Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Тилацин, або сумчастий вовк (Thylacinus cynocephalus) — вимерлий хижий ссавець, найбільший «сумчастий хижак» (ряд Дазиуроподібні, або кволоподібні — Dasyuromorphia) історичних часів, який проживав на території Австралії, Тасманії й Нової Гвінеї до середини XX століття.
| Тилацин | |
|---|---|
 | |
| Тилацини у Вашингтонському зоопарку, 1902 рік | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Інфраклас: | Сумчасті (Marsupialia) |
| Ряд: | Кволоподібні (Dasyuromorphia) |
| Родина: | †Тилацинові (Thylacinidae) |
| Рід: | †Тилацин (Thylacinus) |
| Вид: | †T. cynocephalus |
| Біноміальна назва | |
| †Thylacinus cynocephalus (Harris, 1808) | |
 | |
| Ареал на острові Тасманія | |
Історія опису і спостережень
Тилацин був описаний у 1808 році натуралістом Джорджем Гаррісом. Ця тварина, яка зовні й за розмірами скидалася на пса, вміла стрибати на задніх лапах, як кенгуру. Самиці цього «вовка» мали розродну сумку, у якій доношували дитинчат.
Наприкінці XIX століття тилацина жорстоко винищували як крадія овець, який завдавав відчутних збитків фермерству. Уряд Австралії навіть запровадив премії за вбитих хижаків. Зрештою, наприкінці 30-х років XX століття, «сумчастих вовків» винищили дощенту.
Останній на Землі «сумчастий вовк» помер у зоопарку на Тасманії 1936 року.
25 березня 2017 року британське видання The Independent повідомило, що на півдні Австралії, за допомогою фотопасток було зафіксовано кілька тварин, які мають візуальні ознаки цього виду.
Морфологія
Морфометрія. Довжина голови й тіла була 850—1300 мм, довжина хвоста 380—650 мм, висота в плечах 350—600 мм, вага 15–30 кг.
Опис. Верхня частина тіла рудувато-коричнево-сіра чи жовтувато-коричнева з 13–19 чорно-бурими поперечними смугами на спині, крупі й основі хвоста, низ тіла світліший. Обличчя сіре з дещо нечіткими білими відмітками навколо очей і вух. Хутро коротке, густе і грубе. Зубна формула: 
.
Спосіб життя
Переважним середовищем проживання, ймовірно, був відкритий ліс чи луки, але його останні популяції могли займати листопадні ліси помірного клімату на південному заході Тасманії. Їхні лігва, як повідомляється, були розміщені у скелястих ущелинах або в порожнинах колод. Тварини неохоче залишали свої володіння, прагнучи не потрапляти на очі людині. Тилацин не мав пахучих залоз для позначення території. Хоча вели нічний спосіб життя, іноді їх бачили, коли вони грілися на сонці. Тилацини, здається, були в основному поодинокими, але іноді полювали парами або невеликими сімейними групами. Полювали в основному на кенгуру, валабі, дрібних ссавців і птахів. Були зафіксовані такі види вокалізації: скавучання (можливо, для зв'язку), низьке гарчання (при роздратуванні) і кахикаючий гавкіт під час полювання. Тилацин міг стояти на задніх кінцівках, використовуючи свій сильний, товстий хвіст для балансу.
Розмноження
Пологи відбувалися протягом року з яскраво вираженим піком у літній період (грудень — березень). Сумка тилацина схожа на сумку тасманійського диявола. Вона утворена складкою шкіри, що відкрита назад, щоб у неї не потрапляли листя, гілки та трава. Сумка прикриває 2 пари сосків. Через 35 днів після спаровування в самиці народжувалося від одного до чотирьох дитинчат, які залишалися в сумці до трьох місяців. Покинувши сумку, щенята залишалися з матір'ю до близько дев'яти місяців.
Хоча багато з них успішно жили в зоопарках, тилацинів ніколи не розводили в неволі. Тривалість життя досягала тринадцяти років.
Примітки
- Burbidge, A.A. & Woinarski, J. (2016) Thylacinus cynocephalus: інформація на сайті МСОП (версія 2016.2) (англ.) 31 грудня 2012
- Tasmanian tiger reportedly spotted in the wild - despite being extinct for 80 years. The Independent (брит.). 25 березня 2017. Процитовано 27 березня 2017.
- Nowak R. M. Walker's marsupials of the world. — JHU Press, 2005. — С. 118, 119. — .
Посилання
- Treu, P. 2013. «Thylacinus cynocephalus» (On-line), Animal Diversity Web (англ.)
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тилацин |
 | Це незавершена стаття з теріології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Tilacin abo sumchastij vovk Thylacinus cynocephalus vimerlij hizhij ssavec najbilshij sumchastij hizhak ryad Daziuropodibni abo kvolopodibni Dasyuromorphia istorichnih chasiv yakij prozhivav na teritoriyi Avstraliyi Tasmaniyi j Novoyi Gvineyi do seredini XX stolittya Tilacin Period isnuvannya 2 0 000085 mln r t PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N plejstocen golocenTilacini u Vashingtonskomu zooparku 1902 rikOhoronnij statusVimerlij 1936 MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciyaCarstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Sinapsidi Synapsida Klas Ssavci Mammalia Infraklas Sumchasti Marsupialia Ryad Kvolopodibni Dasyuromorphia Rodina Tilacinovi Thylacinidae Rid Tilacin Thylacinus Vid T cynocephalusBinomialna nazva Thylacinus cynocephalus Harris 1808 Areal na ostrovi TasmaniyaIstoriya opisu i sposterezhenTilacin buv opisanij u 1808 roci naturalistom Dzhordzhem Garrisom Cya tvarina yaka zovni j za rozmirami skidalasya na psa vmila stribati na zadnih lapah yak kenguru Samici cogo vovka mali rozrodnu sumku u yakij donoshuvali ditinchat Naprikinci XIX stolittya tilacina zhorstoko vinishuvali yak kradiya ovec yakij zavdavav vidchutnih zbitkiv fermerstvu Uryad Avstraliyi navit zaprovadiv premiyi za vbitih hizhakiv Zreshtoyu naprikinci 30 h rokiv XX stolittya sumchastih vovkiv vinishili doshentu Ostannij na Zemli sumchastij vovk pomer u zooparku na Tasmaniyi 1936 roku 25 bereznya 2017 roku britanske vidannya The Independent povidomilo sho na pivdni Avstraliyi za dopomogoyu fotopastok bulo zafiksovano kilka tvarin yaki mayut vizualni oznaki cogo vidu MorfologiyaMorfometriya Dovzhina golovi j tila bula 850 1300 mm dovzhina hvosta 380 650 mm visota v plechah 350 600 mm vaga 15 30 kg Opis Verhnya chastina tila ruduvato korichnevo sira chi zhovtuvato korichneva z 13 19 chorno burimi poperechnimi smugami na spini krupi j osnovi hvosta niz tila svitlishij Oblichchya sire z desho nechitkimi bilimi vidmitkami navkolo ochej i vuh Hutro korotke guste i grube Zubna formula I45C11P33M44 46 displaystyle I 4 over 5 C 1 over 1 P 3 over 3 M 4 over 4 46 Sposib zhittyaPerevazhnim seredovishem prozhivannya jmovirno buv vidkritij lis chi luki ale jogo ostanni populyaciyi mogli zajmati listopadni lisi pomirnogo klimatu na pivdennomu zahodi Tasmaniyi Yihni ligva yak povidomlyayetsya buli rozmisheni u skelyastih ushelinah abo v porozhninah kolod Tvarini neohoche zalishali svoyi volodinnya pragnuchi ne potraplyati na ochi lyudini Tilacin ne mav pahuchih zaloz dlya poznachennya teritoriyi Hocha veli nichnij sposib zhittya inodi yih bachili koli voni grilisya na sonci Tilacini zdayetsya buli v osnovnomu poodinokimi ale inodi polyuvali parami abo nevelikimi simejnimi grupami Polyuvali v osnovnomu na kenguru valabi dribnih ssavciv i ptahiv Buli zafiksovani taki vidi vokalizaciyi skavuchannya mozhlivo dlya zv yazku nizke garchannya pri rozdratuvanni i kahikayuchij gavkit pid chas polyuvannya Tilacin mig stoyati na zadnih kincivkah vikoristovuyuchi svij silnij tovstij hvist dlya balansu RozmnozhennyaPologi vidbuvalisya protyagom roku z yaskravo virazhenim pikom u litnij period gruden berezen Sumka tilacina shozha na sumku tasmanijskogo diyavola Vona utvorena skladkoyu shkiri sho vidkrita nazad shob u neyi ne potraplyali listya gilki ta trava Sumka prikrivaye 2 pari soskiv Cherez 35 dniv pislya sparovuvannya v samici narodzhuvalosya vid odnogo do chotiroh ditinchat yaki zalishalisya v sumci do troh misyaciv Pokinuvshi sumku shenyata zalishalisya z matir yu do blizko dev yati misyaciv Hocha bagato z nih uspishno zhili v zooparkah tilaciniv nikoli ne rozvodili v nevoli Trivalist zhittya dosyagala trinadcyati rokiv PrimitkiBurbidge A A amp Woinarski J 2016 Thylacinus cynocephalus informaciya na sajti MSOP versiya 2016 2 angl 31 grudnya 2012 Tasmanian tiger reportedly spotted in the wild despite being extinct for 80 years The Independent brit 25 bereznya 2017 Procitovano 27 bereznya 2017 Nowak R M Walker s marsupials of the world JHU Press 2005 S 118 119 ISBN 0801882222 PosilannyaTreu P 2013 Thylacinus cynocephalus On line Animal Diversity Web angl Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Tilacin Ce nezavershena stattya z teriologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi