Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Хільперік І фр Chilpéric I бл 539 584 король франків у 561 584 роках Правив у Суассоні а пізніше Парижі тобто на землях

Хільперік I (король франків)

Хільперік I (король франків)

Хільперік І (фр. Chilpéric I; бл. 539–584) — король франків у 561–584 роках. Правив у Суассоні, а пізніше Парижі, тобто на землях Нейстрії та Аквітанії. Син Хлотара І та його другої дружини .

Хільперік І
лат. Chilperikus
image
Правління 561—584
Попередник Хлотар I
Біографічні дані
Народження не раніше 525 і не пізніше 534
невідомо
Смерть 27 вересня 584
вілла Шель
d
Поховання Сен-Жермен-де-Пре (абатство)
Дружина 1-ша:
2-га:
3-тя: Фредегунда
Діти Теодеберт, Меровей, Хлодвіг, Хлотар II
Династія Меровінги
Батько Хлотар I
Мати
image Медіафайли у Вікісховищі

Розділ Франкського королівства 561 року

image
Розділ Франкського королівства після смерті Хлотаря ІІ (561 р.)

Після смерті свого батька Хільперік заволодів значною частиною його скарбниці та, підкупивши впливових франків, намагався заволодіти більшою частиною Франкського королівства, зробивши своєю резиденцією Париж. Проте проти нього об'єднались три інших брати: Харіберт, Гунтрамн і Сігіберт, які вигнали його з Парижа. Після цього розподіл королівства відбувся за жеребом, а в його основу було покладено розділ 511 року. Харіберт отримав володіння Хільдеберта зі столицею в Парижі, Гунтрамн — Хлодомира в Орлеані, Сігіберт — Теодоріха в Реймсі, Хільперік — свого батька Хлотара в Суассоні.

Розділи 511 та 561 років не були рівнозначними, оскільки за 50 років до Франкського королівства були приєднані значні нові території. Гунтрамн отримав великі території Бургундії, тому поступився західною частиною Орлеанського королівства з містами Шартр, Тур, Пуатьє на користь Харіберта. Землі Сігіберта охоплювали володіння алеманів, а також деякі міста в Провансі (Марсель, Авіньйон), тож він також передав Харібертові частину володінь (міста Лімож, Кагор, Альбі). Тож володіння Харіберта відтепер простягались широкою смугою від Ла-Маншу до Піренеїв. Лише Хільперик отримав порівняно невеликий уділ: територію від Суассону до Па-де-Кале, а також Тулузу.

Міжусобна війна з Сігібертом (561 рік)

Проте Хільперік не полишав надії розширити свої володіння за рахунок братів. Скориставшись тим, що Сігіберт вів війну з аварами, які напали на Франкську державу одразу після смерті Хлотаря І, він захопив Реймс та інші міста Австразії. Сігіберт, повернувшись з походу, відновив свою владу та почав облогу Суассона. Через деякий час столиця Хільперіка була захоплена, в полон потрапив його син Теодеберт. Сам Хільперік був розгромлений в битві та визнав відновлення колишніх кордонів уділів. Теодеберт протягом року утримувався Сігібертом у віллі Понтіон, а потім був відпущений до Суассону, отримавши щедрі подарунки та пообіцявши не вести війну проти дядька.

Боротьба за спадщину Харіберта (568–577 роки)

image
Франкське королівство після смерті Харіберта

Після смерті Харіберта у 568 році його володіння були поділені між трьома братами. На три рівнозначні частини були розділені землі як північніше (Нейстрія), так і південніше Луари (Аквітанія). Париж розглядався як спільна столиця і не ввійшов до жодного з володінь. При цьому один з королів не міг входити до міста без згоди інших.

Проте Хільперік захопив Тур і Пуатьє, що згідно з угодою повинні були відійти Сігібертові. Сігіберт об'єднався проти нього з Гунтрамном. Воєначальник Гунтрамна Євній Муммол вигнав з Тура Хлодвіга — сина Хільперіка — та примусив народ принести присягу Сігібертові. Далі знищив військо мешканців Пуатьє на чолі з Базилієм та Сігарієм, повернувши місто законному власнику.

Хлодвіг після своєї втечі перебував у Бордо, куди Сігіберт підіслав до нього найманого вбивцю. Хлодвіг, тим не менше, зумів уникнути розправи та повернувся до батька. Розгніваний Хільперік у 573 році організував новий похід у долину Луари на чолі зі своїм старшим сином Теодебертом. Той, розбивши війська герцога Гундовальда поблизу Пуатьє, нещадно сплюндрував землі від Тура до Кагора. При цьому було спалено безліч церков, монастирів, вбито кліриків.

Наступного року Сігіберт організував похід у відповідь на цей напад, зібравши зарейнські племена. Спочатку Хільперік уклав союз із Гунтрамном, але останній після погроз Сігіберта відмовився від угоди. Війська двох братів стояли навпроти один одного на берегах Сени, проте після звістки про зраду Гунтрамна Хільперік відступив до околиць Шартра. Тут він попросив укласти мирну угоду, на що Сігіберт погодився. Згідно з нею Хільперік відмовився від незаконно захоплених територій та повернув їх Сігіберту.

На цьому, однак, боротьба двох братів не завершилась. Вже через рік, у 575 році, Хільперік знову намагається зробити Гунтрамна своїм союзником. Очевидно, що під час їхньої особистої зустрічі, Гунтрамн пообіцяв допомогти. Хільперік оранізував новий похід проти брата, спаливши території аж до Реймса. Сігіберт знову зібрав військо зарейнських народів та ввійшов до Парижу. В цей же час його воєначальники, герцоги Годегізил та Гунтрамн Бозон, зібрали військо з мешканців Тура та Шатодена і виступили проти Теодеберта, котрий продовжував перебувати в Північній Аквітанії. У битві військо Теодеберта було розбите, а сам він загинув.

Дізнавшись про цю втрату, а також про те, що Гунтрамн вкотре зрадив його, Хільперік сховався разом з родиною за стінами міста Турне. Сігіберт зайняв території від Парижа до Руана та збирався йти до Турне. Проте дружина Хільперіка Фредегунда підіслала двох вбивць, які підступно закололи Сігіберта під час походу на віллі Вітрі. Хільперік з почестями поховав свого брата спочатку у селі Ламбре, а потім переніс його рештки до суассонської базиліки, де була могила Хлотаря І.

image
Франкське королівство у 577 р.

Війська Хільперіка зайняли Париж та Руан, а його син Хлодвіг у 576 році був направлений в басейн Луари та захопив обширний регіон з містами Анжер, Тур та Сент. Проте подальше просування суассонської армії було зупинено під Ліможем, де полководець Гунтрамна Євній Муммол розгромив герцога Дезідерія. При цьому останній втратив 24 тис. воїнів, в той час як Муммол — лише 5 тис.. У 577 році Хільперік захопив також і Пуатьє, що належав до володінь Австразії. Таким чином, внаслідок майже десятирічної боротьби Хільперік зміг отримати владу над усіма володіннями Харіберта.

Взаємостосунки з Бургундією та Австразією (577–584 роки)

Після смерті Сігіберта Бургундія на чолі з Гунтрамном та Австразія, де став правити син Сігіберта Хільдеберт II, уклали у 577 році між собою союз, вимагаючи від Хільперіка повернути незаконно захоплені території. Проте вже у 581 році це рішення було змінено. Внаслідок переговорів між послом Австразії, єпископом реймським Егідієм, та Хільперіком був укладений союзницький договір, скріплений обміном подарунків. Хільперік оголосив, що визнає Хільдеберта своїм спадкоємцем.

Отримавши підтримку з боку австразійської знаті, Хільперік у 581 році розпочав бойові дії проти Гунтрамна. Війська герцога Дезідерія захопили міста Періге та Ажен в Центральній Аквітанії. Герцог Рагновальд — намісник Гунтрамна — був розбитий.

З цього часу стосунки між братами загострились. У 582 р. справа ледь не дійшло до масштабної війни, коли піддані Гунтрамна вбили прикордонну сторожу Хільперіка на річці Орж. Лише вибачення Гунтрамна припинили збір війська Хільперіком.

Нарешті у 583 році Хільперік зважився на рішучі дії. Отримавши від єпископа Егідія підтвердження союзницьких відносин з Австразією, він розпочав бойові дії у володіннях Гунтрамна. Герцоги Берульф, Дезідерій і Бладаст з різних сторін оточили Бурж, а Хільперік виступив через Париж до фортеці Мелен. Під загрозою з двох боків опинилась резиденція Гунтрамна Орлеан. Мешканці Буржа та околиці змогли виставити проти Хільперіка військо у 15 тис. чол. Біля фортеці Шатомеян відбулась запекла битва, в якій з обох боків загинуло не менше 7 тис. чол. Війська герцогів дійшли до Буржа та нещадно спустошили місцевість навколо нього. Гунтрамн на чолі великого війська в цей час виступив проти свого брата та знищив під час битви значну частину його сил. Наступного дня був укладений мир, що відновлював довоєнні кордони. Той, хто порушить умови договору, мав заплатити штраф.

image
Франкське королівство у 581 р.

Під час цього конфлікту війська Австразії перебували у бойовій готовності, проте не починали воєнних дій. Після довгого часу бездіяльності звичайні франки збунтувались проти Егідія та інших можновладців, звинувативши їх в тому, що вони намагаються передати Австразію під владу Хільперіка. Егідій втік до Реймсу.

Маятник стосунків знову змінився і 584 року Хільдеберт ІІ відновив союз із Гунтрамном. Наляканий тим, що вони зможуть виступити проти нього з метою відібрати незаконно захоплені території, Хільперік сховався із скарбницею у Камбре, проте чутки не виправдались.

Конфлікт з Меровеєм

Після вбивства Сігіберта Хільперік захопив його дружину Брунгільду, котра перебувала в Парижі під час походу свого чоловіка. Брунгільду було відправлено в Руан у вигнання, а її доньки утримувались у місті Мо поблизу Парижа. Невдовзі Брунгільда вийшла заміж за сина Хільперіка Меровея, хоча проти цього був сам король.

Під час перебування Хільперіка в Руані 576 року відбувся заколот в його резиденції — Суассоні. Група франкських можновладців, що перейшли після загибелі Сігіберта на службу до Хільперіка, організували змову, захопили Суассон та вигнали з нього Фредегунду з дітьми. Однак дуже швидко Хільперік зміг їх розгромити та повернути владу над містом. Король несправедливо запідозрив свого сина Меровея в організації цієї інтриги та взяв його під варту.

Меровей невдовзі був пострижений у монахи, але втік і переховувався довгий час в Турі у храмі св. Мартіна. Хільперік спільно з Фредегундою декілька разів погрожував знищити храм у разі, якщо Меровей не буде їм виданий, а також підсилали до нього вбивць.

Оголошений Хільперіком своїм ворогом, Меровей протягом двох років блукав по володінням франків. Деякий час він перебував в полоні у Гунтрамна, проте йому вдалося втекти. Намагався він повернутись до Брунгільди, що тоді вже повернулась до Реймсу, де королем був проголошений її малолітній син Хільдеберт. Проте можновладці Австразії, які насправді керували країною, відмовили йому. Меровей був змушений таємно проживати у Реймсі. Хільперік з метою захопити сина в полон організував напад на Шампань, що входила до складу Австразії, проте не домігся результату.

Вдалішими були інтриги Фредегунди. Їй вдалося, як було вже не раз, хитрістю заманити Меровея до пастки та ув'язнити. Знаходячись під охороною, Меровей у 577 році покінчив життя самогубством, хоча згідно з іншою версією був убитий за наказом Фредегунди.

Внутрішня політика

Реформував податкову систему. Запровадив 579 року нові поземельні та подушні податки, в тому числі десяту частину врожаю. Це викликало масові заворушення та міграцію населення з володінь Хільперіка. У Ліможі населення міста намагалось вбити рефендарія Марка, якого прислав сюди король. Міщани спалили податкові книги. Проте прислане військо Хільперіка жорстоко придушило заколот. Податкові книги були відновлені.

У 577 році побудував цирки в Парижі та Суассоні задля розваги народу.

image
Григорій Турський та єпископ Сальвій перед Хільперіком І

Безцеремонно втручався у справи церкви. Заарештував єпископа руанського Претекстата та утримував його в ув'язненні. Накладав штрафи на дрібних церковнослужителів та бідняків, приписаних до церкви, за їхня неучасть у військових походах. У цьому зв'язку характерним є вислів єпископа Періге Хартерія про те, що коли місто перейшло з-під влади Гунтрамна до Хільперіка, то він ніби спустився з раю до аду.

В той же час сприяв поширенню християнства. У 582 році наказав охрестити багатьох юдеїв.

Зовнішня політика

Боротьба з бретонцями

У 578 році Хільперік направив свого герцога на чолі військ, сформованих з мешканців Тура, Пуатьє, Байо, Ле-Мана и Анжера, проти бретонського правителя Вароха. Після триденної битви, що тривала з перемінним успіхом, Варох погодився укласти мир з Хільперіком. Згідно з ним бретонці віддавали франкам місто Ванн та зобов'язувались щорічно виплачувати данину. Син Вароха перебував при Хильперикові як заручник.

Наступного року бретонці порушили угоду з Хільперіком та пограбували землі навколо Ренна. Проти них був направлений герцог Бепполен, котрий підкорив деякі регіони Бретані.

Стосунки з Візантією

Хільперік направляв посланців до візантійського імператора Тиберія ІІ. У 581 році вони повернулись з подарунками від імператора. Про це посольство згадує і Павло Диякон.

Особисті якості

Григорій Турський, не приховуючи відверто негативного ставлення до Хільперіка, називає його «Нероном та Іродом нашого часу», звинувачує у жадібності, підступності, самозакоханості та жорстокості.

Хільперік, як стверджував поет Венанцій Фортунат, був людиною освіченою та допитливою. Дійсно, він писав вірші, хоча ті й не дуже відповідали потрібним розмірам. Ввів до алфавіту чотири літери, що були перейняті в греків. Король навіть написав релігійний трактат, в якому в дусі єресі Савеллія стверджував про те, що Бог-Син і Святий Дух є не окремими особами Трійці, а лише виявами Бога-Отця. Мав з приводу цього трактату дискусії з Григорієм Турським.

Родина

image
Хільперік ІІ та Фредегунда

Як і його батько, Хільперік був багатоженцем. Від першої дружини — мав трьох синів: Теодеберта, Меровея і Хлодвіга. Пізніше, 566 року, оформив офіційний шлюб з  — старшою донькою короля вестготів Атанагільда — та отримав від неї великий посаг. Проте живучи з Галсвінтою, він не полишав зв'язок із колишньою дружиною Фредегундою, яка мала на нього великий вплив. Постійно маючи через це скандали з Галсвінтою, Хільперік наказав своєму слузі її задушити, що й було виконано у 568 році. Вже через декілька днів після вбивства Фредегунда стала його офіційною жінкою. Брати Хільперіка через цей ганебний вчинок хотіли вигнати його з королівства, проте не здійснили свій задум.

Фредегунда за всяку ціну намагалась знищити старших синів Хільперіка. Меровей був убитий за її наказом у 577 році, а Хлодвіг — у 580 році. Обидвох перед цим звинуватили в інтригах проти короля. Така ж доля спіткала і їхню матір — Авдоверу.

Проте нещастя постійно переслідувало й дітей Фредегунди. Її син Самсон помер 577 року у дворічному віці від дизентерії. У 580 році від цієї ж хвороби Хільперік втратив ще двох синів від Фредегунди. Нарешті у 584 році помер малолітній Теодоріх, також від дизентерії. Найменший син — Хлотар II — народився за декілька місяців до загибелі батька.

 — донька Хільперіка — була дружиною короля вестготів (586–601 роки).

Смерть

image
Вбивство Хільперіка І. Мініатюра 1314 р.

Восени 584 року Хільперік перебував на полюванні на віллі Шель поблизу Парижа. Після повернення, злазячи з коня, король був двічі поранений ножем найманим убивцею й одразу ж помер.

Анонімний автор «Книги історії франків» звинувачує в організації вбивства Фредегунду та її коханця — мажордома Ландеріха, яких викрив король. У злочині вони намагались звинуватити короля Австразії .

Примітки

  1. Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 88–92. —
    d:Track:Q1081905d:Track:Q43295d:Track:Q13422577
  2. Григорий Турский. История франков, кн. IV. [ 2012-05-10 у Wayback Machine.] М., 1987. С. 95.
  3. Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 95.
  4. Стефан Лебек. Происхождение франков. V–IX века [ 11 березня 2012 у Wayback Machine.]. М.: Скарабей, 1993.
  5. Григорий Турский. История франков, кн. VI [ 2012-05-10 у Wayback Machine.]. М., 1987. С. 175.
  6. Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 109.
  7. Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 111.
  8. Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 113.
  9. Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 113–114.
  10. Григорий Турский. История франков, кн. V. [ 2012-05-10 у Wayback Machine.] М., 1987. С. 124.
  11. Григорий Турский. История франков, кн. V. М., 1987. С. 137.
  12. Григорий Турский. История франков, кн. V. М., 1987. С. 129.
  13. Григорий Турский. История франков, кн. VI. М., 1987. С. 160.
  14. Григорий Турский. История франков, кн. VI. М., 1987. С. 169.
  15. Григорий Турский. История франков, кн. VI. М., 1987. С. 172.
  16. Григорий Турский. История франков, кн. VI. М., 1987. С. 177–178.
  17. Григорий Турский. История франков, кн. VI. М., 1987. С. 178–179.
  18. Григорий Турский. История франков, кн. VI. М., 1987. С. 186.
  19. Григорий Турский. История франков, кн. V. М., 1987. С. 117.
  20. Григорий Турский. История франков, кн. V. М., 1987. С. 118.
  21. Григорий Турский. История франков, кн. V. М., 1987. С. 125.
  22. Григорий Турский. История франков, кн. V. М., 1987. С. 127–128.
  23. Григорий Турский. История франков, кн. V. М., 1987. С. 133.
  24. Григорий Турский. История франков, кн. V. М., 1987. С. 139.
  25. Григорий Турский. История франков, кн. V. М., 1987. С. 129–133.
  26. Григорий Турский. История франков, кн. V. М., 1987. С. 138.
  27. Григорий Турский. История франков, кн. V. М., 1987. С. 172–173.
  28. Григорий Турский. История франков, кн. VI. М., 1987. С. 171.
  29. Григорий Турский. История франков, кн. VI. М., 1987. С. 159–160.
  30. Павел Диакон. История лангобардов [ 11 жовтня 2011 у Wayback Machine.] // Средневековая латинская литература IV–IX вв. М. 1970.
  31. Григорий Турский. История франков, кн. VI. М., 1987. С. 189–190.
  32. Григорий Турский. История франков, кн. V. М., 1987. С. 150.
  33. Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 98.
  34. Григорий Турский. История франков, кн. V. М., 1987. С. 133, 146.
  35. Григорий Турский. История франков, кн. V. М., 1987. С. 142.
  36. Григорий Турский. История франков, кн. VI. М., 1987. С. 180.
  37. Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 104.
  38. Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 189.
  39. Das Buch von der Geschiche der Franken // Quellen zur Geschichte des 7. und 8. Jahrhunderts. Ausgewaehlte Quellen zur deutschen Gechichte des Mittelalters. Bd. 4a. Darmstadt. 1982

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Hilperik I fr Chilperic I bl 539 584 korol frankiv u 561 584 rokah Praviv u Suassoni a piznishe Parizhi tobto na zemlyah Nejstriyi ta Akvitaniyi Sin Hlotara I ta jogo drugoyi druzhini Hilperik I lat ChilperikusPravlinnya 561 584Poperednik Hlotar IBiografichni daniNarodzhennya ne ranishe 525 i ne piznishe 534 nevidomoSmert 27 veresnya 584 villa Shel dPohovannya Sen Zhermen de Pre abatstvo Druzhina 1 sha 2 ga 3 tya FredegundaDiti Teodebert Merovej Hlodvig Hlotar IIDinastiya MerovingiBatko Hlotar IMati Mediafajli u VikishovishiRozdil Frankskogo korolivstva 561 rokuRozdil Frankskogo korolivstva pislya smerti Hlotarya II 561 r Pislya smerti svogo batka Hilperik zavolodiv znachnoyu chastinoyu jogo skarbnici ta pidkupivshi vplivovih frankiv namagavsya zavoloditi bilshoyu chastinoyu Frankskogo korolivstva zrobivshi svoyeyu rezidenciyeyu Parizh Prote proti nogo ob yednalis tri inshih brati Haribert Guntramn i Sigibert yaki vignali jogo z Parizha Pislya cogo rozpodil korolivstva vidbuvsya za zherebom a v jogo osnovu bulo pokladeno rozdil 511 roku Haribert otrimav volodinnya Hildeberta zi stoliceyu v Parizhi Guntramn Hlodomira v Orleani Sigibert Teodoriha v Rejmsi Hilperik svogo batka Hlotara v Suassoni Rozdili 511 ta 561 rokiv ne buli rivnoznachnimi oskilki za 50 rokiv do Frankskogo korolivstva buli priyednani znachni novi teritoriyi Guntramn otrimav veliki teritoriyi Burgundiyi tomu postupivsya zahidnoyu chastinoyu Orleanskogo korolivstva z mistami Shartr Tur Puatye na korist Hariberta Zemli Sigiberta ohoplyuvali volodinnya alemaniv a takozh deyaki mista v Provansi Marsel Avinjon tozh vin takozh peredav Haribertovi chastinu volodin mista Limozh Kagor Albi Tozh volodinnya Hariberta vidteper prostyagalis shirokoyu smugoyu vid La Manshu do Pireneyiv Lishe Hilperik otrimav porivnyano nevelikij udil teritoriyu vid Suassonu do Pa de Kale a takozh Tuluzu Mizhusobna vijna z Sigibertom 561 rik Prote Hilperik ne polishav nadiyi rozshiriti svoyi volodinnya za rahunok brativ Skoristavshis tim sho Sigibert viv vijnu z avarami yaki napali na Franksku derzhavu odrazu pislya smerti Hlotarya I vin zahopiv Rejms ta inshi mista Avstraziyi Sigibert povernuvshis z pohodu vidnoviv svoyu vladu ta pochav oblogu Suassona Cherez deyakij chas stolicya Hilperika bula zahoplena v polon potrapiv jogo sin Teodebert Sam Hilperik buv rozgromlenij v bitvi ta viznav vidnovlennya kolishnih kordoniv udiliv Teodebert protyagom roku utrimuvavsya Sigibertom u villi Pontion a potim buv vidpushenij do Suassonu otrimavshi shedri podarunki ta poobicyavshi ne vesti vijnu proti dyadka Borotba za spadshinu Hariberta 568 577 roki Frankske korolivstvo pislya smerti Hariberta Pislya smerti Hariberta u 568 roci jogo volodinnya buli podileni mizh troma bratami Na tri rivnoznachni chastini buli rozdileni zemli yak pivnichnishe Nejstriya tak i pivdennishe Luari Akvitaniya Parizh rozglyadavsya yak spilna stolicya i ne vvijshov do zhodnogo z volodin Pri comu odin z koroliv ne mig vhoditi do mista bez zgodi inshih Prote Hilperik zahopiv Tur i Puatye sho zgidno z ugodoyu povinni buli vidijti Sigibertovi Sigibert ob yednavsya proti nogo z Guntramnom Voyenachalnik Guntramna Yevnij Mummol vignav z Tura Hlodviga sina Hilperika ta primusiv narod prinesti prisyagu Sigibertovi Dali znishiv vijsko meshkanciv Puatye na choli z Baziliyem ta Sigariyem povernuvshi misto zakonnomu vlasniku Hlodvig pislya svoyeyi vtechi perebuvav u Bordo kudi Sigibert pidislav do nogo najmanogo vbivcyu Hlodvig tim ne menshe zumiv uniknuti rozpravi ta povernuvsya do batka Rozgnivanij Hilperik u 573 roci organizuvav novij pohid u dolinu Luari na choli zi svoyim starshim sinom Teodebertom Toj rozbivshi vijska gercoga Gundovalda poblizu Puatye neshadno splyundruvav zemli vid Tura do Kagora Pri comu bulo spaleno bezlich cerkov monastiriv vbito klirikiv Nastupnogo roku Sigibert organizuvav pohid u vidpovid na cej napad zibravshi zarejnski plemena Spochatku Hilperik uklav soyuz iz Guntramnom ale ostannij pislya pogroz Sigiberta vidmovivsya vid ugodi Vijska dvoh brativ stoyali navproti odin odnogo na beregah Seni prote pislya zvistki pro zradu Guntramna Hilperik vidstupiv do okolic Shartra Tut vin poprosiv uklasti mirnu ugodu na sho Sigibert pogodivsya Zgidno z neyu Hilperik vidmovivsya vid nezakonno zahoplenih teritorij ta povernuv yih Sigibertu Na comu odnak borotba dvoh brativ ne zavershilas Vzhe cherez rik u 575 roci Hilperik znovu namagayetsya zrobiti Guntramna svoyim soyuznikom Ochevidno sho pid chas yihnoyi osobistoyi zustrichi Guntramn poobicyav dopomogti Hilperik oranizuvav novij pohid proti brata spalivshi teritoriyi azh do Rejmsa Sigibert znovu zibrav vijsko zarejnskih narodiv ta vvijshov do Parizhu V cej zhe chas jogo voyenachalniki gercogi Godegizil ta Guntramn Bozon zibrali vijsko z meshkanciv Tura ta Shatodena i vistupili proti Teodeberta kotrij prodovzhuvav perebuvati v Pivnichnij Akvitaniyi U bitvi vijsko Teodeberta bulo rozbite a sam vin zaginuv Diznavshis pro cyu vtratu a takozh pro te sho Guntramn vkotre zradiv jogo Hilperik shovavsya razom z rodinoyu za stinami mista Turne Sigibert zajnyav teritoriyi vid Parizha do Ruana ta zbiravsya jti do Turne Prote druzhina Hilperika Fredegunda pidislala dvoh vbivc yaki pidstupno zakololi Sigiberta pid chas pohodu na villi Vitri Hilperik z pochestyami pohovav svogo brata spochatku u seli Lambre a potim perenis jogo reshtki do suassonskoyi baziliki de bula mogila Hlotarya I Frankske korolivstvo u 577 r Vijska Hilperika zajnyali Parizh ta Ruan a jogo sin Hlodvig u 576 roci buv napravlenij v basejn Luari ta zahopiv obshirnij region z mistami Anzher Tur ta Sent Prote podalshe prosuvannya suassonskoyi armiyi bulo zupineno pid Limozhem de polkovodec Guntramna Yevnij Mummol rozgromiv gercoga Dezideriya Pri comu ostannij vtrativ 24 tis voyiniv v toj chas yak Mummol lishe 5 tis U 577 roci Hilperik zahopiv takozh i Puatye sho nalezhav do volodin Avstraziyi Takim chinom vnaslidok majzhe desyatirichnoyi borotbi Hilperik zmig otrimati vladu nad usima volodinnyami Hariberta Vzayemostosunki z Burgundiyeyu ta Avstraziyeyu 577 584 roki Pislya smerti Sigiberta Burgundiya na choli z Guntramnom ta Avstraziya de stav praviti sin Sigiberta Hildebert II uklali u 577 roci mizh soboyu soyuz vimagayuchi vid Hilperika povernuti nezakonno zahopleni teritoriyi Prote vzhe u 581 roci ce rishennya bulo zmineno Vnaslidok peregovoriv mizh poslom Avstraziyi yepiskopom rejmskim Egidiyem ta Hilperikom buv ukladenij soyuznickij dogovir skriplenij obminom podarunkiv Hilperik ogolosiv sho viznaye Hildeberta svoyim spadkoyemcem Otrimavshi pidtrimku z boku avstrazijskoyi znati Hilperik u 581 roci rozpochav bojovi diyi proti Guntramna Vijska gercoga Dezideriya zahopili mista Perige ta Azhen v Centralnij Akvitaniyi Gercog Ragnovald namisnik Guntramna buv rozbitij Z cogo chasu stosunki mizh bratami zagostrilis U 582 r sprava led ne dijshlo do masshtabnoyi vijni koli piddani Guntramna vbili prikordonnu storozhu Hilperika na richci Orzh Lishe vibachennya Guntramna pripinili zbir vijska Hilperikom Nareshti u 583 roci Hilperik zvazhivsya na rishuchi diyi Otrimavshi vid yepiskopa Egidiya pidtverdzhennya soyuznickih vidnosin z Avstraziyeyu vin rozpochav bojovi diyi u volodinnyah Guntramna Gercogi Berulf Deziderij i Bladast z riznih storin otochili Burzh a Hilperik vistupiv cherez Parizh do forteci Melen Pid zagrozoyu z dvoh bokiv opinilas rezidenciya Guntramna Orlean Meshkanci Burzha ta okolici zmogli vistaviti proti Hilperika vijsko u 15 tis chol Bilya forteci Shatomeyan vidbulas zapekla bitva v yakij z oboh bokiv zaginulo ne menshe 7 tis chol Vijska gercogiv dijshli do Burzha ta neshadno spustoshili miscevist navkolo nogo Guntramn na choli velikogo vijska v cej chas vistupiv proti svogo brata ta znishiv pid chas bitvi znachnu chastinu jogo sil Nastupnogo dnya buv ukladenij mir sho vidnovlyuvav dovoyenni kordoni Toj hto porushit umovi dogovoru mav zaplatiti shtraf Frankske korolivstvo u 581 r Pid chas cogo konfliktu vijska Avstraziyi perebuvali u bojovij gotovnosti prote ne pochinali voyennih dij Pislya dovgogo chasu bezdiyalnosti zvichajni franki zbuntuvalis proti Egidiya ta inshih mozhnovladciv zvinuvativshi yih v tomu sho voni namagayutsya peredati Avstraziyu pid vladu Hilperika Egidij vtik do Rejmsu Mayatnik stosunkiv znovu zminivsya i 584 roku Hildebert II vidnoviv soyuz iz Guntramnom Nalyakanij tim sho voni zmozhut vistupiti proti nogo z metoyu vidibrati nezakonno zahopleni teritoriyi Hilperik shovavsya iz skarbniceyu u Kambre prote chutki ne vipravdalis Konflikt z MeroveyemPislya vbivstva Sigiberta Hilperik zahopiv jogo druzhinu Brungildu kotra perebuvala v Parizhi pid chas pohodu svogo cholovika Brungildu bulo vidpravleno v Ruan u vignannya a yiyi donki utrimuvalis u misti Mo poblizu Parizha Nevdovzi Brungilda vijshla zamizh za sina Hilperika Meroveya hocha proti cogo buv sam korol Pid chas perebuvannya Hilperika v Ruani 576 roku vidbuvsya zakolot v jogo rezidenciyi Suassoni Grupa frankskih mozhnovladciv sho perejshli pislya zagibeli Sigiberta na sluzhbu do Hilperika organizuvali zmovu zahopili Suasson ta vignali z nogo Fredegundu z ditmi Odnak duzhe shvidko Hilperik zmig yih rozgromiti ta povernuti vladu nad mistom Korol nespravedlivo zapidozriv svogo sina Meroveya v organizaciyi ciyeyi intrigi ta vzyav jogo pid vartu Merovej nevdovzi buv postrizhenij u monahi ale vtik i perehovuvavsya dovgij chas v Turi u hrami sv Martina Hilperik spilno z Fredegundoyu dekilka raziv pogrozhuvav znishiti hram u razi yaksho Merovej ne bude yim vidanij a takozh pidsilali do nogo vbivc Ogoloshenij Hilperikom svoyim vorogom Merovej protyagom dvoh rokiv blukav po volodinnyam frankiv Deyakij chas vin perebuvav v poloni u Guntramna prote jomu vdalosya vtekti Namagavsya vin povernutis do Brungildi sho todi vzhe povernulas do Rejmsu de korolem buv progoloshenij yiyi malolitnij sin Hildebert Prote mozhnovladci Avstraziyi yaki naspravdi keruvali krayinoyu vidmovili jomu Merovej buv zmushenij tayemno prozhivati u Rejmsi Hilperik z metoyu zahopiti sina v polon organizuvav napad na Shampan sho vhodila do skladu Avstraziyi prote ne domigsya rezultatu Vdalishimi buli intrigi Fredegundi Yij vdalosya yak bulo vzhe ne raz hitristyu zamaniti Meroveya do pastki ta uv yazniti Znahodyachis pid ohoronoyu Merovej u 577 roci pokinchiv zhittya samogubstvom hocha zgidno z inshoyu versiyeyu buv ubitij za nakazom Fredegundi Vnutrishnya politikaReformuvav podatkovu sistemu Zaprovadiv 579 roku novi pozemelni ta podushni podatki v tomu chisli desyatu chastinu vrozhayu Ce viklikalo masovi zavorushennya ta migraciyu naselennya z volodin Hilperika U Limozhi naselennya mista namagalos vbiti refendariya Marka yakogo prislav syudi korol Mishani spalili podatkovi knigi Prote prislane vijsko Hilperika zhorstoko pridushilo zakolot Podatkovi knigi buli vidnovleni U 577 roci pobuduvav cirki v Parizhi ta Suassoni zadlya rozvagi narodu Grigorij Turskij ta yepiskop Salvij pered Hilperikom I Bezceremonno vtruchavsya u spravi cerkvi Zaareshtuvav yepiskopa ruanskogo Pretekstata ta utrimuvav jogo v uv yaznenni Nakladav shtrafi na dribnih cerkovnosluzhiteliv ta bidnyakiv pripisanih do cerkvi za yihnya neuchast u vijskovih pohodah U comu zv yazku harakternim ye visliv yepiskopa Perige Harteriya pro te sho koli misto perejshlo z pid vladi Guntramna do Hilperika to vin nibi spustivsya z rayu do adu V toj zhe chas spriyav poshirennyu hristiyanstva U 582 roci nakazav ohrestiti bagatoh yudeyiv Zovnishnya politikaBorotba z bretoncyami U 578 roci Hilperik napraviv svogo gercoga na choli vijsk sformovanih z meshkanciv Tura Puatye Bajo Le Mana i Anzhera proti bretonskogo pravitelya Varoha Pislya tridennoyi bitvi sho trivala z pereminnim uspihom Varoh pogodivsya uklasti mir z Hilperikom Zgidno z nim bretonci viddavali frankam misto Vann ta zobov yazuvalis shorichno viplachuvati daninu Sin Varoha perebuvav pri Hilperikovi yak zaruchnik Nastupnogo roku bretonci porushili ugodu z Hilperikom ta pograbuvali zemli navkolo Renna Proti nih buv napravlenij gercog Beppolen kotrij pidkoriv deyaki regioni Bretani Stosunki z Vizantiyeyu Hilperik napravlyav poslanciv do vizantijskogo imperatora Tiberiya II U 581 roci voni povernulis z podarunkami vid imperatora Pro ce posolstvo zgaduye i Pavlo Diyakon Osobisti yakostiGrigorij Turskij ne prihovuyuchi vidverto negativnogo stavlennya do Hilperika nazivaye jogo Neronom ta Irodom nashogo chasu zvinuvachuye u zhadibnosti pidstupnosti samozakohanosti ta zhorstokosti Hilperik yak stverdzhuvav poet Venancij Fortunat buv lyudinoyu osvichenoyu ta dopitlivoyu Dijsno vin pisav virshi hocha ti j ne duzhe vidpovidali potribnim rozmiram Vviv do alfavitu chotiri literi sho buli perejnyati v grekiv Korol navit napisav religijnij traktat v yakomu v dusi yeresi Savelliya stverdzhuvav pro te sho Bog Sin i Svyatij Duh ye ne okremimi osobami Trijci a lishe viyavami Boga Otcya Mav z privodu cogo traktatu diskusiyi z Grigoriyem Turskim RodinaHilperik II ta Fredegunda Yak i jogo batko Hilperik buv bagatozhencem Vid pershoyi druzhini mav troh siniv Teodeberta Meroveya i Hlodviga Piznishe 566 roku oformiv oficijnij shlyub z starshoyu donkoyu korolya vestgotiv Atanagilda ta otrimav vid neyi velikij posag Prote zhivuchi z Galsvintoyu vin ne polishav zv yazok iz kolishnoyu druzhinoyu Fredegundoyu yaka mala na nogo velikij vpliv Postijno mayuchi cherez ce skandali z Galsvintoyu Hilperik nakazav svoyemu sluzi yiyi zadushiti sho j bulo vikonano u 568 roci Vzhe cherez dekilka dniv pislya vbivstva Fredegunda stala jogo oficijnoyu zhinkoyu Brati Hilperika cherez cej ganebnij vchinok hotili vignati jogo z korolivstva prote ne zdijsnili svij zadum Fredegunda za vsyaku cinu namagalas znishiti starshih siniv Hilperika Merovej buv ubitij za yiyi nakazom u 577 roci a Hlodvig u 580 roci Obidvoh pered cim zvinuvatili v intrigah proti korolya Taka zh dolya spitkala i yihnyu matir Avdoveru Prote neshastya postijno peresliduvalo j ditej Fredegundi Yiyi sin Samson pomer 577 roku u dvorichnomu vici vid dizenteriyi U 580 roci vid ciyeyi zh hvorobi Hilperik vtrativ she dvoh siniv vid Fredegundi Nareshti u 584 roci pomer malolitnij Teodorih takozh vid dizenteriyi Najmenshij sin Hlotar II narodivsya za dekilka misyaciv do zagibeli batka donka Hilperika bula druzhinoyu korolya vestgotiv 586 601 roki SmertVbivstvo Hilperika I Miniatyura 1314 r Voseni 584 roku Hilperik perebuvav na polyuvanni na villi Shel poblizu Parizha Pislya povernennya zlazyachi z konya korol buv dvichi poranenij nozhem najmanim ubivceyu j odrazu zh pomer Anonimnij avtor Knigi istoriyi frankiv zvinuvachuye v organizaciyi vbivstva Fredegundu ta yiyi kohancya mazhordoma Landeriha yakih vikriv korol U zlochini voni namagalis zvinuvatiti korolya Avstraziyi PrimitkiSettipani C La Prehistoire des Capetiens Premiere partie Merovingiens Carolingiens et Robertiens Villeneuve d Ascq 1993 P 88 92 ISBN 978 2 9501509 3 6 d Track Q1081905d Track Q43295d Track Q13422577 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn IV 2012 05 10 u Wayback Machine M 1987 S 95 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn IV M 1987 S 95 Stefan Lebek Proishozhdenie frankov V IX veka 11 bereznya 2012 u Wayback Machine M Skarabej 1993 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VI 2012 05 10 u Wayback Machine M 1987 S 175 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn IV M 1987 S 109 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn IV M 1987 S 111 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn IV M 1987 S 113 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn IV M 1987 S 113 114 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn V 2012 05 10 u Wayback Machine M 1987 S 124 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn V M 1987 S 137 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn V M 1987 S 129 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VI M 1987 S 160 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VI M 1987 S 169 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VI M 1987 S 172 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VI M 1987 S 177 178 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VI M 1987 S 178 179 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VI M 1987 S 186 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn V M 1987 S 117 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn V M 1987 S 118 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn V M 1987 S 125 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn V M 1987 S 127 128 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn V M 1987 S 133 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn V M 1987 S 139 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn V M 1987 S 129 133 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn V M 1987 S 138 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn V M 1987 S 172 173 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VI M 1987 S 171 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VI M 1987 S 159 160 Pavel Diakon Istoriya langobardov 11 zhovtnya 2011 u Wayback Machine Srednevekovaya latinskaya literatura IV IX vv M 1970 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VI M 1987 S 189 190 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn V M 1987 S 150 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn IV M 1987 S 98 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn V M 1987 S 133 146 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn V M 1987 S 142 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VI M 1987 S 180 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn IV M 1987 S 104 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn IV M 1987 S 189 Das Buch von der Geschiche der Franken Quellen zur Geschichte des 7 und 8 Jahrhunderts Ausgewaehlte Quellen zur deutschen Gechichte des Mittelalters Bd 4a Darmstadt 1982

Дата публікації:
Топ