Олекса́ндр Миха́йлович Горчако́в (рос. Александр Михайлович Горчаков; нар. 04 (15) липня 1798, Гапсаль) — пом. 27 лютого (11 березня) 1883, Баден-Баден) — князь, відомий російський дипломат, міністр закордонних справ (1856—1882), з 1867 року державний канцлер.
Горчаков Олександр Михайлович | |
---|---|
Народився | 4 (15) червня 1798 Хаапсалу, Хаапсалу[d], Ляенемаа, Естонія[1] |
Помер | 27 лютого (11 березня) 1883 (84 роки) Баден-Баден, Велике герцогство Баден, Німецька імперія[1] |
Поховання | d |
Країна | Російська імперія |
Діяльність | дипломат, політик |
Alma mater | Імператорський Царськосільський ліцей і Друга Санкт-Петербурзька гімназія |
Знання мов | російська |
Членство | Петербурзька академія наук |
Титул | князь |
Посада | посол і член Державної ради Російської імперії[d] |
Рід | d |
Батько | d |
Мати | Q122207903? |
У шлюбі з | d |
Діти | d і Костянтин Горчаков |
Автограф | |
Нагороди | |
|
Біографія
Виховувався в Імперському Царськосельському ліцеї, де був товаришем Пушкіна. Горчаков до пізньої старості відрізнявся тими якостями, які вважалися найнеобхіднішими для дипломата, але, крім світських талантів та салонної дотепності, він мав також літературну освіту, яка й позначалася згодом на його красномовних дипломатичних нотах.
Обставини рано дозволили йому вивчити всі закулісні пружини міжнародної політики в Європі. У 1820—1822 роках він служив при графі Нессельроде на конгресах в Троппау, Лайбаху і Вероні, а в 1822 році був призначений секретарем посольства в Лондоні, де залишався до 1827 року; потім був на тій же посаді при місії в Римі, в 1828 переведений у Берлін радником посольства, і звідти у Флоренцію повіреним у справах, в 1833 г. — радником посольства у Відні.
Посол у Німеччині
У 1841 році він був посланий у Штутгарт для устрою пропонованого шлюбу великої князівни Ольги Миколаївни з принцом-наступником вюртемберзьким, а після того, як одруження відбулося, залишався там надзвичайним посланцем протягом дванадцяти років. Зі Штутгарта він мав можливість уважно стежити за ходом революційного руху в Південній Німеччині та за подіями 1848—1849 років у Франкфурті-на-Майні. Наприкінці 1850 року він був призначений уповноваженим при німецькому союзному сеймі у Франкфурті, зі збереженням колишньої посади при вюртемберзькому дворі. Російський вплив панував тоді над політичним життям Німеччини. У відновленому союзному сеймі російський уряд вбачав «запоруку збереження загального миру». Горчаков пробув у Франкфурті-на-Майні чотири роки; там він особливо близько зійшовся з Бісмарком. Горчаков, як і Нессельроде, не поділяв захоплень імператора Миколи східним питанням, і почата дипломатична кампанія проти Туреччини викликала в ньому великі сумніви, він намагався, щонайменше, сприяти підтриманню дружби з Пруссією та Австрією, наскільки це могло залежати від особистих його зусиль.
Дипломатія у Відні навколо Кримської війни
В 1854 році Горчаков був переведений до Відня, де спочатку тимчасово керував посольством замість барона Мейендорфа, пов'язаного близькими родинними стосунками з австрійським міністром, графом Буолем, а в 1855 році призначений посланцем. У цей критичний період, коли Австрія, за оцінкою Росії, після спільного придушення революцій 1848 року «здивувала світ своєю невдячністю» і готувалася діяти спільно з Францією та Англією проти Росії (за договором 2 грудня 1854 року), становище російського посланника у Відні було вкрай важким і відповідальним. Після смерті імператора Миколи I у Відні була зібрана конференція представників великих держав для визначення умов миру, але переговори, в яких брали участь Друен де Люїс та лорд Джордж Россель, не дали позитивного результату, частково завдяки мистецтву та наполегливості Горчакова. Австрія знову відокремилась від ворожих Росії кабінетів і оголосила себе нейтральною. Падіння Севастополя стало сигналом для нового втручання віденського кабінету, який вже від себе, у вигляді ультиматуму, пред'явив Росії вимоги, за згодою з західними державами. Російський уряд змушений був прийняти австрійські пропозиції, і в лютому 1856 року зібрався конгрес у Парижі для вироблення остаточного мирного договору.
Міністр закордонних справ
Паризький трактат 18 (30) березня 1856 року закінчив собою епоху активної участі Росії в західноєвропейських політичних справах. Граф Несельроде вийшов у відставку, та міністром закордонних справ був призначений князь Горчаков (у квітні 1856 р.). Тяжкі враження кримської війни та віденських конференцій позначилися на подальшій діяльності Горчакова як міністра. Спільні погляди його на завдання міжнародної дипломатії не могли вже серйозно змінитися; політична програма його ясно визначалася тими обставинами, за яких йому довелося вступити в управління міністерством. Перш за все необхідно було виявляти більшу стриманість у перші роки, поки відбувалися великі внутрішні перетворення; потім Горчаков поставив собі дві практичні цілі — по-перше, відплатити Австрії за її поведінку в 1854—1855 роках і, по-друге, домогтися поступового знищення паризького трактату.
У 1856 році князь Горчаков ухилився від участі в дипломатичних заходах проти зловживань неаполітанського уряду, посилаючись на принцип невтручання у внутрішні справи чужих держав (циркулярна нота 22 [10] вересня); водночас він дав зрозуміти, що Росія не відмовляється від права голосу в європейських міжнародних питаннях, але тільки збирається з силами для майбутнього: «La Russie ne boude pas — elle se recueille». Ця фраза мала великий успіх в Європі й була прийнята за точну характеристику політичного становища Росії після кримської війни. Три роки потому князь Горчаков заявив, що «Росія виходить з того становища стриманості, яке вона вважала для себе обов'язковим після кримської війни». У 1859 році Росія відкрито стояла на боці Наполеона III в конфлікті його з Австрією через Італію. У російсько-французьких відносинах стався сприятливий переворот, який був підготовлений побаченням двох імператорів в Штутгарті в 1857 р. Але це зближення було досить уразливим, і після тріумфу французів при Мадженті і Сольферіно Горчаков знову ніби примирився з віденським кабінетом.
У 1860 році він визнав своєчасним нагадати Європі про тяжкий стан християнських народностей, підвладних турецькому уряду, і висловив думку про міжнародну конференцію для перегляду постанови паризького трактату з цього приводу (нота 20 [8] травня 1860 р.). Спроба не мала успіху. У жовтні того ж 1860 року з приводу успіхів національного руху в Італії князь Горчаков говорить уже про загальні інтереси Європи, в дусі епохи конгресів і традицій священного союзу; в ноті 10 жовтня (28 вересня) він гаряче дорікає сардинському урядові за те, що він діє «заодно з революцією» щодо Тоскани, Парми, Модени, але протест його, хоча і підтриманий Австрією та Пруссією, не мав практичних наслідків.
Польське питання як причина пропрусської політики
На сцену вийшло польське питання і остаточно зруйнувало започатковану «дружбу» Росії з імперією Наполеона III і закріпило союз із Пруссією. На чолі прусського уряду, у вересні 1862 року, став Бісмарк. Відтоді політика російського міністра йшла паралельно зі сміливою дипломатією його прусського побратима, підтримуючи й охороняючи її в міру можливості. Пруссія уклала з Росією військову конвенцію 8 лютого 1863 року з метою полегшення завдання російських військ у боротьбі з польським повстанням. Заступництво Англії, Австрії та Франції за національні права поляків було рішуче відхилене князем Горчаковим, коли воно набуло форми прямого дипломатичного втручання (у квітні 1863 р.). Енергійне листування з польського питання принесло Горчакову славу першорядного дипломата й зробила його ім'я відомим у Європі й Росії. Це був найвищий, кульмінаційний пункт політичної кар'єри князя Горчакова. Блискучий успіх Пруссії в 1866 року ще більше зміцнив офіційну її дружбу з Росією. Антагонізм із Францією і глуха протидія Австрії змушували берлінський кабінет твердо триматися російського союзу і дбайливо охороняти російську політику від сторонніх впливів.
Повстання кандіотів проти турецького гніту, що тривав майже два роки (з осені 1866 р.), дало привід Австрії та Франції шукати зближення з Росією, на ґрунті східного питання; австрійський міністр, граф Бейст, допускав навіть думку про перегляд паризького трактату для загального покращення побуту християнських підданих Туреччини. Проект приєднання Кандії до Греції знайшов підтримку в Парижі та Відні, але був холодно сприйнятий у Петербурзі, бо для Бісмарка було зовсім небажано, щоб Росія встигла досягти чогось на Сході раніше очікуваної війни на Заході. Князь Горчаков не бачив підстави проміняти берлінську дружбу на яку-небудь іншу; вирішивши прямувати прусською політикою, він віддався їй з довірою, без сумнівів і тривог.
Підсилення Пруссії
Втім, серйозні політичні заходи і комбінації не завжди залежали від міністра чи канцлера, бо особисті почуття і погляди монархів становили досить важливий елемент у міжнародній політиці того часу. Коли влітку 1870 року розігралася прелюдія до кривавої боротьби, князь Горчаков перебував у Вільбаді і, за свідченням російського дипломатичного органу, був не менш інших вражений несподіванкою розриву між Францією та Пруссією. Після повернення свого до Петербурга, він міг тільки цілком приєднатися до прийнятого імператором Олександром II рішення утримати Австрію від участі у війні, щоб уникнути необхідності втручання з боку Росії. Канцлер тільки висловив жаль з приводу того, що не була условлена взаємність послуг з Берлінським кабінетом, для належної охорони російських інтересів («Journ. de St.Pet.», 1 березня 1883 року).
Франко-пруську війну всі вважали неминучою, і обидві держави відкрито готувалися до неї з 1867 року, тому не можна вважати простою випадковістю відсутність попередніх рішень та умов щодо такого важливого питання, як підтримка Пруссії в боротьбі її з Францією. Російська дипломатія не тільки утримала Австрію від втручання, але старанно охороняла свободу військових та політичних дій Пруссії в упродовж війни, до заключних мирних переговорів і підписання франкфуртського трактату. Зрозуміла подяка Вільгельма I, виражена в телеграмі 14 (26) лютого 1871 року до імператора Олександра II.
Горчаков скористався цією зміною обставин для знищення 2-ї статті паризького трактату про нейтралізацію Чорного моря. На лондонській конференції було вирішено знову надати право Росії тримати військовий флот у Чорному морі.
Після розгрому Франції взаємини Бісмарка і князя Горчакова істотно змінилися. З цього часу починається для російської дипломатії ряд гірких розчарувань, які надають сумного відтінку всьому останньому періоду діяльності князя Горчакова. Передбачаючи, що східний питання не вирине знову в тій чи іншій формі, Бісмарк поспішив влаштувати нову політичну комбінацію за участю Австрії як противагу Росії на Сході. Вступ Росії в цей Троїстий союз, започаткований у вересні 1872 року, ставив російську зовнішню політику в залежність не тільки від Берліна, але й від Відня, без будь-якої до того потреби. Зв'язавши себе цією системою попередніх угод і поступок, князь Горчаков допустив або змушений був допустити втягнення країни у важку, кровопролитну війну, із зобов'язанням не мати з неї відповідної користі для держави й керуватися, при визначенні результатів перемоги, інтересами і прагненням чужих і почасти ворожих кабінетів. У незначних або сторонніх питаннях, як, наприклад, у справі визнання уряду маршала Серрано в Іспанії в 1874 р., князь Горчаков нерідко мав розбіжності з Бісмарком, але щодо істотного й головного пасивно підкорявся його навіюванням. Серйозна незгода сталася тільки в 1875 році, коли російський канцлер узяв на себе роль охоронця Франції та загального миру від зазіхань прусської військової партії та офіційно повідомив державам про успіх своїх зусиль, у ноті 30 квітня (12 травня) того ж року.
Контекст російський-турецької війни і Берлінський конгрес
Усі фазиси східних ускладнень пройдено були російським урядом у складі Троїстого союзу, поки справа не дійшла до війни, а після того як Росія воювала і впоралася з Туреччиною, Троїстий союз знову вступив у свої права і за допомогою Англії визначив остаточні умови миру, найвигідніші для віденського кабінету. Навіть з оголошенням війни (у квітні 1877 р.) старий канцлер пов'язував фікцію уповноваження від Європи, так що заздалегідь були відрізані шляхи до самостійного і відвертого захисту російських інтересів на Балканському півострові після величезних жертв дворічної кампанії.
Князь Горчаков обіцяв (за рейхштадтською угодою 8 липня 1876 р.) представити Австрії дві турецькі провінції, повстання в яких стало першим поштовхом до слов'янського визвольного руху в російському суспільстві; в Англії було доручено графу Шувалову заявити, що російська армія не переступить за Балкани, але обіцянку було взято назад після того, як її було вже передано лондонському кабінету, — що викликало незадоволення і дало зайвий привід для протестів. Хитання, помилки та суперечності в діях дипломатії супроводжували всі зміни на театрі війни. Рух російських військ до Константинополя було зупинено простими погрозами Англії; Сан-Стефанський мирний договір 19 лютого (3 березня) 1878 року створював велику Болгарію, але збільшував Сербію і Чорногорію лише невеликими територіальними прирізками, залишав Боснію з Герцеговиною під турецькою владою (в очікуванні австрійської окупації), і нічого не давав Греції, так що договором були вкрай незадоволені майже всі балканські народності і саме ті, які принесли найбільше жертв у боротьбі з турками — серби і чорногорці, босняки й герцеговинці.
Про те, щоб уникнути конгресу, як це вдалося Бісмарку після Садової, не могло бути й мови. Росія запропонувала німецькому канцлеру влаштувати конгрес у Берліні; граф Шувалов і Марк Салісбері уклали угоду 30 (18) травня щодо питань, що підлягають обговоренню держав. На берлінському конгресі (від 1 [13] червня до 1 [13] липня 1878 р.) князь Горчаков систематично уникав участі в тих засіданнях, на яких потрібно було обговорення неприємних для нього, хоча і важливих для Росії, питань; і він надавав особливого значення тому, щоб Росії повернута була невелика смуга Бессарабії, відтята в неї за Паризьким трактатом, причому Румунія повинна була натомість отримати Добруджу. Пропозицію Англії про заняття Боснії та Герцеговини австрійськими військами гаряче підтримав голова конгресу Бісмарк, проти турецьких уповноважених; князь Горчаков також висловився за окупацію (засідання 16 [28] червня). Німецький канцлер підтримував кожну позитивно заявлену російську вимогу, але не міг, звичайно, йти далі російських дипломатів у захисті політичних інтересів Росії. Князь Горчаков дбав переважно про згоду держав, про інтереси Європи, про безкорисливість Росії, яка, втім, не вимагала настільки кривавих і тяжких доказів, як війна. На перший план висувалося знищення окремих статей паризького трактату, що входили радше до питань дипломатичного самолюбства, ніж до серйозного державного інтересу.
Останні роки
Пізніше частина російської преси жорстоко нападала на Німеччину та її канцлера як головного нібито винуватця російських невдач; між обома державами сталося охолодження, і у вересні 1879 року князь Бісмарк зважився укласти у Відні спеціальний оборонний союз проти Росії. Політична кар'єра князя Горчакова завершилася Берлінським конгресом; відтоді він уже майже не брав участі у справах, хоча й зберігав почесний титул державного канцлера. Міністром він перестав бути навіть номінально з березня 1882 року, коли був призначений на його місце М. К. Гірс. Горчаков помер у Бадені 27 лютого 1883 року.
Оцінка діяльності
Для правильної оцінки всієї загалом діяльності Горчакова необхідно мати на увазі дві обставини. По-перше, політичний характер його виробився і встановився остаточно за царювання імператора Миколи I, в ту епоху, коли для Росії вважалося обов'язковим піклуватися про долю різних європейських династій, клопотав про рівновагу та злагоду в Європі, на шкоду реальним інтересам і потребам власної країни. По-друге, російська зовнішня політика не завжди направляється виключно міністром закордонних справ. Поруч з князем Горчаковим, хоча і під номінальним його керівництвом, діяли від імені Росії граф Ігнатьєв і граф Шувалов, мало узгоджені між собою, і з самим канцлером; цей брак єдності проявився особливо різко в складанні Сан-Стефанського договору і в ницості його захисту на конгресі.
Князь Горчаков був щирим прихильником миру і водночас повинен був проти волі довести справу до війни. Ця війна, як висловлено було відверто в «Journal de C.-Petersbourg» після його смерті, «була повним спростуванням всієї політичної системи князя Горчакова, здавалися йому обов'язковою для Росії ще на багато років. Коли війна стала неминучою, канцлер заявив, що він може гарантувати Росію від ворожої коаліції тільки за двох умов, — а саме, якщо війна буде нетривалою і якщо мета походу буде помірною, без переходу за Балкани. Ці погляди були прийняті імператорським урядом. Таким чином, ми робили напіввійну, і вона могла привести тільки до напівмиру». Тим часом війна виявилася справжньою і дуже важкою, а порівняльна безплідність її була частково результатом напівполітики князя Горчакова. У хитаннях і напівзаходах його відбивалася ніби боротьба двох напрямів — традиційного, честолюбно-міжнародного, і практичного, заснованого на розумінні внутрішніх інтересів держави. Ця неясність початкової точки зору і відсутність точної практичної програми виявлялися перш за все в тому, що події ніколи не передбачалися наперед і завжди заставали зненацька.
Тверезі, життєві прийоми Бісмарка не справляли помітного впливу на дипломатію князя Горчакова. Він дотримувався ще багатьох застарілих традицій і залишався дипломатом старої школи, для якого майстерно написана нота є сама по собі мета. Бліда фігура Горчакова могла здаватися яскравою тільки завдяки відсутності в Росії політичного життя, свободи критики і опозиції.
Див. також
- 5014 Горчаков — астероїд, названий на честь дипломата.
Примітки
- Горчаков Александр Михайлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — .
Джерела
- Використанна стаття [ 5 жовтня 2007 у Wayback Machine.] з енциклопедії видавництва Брокгауз і Єфрон.
Література
- Н. Ф. Сербіна. Горчаков Олександр Михайлович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
- В. В. Копійка. «Рейхштадське побачення» 1876 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с.
Посилання
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Горчаков Олександр Михайлович |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Горчаков Олександр Михайлович |
- В. Лопатников. Горчаков, ЖЗЛ, М. 2004
- В. М. Хевролина. Министерство иностранных дел России в 1856—1878 гг. [ 26 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (статья из журнала «Новая и новейшая история»)
- Николай Троицкий. Русско-турецкая война 1877—1878 гг. // Россия в XIX веке. Курс лекций. М., 1997. [ 21 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Международный фонд канцлера Горчакова
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oleksa ndr Miha jlovich Gorchako v ros Aleksandr Mihajlovich Gorchakov nar 04 15 lipnya 1798 17980715 Gapsal pom 27 lyutogo 11 bereznya 1883 Baden Baden knyaz vidomij rosijskij diplomat ministr zakordonnih sprav 1856 1882 z 1867 roku derzhavnij kancler Gorchakov Oleksandr MihajlovichNarodivsya 4 15 chervnya 1798 Haapsalu Haapsalu d Lyaenemaa Estoniya 1 Pomer 27 lyutogo 11 bereznya 1883 84 roki Baden Baden Velike gercogstvo Baden Nimecka imperiya 1 Pohovannya dKrayina Rosijska imperiyaDiyalnist diplomat politikAlma mater Imperatorskij Carskosilskij licej i Druga Sankt Peterburzka gimnaziyaZnannya mov rosijskaChlenstvo Peterburzka akademiya naukTitul knyazPosada posol i chlen Derzhavnoyi radi Rosijskoyi imperiyi d Rid dBatko dMati Q122207903 U shlyubi z dDiti d i Kostyantin GorchakovAvtografNagorodiVislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Gorchakov BiografiyaPortret Gorchakova ruki Pushkina Vihovuvavsya v Imperskomu Carskoselskomu liceyi de buv tovarishem Pushkina Gorchakov do piznoyi starosti vidriznyavsya timi yakostyami yaki vvazhalisya najneobhidnishimi dlya diplomata ale krim svitskih talantiv ta salonnoyi dotepnosti vin mav takozh literaturnu osvitu yaka j poznachalasya zgodom na jogo krasnomovnih diplomatichnih notah Obstavini rano dozvolili jomu vivchiti vsi zakulisni pruzhini mizhnarodnoyi politiki v Yevropi U 1820 1822 rokah vin sluzhiv pri grafi Nesselrode na kongresah v Troppau Lajbahu i Veroni a v 1822 roci buv priznachenij sekretarem posolstva v Londoni de zalishavsya do 1827 roku potim buv na tij zhe posadi pri misiyi v Rimi v 1828 perevedenij u Berlin radnikom posolstva i zvidti u Florenciyu povirenim u spravah v 1833 g radnikom posolstva u Vidni Posol u Nimechchini U 1841 roci vin buv poslanij u Shtutgart dlya ustroyu proponovanogo shlyubu velikoyi knyazivni Olgi Mikolayivni z princom nastupnikom vyurtemberzkim a pislya togo yak odruzhennya vidbulosya zalishavsya tam nadzvichajnim poslancem protyagom dvanadcyati rokiv Zi Shtutgarta vin mav mozhlivist uvazhno stezhiti za hodom revolyucijnogo ruhu v Pivdennij Nimechchini ta za podiyami 1848 1849 rokiv u Frankfurti na Majni Naprikinci 1850 roku vin buv priznachenij upovnovazhenim pri nimeckomu soyuznomu sejmi u Frankfurti zi zberezhennyam kolishnoyi posadi pri vyurtemberzkomu dvori Rosijskij vpliv panuvav todi nad politichnim zhittyam Nimechchini U vidnovlenomu soyuznomu sejmi rosijskij uryad vbachav zaporuku zberezhennya zagalnogo miru Gorchakov probuv u Frankfurti na Majni chotiri roki tam vin osoblivo blizko zijshovsya z Bismarkom Gorchakov yak i Nesselrode ne podilyav zahoplen imperatora Mikoli shidnim pitannyam i pochata diplomatichna kampaniya proti Turechchini viklikala v nomu veliki sumnivi vin namagavsya shonajmenshe spriyati pidtrimannyu druzhbi z Prussiyeyu ta Avstriyeyu naskilki ce moglo zalezhati vid osobistih jogo zusil Diplomatiya u Vidni navkolo Krimskoyi vijni V 1854 roci Gorchakov buv perevedenij do Vidnya de spochatku timchasovo keruvav posolstvom zamist barona Mejendorfa pov yazanogo blizkimi rodinnimi stosunkami z avstrijskim ministrom grafom Buolem a v 1855 roci priznachenij poslancem U cej kritichnij period koli Avstriya za ocinkoyu Rosiyi pislya spilnogo pridushennya revolyucij 1848 roku zdivuvala svit svoyeyu nevdyachnistyu i gotuvalasya diyati spilno z Franciyeyu ta Angliyeyu proti Rosiyi za dogovorom 2 grudnya 1854 roku stanovishe rosijskogo poslannika u Vidni bulo vkraj vazhkim i vidpovidalnim Pislya smerti imperatora Mikoli I u Vidni bula zibrana konferenciya predstavnikiv velikih derzhav dlya viznachennya umov miru ale peregovori v yakih brali uchast Druen de Lyuyis ta lord Dzhordzh Rossel ne dali pozitivnogo rezultatu chastkovo zavdyaki mistectvu ta napoleglivosti Gorchakova Avstriya znovu vidokremilas vid vorozhih Rosiyi kabinetiv i ogolosila sebe nejtralnoyu Padinnya Sevastopolya stalo signalom dlya novogo vtruchannya videnskogo kabinetu yakij vzhe vid sebe u viglyadi ultimatumu pred yaviv Rosiyi vimogi za zgodoyu z zahidnimi derzhavami Rosijskij uryad zmushenij buv prijnyati avstrijski propoziciyi i v lyutomu 1856 roku zibravsya kongres u Parizhi dlya viroblennya ostatochnogo mirnogo dogovoru Ministr zakordonnih sprav Parizkij traktat 18 30 bereznya 1856 roku zakinchiv soboyu epohu aktivnoyi uchasti Rosiyi v zahidnoyevropejskih politichnih spravah Graf Neselrode vijshov u vidstavku ta ministrom zakordonnih sprav buv priznachenij knyaz Gorchakov u kvitni 1856 r Tyazhki vrazhennya krimskoyi vijni ta videnskih konferencij poznachilisya na podalshij diyalnosti Gorchakova yak ministra Spilni poglyadi jogo na zavdannya mizhnarodnoyi diplomatiyi ne mogli vzhe serjozno zminitisya politichna programa jogo yasno viznachalasya timi obstavinami za yakih jomu dovelosya vstupiti v upravlinnya ministerstvom Persh za vse neobhidno bulo viyavlyati bilshu strimanist u pershi roki poki vidbuvalisya veliki vnutrishni peretvorennya potim Gorchakov postaviv sobi dvi praktichni cili po pershe vidplatiti Avstriyi za yiyi povedinku v 1854 1855 rokah i po druge domogtisya postupovogo znishennya parizkogo traktatu U 1856 roci knyaz Gorchakov uhilivsya vid uchasti v diplomatichnih zahodah proti zlovzhivan neapolitanskogo uryadu posilayuchis na princip nevtruchannya u vnutrishni spravi chuzhih derzhav cirkulyarna nota 22 10 veresnya vodnochas vin dav zrozumiti sho Rosiya ne vidmovlyayetsya vid prava golosu v yevropejskih mizhnarodnih pitannyah ale tilki zbirayetsya z silami dlya majbutnogo La Russie ne boude pas elle se recueille Cya fraza mala velikij uspih v Yevropi j bula prijnyata za tochnu harakteristiku politichnogo stanovisha Rosiyi pislya krimskoyi vijni Tri roki potomu knyaz Gorchakov zayaviv sho Rosiya vihodit z togo stanovisha strimanosti yake vona vvazhala dlya sebe obov yazkovim pislya krimskoyi vijni U 1859 roci Rosiya vidkrito stoyala na boci Napoleona III v konflikti jogo z Avstriyeyu cherez Italiyu U rosijsko francuzkih vidnosinah stavsya spriyatlivij perevorot yakij buv pidgotovlenij pobachennyam dvoh imperatoriv v Shtutgarti v 1857 r Ale ce zblizhennya bulo dosit urazlivim i pislya triumfu francuziv pri Madzhenti i Solferino Gorchakov znovu nibi primirivsya z videnskim kabinetom U 1860 roci vin viznav svoyechasnim nagadati Yevropi pro tyazhkij stan hristiyanskih narodnostej pidvladnih tureckomu uryadu i visloviv dumku pro mizhnarodnu konferenciyu dlya pereglyadu postanovi parizkogo traktatu z cogo privodu nota 20 8 travnya 1860 r Sproba ne mala uspihu U zhovtni togo zh 1860 roku z privodu uspihiv nacionalnogo ruhu v Italiyi knyaz Gorchakov govorit uzhe pro zagalni interesi Yevropi v dusi epohi kongresiv i tradicij svyashennogo soyuzu v noti 10 zhovtnya 28 veresnya vin garyache dorikaye sardinskomu uryadovi za te sho vin diye zaodno z revolyuciyeyu shodo Toskani Parmi Modeni ale protest jogo hocha i pidtrimanij Avstriyeyu ta Prussiyeyu ne mav praktichnih naslidkiv Polske pitannya yak prichina proprusskoyi politiki Na scenu vijshlo polske pitannya i ostatochno zrujnuvalo zapochatkovanu druzhbu Rosiyi z imperiyeyu Napoleona III i zakripilo soyuz iz Prussiyeyu Na choli prusskogo uryadu u veresni 1862 roku stav Bismark Vidtodi politika rosijskogo ministra jshla paralelno zi smilivoyu diplomatiyeyu jogo prusskogo pobratima pidtrimuyuchi j ohoronyayuchi yiyi v miru mozhlivosti Prussiya uklala z Rosiyeyu vijskovu konvenciyu 8 lyutogo 1863 roku z metoyu polegshennya zavdannya rosijskih vijsk u borotbi z polskim povstannyam Zastupnictvo Angliyi Avstriyi ta Franciyi za nacionalni prava polyakiv bulo rishuche vidhilene knyazem Gorchakovim koli vono nabulo formi pryamogo diplomatichnogo vtruchannya u kvitni 1863 r Energijne listuvannya z polskogo pitannya prineslo Gorchakovu slavu pershoryadnogo diplomata j zrobila jogo im ya vidomim u Yevropi j Rosiyi Ce buv najvishij kulminacijnij punkt politichnoyi kar yeri knyazya Gorchakova Bliskuchij uspih Prussiyi v 1866 roku she bilshe zmicniv oficijnu yiyi druzhbu z Rosiyeyu Antagonizm iz Franciyeyu i gluha protidiya Avstriyi zmushuvali berlinskij kabinet tverdo trimatisya rosijskogo soyuzu i dbajlivo ohoronyati rosijsku politiku vid storonnih vpliviv Povstannya kandiotiv proti tureckogo gnitu sho trivav majzhe dva roki z oseni 1866 r dalo privid Avstriyi ta Franciyi shukati zblizhennya z Rosiyeyu na grunti shidnogo pitannya avstrijskij ministr graf Bejst dopuskav navit dumku pro pereglyad parizkogo traktatu dlya zagalnogo pokrashennya pobutu hristiyanskih piddanih Turechchini Proekt priyednannya Kandiyi do Greciyi znajshov pidtrimku v Parizhi ta Vidni ale buv holodno sprijnyatij u Peterburzi bo dlya Bismarka bulo zovsim nebazhano shob Rosiya vstigla dosyagti chogos na Shodi ranishe ochikuvanoyi vijni na Zahodi Knyaz Gorchakov ne bachiv pidstavi prominyati berlinsku druzhbu na yaku nebud inshu virishivshi pryamuvati prusskoyu politikoyu vin viddavsya yij z doviroyu bez sumniviv i trivog Pidsilennya Prussiyi Vtim serjozni politichni zahodi i kombinaciyi ne zavzhdi zalezhali vid ministra chi kanclera bo osobisti pochuttya i poglyadi monarhiv stanovili dosit vazhlivij element u mizhnarodnij politici togo chasu Koli vlitku 1870 roku rozigralasya prelyudiya do krivavoyi borotbi knyaz Gorchakov perebuvav u Vilbadi i za svidchennyam rosijskogo diplomatichnogo organu buv ne mensh inshih vrazhenij nespodivankoyu rozrivu mizh Franciyeyu ta Prussiyeyu Pislya povernennya svogo do Peterburga vin mig tilki cilkom priyednatisya do prijnyatogo imperatorom Oleksandrom II rishennya utrimati Avstriyu vid uchasti u vijni shob uniknuti neobhidnosti vtruchannya z boku Rosiyi Kancler tilki visloviv zhal z privodu togo sho ne bula uslovlena vzayemnist poslug z Berlinskim kabinetom dlya nalezhnoyi ohoroni rosijskih interesiv Journ de St Pet 1 bereznya 1883 roku Franko prusku vijnu vsi vvazhali neminuchoyu i obidvi derzhavi vidkrito gotuvalisya do neyi z 1867 roku tomu ne mozhna vvazhati prostoyu vipadkovistyu vidsutnist poperednih rishen ta umov shodo takogo vazhlivogo pitannya yak pidtrimka Prussiyi v borotbi yiyi z Franciyeyu Rosijska diplomatiya ne tilki utrimala Avstriyu vid vtruchannya ale staranno ohoronyala svobodu vijskovih ta politichnih dij Prussiyi v uprodovzh vijni do zaklyuchnih mirnih peregovoriv i pidpisannya frankfurtskogo traktatu Zrozumila podyaka Vilgelma I virazhena v telegrami 14 26 lyutogo 1871 roku do imperatora Oleksandra II Gorchakov skoristavsya ciyeyu zminoyu obstavin dlya znishennya 2 yi statti parizkogo traktatu pro nejtralizaciyu Chornogo morya Na londonskij konferenciyi bulo virisheno znovu nadati pravo Rosiyi trimati vijskovij flot u Chornomu mori Pislya rozgromu Franciyi vzayemini Bismarka i knyazya Gorchakova istotno zminilisya Z cogo chasu pochinayetsya dlya rosijskoyi diplomatiyi ryad girkih rozcharuvan yaki nadayut sumnogo vidtinku vsomu ostannomu periodu diyalnosti knyazya Gorchakova Peredbachayuchi sho shidnij pitannya ne virine znovu v tij chi inshij formi Bismark pospishiv vlashtuvati novu politichnu kombinaciyu za uchastyu Avstriyi yak protivagu Rosiyi na Shodi Vstup Rosiyi v cej Troyistij soyuz zapochatkovanij u veresni 1872 roku staviv rosijsku zovnishnyu politiku v zalezhnist ne tilki vid Berlina ale j vid Vidnya bez bud yakoyi do togo potrebi Zv yazavshi sebe ciyeyu sistemoyu poperednih ugod i postupok knyaz Gorchakov dopustiv abo zmushenij buv dopustiti vtyagnennya krayini u vazhku krovoprolitnu vijnu iz zobov yazannyam ne mati z neyi vidpovidnoyi koristi dlya derzhavi j keruvatisya pri viznachenni rezultativ peremogi interesami i pragnennyam chuzhih i pochasti vorozhih kabinetiv U neznachnih abo storonnih pitannyah yak napriklad u spravi viznannya uryadu marshala Serrano v Ispaniyi v 1874 r knyaz Gorchakov neridko mav rozbizhnosti z Bismarkom ale shodo istotnogo j golovnogo pasivno pidkoryavsya jogo naviyuvannyam Serjozna nezgoda stalasya tilki v 1875 roci koli rosijskij kancler uzyav na sebe rol ohoroncya Franciyi ta zagalnogo miru vid zazihan prusskoyi vijskovoyi partiyi ta oficijno povidomiv derzhavam pro uspih svoyih zusil u noti 30 kvitnya 12 travnya togo zh roku Kontekst rosijskij tureckoyi vijni i Berlinskij kongres Usi fazisi shidnih uskladnen projdeno buli rosijskim uryadom u skladi Troyistogo soyuzu poki sprava ne dijshla do vijni a pislya togo yak Rosiya voyuvala i vporalasya z Turechchinoyu Troyistij soyuz znovu vstupiv u svoyi prava i za dopomogoyu Angliyi viznachiv ostatochni umovi miru najvigidnishi dlya videnskogo kabinetu Navit z ogoloshennyam vijni u kvitni 1877 r starij kancler pov yazuvav fikciyu upovnovazhennya vid Yevropi tak sho zazdalegid buli vidrizani shlyahi do samostijnogo i vidvertogo zahistu rosijskih interesiv na Balkanskomu pivostrovi pislya velicheznih zhertv dvorichnoyi kampaniyi Knyaz Gorchakov obicyav za rejhshtadtskoyu ugodoyu 8 lipnya 1876 r predstaviti Avstriyi dvi turecki provinciyi povstannya v yakih stalo pershim poshtovhom do slov yanskogo vizvolnogo ruhu v rosijskomu suspilstvi v Angliyi bulo dorucheno grafu Shuvalovu zayaviti sho rosijska armiya ne perestupit za Balkani ale obicyanku bulo vzyato nazad pislya togo yak yiyi bulo vzhe peredano londonskomu kabinetu sho viklikalo nezadovolennya i dalo zajvij privid dlya protestiv Hitannya pomilki ta superechnosti v diyah diplomatiyi suprovodzhuvali vsi zmini na teatri vijni Ruh rosijskih vijsk do Konstantinopolya bulo zupineno prostimi pogrozami Angliyi San Stefanskij mirnij dogovir 19 lyutogo 3 bereznya 1878 roku stvoryuvav veliku Bolgariyu ale zbilshuvav Serbiyu i Chornogoriyu lishe nevelikimi teritorialnimi pririzkami zalishav Bosniyu z Gercegovinoyu pid tureckoyu vladoyu v ochikuvanni avstrijskoyi okupaciyi i nichogo ne davav Greciyi tak sho dogovorom buli vkraj nezadovoleni majzhe vsi balkanski narodnosti i same ti yaki prinesli najbilshe zhertv u borotbi z turkami serbi i chornogorci bosnyaki j gercegovinci Pro te shob uniknuti kongresu yak ce vdalosya Bismarku pislya Sadovoyi ne moglo buti j movi Rosiya zaproponuvala nimeckomu kancleru vlashtuvati kongres u Berlini graf Shuvalov i Mark Salisberi uklali ugodu 30 18 travnya shodo pitan sho pidlyagayut obgovorennyu derzhav Na berlinskomu kongresi vid 1 13 chervnya do 1 13 lipnya 1878 r knyaz Gorchakov sistematichno unikav uchasti v tih zasidannyah na yakih potribno bulo obgovorennya nepriyemnih dlya nogo hocha i vazhlivih dlya Rosiyi pitan i vin nadavav osoblivogo znachennya tomu shob Rosiyi povernuta bula nevelika smuga Bessarabiyi vidtyata v neyi za Parizkim traktatom prichomu Rumuniya povinna bula natomist otrimati Dobrudzhu Propoziciyu Angliyi pro zanyattya Bosniyi ta Gercegovini avstrijskimi vijskami garyache pidtrimav golova kongresu Bismark proti tureckih upovnovazhenih knyaz Gorchakov takozh vislovivsya za okupaciyu zasidannya 16 28 chervnya Nimeckij kancler pidtrimuvav kozhnu pozitivno zayavlenu rosijsku vimogu ale ne mig zvichajno jti dali rosijskih diplomativ u zahisti politichnih interesiv Rosiyi Knyaz Gorchakov dbav perevazhno pro zgodu derzhav pro interesi Yevropi pro bezkorislivist Rosiyi yaka vtim ne vimagala nastilki krivavih i tyazhkih dokaziv yak vijna Na pershij plan visuvalosya znishennya okremih statej parizkogo traktatu sho vhodili radshe do pitan diplomatichnogo samolyubstva nizh do serjoznogo derzhavnogo interesu Ostanni roki Piznishe chastina rosijskoyi presi zhorstoko napadala na Nimechchinu ta yiyi kanclera yak golovnogo nibito vinuvatcya rosijskih nevdach mizh oboma derzhavami stalosya oholodzhennya i u veresni 1879 roku knyaz Bismark zvazhivsya uklasti u Vidni specialnij oboronnij soyuz proti Rosiyi Politichna kar yera knyazya Gorchakova zavershilasya Berlinskim kongresom vidtodi vin uzhe majzhe ne brav uchasti u spravah hocha j zberigav pochesnij titul derzhavnogo kanclera Ministrom vin perestav buti navit nominalno z bereznya 1882 roku koli buv priznachenij na jogo misce M K Girs Gorchakov pomer u Badeni 27 lyutogo 1883 roku Ocinka diyalnostiDlya pravilnoyi ocinki vsiyeyi zagalom diyalnosti Gorchakova neobhidno mati na uvazi dvi obstavini Po pershe politichnij harakter jogo virobivsya i vstanovivsya ostatochno za caryuvannya imperatora Mikoli I v tu epohu koli dlya Rosiyi vvazhalosya obov yazkovim pikluvatisya pro dolyu riznih yevropejskih dinastij klopotav pro rivnovagu ta zlagodu v Yevropi na shkodu realnim interesam i potrebam vlasnoyi krayini Po druge rosijska zovnishnya politika ne zavzhdi napravlyayetsya viklyuchno ministrom zakordonnih sprav Poruch z knyazem Gorchakovim hocha i pid nominalnim jogo kerivnictvom diyali vid imeni Rosiyi graf Ignatyev i graf Shuvalov malo uzgodzheni mizh soboyu i z samim kanclerom cej brak yednosti proyavivsya osoblivo rizko v skladanni San Stefanskogo dogovoru i v nicosti jogo zahistu na kongresi Knyaz Gorchakov buv shirim prihilnikom miru i vodnochas povinen buv proti voli dovesti spravu do vijni Cya vijna yak vislovleno bulo vidverto v Journal de C Petersbourg pislya jogo smerti bula povnim sprostuvannyam vsiyeyi politichnoyi sistemi knyazya Gorchakova zdavalisya jomu obov yazkovoyu dlya Rosiyi she na bagato rokiv Koli vijna stala neminuchoyu kancler zayaviv sho vin mozhe garantuvati Rosiyu vid vorozhoyi koaliciyi tilki za dvoh umov a same yaksho vijna bude netrivaloyu i yaksho meta pohodu bude pomirnoyu bez perehodu za Balkani Ci poglyadi buli prijnyati imperatorskim uryadom Takim chinom mi robili napivvijnu i vona mogla privesti tilki do napivmiru Tim chasom vijna viyavilasya spravzhnoyu i duzhe vazhkoyu a porivnyalna bezplidnist yiyi bula chastkovo rezultatom napivpolitiki knyazya Gorchakova U hitannyah i napivzahodah jogo vidbivalasya nibi borotba dvoh napryamiv tradicijnogo chestolyubno mizhnarodnogo i praktichnogo zasnovanogo na rozuminni vnutrishnih interesiv derzhavi Cya neyasnist pochatkovoyi tochki zoru i vidsutnist tochnoyi praktichnoyi programi viyavlyalisya persh za vse v tomu sho podiyi nikoli ne peredbachalisya napered i zavzhdi zastavali znenacka Tverezi zhittyevi prijomi Bismarka ne spravlyali pomitnogo vplivu na diplomatiyu knyazya Gorchakova Vin dotrimuvavsya she bagatoh zastarilih tradicij i zalishavsya diplomatom staroyi shkoli dlya yakogo majsterno napisana nota ye sama po sobi meta Blida figura Gorchakova mogla zdavatisya yaskravoyu tilki zavdyaki vidsutnosti v Rosiyi politichnogo zhittya svobodi kritiki i opoziciyi Div takozh5014 Gorchakov asteroyid nazvanij na chest diplomata PrimitkiGorchakov Aleksandr Mihajlovich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Lutz D Schmadel Dictionary of Minor Planet Names 5 th Edition Berlin Heidelberg Springer Verlag 2003 992 XVI s ISBN 3 540 00238 3 DzherelaVikoristanna stattya 5 zhovtnya 2007 u Wayback Machine z enciklopediyi vidavnictva Brokgauz i Yefron LiteraturaN F Serbina Gorchakov Oleksandr Mihajlovich Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 X V V Kopijka Rejhshtadske pobachennya 1876 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 812s ISBN 966 316 045 4PosilannyaVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Gorchakov Oleksandr Mihajlovich Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Gorchakov Oleksandr Mihajlovich V Lopatnikov Gorchakov ZhZL M 2004 V M Hevrolina Ministerstvo inostrannyh del Rossii v 1856 1878 gg 26 zhovtnya 2016 u Wayback Machine statya iz zhurnala Novaya i novejshaya istoriya Nikolaj Troickij Russko tureckaya vojna 1877 1878 gg Rossiya v XIX veke Kurs lekcij M 1997 21 listopada 2012 u Wayback Machine Mezhdunarodnyj fond kanclera Gorchakova