuvati cyu tvarinu Osnovnim nedolikom rekonstrukciyi Dollo buv vigin yakij vin vnis u hvist Cya chastina tila bula bilsh mensh pryamoyu pro sho svidchat skeleti yaki vin rozkopuvav i nayavnist okostenilih suhozhil Naspravdi shob zignuti hvist iguanodona do stijki kenguru chi valabi jogo dovelosya b zlamati Z pravilnim pryamim hvostom i spinoyu tvarina hodila b trimayuchi tilo gorizontalno do zemli j pidtrimuvala sebe rukami v razi potrebi Doslidzhennya 21 stolittya i rozdilennya rodu I bernissartensis z ostrova Uajt Muzej ostrova dinozavriv U 21 stolitti material iguanodona vikoristovuvali dlya poshuku biomolekul dinozavriv U doslidzhenni Grema Emberi ta in kistki iguanodona buli obrobleni dlya poshuku zalishkiv bilkiv U comu doslidzhenni zalishki tipovih kistkovih bilkiv takih yak fosfoproteyini ta proteoglikani buli znajdeni v odnomu z reber U 2007 roci Gregori S Pol vidiliv I atherfieldensis v novij okremij rid Mantellisaurus yakij stav zagalnoprijnyatim U 2009 roci fragmentarnij material iguanodonta buv opisanij z vidkladiv verhnogo baremu parizkogo basejnu v Oseri Burgundiya Hocha cej zrazok ne mozhna tochno identifikuvati na rivni rodu vidu vin maye ochevidnu morfologichnu ta rozmirnu sporidnenist z I bernissartensis U 2010 roci Devid Norman rozdiliv valanzhinski vidi I dawsoni ta I fittoni na Barilium ta Hypselospinus vidpovidno Pislya ciyeyi znahidki ponad piv dyuzhini novih rodiv bulo nazvano na osnovi anglijskogo materialu pro iguanodoniv Karpenter ta Ishida u 2010 roci opisali Proplanicoxa Torilion ta Sellacoxa Gregori S Pol u 2012 roci Darwinsaurus Huxleysaurus ta Mantellodon a Makdonald ta in u 2012 roci Kukufeldia Na sogodni vidi nazvani pislya Normana 2010 ne vvazhayutsya validnimi j vvazhayutsya riznimi molodshimi sinonimami Mantellisaurus Barilium ta Hypselospinus U 2011 roci novij rid Delapparentia buv nazvanij na osnovi ekzemplyara v Ispaniyi yakij spochatku vvazhavsya predstavnikom I bernissartensis Zgodom poperednya identifikaciya bula pidtverdzhena i zrazok buv vidnesenij do I bernissartensis U 2015 roci novij vid iguanodona I galvensis buv nazvanij na osnovi materialu sho vklyuchaye 13 molodih osobin znajdenih u formaciyi Kamarilyas poblizu Galve Ispaniya U 2017 roci bulo provedeno nove doslidzhennya I galvensis yake pidtverdilo vidminnist cogo vidu vid I bernissartensis vklyuchayuchi kilka novih avtoapomorf Takozh bulo viyavleno sho golotip Delapparentia yakij takozh pohodit z formaciyi Kamarilyas ne vidriznyayetsya ni vid I bernissartensis ni vid I galvensis PaleobiologiyaHarchuvannya Iguanodon buv roslinoyidnoyu tvarinoyu Na vidminu vid gadrozavriv yaki mali cilu kolonku zubiv yaki zminyuvali odin odnogo pri stiranni u nogo v kozhnij moment chasu buv lishe odin zapasnij zub Na nizhnij shelepi zubiv bulo menshe 25 do 29 na verhnij prote voni buli shirshimi Budova shelep dozvolyala yim ruhatisya uzdovzh odin vidnosno odnogo ta peretirati yizhu Oskilki zubi roztashovuvalisya na vnutrishnij chastini shelepi a takozh za deyakimi inshimi anatomichnimi oznakami iguanodon mav shoki yaki dozvolyali utrimuvati yizhu vseredini rotovoyi porozhnini pri yiyi perezhovuvanni Pripuskayut sho dlya polegshennya travlennya iguanodon kovtav kaminci gastroliti yaki peretirali yizhu v shlunku Peresuvannya 1980 roku Devid Norman pokazav sho iguanodon ne mig spiratisya na svij hvist yak ce roblyat kenguru z prichini svoyeyi velikoyi vagi j vidnosnoyi krihkosti hvosta Vodnochas budova troh centralnih palciv na perednih kincivkah vkazuye sho dinozavr chasto spiravsya na nih Ye oznaki togo sho z vikom iguanodon dedali bilshe chasu provodiv na chotiroh nogah peredni kincivki molodih osobin I bernissartensis stanovili 60 vid dovzhini zadnih todi yak u doroslih cej pokaznik zrostav do 70 Maksimalnoyi shvidkosti dinozavr dosyagav peresuvayuchis na dvoh nogah Za ocinkoyu naukovciv vona mogla stanoviti 24 km god Zdibnosti do chvalu v iguanodona ne bulo Detali anatomiyi iguanodonaCherep bernissartskogo iguanodona Prava verhnya kincivka iguanodona Liva nizhnya kincivka Palcevij shipEvolyuciya uyavlen pro iguanodonaRekonstrukciya G Mantella persha v istoriyi sproba rekonstrukciyi dinozavra Malyunok 1859 roku Rekonstrukciya na mezhi XIX XX stolit Suchasna rekonstrukciyaPrimitkiVerdu Francisco Javier Royo Torres Rafael Cobos Alberto Alcala Luis 19 travnya 2018 New systematic and phylogenetic data about the early Barremian Iguanodon galvensis Ornithopoda Iguanodontoidea from Spain Historical Biology angl T 30 4 s 437 474 doi 10 1080 08912963 2017 1287179 ISSN 0891 2963 Procitovano 28 bereznya 2024 Ruiz Omenaca J I 30 chervnya 2011 Delapparentia turolensis nov gen et sp un nuevo dinosaurio iguanodontoideo Ornithischia Ornithopoda en el Cretacico Inferior de Galve Estudios Geologicos T 67 1 s 83 doi 10 3989 egeol 40276 124 ISSN 1988 3250 Procitovano 28 bereznya 2024 Arhiv originalu za 7 listopada 2012 Procitovano 22 lipnya 2013 Arhiv originalu za 10 veresnya 2012 Procitovano 22 lipnya 2013 Cej variant napisannya navedeno u Slovniku inshomovnih sliv Melnichuka 9 veresnya 2012 u Wayback Machine ta Orfografichnomu slovniku ukrayinskoyi movi Norman David B 2004 Basal Iguanodontia U Weishampel D B Dodson P Osmolska H red The Dinosauria vid 2nd Berkeley University of California Press s 413 437 ISBN 978 0 520 24209 8 Naish Darren Martill David M 2001 Ornithopod dinosaurs Dinosaurs of the Isle of Wight angl London The Palaeontological Association s 60 132 ISBN 978 0 901702 72 2 Verdu Francisco Javier Godefroit Pascal Royo Torres Rafael Cobos Alberto Alcala Luis 2017 06 Individual variation in the postcranial skeleton of the Early Cretaceous Iguanodon bernissartensis Dinosauria Ornithopoda Cretaceous Research angl T 74 s 65 86 doi 10 1016 j cretres 2017 02 006 Procitovano 7 travnya 2024 Glut Donald F 1997 Iguanodon Dinosaurs The Encyclopedia Jefferson North Carolina McFarland amp Co 490 500 ISBN 0 89950 917 7 Henderson Donald M 1999 Estimating the Masses and Centers of Mass of Extinct Animals by 3 D Mathematical Slicing Paleobiology T 25 1 s 88 106 ISSN 0094 8373 Procitovano 7 travnya 2024 Seebacher Frank 26 bereznya 2001 A new method to calculate allometric length mass relationships of dinosaurs Journal of Vertebrate Paleontology angl T 21 1 s 51 60 doi 10 1671 0272 4634 2001 021 0051 ANMTCA 2 0 CO 2 ISSN 0272 4634 Procitovano 7 travnya 2024 Verdu Francisco J Royo Torres Rafael Cobos Alberto Alcala Luis 10 grudnya 2020 Systematics and paleobiology of a new articulated axial specimen referred to Iguanodon cf galvensis Ornithopoda Iguanodontoidea Journal of Vertebrate Paleontology angl T 40 6 s e1878202 doi 10 1080 02724634 2021 1878202 ISSN 0272 4634 Procitovano 7 travnya 2024 Gasulla Jose Miguel Escaso Fernando Narvaez Ivan Sanz Jose Luis Ortega Francisco 18 sichnya 2022 New Iguanodon bernissartensis Axial Bones Dinosauria Ornithopoda from the Early Cretaceous of Morella Spain Diversity angl T 14 2 s 63 doi 10 3390 d14020063 ISSN 1424 2818 Procitovano 7 travnya 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Nye Eleanor Feist Burkhardt Susanne Horne David J Ross Andrew J Whittaker John E 2008 06 The palaeoenvironment associated with a partial Iguanodon skeleton from the Upper Weald Clay Barremian Early Cretaceous at Smokejacks Brickworks Ockley Surrey UK based on palynomorphs and ostracods Cretaceous Research angl T 29 3 s 417 444 doi 10 1016 j cretres 2008 01 004 Procitovano 7 travnya 2024 Hans Dieter Sues 1997 European Dinosaur Hunters U Farlow James Orville Brett Surman M K red The Complete Dinosaur Indiana University Press s 14 Mantell Gideon 1827 Illustrations of the Geology of Sussex angl London Lupton Relfe s 71 78 Mantell Gideon 1833 Description of the Organic Remains of the Wealden and particularly of those of the Strata of Tilgate Forest The Geology of the South East of England angl Cambridge University Press s 232 288 Lucas Spencer G Dean Dennis R 1999 12 Gideon Mantell and the Discovery of Dinosaurs PALAIOS T 14 6 s 601 doi 10 2307 3515316 Procitovano 27 bereznya 2024 Cadbury Deborah 2000 The Dinosaur Hunters angl Fourth Estate s 374 Holl Friedrich 1829 Handbuch der Petrifaktenkunde Ouedlinberg nim T 1 Dresden P G Hilscher Mantell Gideon A 1825 Notice on the Iguanodon a newly discovered fossil reptile from the sandstone of Tilgate forest in Sussex Philosophical Transactions of the Royal Society of London angl T 115 s 179 186 doi 10 1098 rstl 1825 0010 ISSN 0261 0523 Procitovano 27 bereznya 2024 Simpson Martin I 2 grudnya 2015 Iguanodon is older than you think The public and private announcements of Gideon Mantell s giant prehistoric herbivorous reptile Deposits amer Procitovano 27 bereznya 2024 Mantell Gideon A 1834 Discovery of the bones of the Iguanodon in a quarry of Kentish Rag a limestone belonging to the Lower Greensand Formation near Maidstone Kent Edinburgh New Philosophical Journal 17 200 201 Colbert Edwin H 1968 Men and Dinosaurs The Search in Field and Laboratory angl New York Dutton amp Company ISBN 978 0 14 021288 4 Torrens Hugh Politics and Paleontology The Complete Dinosaur angl s 175 190 Owen R 1842 Report on British Fossil Reptiles Part II Report of the British Association for the Advancement of Science for 1841 1842 60 204 Norman David B 1985 To Study a Dinosaur The Illustrated Encyclopedia of Dinosaurs An Original and Compelling Insight into Life in the Dinosaur Kingdom angl New York Crescent Books s 24 33 ISBN 978 0 517 46890 6 A mass accumulation of vertebrates from the Lower Cretaceous of Nehden Sauerland West Germany Proceedings of the Royal Society of London Series B Biological Sciences angl T 230 1259 23 bereznya 1987 s 215 255 doi 10 1098 rspb 1987 0017 ISSN 0080 4649 Procitovano 28 bereznya 2024 Norman David B 2012 Iguanodontian taxa Dinosauria Ornithischia from the Lower Cretaceous of England and Belgium U Godefroit P red Bernissart Dinosaurs and Early Cretaceous Terrestrial Ecosystems Indiana University Press s 175 212 ISBN 978 0 253 35721 2 Palmer D red 1999 The Marshall Illustrated Encyclopedia of Dinosaurs and Prehistoric Animals angl London Marshall Editions s 100 ISBN 1 84028 152 9 De Pauw L F 1902 Notes sur les fouilles du charbonnage de Bernissart Decouverte solidification et montage des Iguanodons fr 150 av d Auderghem JH amp P Jumpertz s 25 Godefroit Pascal Leduc Thierry 2008 La conservation des ossements fossiles le cas des Iguanodons de Bernissart Conservation Exposition Restauration d Objets d Art fr T 2 Dollo Louis 1882 Premiere note sur les dinosauriens de Bernissart fr Bulletin du Musee Royal d Histoire Naturelle de Belgique s 161 180 Dollo Louis 1883 Note sur les restes de dinosauriens recontres dans le Cretace Superieur de la Belgique fr T 2 Bulletin du Musee Royal d Histoire Naturelle de Belgique s 205 221 de Ricqles A 12 veresnya 2003 Bernissart s Iguanodon the case for fresh versus old dinosaur bone Journal of Vertebrate Paleontology angl T 23 dodatok do nomera 3 s 1 124 doi 10 1080 02724634 2003 10010538 ISSN 0272 4634 Procitovano 28 bereznya 2024 Cordier S 2017 De botten van de Borinage De iguanodons van Bernissart van 125 miljoen voor Christus tot vandaag nid Antwerpen Vrijdag ISBN 9789460014871 Hooley Reginald Walter 1925 03 On the Skeleton of Iguanodon atherfieldensis sp nov from the Wealden Shales of Atherfield Isle of Wight Quarterly Journal of the Geological Society angl T 81 1 4 s 1 61 doi 10 1144 GSL JGS 1925 081 01 04 02 ISSN 0370 291X Procitovano 28 bereznya 2024 Weishampel David B 1984 Introduction Evolution of Jaw Mechanisms in Ornithopod Dinosaurs T 87 Berlin Heidelberg Springer Berlin Heidelberg s 1 2 doi 10 1007 978 3 642 69533 9 1 ISBN 978 3 540 13114 4 Norman David B 1980 On the ornithischian dinosaur Iguanodon bernissartensis of Bernissart Belgium PDF Memoires de l Institut Royal des Sciences Naturelles de Belgique 178 1 105 Norman David B 1986 On the anatomy of Iguanodon atherfieldensis Ornithischia Ornithopoda Bulletin de l Institut Royal des Sciences Naturelles de Belgique Sciences de la Terre 56 281 372 ISSN 0374 6291 Paul Gregory S 2008 04 A revised taxonomy of the iguanodont dinosaur genera and species Cretaceous Research angl T 29 2 s 192 216 doi 10 1016 j cretres 2007 04 009 Procitovano 28 bereznya 2024 Embery Graham Milner Angela C Waddington Rachel J Hall Rachel C Langley Martin S Milan Anna M 2003 01 Identification of Proteinaceous Material in the Bone of the Dinosaur Iguanodon Connective Tissue Research angl T 44 1 s 41 46 doi 10 1080 03008200390152070 ISSN 0300 8207 Procitovano 28 bereznya 2024 Paul Gregory S 2007 Turning the old into the new a separate genus for the gracile iguanodont from the Wealden of England U Carpenter Kenneth red Horns and Beaks Ceratopsian and Ornithopod Dinosaurs angl Indiana University Press s 69 78 doi 10 2307 j ctt1zxz1md 9 ISBN 978 0 253 02795 5 Knoll Fabien 2009 11 A large iguanodont from the Upper Barremian of the Paris Basin Geobios angl T 42 6 s 755 764 doi 10 1016 j geobios 2009 06 002 Procitovano 28 bereznya 2024 Norman David B 31 travnya 2010 A taxonomy of iguanodontians Dinosauria Ornithopoda from the lower Wealden Group Cretaceous Valanginian of southern England Zootaxa T 2489 1 doi 10 11646 zootaxa 2489 1 3 ISSN 1175 5334 Procitovano 28 bereznya 2024 Norman David B December 2013 PDF Revue de Paleobiologie Geneve 32 2 385 404 ISSN 0253 6730 Arhiv originalu PDF za 28 zhovtnya 2021 Procitovano 28 bereznya 2024 Verdu Francisco J Royo Torres Rafael Cobos Alberto Alcala Luis 2015 09 Perinates of a new species of Iguanodon Ornithischia Ornithopoda from the lower Barremian of Galve Teruel Spain Cretaceous Research angl T 56 s 250 264 doi 10 1016 j cretres 2015 05 010 Procitovano 28 bereznya 2024 Galton Peter M 1973 The cheeks of ornithischian dinosaurs Lethaia6 67 89 Coombs Walter P 1978 Theoretical Aspects of Cursorial Adaptations in Dinosaurs The Quarterly Review of Biology T 53 4 s 393 418 ISSN 0033 5770 Procitovano 28 bereznya 2024 LiteraturaNorman David B 2004 Basal Iguanodontia in Weishampel D B Osmolska H and Dodson P eds The Dinosauria 2nd Berkeley University of California Press pp 413 437 ISBN 0 520 24209 2 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Iguanodon Klasifikaciya vikopnih tvarin na sajti The Paleobiology Database Iguanodon herd found in Belgium Iguanodon 17 zhovtnya 2017 u Wayback Machine DinoData Mantell s Iguanodon tooth in the collection of the Museum of New Zealand Te Papa Tongarewa 15 lyutogo 2009 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ