Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Склерофітні чагарники Каліфорнійської затоки (ідентифікатор WWF: NA0306) — неарктичний екорегіон пустель і склерофітних чагарників, розташований на Каліфорнійському півострові на північному заході Мексики.
 Узбережжя Південної Нижньої Каліфорнії в регіоні [en] | |
| Екозона | Неарктика |
|---|---|
| Біом | Пустелі і склерофітні чагарники |
| Статус збереження | вразливий |
| WWF | NA0306 |
| Межі | Нижньокаліфорнійська пустеля Склерофітні чагарники Сан-Лукаса Пустеля Сонора Мангри північно-західного узбережжя Мексики |
| Площа, км² | 22 573 |
| Країни | Мексика |
| Охороняється | 11 386 (50 %) |
 Розташування екорегіону (зеленим) | |
Географія
Екорегіон склерофітних чагарників Каліфорнійської затоки простягається вздовж східного узбережжя Каліфорнійського півострова, від миса Буфео на південь до Ла-Паса, столиці штату Південна Нижня Каліфорнія.
На заході екорегіону простягаються гори [en], які є частиною [en]. Їх основу складають магматичні породи (пірокластичні, базальтові та андезитові лави), а також третинні осадові породи. Висота Сьєрра-де-ла-Гіганти переважно коливається від 200 до 1000 м над рівнем моря. Найвищою вершиною екорегіону є вулканічний комплекс [en] заввишки 1940 м. Три вулкани, що входять до цього комплексу, востаннє вивергалися між 6500 та 24 000 роками тому.
Зі сходу екорегіон омивається водами Каліфорнійської затоки, також відомої як море Кортеса. Каліфорнійська затока виникла 5,3 мільйони років тому внаслідок рифтогенезу. Екорегіон включає низку островів у цій затоці, найбільшими з яких є [en], [en] та Ісла-Сан-Хосе. На півдні Каліфорнійського півострова екорегіон охоплює перешийок Ла-Пас, простягаючись на південному заході до узбережжя Тихого океану.
Постійні водні потоки в екорегіоні відсутні, натомість тут зустрічається кілька сезонних потоків, які наповнюються водою після сильних дощів. У каньйонах та біля підніжжя гір, де підземні води виходять на поверхню, трапляються джерела та оази.
На західних схилах Півострівних хребтів склерофітні чагарники Каліфорнійської затоки переходять у Нижньокаліфорнійську пустелю, на півночі — у пустелю Сонора, а на півдні Каліфорнійського півострова — у склерофітні чагарники Сан-Лукаса.
Клімат
В межах екорегіону домінує спекотний та сухий пустельний клімат (BWh за класифікацією кліматів Кеппена). У Ла-Пасі на півдні екорегіону взимку температура становить 20-25 °C, але вночі вона може опускатися до 15 °C. Літо в регіоні спекотне, температура в цей час підіймається до 34-36 °C.
В екорегіоні випадає найменше опадів в усій Мексиці — в середньому менше 100 мм на рік. Більша частина опадів випадає у серпні-вересні, коли у Північну Америку приходять [en], а під час сухого сезону з березня по червень часто дощів не буває взагалі.
Флора
Рослинний покрив екорегіону представлений склерофітними чагарниками, серед яких домінують креозотові кущі (Larrea tridentata) та [en] (Ambrosia dumosa). Також в регіоні поширені такі чагарники і невисокі дерева, як [fr] (Jatropha cinerea), [en] (Olneya tesota), [sv] (Vachellia brandegeana), [en] (Parkinsonia florida) та [fr] (Chloroleucon mangense var. leucospermum).
Пало-фієрро або пустельне залізне дерево (Olneya tesota) вирізняється найдовшою тривалістю життя серед усіх дерев світу, що зростають у пустелях. Деякі пало-фієрро мають вік близько 1500 років. Пустельне залізне дерево вважається ключовим видом, оскільки воно підтримує багато інших видів, створюючи більш захищене (тінисте та вологе) середовище, збагачує ґрунт азотом, а його насіння та інші частини є важливим джерелом їжі для багатьох тварин.
Пальмові оази, розкидані по всьому екорегіону, підтримуть різноманітні рослинні угруповання, які процвітають завдяки цілорічній вологості. У оазах ростуть характерні [en] (Washingtonia robusta), інтродуковані фінікові пальми (Phoenix dactylifera), а також зарості південного рогозу (Typha domingensis) та звичайного очерету (Phragmites australis).
На відміну від пустелі Сонора, більша частина біорізноманіття та ендемізму в екорегіоні склерофітних чагарників Каліфорнійської затоки пов'язана з оазами, які зберігають залишки [en] екосистем, що існували на Каліфорнійському півострові в минулому. Вони є притулком для багатьох рідкісних та ендемічних видів. Крім того, вони слугують "проміжними зупинками" для багатьох птахів, що мігрують уздовж Каліфорнійської затоки. Загалом в екорегіоні зустрічається 238 видів рослин, з яких 20-25 % є ендеміками регіону, зокрема представники 20 ендемічних родів.
Фауна
Серед поширених в екорегіоні великих ссавців слід відзначити чорнохвостого оленя (Odocoileus hemionus) та [en] (Ovis canadensis nelsoni). Ці тварини є здобиччю для найбільшого хижака Каліфорнійського півострова — [en] (Puma concolor couguar). Серед інших хижих ссавців, поширених в екорегіоні, слід відзначити руду рись (Lynx rufus), койота (Canis latrans), сіру лисицю (Urocyon cinereoargenteus), довговуху лисицю (Vulpes macrotis), американського борсука (Taxidea taxus), західного плямистого скунса (Spilogale gracilis), північноамериканську котофредку (Bassariscus astutus) та звичайного ракуна (Procyon lotor).
Також у пустелях і напівпустелях регіону зустрічаються численні дрібні ссавці, зокрема великовухі зайці (Lepus californicus), пустельні кролики (Sylvilagus audubonii), каліфорнійські кролики (Sylvilagus bachmani), каліфорнійські ховрахи (Otospermophilus beecheyi), білохвості піщані ховрахи (Ammospermophilus leucurus), кенгурові стрибуни Мерріама (Dipodomys merriami), [en] (Peromyscus gambelii), північнонижньокаліфорнійські оленячі миші (Peromyscus fraterculus), [en] (Neotoma bryanti), нижньокаліфорнійські торбомиші (Chaetodipus rudinoris), колючі торбомиші (Chaetodipus spinatus), пустельні миші Єви (Peromyscus eva), кактусові миші (Peromyscus eremicus) та пустельні сірі бурозубки (Notiosorex crawfordi). Ендеміками екорегіону є сан-хосейські кролики (Sylvilagus mansuetus), [en] (Neotoma insularis), [en] (Peromyscus guardia), [en] (Peromyscus caniceps), [en] (Peromyscus dickeyi), [en] (Peromyscus slevini), [en] (Peromyscus pseudocrinitus), [en] (Peromyscus sejugis) та сан-лоренцькі оленячі миші (Peromyscus interparietalis), поширені на островах на заході Каліфорнійської затоки.
Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити каліфорнійську перепелицю (Callipepla californica), строкатоголового талпакоті (Columbina passerina), пустельного канюка (Parabuteo unicinctus), беркута (Aquila chrysaetos), сапсана (Falco peregrinus), американського сича (Athene cunicularia), [en] (Micrathene whitneyi), каліфорнійську таязуру-подорожника (Geococcyx californianus), білогорлого серпокрильця (Aeronautes saxatalis), аметистовоголову каліпту (Calypte costae), [en] (Melanerpes uropygialis), каліфорнійську сойку (Aphelocoma californica), [en] (Sayornis nigricans), світлочеревого копетона (Myiarchus cinerascens), американського сорокопуда (Lanius ludovicianus), американського ремеза (Auriparus flaviceps), рогатого жайворонка (Eremophila alpestris), саванову вівсянку (Passerculus sandwichensis), каліфорнійського тауї (Melozone crissalis), чорногорлу вівсянку-пустельницю (Amphispiza bilineata), каліфорнійську комароловку (Polioptila californica), червоногорлого кардинала (Cardinalis sinuatus), чорного чубака (Phainopepla nitens), пальмового трупіала (Icterus parisorum), кактусового різжака (Campylorhynchus brunneicapillus) та скельного орішця (Salpinctes obsoletus). Майже ендемічними представниками регіону є чорнолобі колібрі-сапфіри (Basilinna xantusii), золотисті жовтогорлики (Geothlypis beldingi) та сірі тремблери (Toxostoma cinereum). На островах Каліфорнійської затоки гніздяться майже ендемічні мексиканські мартини (Larus livens), червонодзьобі мартини (Larus heermanni) та каліфорнійські моржики (Synthliboramphus craveri).
Герпетофауна екорегіону характеризується високим рівнем ендемізму. Серед ендемічних або майже ендемічних плазунів, поширених на сході Каліфорнійського півострова та на прилеглих островах Каліфорнійської затоки, слід відзначити нижньокаліфорнійську шипохвосту ігуану (Ctenosaura hemilopha), нижньокаліфорнійську кам'яну ігуану (Petrosaurus repens), санта-каталінську колючу ігуану (Sceloporus lineatulus), санта-круського сатора (Sceloporus angustus), сан-хосейського батогохвоста (Aspidoscelis danheimae), монтсерратського батогохвоста (Aspidoscelis pictus), карменського батогохвоста (Aspidoscelis carmenensis), нижньокаліфорнійського листопалого гекона (Phyllodactylus xanti), санта-каталінського листопалого гекона (Phyllodactylus bugastrolepis), монтсерратську чакваллу (Sauromalus slevini), каталінську чакваллу (Sauromalus klauberi), анхельську чакваллу (Sauromalus hispidus), [en] (Crotalus catalinensis), [en] (Crotalus lorenzoensis), [en] (Crotalus angelensis), [en] (Hypsiglena slevini) та [en] (Bogertophis rosaliae).
Збереження
Значна частина екорегіону залишається переважно незайманою, незважаючи на інтенсивну людську діяльність в регіоні та навколо нього. Тим не менш, крихкій екосистемі регіону загрожує надмірний випас худоби та використання води з оаз у господарських потребах. У багатьох районах велика рогата худоба витіснила чорнохвостих оленів та товсторогів, а популяція пуми скоротилася внаслідок надмірного полювання.
Оцінка 2017 року показала, що 11 386 км², або 50 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: Біосферний заповідник Ель-Віскаїно, найбільший природний заповідник Мексики площею 24 930 км², та [en], які охороняють північну та центральну частини екорегіону, а також Заповідну зону островів Каліфорнійської затоки та [en], які охороняють острови Каліфорнійської затоки. У 1993 році Біосферний заповідник Ель-Віскаїно був внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У 2005 році до цього ж списку були внесені острови та природоохоронні території Каліфорнійської затоки.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 01 листопада 2024.
Посилання
- «Gulf of California xeric scrub». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Gulf of California Xeric Scrub» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sklerofitni chagarniki Kalifornijskoyi zatoki identifikator WWF NA0306 nearktichnij ekoregion pustel i sklerofitnih chagarnikiv roztashovanij na Kalifornijskomu pivostrovi na pivnichnomu zahodi Meksiki Sklerofitni chagarniki Kalifornijskoyi zatoki Uzberezhzhya Pivdennoyi Nizhnoyi Kaliforniyi v regioni en Ekozona Nearktika Biom Pusteli i sklerofitni chagarniki Status zberezhennya vrazlivij WWF NA0306 Mezhi Nizhnokalifornijska pustelya Sklerofitni chagarniki San Lukasa Pustelya Sonora Mangri pivnichno zahidnogo uzberezhzhya Meksiki Plosha km 22 573 Krayini Meksika Ohoronyayetsya 11 386 50 Roztashuvannya ekoregionu zelenim Oaza Mulege Kvituche palo fiyerro Olneya tesota GeografiyaEkoregion sklerofitnih chagarnikiv Kalifornijskoyi zatoki prostyagayetsya vzdovzh shidnogo uzberezhzhya Kalifornijskogo pivostrova vid misa Bufeo na pivden do La Pasa stolici shtatu Pivdenna Nizhnya Kaliforniya Na zahodi ekoregionu prostyagayutsya gori en yaki ye chastinoyu en Yih osnovu skladayut magmatichni porodi piroklastichni bazaltovi ta andezitovi lavi a takozh tretinni osadovi porodi Visota Syerra de la Giganti perevazhno kolivayetsya vid 200 do 1000 m nad rivnem morya Najvishoyu vershinoyu ekoregionu ye vulkanichnij kompleks en zavvishki 1940 m Tri vulkani sho vhodyat do cogo kompleksu vostannye vivergalisya mizh 6500 ta 24 000 rokami tomu Zi shodu ekoregion omivayetsya vodami Kalifornijskoyi zatoki takozh vidomoyi yak more Kortesa Kalifornijska zatoka vinikla 5 3 miljoni rokiv tomu vnaslidok riftogenezu Ekoregion vklyuchaye nizku ostroviv u cij zatoci najbilshimi z yakih ye en en ta Isla San Hose Na pivdni Kalifornijskogo pivostrova ekoregion ohoplyuye pereshijok La Pas prostyagayuchis na pivdennomu zahodi do uzberezhzhya Tihogo okeanu Postijni vodni potoki v ekoregioni vidsutni natomist tut zustrichayetsya kilka sezonnih potokiv yaki napovnyuyutsya vodoyu pislya silnih doshiv U kanjonah ta bilya pidnizhzhya gir de pidzemni vodi vihodyat na poverhnyu traplyayutsya dzherela ta oazi Na zahidnih shilah Pivostrivnih hrebtiv sklerofitni chagarniki Kalifornijskoyi zatoki perehodyat u Nizhnokalifornijsku pustelyu na pivnochi u pustelyu Sonora a na pivdni Kalifornijskogo pivostrova u sklerofitni chagarniki San Lukasa KlimatV mezhah ekoregionu dominuye spekotnij ta suhij pustelnij klimat BWh za klasifikaciyeyu klimativ Keppena U La Pasi na pivdni ekoregionu vzimku temperatura stanovit 20 25 C ale vnochi vona mozhe opuskatisya do 15 C Lito v regioni spekotne temperatura v cej chas pidijmayetsya do 34 36 C V ekoregioni vipadaye najmenshe opadiv v usij Meksici v serednomu menshe 100 mm na rik Bilsha chastina opadiv vipadaye u serpni veresni koli u Pivnichnu Ameriku prihodyat en a pid chas suhogo sezonu z bereznya po cherven chasto doshiv ne buvaye vzagali FloraRoslinnij pokriv ekoregionu predstavlenij sklerofitnimi chagarnikami sered yakih dominuyut kreozotovi kushi Larrea tridentata ta en Ambrosia dumosa Takozh v regioni poshireni taki chagarniki i nevisoki dereva yak fr Jatropha cinerea en Olneya tesota sv Vachellia brandegeana en Parkinsonia florida ta fr Chloroleucon mangense var leucospermum Palo fiyerro abo pustelne zalizne derevo Olneya tesota viriznyayetsya najdovshoyu trivalistyu zhittya sered usih derev svitu sho zrostayut u pustelyah Deyaki palo fiyerro mayut vik blizko 1500 rokiv Pustelne zalizne derevo vvazhayetsya klyuchovim vidom oskilki vono pidtrimuye bagato inshih vidiv stvoryuyuchi bilsh zahishene tiniste ta vologe seredovishe zbagachuye grunt azotom a jogo nasinnya ta inshi chastini ye vazhlivim dzherelom yizhi dlya bagatoh tvarin Palmovi oazi rozkidani po vsomu ekoregionu pidtrimut riznomanitni roslinni ugrupovannya yaki procvitayut zavdyaki cilorichnij vologosti U oazah rostut harakterni en Washingtonia robusta introdukovani finikovi palmi Phoenix dactylifera a takozh zarosti pivdennogo rogozu Typha domingensis ta zvichajnogo ocheretu Phragmites australis Na vidminu vid pusteli Sonora bilsha chastina bioriznomanittya ta endemizmu v ekoregioni sklerofitnih chagarnikiv Kalifornijskoyi zatoki pov yazana z oazami yaki zberigayut zalishki en ekosistem sho isnuvali na Kalifornijskomu pivostrovi v minulomu Voni ye pritulkom dlya bagatoh ridkisnih ta endemichnih vidiv Krim togo voni sluguyut promizhnimi zupinkami dlya bagatoh ptahiv sho migruyut uzdovzh Kalifornijskoyi zatoki Zagalom v ekoregioni zustrichayetsya 238 vidiv roslin z yakih 20 25 ye endemikami regionu zokrema predstavniki 20 endemichnih rodiv FaunaSered poshirenih v ekoregioni velikih ssavciv slid vidznachiti chornohvostogo olenya Odocoileus hemionus ta en Ovis canadensis nelsoni Ci tvarini ye zdobichchyu dlya najbilshogo hizhaka Kalifornijskogo pivostrova en Puma concolor couguar Sered inshih hizhih ssavciv poshirenih v ekoregioni slid vidznachiti rudu ris Lynx rufus kojota Canis latrans siru lisicyu Urocyon cinereoargenteus dovgovuhu lisicyu Vulpes macrotis amerikanskogo borsuka Taxidea taxus zahidnogo plyamistogo skunsa Spilogale gracilis pivnichnoamerikansku kotofredku Bassariscus astutus ta zvichajnogo rakuna Procyon lotor Takozh u pustelyah i napivpustelyah regionu zustrichayutsya chislenni dribni ssavci zokrema velikovuhi zajci Lepus californicus pustelni kroliki Sylvilagus audubonii kalifornijski kroliki Sylvilagus bachmani kalifornijski hovrahi Otospermophilus beecheyi bilohvosti pishani hovrahi Ammospermophilus leucurus kengurovi stribuni Merriama Dipodomys merriami en Peromyscus gambelii pivnichnonizhnokalifornijski olenyachi mishi Peromyscus fraterculus en Neotoma bryanti nizhnokalifornijski torbomishi Chaetodipus rudinoris kolyuchi torbomishi Chaetodipus spinatus pustelni mishi Yevi Peromyscus eva kaktusovi mishi Peromyscus eremicus ta pustelni siri burozubki Notiosorex crawfordi Endemikami ekoregionu ye san hosejski kroliki Sylvilagus mansuetus en Neotoma insularis en Peromyscus guardia en Peromyscus caniceps en Peromyscus dickeyi en Peromyscus slevini en Peromyscus pseudocrinitus en Peromyscus sejugis ta san lorencki olenyachi mishi Peromyscus interparietalis poshireni na ostrovah na zahodi Kalifornijskoyi zatoki Sered poshirenih v ekoregioni ptahiv slid vidznachiti kalifornijsku perepelicyu Callipepla californica strokatogolovogo talpakoti Columbina passerina pustelnogo kanyuka Parabuteo unicinctus berkuta Aquila chrysaetos sapsana Falco peregrinus amerikanskogo sicha Athene cunicularia en Micrathene whitneyi kalifornijsku tayazuru podorozhnika Geococcyx californianus bilogorlogo serpokrilcya Aeronautes saxatalis ametistovogolovu kaliptu Calypte costae en Melanerpes uropygialis kalifornijsku sojku Aphelocoma californica en Sayornis nigricans svitlocherevogo kopetona Myiarchus cinerascens amerikanskogo sorokopuda Lanius ludovicianus amerikanskogo remeza Auriparus flaviceps rogatogo zhajvoronka Eremophila alpestris savanovu vivsyanku Passerculus sandwichensis kalifornijskogo tauyi Melozone crissalis chornogorlu vivsyanku pustelnicyu Amphispiza bilineata kalifornijsku komarolovku Polioptila californica chervonogorlogo kardinala Cardinalis sinuatus chornogo chubaka Phainopepla nitens palmovogo trupiala Icterus parisorum kaktusovogo rizzhaka Campylorhynchus brunneicapillus ta skelnogo orishcya Salpinctes obsoletus Majzhe endemichnimi predstavnikami regionu ye chornolobi kolibri sapfiri Basilinna xantusii zolotisti zhovtogorliki Geothlypis beldingi ta siri trembleri Toxostoma cinereum Na ostrovah Kalifornijskoyi zatoki gnizdyatsya majzhe endemichni meksikanski martini Larus livens chervonodzobi martini Larus heermanni ta kalifornijski morzhiki Synthliboramphus craveri Gerpetofauna ekoregionu harakterizuyetsya visokim rivnem endemizmu Sered endemichnih abo majzhe endemichnih plazuniv poshirenih na shodi Kalifornijskogo pivostrova ta na prileglih ostrovah Kalifornijskoyi zatoki slid vidznachiti nizhnokalifornijsku shipohvostu iguanu Ctenosaura hemilopha nizhnokalifornijsku kam yanu iguanu Petrosaurus repens santa katalinsku kolyuchu iguanu Sceloporus lineatulus santa kruskogo satora Sceloporus angustus san hosejskogo batogohvosta Aspidoscelis danheimae montserratskogo batogohvosta Aspidoscelis pictus karmenskogo batogohvosta Aspidoscelis carmenensis nizhnokalifornijskogo listopalogo gekona Phyllodactylus xanti santa katalinskogo listopalogo gekona Phyllodactylus bugastrolepis montserratsku chakvallu Sauromalus slevini katalinsku chakvallu Sauromalus klauberi anhelsku chakvallu Sauromalus hispidus en Crotalus catalinensis en Crotalus lorenzoensis en Crotalus angelensis en Hypsiglena slevini ta en Bogertophis rosaliae ZberezhennyaZnachna chastina ekoregionu zalishayetsya perevazhno nezajmanoyu nezvazhayuchi na intensivnu lyudsku diyalnist v regioni ta navkolo nogo Tim ne mensh krihkij ekosistemi regionu zagrozhuye nadmirnij vipas hudobi ta vikoristannya vodi z oaz u gospodarskih potrebah U bagatoh rajonah velika rogata hudoba vitisnila chornohvostih oleniv ta tovstorogiv a populyaciya pumi skorotilasya vnaslidok nadmirnogo polyuvannya Ocinka 2017 roku pokazala sho 11 386 km abo 50 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut Biosfernij zapovidnik El Viskayino najbilshij prirodnij zapovidnik Meksiki plosheyu 24 930 km ta en yaki ohoronyayut pivnichnu ta centralnu chastini ekoregionu a takozh Zapovidnu zonu ostroviv Kalifornijskoyi zatoki ta en yaki ohoronyayut ostrovi Kalifornijskoyi zatoki U 1993 roci Biosfernij zapovidnik El Viskayino buv vnesenij do spisku Svitovoyi spadshini YuNESKO U 2005 roci do cogo zh spisku buli vneseni ostrovi ta prirodoohoronni teritoriyi Kalifornijskoyi zatoki PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 01 listopada 2024 Posilannya Gulf of California xeric scrub Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Gulf of California Xeric Scrub One Earth