Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Фортеця Татарбунари (тур. Tatar-Punar Kalesi) — фортеця, що існувала в XVI—XIX століттях на березі річки Кагач на території сучасного міста Татарбунари. Важливий стратегічний об'єкт у період російсько-турецьких війн.
| Фортеця Татарбунари | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| План фортеці, датований 1790 роком. | ||||
| Тип | замок | |||
| Країна |  Україна | |||
| Розташування | Татарбунари, Одеська область | |||
| Перша згадка | 1628 | |||
| Стан | Повністю зруйнована | |||
Історія
Згідно з уривком опису подій у Причорномор'ї, узятим зі збірки документів королівського архіву Польщі, у вересні 1628 року Татарбунарська фортеця вже будувалася або відбудовувалася Кенан-пашею. Факт існування замку вже у 1632 році засвідчив італійський мандрівник (італ. Niccolo Barsi). Він занотував, як на середині шляху від Кілії до Аккерману в бідному селі Арабат (Arabath) знайшов прихисток та ночівлю в молдовській оселі, а також повідомив, що в містечку є нещодавно зведена, дуже гарна, але не захищена через відсутність гармат, цитадель. В самому селі та його околицях мандрівник побачив багато вітряних млинів та чимало гарних джерел води.
У 1648 році Гійом Левассер де Боплан інженер і військовий картограф французького походження, після довгого перебування в Україні, видає Генеральну карту України на якій між Акерманом і Кілією є фортеця Татаребарлат.
Османський мандрівник і етнограф Евлія Челебі, що побував у Причорномор'ї в 1656—1666 роках і, поза сумнівом, був добре інформований, свідчить про те, що у 1637 році зруйновану імовірно ногайськими татарами Татарбунарську фортецю наново відбудував капудан-паша Кенан-паша. Побудову ж першої фортифікаційної споруди в Татарбунарах можна пов'язати із завоюванням Буджака османським султаном Баязидом II у 1484 році. Вважається, що першу фортифікацію було побудовано у другій половині XVI століття, але достовірних підтверджень цього в історичних джерелах немає.
В термінології адміністративно-територіального поділу Османської імперії того часу населений пункт Татарбунари знаходиться на одному щаблі з Аккерманом і Кілією.
Каді фортеці входив в Очаківський еялет Силістри. Цитадель була чотирикутником периметром в тисячу кроків. Вона мала одні ворота, що відчинялися в південний бік, а по чотирьох її кутах височіли чотири башти. Оскільки в колишні часи місце, де стояла ця фортеця, було заболочене і вкрите чагарниками очерету, то молдавські і татарські розбійники переховувалися там і нападали на каравани, що проходили повз. У фортеці, за словами Челебі, була мечеть, зерновий склад, невеликі зручні приміщення для гарнізонів на 150 воїнів. Інші житлові споруди розташовані в примикаючому посаді, де були двісті критих очеретяними плетінками будинків бідного люду, заїжджий двір, одна брудна лазня, виноградники і сади. Тутешній правитель стягував митний і ринковий збори за каравани і невільників.
За літописами Мирона Костіна, у 1680-х роках замок не використовувався за призначенням і стояв спустошеним.
22 вересня 1770 року фортеця була захоплена російськими військами, потім повернена Османській імперії, а знов приєднана згідно з Бухарестським трактатом у результаті кампанії 1806—1812 років. Восени 1790 року під час Російсько-турецької війни 1787—1792 років біля фортеці Татар-Бунар стояли табором російські війська під командуванням генерала . План виконав французький військовий інженер на османській службі А. Ж. де Лафітт-Клаве. В самій фортеці імовірно розмістилися командуючий з канцелярією та штабними офіцерами.
Дослідження споруди
Татарбунарський замок є одним з найменш досліджених серед фортифікаційних споруд Північно-Західного Причорномор'я. Замку присвячені праці М. Шлапак, І. Сапожникова, Й. Кіртоаге та інших, засновані на описах, планах та картах очевидців.
Завдяки описам Евлії Челебі, А. Ж. де Лафітта-Клаве та інших, а також двом планам 1790 року, були відомі конструкція, розміри і орієнтація замку. Одну зі спроб його пошуків здійснила Південна Середньовічна експедиція ІА НАН України під головуванням Світлани Біляєвої у 2006 році, однак тоді при огляді міста не було виявлено жодних залишків середньовічних будівель чи будь-якого археологічного матеріалу. Тому місце розташування замку на місцевості було невідоме аж до експедиції 2018 року під головуванням Ігоря Сапожникова.
Примітки
- Шлапак Мар'яна. Білгород-Дністровська фортеця. — Кишинів, 2001. — с. 143.
- Історико-культурний проект «Татарбунарська фортеця»: нові дослідження; І. В. Сапожников, Татарбунарська міська рада, 20 листопада 2018.
- Челебі Евлія. Книга мандрів. — с. 33.
- Татарбунари і татарбунарці / Плотний М. В. — Ізмаїл: СМІЛ, 2004 — сс. 7-8.
- Грозданова Е. Налог джизье с балканских земель в системе доходов государственной казны Османской империи.// Восточные источники по истории народов Юго-Восточной и Центральной Европы. Ред.: Тверитинова А. С. — Т. III. — М., 1974. — С. 173. (рос.)
- Евлія Челебі. Книга подорожі. Північне Причорномор'я. — Одеса, 1997. — с. 8.
- І Всеукраїнський археологічний з'їзд: Програма роботи та анотації доповідей. — Київ: ІА НАН України, 2018. — с. 95-96.
- Татарбунари. Османський замок Татар-Бунар [ 2017-09-01 у Wayback Machine.]; salix.od.ua. Процитовано 1 вересня 2017 (рос.)
- Батько та сини Меллер-Закомельські; Р. Шишкіна, izmail.es, листопад 2012 (рос.)
Посилання
- Середа О. Населенні пункти Південно-Західного Причорномор'я за османськими джерелами. — сс. 66-67.
- Полторак В. М. Татарбунари. Час виникнення міста./ Історична довідка; tat-muzey.at.ua, 28 лютого 2013.
- Карашевич І. Османські міста Північно-Західного Причорномор'я (Сучасний стан та перспективи вивчення). — Київ — с. 162.
- Сапожников І. В., Сінельніков О. С. Перші археологічні дослідження османського Татарбунарського замку.// Археологія і давня історія України. — Київ: ІА НАН України. — 2019. — № 3(32). — с. 155—164.
- І. Сапожников. Османський татарбунарський замок XVII—XVIII ст.: історико-топографічний нарис.// Tyragetia. — Кишинів. — 2019. — Vol. XIII(XXVIII), nr. 2 — с. 9-21. (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Fortecya Tatarbunari tur Tatar Punar Kalesi fortecya sho isnuvala v XVI XIX stolittyah na berezi richki Kagach na teritoriyi suchasnogo mista Tatarbunari Vazhlivij strategichnij ob yekt u period rosijsko tureckih vijn Fortecya TatarbunariPlan forteci datovanij 1790 rokom TipzamokKrayina Ukrayina ISO3166 1 alpha 3 UKR ISO3166 1 cifrovij 804 RoztashuvannyaTatarbunari Odeska oblastPersha zgadka1628StanPovnistyu zrujnovanaIstoriyaZgidno z urivkom opisu podij u Prichornomor yi uzyatim zi zbirki dokumentiv korolivskogo arhivu Polshi u veresni 1628 roku Tatarbunarska fortecya vzhe buduvalasya abo vidbudovuvalasya Kenan pasheyu Fakt isnuvannya zamku vzhe u 1632 roci zasvidchiv italijskij mandrivnik ital Niccolo Barsi Vin zanotuvav yak na seredini shlyahu vid Kiliyi do Akkermanu v bidnomu seli Arabat Arabath znajshov prihistok ta nochivlyu v moldovskij oseli a takozh povidomiv sho v mistechku ye neshodavno zvedena duzhe garna ale ne zahishena cherez vidsutnist garmat citadel V samomu seli ta jogo okolicyah mandrivnik pobachiv bagato vitryanih mliniv ta chimalo garnih dzherel vodi U 1648 roci Gijom Levasser de Boplan inzhener i vijskovij kartograf francuzkogo pohodzhennya pislya dovgogo perebuvannya v Ukrayini vidaye Generalnu kartu Ukrayini na yakij mizh Akermanom i Kiliyeyu ye fortecya Tatarebarlat Osmanskij mandrivnik i etnograf Evliya Chelebi sho pobuvav u Prichornomor yi v 1656 1666 rokah i poza sumnivom buv dobre informovanij svidchit pro te sho u 1637 roci zrujnovanu imovirno nogajskimi tatarami Tatarbunarsku fortecyu nanovo vidbuduvav kapudan pasha Kenan pasha Pobudovu zh pershoyi fortifikacijnoyi sporudi v Tatarbunarah mozhna pov yazati iz zavoyuvannyam Budzhaka osmanskim sultanom Bayazidom II u 1484 roci Vvazhayetsya sho pershu fortifikaciyu bulo pobudovano u drugij polovini XVI stolittya ale dostovirnih pidtverdzhen cogo v istorichnih dzherelah nemaye V terminologiyi administrativno teritorialnogo podilu Osmanskoyi imperiyi togo chasu naselenij punkt Tatarbunari znahoditsya na odnomu shabli z Akkermanom i Kiliyeyu Plan roztashuvannya taboru rosijskih vijsk pri Tatar Bunari voseni 1790 roku Kadi forteci vhodiv v Ochakivskij eyalet Silistri Citadel bula chotirikutnikom perimetrom v tisyachu krokiv Vona mala odni vorota sho vidchinyalisya v pivdennij bik a po chotiroh yiyi kutah visochili chotiri bashti Oskilki v kolishni chasi misce de stoyala cya fortecya bulo zabolochene i vkrite chagarnikami ocheretu to moldavski i tatarski rozbijniki perehovuvalisya tam i napadali na karavani sho prohodili povz U forteci za slovami Chelebi bula mechet zernovij sklad neveliki zruchni primishennya dlya garnizoniv na 150 voyiniv Inshi zhitlovi sporudi roztashovani v primikayuchomu posadi de buli dvisti kritih ocheretyanimi pletinkami budinkiv bidnogo lyudu zayizhdzhij dvir odna brudna laznya vinogradniki i sadi Tuteshnij pravitel styaguvav mitnij i rinkovij zbori za karavani i nevilnikiv Za litopisami Mirona Kostina u 1680 h rokah zamok ne vikoristovuvavsya za priznachennyam i stoyav spustoshenim 22 veresnya 1770 roku fortecya bula zahoplena rosijskimi vijskami potim povernena Osmanskij imperiyi a znov priyednana zgidno z Buharestskim traktatom u rezultati kampaniyi 1806 1812 rokiv Voseni 1790 roku pid chas Rosijsko tureckoyi vijni 1787 1792 rokiv bilya forteci Tatar Bunar stoyali taborom rosijski vijska pid komanduvannyam generala Plan vikonav francuzkij vijskovij inzhener na osmanskij sluzhbi A Zh de Lafitt Klave V samij forteci imovirno rozmistilisya komanduyuchij z kancelyariyeyu ta shtabnimi oficerami Doslidzhennya sporudiTatarbunarskij zamok ye odnim z najmensh doslidzhenih sered fortifikacijnih sporud Pivnichno Zahidnogo Prichornomor ya Zamku prisvyacheni praci M Shlapak I Sapozhnikova J Kirtoage ta inshih zasnovani na opisah planah ta kartah ochevidciv Zavdyaki opisam Evliyi Chelebi A Zh de Lafitta Klave ta inshih a takozh dvom planam 1790 roku buli vidomi konstrukciya rozmiri i oriyentaciya zamku Odnu zi sprob jogo poshukiv zdijsnila Pivdenna Serednovichna ekspediciya IA NAN Ukrayini pid golovuvannyam Svitlani Bilyayevoyi u 2006 roci odnak todi pri oglyadi mista ne bulo viyavleno zhodnih zalishkiv serednovichnih budivel chi bud yakogo arheologichnogo materialu Tomu misce roztashuvannya zamku na miscevosti bulo nevidome azh do ekspediciyi 2018 roku pid golovuvannyam Igorya Sapozhnikova PrimitkiShlapak Mar yana Bilgorod Dnistrovska fortecya Kishiniv 2001 s 143 Istoriko kulturnij proekt Tatarbunarska fortecya novi doslidzhennya I V Sapozhnikov Tatarbunarska miska rada 20 listopada 2018 Chelebi Evliya Kniga mandriv s 33 Tatarbunari i tatarbunarci Plotnij M V Izmayil SMIL 2004 ss 7 8 ISBN 966 8127 20 X Grozdanova E Nalog dzhize s balkanskih zemel v sisteme dohodov gosudarstvennoj kazny Osmanskoj imperii Vostochnye istochniki po istorii narodov Yugo Vostochnoj i Centralnoj Evropy Red Tveritinova A S T III M 1974 S 173 ros Evliya Chelebi Kniga podorozhi Pivnichne Prichornomor ya Odesa 1997 s 8 I Vseukrayinskij arheologichnij z yizd Programa roboti ta anotaciyi dopovidej Kiyiv IA NAN Ukrayini 2018 s 95 96 ISBN 978 966 02 8677 1 Tatarbunari Osmanskij zamok Tatar Bunar 2017 09 01 u Wayback Machine salix od ua Procitovano 1 veresnya 2017 ros Batko ta sini Meller Zakomelski R Shishkina izmail es listopad 2012 ros PosilannyaSereda O Naselenni punkti Pivdenno Zahidnogo Prichornomor ya za osmanskimi dzherelami ss 66 67 Poltorak V M Tatarbunari Chas viniknennya mista Istorichna dovidka tat muzey at ua 28 lyutogo 2013 Karashevich I Osmanski mista Pivnichno Zahidnogo Prichornomor ya Suchasnij stan ta perspektivi vivchennya Kiyiv s 162 Sapozhnikov I V Sinelnikov O S Pershi arheologichni doslidzhennya osmanskogo Tatarbunarskogo zamku Arheologiya i davnya istoriya Ukrayini Kiyiv IA NAN Ukrayini 2019 3 32 s 155 164 I Sapozhnikov Osmanskij tatarbunarskij zamok XVII XVIII st istoriko topografichnij naris Tyragetia Kishiniv 2019 Vol XIII XXVIII nr 2 s 9 21 ros