Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Вільгельм VIII Guillaume VIII бл 1025 25 вересня 1086 герцог Гасконі у 1052 1086 роках як Вільгельм III герцог Аквітанії

Ґійом VIII Аквітанський

Ґійом VIII Аквітанський

Вільгельм VIII (*Guillaume VIII бл. 1025 — 25 вересня 1086) — герцог Гасконі у 1052—1086 роках (як Вільгельм III), герцог Аквітанії та граф Пуатьє у 1058—1086 роках.

Вільгельм VIII
image
Гробниця Вільгельма VIII
Ім'я при народженніГай-Жоффруа
Народивсябл. 1025
Пуатьє
Помер25 вересня 1086
Шизе
Похованняd
Діяльністьаристократ
Титулгерцог Аквітанії
Термін1058—1086 роки
ПопередникВільгельм VII
НаступникВільгельм IX Трубадур
Конфесіякатолицтво
РідРамнульфіди
БатькоВільгельм V
МатиАгнес Бургундська
РодичіГенріх III
Брати, сестриАгнес де Пуатьє, Одо II, Вільгельм VII, Вільгельм VI і d
У шлюбі зГарсенда де Перігор
Матильда
Ґільдегарда Бургундська
Діти1 син і 2 доньки

Біографія

Герцог Гасконі

Походив з династії Рамнульфідів. Молодший син Вільгельма V, герцога Аквітанії, та Агнес Бургундської. Народився близько 1025 року. Спочатку отримав ім'я Гай (Гі)-Жоффруа.

У 1030 році втратив батька, виховувався матір'ю. Остання незабаром вийшла заміж за Жоффруа де Вандома (сина Фулько III, графа Анжу). Молоді роки провів в Пуатьє та Вандомі. 1044 року Гай-Жоффруа оженився на доньці графа Перігора.

У 1052 році після смерті родича Бернарда II де Арманьяка успадкував герцогство Гасконь. З самого початку розпочав боротьбу проти Санчо III, короля Наварри, який до того встановив зверхність над Гасконью. Після смерті супротивника у 1035 році остаточно став самостійним, оскільки новий Наваррський король Гарсія III приділяв більше уваги Піренейським володінням.

У 1058 році розлучився з дружиною через безпліддя. Вона пішла до монастиря у м. Сент.

Володар Аквітанії

1058 року після смерті брата Вільгельма VII, у якого були лише доньки, Гай-Жоффруа успадкував герцогство Аквітанію та графство Пуатьє. Він змінив своє ім'я на Вільгельм. Близько 1059 року оженився на Матильді з роду графів Ла Марш.

Розгорнув активну зовнішню політику, спрямовану на встановлення союзницьких відносин з Папським престолом та герцогством Нормандія, королівствами Арагон і Леон та графством Барселона. Вони були спрямовані проти графств Анжу і Тулуза.

У внутрішній політиці змістив усіх світських та церковних сановників, що дістали посади за його попередника. Це викликало невдоволення знаті, яка повстала, запросивши Вільгельма IV Тулузького. 1160 року відбив напад графа Тулузи на Бордо. Протягом 1061—1062 років відняв Сентож у Фулька Гаттіне — небожа Жоффруа II, графа Анжу, який помер у 1060 році. Цим значно зміцнив свої тили з південного заходу. 1062 року прийшов на допомогу Рамону Баранґеру II, графу Барселони, якого атакували мусульмани.

У 1164 року відгукнувся на заклик папи римського Олександра II щодо хрестового походу проти Сарагоського емірату на Піренеях. Він прийшов на допомогу Раміро I, королю Арагону, сприявши захопленню важливого міста Барбастр.

Водночас займався справами Аквітанії. У 1067 році створив прево Сентож, чим поклав край можливому сепаратизму знаті. Того ж року втрутився у боротьбу між Жоффруа III, графом Анжу, та його братом Фульком на боці останнього. Невдовзі Вільгельму VIII вдалося захопити Сомюр та спалити тамтешній замок, що був ключем до нижньої долини Луари.

У 1068 або 1069 році розлучився з другою дружиною, оскільки у них була лише донька. Хоча традиції Аквітанії не заперечили спадкування герцогства жінкою, але Вільгельм VIII побоювався переходу володінь до іншого роду. 1069 року уклав мирну угоду з Фулько IV, графом Анжу.

1069 року оженився на доньці герцога Бургундії. Оскільки Вільгельм VIII перебував з дружиною у родинній спорідненості, папа римський Григорій VII не визнав цього шлюбу, наказавши його розірвати. 1070 року герцог здійснив прощу до Риму, намагаючись переконати папу римського визнати його шлюб, але марно. У 1075 році впровадив сенешальство в Пуатьє.

1076 року зрештою отримав визнання шлюбу законним. Натомість герцог заснував абатство Святого Іоанна Євангеліста, яке передав в управління конгрегації Клюні. Того ж року в союзі з Філіппом I, королем Франції, рушив до Бретані, де змусив відступити війська Вільгельма I, короля Англії, що втрутилися у внутрішні справи Бретонського герцогства.

Помер у 1086 році у Шизе. Йому спадкував син Вільгельм.

Родина

1. Дружина — Гарсенда, донька Адальберта II, графа Перігора

дітей не було

2. Дружина — Матильда де Ла Марш

Діти:

3. Дружина — Ґільдегарда, донька Роберта I, герцога Бургундії

Діти:

  • Агнес, дружина Педро I, короля Арагону
  • Вільгельм (1071—1127), герцог Аквітані та Гасконі, граф Пуатьє
  • Гуго (бл.1096—1126)

Джерела

  • Louis Alphen, La Francia nell'XI secolo, in «Storia del mondo medievale», vol. II, 1979, pp. 770—806
  • Jean Combes (dir.), Histoire du Poitou et des Pays charentais: Deux-Sèvres, Vienne, Charente, Charente-Maritime, Clermont-Ferrand, éditions Gérard Tisserand, 2001, 334 p. (

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Vilgelm VIII Guillaume VIII bl 1025 25 veresnya 1086 gercog Gaskoni u 1052 1086 rokah yak Vilgelm III gercog Akvitaniyi ta graf Puatye u 1058 1086 rokah Vilgelm VIIIGrobnicya Vilgelma VIIIIm ya pri narodzhenniGaj ZhoffruaNarodivsyabl 1025 PuatyePomer25 veresnya 1086 ShizePohovannyadDiyalnistaristokratTitulgercog AkvitaniyiTermin1058 1086 rokiPoperednikVilgelm VIINastupnikVilgelm IX TrubadurKonfesiyakatolictvoRidRamnulfidiBatkoVilgelm VMatiAgnes BurgundskaRodichiGenrih IIIBrati sestriAgnes de Puatye Odo II Vilgelm VII Vilgelm VI i dU shlyubi zGarsenda de Perigor Matilda Gildegarda BurgundskaDiti1 sin i 2 donki Mediafajli u VikishovishiBiografiyaGercog Gaskoni Pohodiv z dinastiyi Ramnulfidiv Molodshij sin Vilgelma V gercoga Akvitaniyi ta Agnes Burgundskoyi Narodivsya blizko 1025 roku Spochatku otrimav im ya Gaj Gi Zhoffrua U 1030 roci vtrativ batka vihovuvavsya matir yu Ostannya nezabarom vijshla zamizh za Zhoffrua de Vandoma sina Fulko III grafa Anzhu Molodi roki proviv v Puatye ta Vandomi 1044 roku Gaj Zhoffrua ozhenivsya na donci grafa Perigora U 1052 roci pislya smerti rodicha Bernarda II de Armanyaka uspadkuvav gercogstvo Gaskon Z samogo pochatku rozpochav borotbu proti Sancho III korolya Navarri yakij do togo vstanoviv zverhnist nad Gaskonyu Pislya smerti suprotivnika u 1035 roci ostatochno stav samostijnim oskilki novij Navarrskij korol Garsiya III pridilyav bilshe uvagi Pirenejskim volodinnyam U 1058 roci rozluchivsya z druzhinoyu cherez bezpliddya Vona pishla do monastirya u m Sent Volodar Akvitaniyi 1058 roku pislya smerti brata Vilgelma VII u yakogo buli lishe donki Gaj Zhoffrua uspadkuvav gercogstvo Akvitaniyu ta grafstvo Puatye Vin zminiv svoye im ya na Vilgelm Blizko 1059 roku ozhenivsya na Matildi z rodu grafiv La Marsh Rozgornuv aktivnu zovnishnyu politiku spryamovanu na vstanovlennya soyuznickih vidnosin z Papskim prestolom ta gercogstvom Normandiya korolivstvami Aragon i Leon ta grafstvom Barselona Voni buli spryamovani proti grafstv Anzhu i Tuluza U vnutrishnij politici zmistiv usih svitskih ta cerkovnih sanovnikiv sho distali posadi za jogo poperednika Ce viklikalo nevdovolennya znati yaka povstala zaprosivshi Vilgelma IV Tuluzkogo 1160 roku vidbiv napad grafa Tuluzi na Bordo Protyagom 1061 1062 rokiv vidnyav Sentozh u Fulka Gattine nebozha Zhoffrua II grafa Anzhu yakij pomer u 1060 roci Cim znachno zmicniv svoyi tili z pivdennogo zahodu 1062 roku prijshov na dopomogu Ramonu Barangeru II grafu Barseloni yakogo atakuvali musulmani U 1164 roku vidguknuvsya na zaklik papi rimskogo Oleksandra II shodo hrestovogo pohodu proti Saragoskogo emiratu na Pireneyah Vin prijshov na dopomogu Ramiro I korolyu Aragonu spriyavshi zahoplennyu vazhlivogo mista Barbastr Vodnochas zajmavsya spravami Akvitaniyi U 1067 roci stvoriv prevo Sentozh chim poklav kraj mozhlivomu separatizmu znati Togo zh roku vtrutivsya u borotbu mizh Zhoffrua III grafom Anzhu ta jogo bratom Fulkom na boci ostannogo Nevdovzi Vilgelmu VIII vdalosya zahopiti Somyur ta spaliti tamteshnij zamok sho buv klyuchem do nizhnoyi dolini Luari U 1068 abo 1069 roci rozluchivsya z drugoyu druzhinoyu oskilki u nih bula lishe donka Hocha tradiciyi Akvitaniyi ne zaperechili spadkuvannya gercogstva zhinkoyu ale Vilgelm VIII poboyuvavsya perehodu volodin do inshogo rodu 1069 roku uklav mirnu ugodu z Fulko IV grafom Anzhu 1069 roku ozhenivsya na donci gercoga Burgundiyi Oskilki Vilgelm VIII perebuvav z druzhinoyu u rodinnij sporidnenosti papa rimskij Grigorij VII ne viznav cogo shlyubu nakazavshi jogo rozirvati 1070 roku gercog zdijsniv proshu do Rimu namagayuchis perekonati papu rimskogo viznati jogo shlyub ale marno U 1075 roci vprovadiv seneshalstvo v Puatye 1076 roku zreshtoyu otrimav viznannya shlyubu zakonnim Natomist gercog zasnuvav abatstvo Svyatogo Ioanna Yevangelista yake peredav v upravlinnya kongregaciyi Klyuni Togo zh roku v soyuzi z Filippom I korolem Franciyi rushiv do Bretani de zmusiv vidstupiti vijska Vilgelma I korolya Angliyi sho vtrutilisya u vnutrishni spravi Bretonskogo gercogstva Pomer u 1086 roci u Shize Jomu spadkuvav sin Vilgelm Rodina1 Druzhina Garsenda donka Adalberta II grafa Perigora ditej ne bulo 2 Druzhina Matilda de La Marsh Diti Agnes 1052 1078 druzhina Alfonso VI korolya Leonu 3 Druzhina Gildegarda donka Roberta I gercoga Burgundiyi Diti Agnes druzhina Pedro I korolya Aragonu Vilgelm 1071 1127 gercog Akvitani ta Gaskoni graf Puatye Gugo bl 1096 1126 DzherelaLouis Alphen La Francia nell XI secolo in Storia del mondo medievale vol II 1979 pp 770 806 Jean Combes dir Histoire du Poitou et des Pays charentais Deux Sevres Vienne Charente Charente Maritime Clermont Ferrand editions Gerard Tisserand 2001 334 p ISBN 2 84494 084 6

Дата публікації:
Топ