Sauromalus hispidus вид ящірок родини ігуанових ендемік острова Анхель де ла Гуарда острів Ангел охоронець у Каліфорнійс

Sauromalus hispidus — вид ящірок родини ігуанових, ендемік острова Анхель-де-ла-Гуарда (острів Ангел-охоронець) у Каліфорнійській затоці. Цей вид був перевезений на інші острови племенем Сері як потенційне джерело їжі.

Sauromalus hispidus

Охоронний статус
Під загрозою зникнення (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Плазуни (Reptilia)
Ряд:	Лускаті (Squamata)
Підряд:	Ігуаноподібні (Iguania)
Родина:	Ігуанові (Iguanidae)
Рід:	Sauromalus
Вид:	S. hispidus
Біноміальна назва
*Sauromalus hispidus* Stejneger, 1891

Опис

Ця ігуана є другим за величиною видом, досягаючи 44 см у довжину тіла та 64 см в загальну довжину, і важить до 1,4 кг. Його вважають гігантським видом, оскільки він у два-три рази більший за своїх материкових побратимів. Колір його тіла темно-коричневий з поперечними чорними смугами, які з віком стають темно-коричневими або чорними.

Дієта

Ці ігуани воліють жити в лавових потоках і скелястих районах з закутками і щілинами, доступними для відступу в разі загрози. Ці території зазвичай вкриті креозотовим кущем і кактусами чолла, які складають основну частину їхнього раціону, оскільки тварина в основному травоїдна. Харчуються S. hispidus також листям, плодами і квітами однорічних і багаторічних рослин; комахи є додатковою здобиччю, якщо їх взагалі їдять.

Поведінка

Нешкідливі для людини, ці ящірки, як відомо, тікають від потенційних загроз. Коли турбують, тварина свої легені, розтягує своє тіло і вклинюється в тісну тріщину скелі.

Самці сезонно й умовно територіальні. Велика кількість ресурсів має тенденцію до створення ієрархії, заснованої на розмірі, з одним великим самцем, який домінує над меншими самцями в цій області. S. hispidus захищають свою територію та спілкуються один з одним, використовуючи комбінацію кольорів і фізичних проявів, а саме «віджимання», махання головою та роззявлення рота.

S. hispidus є денними тваринами , і оскільки вони екзотермічні, проводять більшу частину свого ранку та зимових днів, гріючись. Ці ящірки добре пристосовані до умов пустелі; вони активні при температурах до 39 °C.

Парування відбувається з квітня по липень, з червня по серпень відкладають від п’яти до 16 яєць. Яйця вилуплюються наприкінці вересня.

Примітки

Montgomery, C.E., Hollingsworth, B., Kartje, M. & Reynoso, V.H. 2019. Sauromalus hispidus. The IUCN Red List of Threatened Species 2019: e.T174482A130061591. Downloaded on 19 July 2019.
Case, T. J. (1982). Ecology and evolution of insular gigantic chuckwallas, Sauromalus hispidus and Sauromalus varius. Park Ridge, New Jersey: Noyes Publications. с. 184–212. ISBN . {{}}: Проігноровано |work= ()
Smits, A. W. (1985). Behavioral and dietary responses to aridity in the chuckwalla, Sauromalus hispidus. Journal of Herpetology. 19 (4): 441—449. doi:10.2307/1564196. JSTOR 1564196.
Stebbins, Robert C.,(2003) A Field Guide to Western Reptiles and Amphibians, 3rd Edition. Houghton Mifflin Company,
Deban, S.M., J.C. O’Reilly, and T.C. Theimer 1994. Mechanism of defensive inflation in the chuckwalla, Sauromalus obesus. Journal of Experimental Zoology 270: 451-459.

[IUCN-1] Montgomery, C.E., Hollingsworth, B., Kartje, M. & Reynoso, V.H. 2019. Sauromalus hispidus. The IUCN Red List of Threatened Species 2019: e.T174482A130061591. Downloaded on 19 July 2019.

[Case-2] Case, T. J. (1982). Ecology and evolution of insular gigantic chuckwallas, Sauromalus hispidus and Sauromalus varius. Park Ridge, New Jersey: Noyes Publications. с. 184–212. ISBN . {{}}: Проігноровано |work= ()

[Smits-3] Smits, A. W. (1985). Behavioral and dietary responses to aridity in the chuckwalla, Sauromalus hispidus. Journal of Herpetology. 19 (4): 441—449. doi:10.2307/1564196. JSTOR 1564196.

[Stebbins-4] Stebbins, Robert C.,(2003) A Field Guide to Western Reptiles and Amphibians, 3rd Edition. Houghton Mifflin Company,

[Deban-5] Deban, S.M., J.C. O’Reilly, and T.C. Theimer 1994. Mechanism of defensive inflation in the chuckwalla, Sauromalus obesus. Journal of Experimental Zoology 270: 451-459.