Хвороба, яку спричинює вірус Маяро (англ. Mayaro virus disease, ісп. Mayaro) — зоонозна ендемічна інфекційна хвороба, яку передають москіти. Хоча хвороба поширена в Америці, проте були завози її до інших континентів. Поширення Aedes albopictus у декілька країн підкреслює ризик потенційної міської передачі цієї хвороби як у тропічних, так і в помірних регіонах.
Хвороба, яку спричинює вірус Маяро | |
---|---|
Спеціальність | інфекційні хвороби |
Симптоми | гарячка, набряк, артралгія, d, головний біль і біль |
Причини | d |
Класифікація та зовнішні ресурси | |
МКХ-10 | A92.8 |
Історичні факти
Вперше від людини вірус Маяро виділено у 1954 році в Тринідаді від хворих лісних працівників.
Актуальність
Ізоляти цього вірусу виділені від людей, диких хребетних і комарів окрім Тринідаду ще в Колумбії, Бразилії, Суринамі, Гаяні, Французькій Гвіані, Перу та Болівії. Результати серологічних досліджень вказують на те, що хвороба відносно поширена серед людей, які проживають у сільській місцевості, потрапляють у лісисті райони для роботи та відпочинку на півночі Південної Америки та в басейні Амазонки. Описано кілька невеликих спалахів захворювання на у жителів сільських громад північної Бразилії та східної Болівії. Випадки захворювання у людей загалом епізодичні та найчастіше трапляються у тих, хто нещодавно побував у вологих тропічних лісах. Хоча вірус Маяро, його комарі-переносники та дикі хребетні господарі, безсумнівно, співіснують у неотропічних лісах упродовж тривалого часу, останні демографічні зміни у тропічній Південній Америці змінюють частоту цієї ендемічної хвороби у людей. У міру збільшення людської популяції в регіоні та кількості тих, хто потрапляє в лісисті місця для роботи та відпочинку, кількість осіб, яким загрожує зараження вірусом Маяро, збільшується.
Етіологія
Хвороба, яку спричинює вірус Маяро | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Вірус Маяро має структуру, подібну до інших альфавірусів. Це оболонковий вірус і має ікосаедричний капсид діаметром 70 нм. Геном вірусу має лінійно позитивно-чутливу одноланцюгову РНК з 11 429 нуклеотидами, за винятком 5 ’нуклеотиду з кришкою та 3’ полі (А) хвоста. 5'-проксимальний ORF кодує поліпротеїн, який після розщеплення утворює неструктурні білки (nsP1, nsP2, nsP3, nsP4), а 3'-проксимальний ORF з промоторними кодами 26S для поліпротеїну, який розщеплюється на структурні білки для утворення капсидних білків і глікопротеїни оболонки на поверхні (E1, E2, E3, C, 6K). Неструктурні білки (nsP) виконують різні функції в циклі розмноження вірусу. NsP1 — це фермент, який обмежує мРНК, nsP2 має протеазну активність, а nsP4 — РНК-полімеразну.
Аналіз послідовностей вірусу виявив два генотипи (D і L). Генотип D поширений у Тринідаді, Бразилії, Французькій Гаяні, Суринаму, Перу та Болівії, тоді як генотип L обмежений північно-центральним районом Бразилії.
Епідеміологічні особливості
Цей вірус передається москітами роду у сильватичних циклах та Aedes у сільських, приміських і міських циклах.
Патогенез
Не вивчений. Передбачається, що він має багато спільного з іншими альфавірусними хворобами (чікунгунья, О'ньйонг'ньйонг, тощо) і, частково, з гарячкою денге.
Клінічні прояви
Характеризується гарячкою з ознобом, головним болем, міалгіями, артралгіями, висипом, зрідка діареєю.
Діагностика
Застосовується виділення вірусу, полімеразна ланцюгова реакція, серологічні реакції.
Лікування
Дослідження показали, що фактор пригнічення міграції макрофагів відіграє вирішальну роль у формуванні клінічної тяжкості індукованого збудником ураження опорно-рухового апарату і може стати ціллю для розробки противірусних препаратів для вірусу Маяро та інших альфавірусів. Зазвичай, проводиться ситуативна патогенетична терапія.
Профілактика
За відсутності ліцензованої вакцини та клінічно перевірених препаратів проти цієї хвороби, профілактика зосереджується головним чином на боротьбі з комарами в місцях мешкання людей.
Примітки
- Cardona-Ospina J. A., Rodriguez-Morales A. J. Bibliometric assessment of the scientific production of literature regarding Mayaro // Journal of Infection and Public Health — Elsevier BV, 2015. — Vol. 9, Iss. 4. — P. 532–534. — 3 p. — ISSN 1876-0341; 1876-035X — doi:10.1016/J.JIPH.2015.10.001
- Hassing RJ, Leparc-Goffart I, Blank SN, Thevarayan S, Tolou H, van Doornum G, van Genderen PJ (2010). «Imported Mayaro virus infection in the Netherlands». The Journal of Infection. 61 (4): 343–5. doi:10.1016/j.jinf.2010.06.009. PMID 20600300. (англ.)
- Anderson CR, Downs WG, Wattley GH, Ahin NW, Reese AA. Mayaro virus: a new human disease agent. II. Isolation from blood of patients in Trinidad, B.W.I. Am J Trop Med Hyg 1957;6:1012–6. (англ.)
- Powers AM, Aguilar PV, Chandler LJ, Brault AC, Meakins TA, Watts D, Russell KL, Olson J, Vasconcelos PF, Da Rosa AT, Weaver SC, Tesh RB (2006). «Genetic relationships among Mayaro and Una viruses suggest distinct patterns of transmission». The American Journal of Tropical Medicine and Hygiene. 75 (3): 461–9. doi:10.4269/ajtmh.2006.75.461. PMID 16968922 (англ.)
Джерела
- Cheikh Tidiane Diagne, Michèle Bengue, Valérie Choumet, Rodolphe Hamel, Julien Pompon, Dorothée Missé Mayaro Virus Pathogenesis and Transmission Mechanisms. Pathogens. 2020 Sep 8;9(9):738. doi: 10.3390/pathogens9090738. [1] [ 31 січня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Tesh RB, Watts DM, Russell KL, Damodaran C, Calampa C, Cabezas C, Ramirez G, Vasquez B, Hayes CG, Rossi CA, Powers AM, Hice CL, Chandler LJ, Cropp BC, Karabatsos N, Roehrig JT, Gubler DJ (1999). «Mayaro virus disease: an emerging mosquito-borne zoonosis in tropical South America». Clinical Infectious Diseases. 28 (1): 67–73. doi:10.1086/515070. PMID 10028074. [2] [ 13 серпня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Hvoroba yaku sprichinyuye virus Mayaro angl Mayaro virus disease isp Mayaro zoonozna endemichna infekcijna hvoroba yaku peredayut moskiti Hocha hvoroba poshirena v Americi prote buli zavozi yiyi do inshih kontinentiv Poshirennya Aedes albopictus u dekilka krayin pidkreslyuye rizik potencijnoyi miskoyi peredachi ciyeyi hvorobi yak u tropichnih tak i v pomirnih regionah Hvoroba yaku sprichinyuye virus MayaroSpecialnistinfekcijni hvorobiSimptomigaryachka nabryak artralgiya d golovnij bil i bilPrichinidKlasifikaciya ta zovnishni resursiMKH 10A92 8Istorichni faktiVpershe vid lyudini virus Mayaro vidileno u 1954 roci v Trinidadi vid hvorih lisnih pracivnikiv AktualnistIzolyati cogo virusu vidileni vid lyudej dikih hrebetnih i komariv okrim Trinidadu she v Kolumbiyi Braziliyi Surinami Gayani Francuzkij Gviani Peru ta Boliviyi Rezultati serologichnih doslidzhen vkazuyut na te sho hvoroba vidnosno poshirena sered lyudej yaki prozhivayut u silskij miscevosti potraplyayut u lisisti rajoni dlya roboti ta vidpochinku na pivnochi Pivdennoyi Ameriki ta v basejni Amazonki Opisano kilka nevelikih spalahiv zahvoryuvannya na u zhiteliv silskih gromad pivnichnoyi Braziliyi ta shidnoyi Boliviyi Vipadki zahvoryuvannya u lyudej zagalom epizodichni ta najchastishe traplyayutsya u tih hto neshodavno pobuvav u vologih tropichnih lisah Hocha virus Mayaro jogo komari perenosniki ta diki hrebetni gospodari bezsumnivno spivisnuyut u neotropichnih lisah uprodovzh trivalogo chasu ostanni demografichni zmini u tropichnij Pivdennij Americi zminyuyut chastotu ciyeyi endemichnoyi hvorobi u lyudej U miru zbilshennya lyudskoyi populyaciyi v regioni ta kilkosti tih hto potraplyaye v lisisti miscya dlya roboti ta vidpochinku kilkist osib yakim zagrozhuye zarazhennya virusom Mayaro zbilshuyetsya Etiologiya Hvoroba yaku sprichinyuye virus Mayaro Biologichna klasifikaciya Domen Virusi Carstvo Orthornavirae Viddil Klas Ryad Rodina Togaviridae Rid Vid Mayaro virus Virus Mayaro maye strukturu podibnu do inshih alfavirusiv Ce obolonkovij virus i maye ikosaedrichnij kapsid diametrom 70 nm Genom virusu maye linijno pozitivno chutlivu odnolancyugovu RNK z 11 429 nukleotidami za vinyatkom 5 nukleotidu z krishkoyu ta 3 poli A hvosta 5 proksimalnij ORF koduye poliproteyin yakij pislya rozsheplennya utvoryuye nestrukturni bilki nsP1 nsP2 nsP3 nsP4 a 3 proksimalnij ORF z promotornimi kodami 26S dlya poliproteyinu yakij rozsheplyuyetsya na strukturni bilki dlya utvorennya kapsidnih bilkiv i glikoproteyini obolonki na poverhni E1 E2 E3 C 6K Nestrukturni bilki nsP vikonuyut rizni funkciyi v cikli rozmnozhennya virusu NsP1 ce ferment yakij obmezhuye mRNK nsP2 maye proteaznu aktivnist a nsP4 RNK polimeraznu Analiz poslidovnostej virusu viyaviv dva genotipi D i L Genotip D poshirenij u Trinidadi Braziliyi Francuzkij Gayani Surinamu Peru ta Boliviyi todi yak genotip L obmezhenij pivnichno centralnim rajonom Braziliyi Epidemiologichni osoblivostiCej virus peredayetsya moskitami rodu u silvatichnih ciklah ta Aedes u silskih primiskih i miskih ciklah PatogenezNe vivchenij Peredbachayetsya sho vin maye bagato spilnogo z inshimi alfavirusnimi hvorobami chikungunya O njong njong tosho i chastkovo z garyachkoyu denge Klinichni proyaviHarakterizuyetsya garyachkoyu z oznobom golovnim bolem mialgiyami artralgiyami visipom zridka diareyeyu DiagnostikaZastosovuyetsya vidilennya virusu polimerazna lancyugova reakciya serologichni reakciyi LikuvannyaDoslidzhennya pokazali sho faktor prignichennya migraciyi makrofagiv vidigraye virishalnu rol u formuvanni klinichnoyi tyazhkosti indukovanogo zbudnikom urazhennya oporno ruhovogo aparatu i mozhe stati cillyu dlya rozrobki protivirusnih preparativ dlya virusu Mayaro ta inshih alfavirusiv Zazvichaj provoditsya situativna patogenetichna terapiya ProfilaktikaZa vidsutnosti licenzovanoyi vakcini ta klinichno perevirenih preparativ proti ciyeyi hvorobi profilaktika zoseredzhuyetsya golovnim chinom na borotbi z komarami v miscyah meshkannya lyudej PrimitkiCardona Ospina J A Rodriguez Morales A J Bibliometric assessment of the scientific production of literature regarding Mayaro Journal of Infection and Public Health Elsevier BV 2015 Vol 9 Iss 4 P 532 534 3 p ISSN 1876 0341 1876 035X doi 10 1016 J JIPH 2015 10 001 d Track Q15817472d Track Q44153206d Track Q37367903d Track Q24804663d Track Q746413 Hassing RJ Leparc Goffart I Blank SN Thevarayan S Tolou H van Doornum G van Genderen PJ 2010 Imported Mayaro virus infection in the Netherlands The Journal of Infection 61 4 343 5 doi 10 1016 j jinf 2010 06 009 PMID 20600300 angl Anderson CR Downs WG Wattley GH Ahin NW Reese AA Mayaro virus a new human disease agent II Isolation from blood of patients in Trinidad B W I Am J Trop Med Hyg 1957 6 1012 6 angl Powers AM Aguilar PV Chandler LJ Brault AC Meakins TA Watts D Russell KL Olson J Vasconcelos PF Da Rosa AT Weaver SC Tesh RB 2006 Genetic relationships among Mayaro and Una viruses suggest distinct patterns of transmission The American Journal of Tropical Medicine and Hygiene 75 3 461 9 doi 10 4269 ajtmh 2006 75 461 PMID 16968922 angl DzherelaCheikh Tidiane Diagne Michele Bengue Valerie Choumet Rodolphe Hamel Julien Pompon Dorothee Misse Mayaro Virus Pathogenesis and Transmission Mechanisms Pathogens 2020 Sep 8 9 9 738 doi 10 3390 pathogens9090738 1 31 sichnya 2021 u Wayback Machine angl Tesh RB Watts DM Russell KL Damodaran C Calampa C Cabezas C Ramirez G Vasquez B Hayes CG Rossi CA Powers AM Hice CL Chandler LJ Cropp BC Karabatsos N Roehrig JT Gubler DJ 1999 Mayaro virus disease an emerging mosquito borne zoonosis in tropical South America Clinical Infectious Diseases 28 1 67 73 doi 10 1086 515070 PMID 10028074 2 13 serpnya 2020 u Wayback Machine angl