Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Роксоля́на — політично-історична п'єса в 5 діях українського письменника Гната Якимовича, вперше надрукована у 1869 році, в якій розповідається про життя української наложниці турецького султана Сулеймана І Роксолани. Перший в Україні твір про Роксолану.
| Роксоляна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Жанр | п'єса | |||
| Автор | Гнат Якимович | |||
| Мова | українська | |||
| Опубліковано | 1869 | |||
| | ||||
Історія створення і постановка
Гнат Якимович написав п'єсу у 1864 році, а у 1869 — видав, під псевдонімом «Ъ. Ь. Ь». Під цим криптонімом п'єсу уперше поставили 11 травня 1865 року у Львові.
Якимович зобразив історію Роксолани на тлі суспільного життя в Україні в XVI столітті, зокрема — боротьби між православними та католиками. Перший табір представила родина Лісовських, другий — міський староста і його небіж Ернст Тинський, який добивається руки Анастасії Лісовської.
Постановка «Роксоляни» стала приводом до цілої кампанії в польській пресі проти українського театру, через що Якимович був змушений переробити деякі сцени, а деякі — взагалі скоротити. Вистава йшла вже не в п'ятьох, а чотирьох актах. Якимович пом'якшив надто різкі риси в характерах героїв, особливо — польського старости. У виправленому вигляді виставу показали 18 березня і 26 квітня 1866 року у Львові, 26 травня 1867 — у Тернополі, 21 вересня — в Стрию тощо.
Дійові особи
Критика п'єси і її постановки
«Слово»
У 1865 році часопис «Слово» позитивно відгукнувся про постановку п'єси «Роксоляна», відзначив різноманітність ситуацій кожного акту, їх композиційну самостійність і водночас — зв'язок. Схвалив образ Роксоляни, в якій поєднався патріотизм і вірність переконанням. Разом з тим рецензент зазначив, що драма потребує композиційного доопрацювання. Мовляв, не відповідає дійсності участь польського короля Жигмонта у спробах єзуїтів переманити Анастасію до католицької віри, бо король не мав права видавати подібних декретів. На думку рецензента, вірніше було б показати, що такі спроби робили приватні особи — староста і Ернст Тинський.
«Нива»
Теофіл Андрієвич у 1865 році у народовській «Ниві» розкритикував постановку п'єси. Він сумнівався в авторському визначенні «Роксоляни» як мелодрами. Вважав, що конфлікт в ній зведений тільки до питання віри Анастасії і не має компонентів, неодмінних для мелодрами. Він визначив жанр п'єси як «характеристичний образок». Також зазначав, що образ Анастасії окреслений дуже слабо, важко помітити межу між фанатизмом й її внутрішніми переконаннями, а героїзм героїні не вмотивований і взагалі належно не розкритий.
«Постать Лісовського видиться нам так неправдивою, що Лісовський, така щира душа, хотів, як кажуть antique educationis, говорити словами автора з 1865 року, а не автор словами Лісовського з XVI віку <…> Те ж саме і дяк Сопило: заявляє він так вирафіновану каденцію гадок, що її у тім виді ледве нині подибати можна, у якім бачимо в Роксоляні».
Андрієвич вважав також, що характери героїв — окреслені слабо, ситуацій — мало, дія — млява, інтерес до драми з боку публіки — відсутній. Він навіть пропонував переробити п'єсу, скоротивши її до трьох актів: у першому — Анастасія потрапляє в полон, у другому — єзуїтство наступає на православну віру, в третьому — Роксоляна керує султаном і його імперією.
Андрієвич схвалив високомистецькі декорації до п'єси роботи художника Фрідріха Польмана (особливо тронну залу в п'ятому акті) і водночас — відзначив невідповідність епосі в одязі героїв.
«Видиться нам велике absolutum застосовувати моди жіночі з нашого часу в драмі з XVI віка. Годилось би розпитати людей, з старовиною обзнакомлених, чи й за часів Роксоляни прибиралось жіноцтво в широкі криноліни».
Музику до вистави написав популярний тоді композитор Іван Лаврівський. Але Андрієвич сказав про неї коротко:
«Про музику мелодрами нема що згадувати».
Збереглася пісня Роксоляни, уривок оркестрової партитури та одна мелодія з хору.
Про гру акторів Андрієвич згадав мимохідь:
«Піддержали штуку доброю грою (Анастасія — Т. Бачинська, Лісовський — І. Сероїчковський, Анна Лісовська — В. Лукасевич, староста — А. Моленцький, султан — О. Бачинський, єзуїт Устницький — Ю. Нижанковський, дяк Сопило — А. Бучацький)».
«Gazety narodowej»
26 травня 1867 року виправлену виставу показали у Тернополі. Тамтешній кореспондент польської «Gazety narodowej» (Львів) повідомляв: ідейний зміст «Роксоляни» такий, що «турок навіть ліпший за ляха».
«Русь»
У 1867 році львівська газета народовського спрямування «Русь» вмістила допис, у якому різко розкритикувала п'єсу та її автора:
«Годі писати таким людям драми, котрі, окрім «Євангелія» та «Псалтиря», нічого більш не читали і не бачили на своєму житті».
Дирекція імператорських театрів
У первісному варіанті ця п'єса була надрукована у 1869 році в Коломиї під назвою: «Роксоляна, политично-историческая драма в пять действиях, оригінальное сочинение Ъ. Ь. Ь.». У тому ж році Якимович послав драму в дирекцію імператорських театрів у Петербург. У супровідному листі автор писав, що йому, «крім внутрішнього задоволення, втім, тільки гоніння від чужих та своїх довелося чути» (оригінал російською — «кроме внутреннего удовольствия, впрочем, только гонения от чужих и своих досведчати лучалося»), що він почуватиме себе «достатньо винагородженим», якщо дирекція «знайде ту драму гідною вистави» і що ніякої винагороди від дирекції він «не домагається», хоч і «не знаходиться в блискучих обставинах». Цього листа надрукувала «Современная летопись» (додаток до «Московских ведомостей») за 1869 рік. А у відповіді Якимовичу газета написала:
«Хоч зворушує нас будь-який відгук з рідної Червоної Русі, але, на біду, годі нам вволити волю Якимовича. Його «Роксолана» зовсім не драма, а просто лірична пісенька в діалогах, і ввести її на сцену не можна не тому, що написано її на галицько-волинському наріччі, а тому, що не відповідає вона ні одній зі сценічних вимог і немає в ній ні крихітки драматичної акції».
З міністерства імператорського двору відповіли, що «мова, якою він пише, — це галицько-русинська мова, одне з наріч російської мови, які за розпорядженням імператорського двору на сцену не допускаються».
Критичний відгук в «Современной летописи» був останнім ударом по п'єсі. Ніколи більш вона не з’являлася вона на галицькій сцені. Про неї забули.
Сучасність
Сучасний український театрознавець Ростислав Пилипчук п'єсу розкритикував:
«Драма ця написана жахливою мовою і, не маючи добрих мистецьких прикмет, небезпідставно забута. Немає потреби воскрешати її до нового літературного або сценічного життя, але зміст її цікавий для історика не лише театру, а й ідейно-політичної боротьби в Галичині 60-х років ХІХ століття».
Примітки
- Якимович Г. Роксоляна: политично-историчная драма въ пять дѣйствіяхъ / оригинальное сочиненіе Ъ.Ь.Ь. — Коломыя: Черенками Михаила И. Бѣлоуса, 1869. — 77 с.
- Пилипчук Р. Репертуар і сценічне мистецтво українського професіонального театру в Галичині (60-ті роки XIX ст.) [ 2014-05-04 у Wayback Machine.]// Просценіум (Театрознавчий журнал). — № 3 (25). — 2009. — С. 10.
- Слово. — 1 (13).V. — № 34. — 1865.
- Пилипчук Р. Репертуар і сценічне мистецтво українського професіонального театру в Галичині (60-ті роки XIX ст.) [ 2014-05-04 у Wayback Machine.]// Просценіум (Театрознавчий журнал). — № 3 (25). — 2009. — С. 9.
- Нива. — 10.V. — № 13. — 1865. — С. 207–208.
- Іван Лаврівський // Лисько З. Піонери музичного мистецтва в Галичині. — Львів–Нью-Йорк, 1994. — С. 124.
- Слово. — 24.V (5.VI). — № 40. — 1867.
- Русь. — 30.V (11.VI). — № 18. — 1867.
- В пошуках визнання (Про Гната Якимовича)// Шевчук В. Із вершин та низин. Книжка цікавих фактів із історії української літератури. — Київ: Дніпро, 1990. — С. 424-425.
Джерела
- В пошуках визнання (Про Гната Якимовича)// Шевчук В. Із вершин та низин. Книжка цікавих фактів із історії української літератури. — Київ: Дніпро, 1990. — С. 424-425.
- Мельник Л. Якимович Гнат // Енциклопедія Коломийщини. — Т. 14 (літери Щ-Ю-Я). — Коломия: Вік, 2002. — С. 42.
- Пилипчук Р. Репертуар і сценічне мистецтво українського професіонального театру в Галичині (60-ті роки XIX ст.)// Просценіум (Театрознавчий журнал). — Ч. 3 (25). — 2009. — С. 3-13.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Roksolya na politichno istorichna p yesa v 5 diyah ukrayinskogo pismennika Gnata Yakimovicha vpershe nadrukovana u 1869 roci v yakij rozpovidayetsya pro zhittya ukrayinskoyi nalozhnici tureckogo sultana Sulejmana I Roksolani Pershij v Ukrayini tvir pro Roksolanu RoksolyanaZhanrp yesaAvtorGnat YakimovichMovaukrayinskaOpublikovano1869 U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Roksolana znachennya Istoriya stvorennya i postanovkaGnat Yakimovich napisav p yesu u 1864 roci a u 1869 vidav pid psevdonimom Pid cim kriptonimom p yesu upershe postavili 11 travnya 1865 roku u Lvovi Yakimovich zobraziv istoriyu Roksolani na tli suspilnogo zhittya v Ukrayini v XVI stolitti zokrema borotbi mizh pravoslavnimi ta katolikami Pershij tabir predstavila rodina Lisovskih drugij miskij starosta i jogo nebizh Ernst Tinskij yakij dobivayetsya ruki Anastasiyi Lisovskoyi Postanovka Roksolyani stala privodom do ciloyi kampaniyi v polskij presi proti ukrayinskogo teatru cherez sho Yakimovich buv zmushenij pererobiti deyaki sceni a deyaki vzagali skorotiti Vistava jshla vzhe ne v p yatoh a chotiroh aktah Yakimovich pom yakshiv nadto rizki risi v harakterah geroyiv osoblivo polskogo starosti U vipravlenomu viglyadi vistavu pokazali 18 bereznya i 26 kvitnya 1866 roku u Lvovi 26 travnya 1867 u Ternopoli 21 veresnya v Striyu tosho Dijovi osobiAnastasiya Lisovska Roksolana Lisovskij batko Nasti Anna Lisovska mati Nasti starosta Ernst Tinskij nebizh starosti sultan cholovik Nasti yezuyit Ustnickij dyak Sopilo Kritika p yesi i yiyi postanovki Slovo U 1865 roci chasopis Slovo pozitivno vidguknuvsya pro postanovku p yesi Roksolyana vidznachiv riznomanitnist situacij kozhnogo aktu yih kompozicijnu samostijnist i vodnochas zv yazok Shvaliv obraz Roksolyani v yakij poyednavsya patriotizm i virnist perekonannyam Razom z tim recenzent zaznachiv sho drama potrebuye kompozicijnogo doopracyuvannya Movlyav ne vidpovidaye dijsnosti uchast polskogo korolya Zhigmonta u sprobah yezuyitiv peremaniti Anastasiyu do katolickoyi viri bo korol ne mav prava vidavati podibnih dekretiv Na dumku recenzenta virnishe bulo b pokazati sho taki sprobi robili privatni osobi starosta i Ernst Tinskij Niva Teofil Andriyevich u 1865 roci u narodovskij Nivi rozkritikuvav postanovku p yesi Vin sumnivavsya v avtorskomu viznachenni Roksolyani yak melodrami Vvazhav sho konflikt v nij zvedenij tilki do pitannya viri Anastasiyi i ne maye komponentiv neodminnih dlya melodrami Vin viznachiv zhanr p yesi yak harakteristichnij obrazok Takozh zaznachav sho obraz Anastasiyi okreslenij duzhe slabo vazhko pomititi mezhu mizh fanatizmom j yiyi vnutrishnimi perekonannyami a geroyizm geroyini ne vmotivovanij i vzagali nalezhno ne rozkritij Postat Lisovskogo viditsya nam tak nepravdivoyu sho Lisovskij taka shira dusha hotiv yak kazhut antique educationis govoriti slovami avtora z 1865 roku a ne avtor slovami Lisovskogo z XVI viku lt gt Te zh same i dyak Sopilo zayavlyaye vin tak virafinovanu kadenciyu gadok sho yiyi u tim vidi ledve nini podibati mozhna u yakim bachimo v Roksolyani Andriyevich vvazhav takozh sho harakteri geroyiv okresleni slabo situacij malo diya mlyava interes do drami z boku publiki vidsutnij Vin navit proponuvav pererobiti p yesu skorotivshi yiyi do troh aktiv u pershomu Anastasiya potraplyaye v polon u drugomu yezuyitstvo nastupaye na pravoslavnu viru v tretomu Roksolyana keruye sultanom i jogo imperiyeyu Andriyevich shvaliv visokomistecki dekoraciyi do p yesi roboti hudozhnika Fridriha Polmana osoblivo tronnu zalu v p yatomu akti i vodnochas vidznachiv nevidpovidnist eposi v odyazi geroyiv Viditsya nam velike absolutum zastosovuvati modi zhinochi z nashogo chasu v drami z XVI vika Godilos bi rozpitati lyudej z starovinoyu obznakomlenih chi j za chasiv Roksolyani pribiralos zhinoctvo v shiroki krinolini Muziku do vistavi napisav populyarnij todi kompozitor Ivan Lavrivskij Ale Andriyevich skazav pro neyi korotko Pro muziku melodrami nema sho zgaduvati Zbereglasya pisnya Roksolyani urivok orkestrovoyi partituri ta odna melodiya z horu Pro gru aktoriv Andriyevich zgadav mimohid Pidderzhali shtuku dobroyu groyu Anastasiya T Bachinska Lisovskij I Seroyichkovskij Anna Lisovska V Lukasevich starosta A Molenckij sultan O Bachinskij yezuyit Ustnickij Yu Nizhankovskij dyak Sopilo A Buchackij Gazety narodowej 26 travnya 1867 roku vipravlenu vistavu pokazali u Ternopoli Tamteshnij korespondent polskoyi Gazety narodowej Lviv povidomlyav idejnij zmist Roksolyani takij sho turok navit lipshij za lyaha Rus U 1867 roci lvivska gazeta narodovskogo spryamuvannya Rus vmistila dopis u yakomu rizko rozkritikuvala p yesu ta yiyi avtora Godi pisati takim lyudyam drami kotri okrim Yevangeliya ta Psaltirya nichogo bilsh ne chitali i ne bachili na svoyemu zhitti Direkciya imperatorskih teatriv U pervisnomu varianti cya p yesa bula nadrukovana u 1869 roci v Kolomiyi pid nazvoyu Roksolyana politichno istoricheskaya drama v pyat dejstviyah originalnoe sochinenie U tomu zh roci Yakimovich poslav dramu v direkciyu imperatorskih teatriv u Peterburg U suprovidnomu listi avtor pisav sho jomu krim vnutrishnogo zadovolennya vtim tilki goninnya vid chuzhih ta svoyih dovelosya chuti original rosijskoyu krome vnutrennego udovolstviya vprochem tolko goneniya ot chuzhih i svoih dosvedchati luchalosya sho vin pochuvatime sebe dostatno vinagorodzhenim yaksho direkciya znajde tu dramu gidnoyu vistavi i sho niyakoyi vinagorodi vid direkciyi vin ne domagayetsya hoch i ne znahoditsya v bliskuchih obstavinah Cogo lista nadrukuvala Sovremennaya letopis dodatok do Moskovskih vedomostej za 1869 rik A u vidpovidi Yakimovichu gazeta napisala Hoch zvorushuye nas bud yakij vidguk z ridnoyi Chervonoyi Rusi ale na bidu godi nam vvoliti volyu Yakimovicha Jogo Roksolana zovsim ne drama a prosto lirichna pisenka v dialogah i vvesti yiyi na scenu ne mozhna ne tomu sho napisano yiyi na galicko volinskomu narichchi a tomu sho ne vidpovidaye vona ni odnij zi scenichnih vimog i nemaye v nij ni krihitki dramatichnoyi akciyi Z ministerstva imperatorskogo dvoru vidpovili sho mova yakoyu vin pishe ce galicko rusinska mova odne z narich rosijskoyi movi yaki za rozporyadzhennyam imperatorskogo dvoru na scenu ne dopuskayutsya Kritichnij vidguk v Sovremennoj letopisi buv ostannim udarom po p yesi Nikoli bilsh vona ne z yavlyalasya vona na galickij sceni Pro neyi zabuli Suchasnist Suchasnij ukrayinskij teatroznavec Rostislav Pilipchuk p yesu rozkritikuvav Drama cya napisana zhahlivoyu movoyu i ne mayuchi dobrih misteckih prikmet nebezpidstavno zabuta Nemaye potrebi voskreshati yiyi do novogo literaturnogo abo scenichnogo zhittya ale zmist yiyi cikavij dlya istorika ne lishe teatru a j idejno politichnoyi borotbi v Galichini 60 h rokiv HIH stolittya PrimitkiYakimovich G Roksolyana politichno istorichnaya drama v pyat dѣjstviyah originalnoe sochinenie Kolomyya Cherenkami Mihaila I Bѣlousa 1869 77 s Pilipchuk R Repertuar i scenichne mistectvo ukrayinskogo profesionalnogo teatru v Galichini 60 ti roki XIX st 2014 05 04 u Wayback Machine Proscenium Teatroznavchij zhurnal 3 25 2009 S 10 Slovo 1 13 V 34 1865 Pilipchuk R Repertuar i scenichne mistectvo ukrayinskogo profesionalnogo teatru v Galichini 60 ti roki XIX st 2014 05 04 u Wayback Machine Proscenium Teatroznavchij zhurnal 3 25 2009 S 9 Niva 10 V 13 1865 S 207 208 Ivan Lavrivskij Lisko Z Pioneri muzichnogo mistectva v Galichini Lviv Nyu Jork 1994 S 124 Slovo 24 V 5 VI 40 1867 Rus 30 V 11 VI 18 1867 V poshukah viznannya Pro Gnata Yakimovicha Shevchuk V Iz vershin ta nizin Knizhka cikavih faktiv iz istoriyi ukrayinskoyi literaturi Kiyiv Dnipro 1990 S 424 425 DzherelaV poshukah viznannya Pro Gnata Yakimovicha Shevchuk V Iz vershin ta nizin Knizhka cikavih faktiv iz istoriyi ukrayinskoyi literaturi Kiyiv Dnipro 1990 S 424 425 Melnik L Yakimovich Gnat Enciklopediya Kolomijshini T 14 literi Sh Yu Ya Kolomiya Vik 2002 S 42 Pilipchuk R Repertuar i scenichne mistectvo ukrayinskogo profesionalnogo teatru v Galichini 60 ti roki XIX st Proscenium Teatroznavchij zhurnal Ch 3 25 2009 S 3 13