Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Леонтій Филипович(в миру Василь Филипович; 6 (19) серпня 1904, Київ — 2 липня 1971, Буенос-Айрес, Аргентина) — український релігійний діяч москвофільського напрямку в Європі та Південній Америці. Єпископ Бердичівський та Житомирський Української Православної Автономної Церкви у Рейхскомісаріаті Україна (1941—1943). Після Другої світової війни — єпископ Чилійсько-Парагвайський розкольницького угруповання РПЦЗ.
| Леонтій Филипович | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 5 вересня 1969 — 2 липня 1971 | ||
| Попередник: | Афанасій Мартос | |
| Наступник: | Афанасій Мартос | |
| Діяльність: | пресвітер, диякон | |
| Ім'я при народженні: | Василь Филиппович | |
| Народження: | 6 (19) серпня 1904 Київ, Україна | |
| Смерть: | 2 липня 1971 (66 років) Буенос-Айрес, Аргентина | |
| | ||
Життєпис
Народився 6 серпня 1904 в Києві, на Подолі, в православній родині Костянтина і Ганни Филиповичів.
15 серпня 1904 хрещений в Києво-Подільській Хрестовоздвиженській церкві. Батько служив у Київській контрольній палаті, і там же, на Токарівській вулиці, знаходився будинок, де проживала родина Филиповичів.
Навчався в міському училищі в Києві.
У 1913 батька перевели служити до Катеринослава.
Добре підготувавшись, в 1915 Василь вступив до 2-го класу Катеринославського духовного училища, причому, державним коштом, так як був півчим архієрейського хору.
Василь мав гарний голос, абсолютний слух і музичну пам'ять. З юнацького віку писав вірші.
За кілька місяців занять в архієрейському хорі Василь став одним з його солістів.
У 1917 родина Филиповичів повернулася до Києва, і Василь прослухав курс лекцій в 4-му класі Києво-Софійського духовного училища.
У 1922 його мати померла від застуди, в 39 років. На короткий час родину забрав батько, що жив у Одесі, але незабаром родина повернулася до Києва.
У лютому 1923 був послушником Києво-Печерської лаври, помічником бібліотекаря лаври і півчим. Став духовним сином архімандрита Ермогена Голубєва. Передавав гнаним духовним особам зібрані віруючими гроші (з цією метою, зокрема, відвідав Черемиський край), носив передачі у в'язниці. Пізніше згадував:
Був час, коли я був посередником між добрими людьми, які надавали допомогу, і ув'язненим духовенством, а коли я став священиком, і мені добрі люди скрізь і завжди надавали таку ж допомогу, — у в'язниці, на примусових роботах, в умовах підпільного існування. Завдяки цьому, я завжди мав можливість допомагати своїм союзникам і тим, хто допомагав мені переховуватися, терпів нужду.
У 1923–1924 вивчав богослов'я в Київській духовній академії. Після передачі Києво-Печерської лаври обновленцям переїхав др Китаївської пустині.
У 1926 разом з архімандритом Ермогеном здійснив паломництво в Саровську обитель і Дивіївський монастир.
Чернець і священник
У 1927 пострижений у чернецтво з ім'ям Леонтій.
У 1927–1930 жив у Санкт-Петербурзі на подвір'ї Києво-Печерської лаври, навчався на Вищих православних богословських курсах, на яких викладали колишні професори Петербурзької духовної академії та інші вчені (ректором курсів був протоієрей Микола Чуков). Брав участь в діяльності богословського гуртка.
У 1928 висвячений в сан ієродиякона.
У 1930, після закриття курсів, був змушений покинути Санкт-Петербург і прибув до Києва, в тому ж році був висвячений на ієромонаха, а потім зведений в сан ігумена.
Завершив духовну освіту в Києві, де здавав заліки колишнім професорам Київської духовної академії і написав кандидатську роботу на тему «Житія святих, як матеріал для християнської апологетики». Отримав ступінь кандидата богослов'я в 1934 (за рішенням Заступника Патріаршого місцеблюстителі митрополита Сергія Страгородського.
У 1932 заарештований в Києві, звинувачений в антирадянській агітації. Через кілька місяців звільнений. Служив у храмі в київському передмісті.
У 1933 знову заарештований, відправлений на примусові роботи в каменоломні в Коростень, там тяжко захворів і був звільнений як нездатний до фізичної праці.
У 1935 возведений у сан архімандрита.
В 1937 перейшов на нелегальне становище, жив у бідної бабусі в Переяславі, потім в Житомирі. Таємно служив на дому. Пізніше згадував про ці роки свого життя:
Живучи на нелегальному становищі, служачи найменшій частині своєї вірної пастви (всього кілька людей), я не завжди міг дозволити собі розкіш відвідати таємно свого колись близького побратима. Якщо я це робив іноді, не витримуючи самотності і бажаючи в бесіді з таким же, як я, хоч трохи зміцнити себе, то у нього я викликав неприємне занепокоєння своїм відвідуванням. Чи не звернув хто-небудь із сусідів уваги, що пройшов незнайомий, чи не стежив за мною якийсь секретний агент, чи не взято будинок під підозру? і т. ін. Так дивився на речі і я. Намагався уникати зустрічей з духовними особами, що користувалися свободою, або з їхніми знайомими. Через інших до мене доходили відомості, що десь ховається священник, який таємно робить служби, але я не бажав знати, хто він і звідки, в якому будинку служить, не знаючи, чи витримаю допит і чи мимоволі не зраджу.
Єпископ Української автономної православної церкви
Після зайняття Житомира німецькими військами в 1941 перейшов на легальне становище. Увійшов до складуУкраїнської православної автономної церкви (архієпископа Олексія Громадського), яка визнавала себе частиною Московського Патріархату.
7 листопада 1941 хіротонізований на єпископа Бердичівського, вікарія УАПЦ. Хіротонію звершили архієпископ Волинський Олексій Громадський, єпископ Полтавський Веніамін Новицький і єпископ Кам'янець-Подільський Дамаскін Малюта.
Керував Житомирською єпархією. Служив церковнослов'янською мовою, іноді проповідував по-українськи. Організував короткі богословські курси, випускників яких висвячував на священників (всього близько 200 випускників), відкрив у Житомирській єпархії близько 300 парафій.
Після окупації совєцькими військами Житомира в 1943 переїхав до Варшави, з липня 1944 жив у Відні, потім у Мюнхені.
17 травня 1944 прийнятий в юрисдикцію Російської православної церкви закордоном, з серпня 1944 — вікарій Німецької єпархії РПЦЗ, проте до виконання обов'язків не приступив.
Служіння в Південній Америці
Ухвалою Архієрейського Синоду РПЦЗ від 8 вересня 1945 було засновано парагвайське вікаріатство Бразильської єпархії для російських біженців, які кинулися в пошуках притулку в Південну Америку, в листопаді 1946 одержав призначення на нього.
25 грудня 1946 в супроводі ієродиякона Веніаміна прибув до Буенос-Айреса. Заснував монастир в селищі Капітан Міранда, побудував два храми, займався з дітьми. Але чернече життя в Парагваї не налагодилось, братія роз'їхалася, а єпископ Леонтій був переведений в Чилі.
Єпископ Леонтій змушений був влаштовувати своє існування в абсолютно чужих умовах і серед недоброзичливого оточення; не склалися стосунки у владики з його архієпископом Сан-Паульським і Бразильським Феодосієм і архієпископом Буенос-Айреським і Аргентинським Пантелеймоном Рудиком. Церковне управління, як вважав єпископ Леонтій, ставилося до нього несправедливо і зневажливо.
У вересні 1948 єпископ Леонтій приїхав в Буенос-Айрес, вступив у спілкування з маститим протопресвітером Костянтином Ізразцовим, настоятелем Свято-Троїцького собору в Буенос-Айресі, що вийшов роком раніше разом з Північно-Американською митрополією зі складу РПЦЗ, і був прийнятий митрополитом Феофілом Пашковським до складу Північно-Американської митрополії зі званням єпископа Аргентино-Парагвайського.
Єпископ Леонтій вважав, що йому вдасться об'єднати в єдине розділених православних християн, яких він закликав до любові. Не досягши бажаного, подав прохання про повернення 14 вересня 1949. Архієрейським Синодом заборона була знята з нього.
22 грудня 1949 Архієрейський Синод РПЦЗ постановив: «судову справу Преосвященного Леонтія припинити, відновивши його в усіх ієрархічних правах; звільнити Преосвященного архієпископа Феодосія від управління Парагвайською єпархією; Преосвященному Леонтію знову вступити в управління Парагвайською єпархією на правах єпархіального архієрея».
У 1950 призначений єпископом Едмонтонським і Західно-Канадським; при цьому єпископ Іоасаф Скородумов, що займав Едмонтонську єпархію, був призначений в Аргентину, але через складність оформлення необхідних для переїзду документів і нестабільне політичне становище прибути до призначеного місця служіння не зміг.
21 жовтня 1953 рішенням Архієрейського собору РПЦЗ прихід в Перу був підпорядкований єпископові Леонтію, якому був присвоєний титул Сантьязький і Чилійсько-Перуанський; одночасно Собор ухвалив «преосвященному Леонтію запропонувати прийняти настоятельство у Св. Троїцькій церкві в Сантьяго».
У 1957 побудований Свято-Троїцький храм в Лімі (Перу), але вже в наступному році цей прихід опинився в юрисдикції Північно-Американської митрополії.
23 серпня 1957 Архієрейський Синод РПЦЗ, зважаючи на старанну архіпастирську працю єпископа Леонтія в Чилійсько-Парагвайській єпархії і багаторічне служіння в єпископському сані, постановив перевести його в сан архієпископа. На той час носив титул Сантьязький і Чилійський. При ньому в Чилі була заснована жіноча чернеча громада в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці, в який жили 5 монахинь, що прибули до Горненського монастиря на Святій Землі. За спогадами архімандрита Веніаміна (Вознюка):
Коли у нас було чернече братство, за обідом ми найбільше читали преподобного Феодора Студита, його послання чернецтву. У нас було багато книг святих отців, бібліотека, це була наша головна духовна їжа, але якихось спеціальних настанов від себе владика не давав. Молодим людям владика говорив, що потрібно виконувати християнські заповіді, жити по-християнськи. Це кожен з нас повинен говорити тим, хто звертається із запитанням, як жити. Не можна говорити, що, мовляв, зараз мораль така, це нічого, потім покаєтеся, — це абсурд.
Різко негативно ставився до екуменічного руху і церковного «модернізму», був противником скорочень при проведенні богослужінь.
В історії РПЦЗ, опублікованій наприкінці 1960-х, говориться наступне:
Життя Чилійсько-Перуанської єпархії протікає більш ніж скромно, проте багате своєю духовністю і подвижництвом. Архієпископ Леонтій живе в дерев'яному примітивному будиночку, що прилягає до собору, де знаходиться і його Єпархіальне управління. Владика щодня здійснює строго статутні богослужіння в Свято-Троїцькому соборі за допомогою черниць, які живуть в своєму невеликому кам'яному будиночку поблизу собору. При єпископі причта немає, крім ігумена Веніаміна Вознюка; інше духовенство (4 священника) переїхало в США. У недільні та святкові дні співає невеликий хор, яким керують по черзі черниці Іоанна і Іуліанія.
Активно підтримував старостильницький рух в Греції — опозицію офіційного керівництва Елладської православної церкви, яка не погодилася з переходом на новий календарний стиль. Діючи без дозволу свого священноначальства, в травні 1962 прибув до Греції, де брав участь в єпископських хіротоніях чотирьох старостильних кліриків, які перебували в юрисдикції так званого «Синоду архієпископа Хризостома».
Керівництво РПЦЗ спочатку відмовилося визнавати ці хіротонії, але в 1969 визнало їх дійсними. Діяч РПЦЗ архієпископ Аверкій Таушев говорив:
Я сам не наважився би зробити хіротонію грецьких старостильників. Але разом з тим, в глибині душі не можу не захоплюватися сміливістю, з якою архієпископ Леонтій зробив учинок, до якого кликала його совість … Він зробив мужній акт допомоги братській Церкві, яка зараз найближча нам по духу … Єдине «але» у вчинку архієпископа Леонтія — це те, що він вчинив як би не по-братськи, наперекір рішенню собору, хоча і з добрих спонукань.
У 1967 призначений на архієрейську кафедру в Сан-Паулу але потім це призначення було скасоване і владика Леонтій залишився в Чилі.
У 1969 переведений на кафедру в Буенос-Айрес із титулом архієпископ Буенос-Айреський, Аргентинський і Парагвайський. У його юрисдикції знаходилися парафії РПЦЗ, розташовані в Аргентині, Парагваї, Уругваї, Чилі та Перу.
Покинув Чилі після приходу до влади Сальвадора Альєнде і оселився в Буенос-Айресі.
В рамках РПЦЗ входив до неформальної групи архієреїв, учасниками якої були також владики Іоанн Максимович, Аверкій Таушев, Андрій Римаренко, Сава Сарачевич, Нектарій Концевич.
Помер 2 липня 1971 в Буенос-Айресі. Похований на цвинтарі в Пуенте-Альто неподалік від Сантьяго.
Родина
- Батько — Костянтин Филипович, уродженець Могильова, служив у Київській контрольної палаті, потім в Катеринославі, пізніше знову у Києві та Одесі. З 1922 року — знову у Києві.
- Мати — Ганна Филипович, з родини поміщиків Чорнобильського повіту Київської губернії. Померла в 1922.
- Брати — Олександр і Віктор; сестра — Антоніна.
Твори
- Пусть святые будут нашими друзьями. Слово в неделю Всех святых в земле российской просиявших Архиепископ Леонтий Чилийский и Перуанский (+1971) [ 17 лютого 2020 у Wayback Machine.],1958
Література
- Константин (Зайцев), архимандрит. Памяти Владыки Леонтия // «Православная Русь». 1971. — № 14. — С. 2
- Сахновский Н. В Бозе почил Владыка Леонтий // «Православная Русь». 1971. — № 14. — С. 2-3
- Юлиана, инокиня. Проводы Владыки Леонтия // «Православная Русь». 1971. — № 14. — С. 3-4
- Псарев А. В. Жизнеописание архиепископа Леонтия Чилийского (1904—1971) // «Православная жизнь». — 1996. — № 4 (555). — С. 1-25
Примітки
- . Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 30 березня 2020.
- . Архів оригіналу за 11 жовтня 2013. Процитовано 30 березня 2020.
- . Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 30 березня 2020.
- . Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 30 березня 2020.
Посилання
- на сайте «Русское православие»
- Леонтий (Филиппович Василий Константинович) в Базе данных ПСТГУ
- Псарёв А. В. Архиепископ Леонтий Чилийский (1904—1971 гг.) [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Archbishop Leontii of Chile [ 24 червня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Filipovich Leontij Filipovich v miru Vasil Filipovich 6 19 serpnya 1904 Kiyiv 2 lipnya 1971 Buenos Ajres Argentina ukrayinskij religijnij diyach moskvofilskogo napryamku v Yevropi ta Pivdennij Americi Yepiskop Berdichivskij ta Zhitomirskij Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Avtonomnoyi Cerkvi u Rejhskomisariati Ukrayina 1941 1943 Pislya Drugoyi svitovoyi vijni yepiskop Chilijsko Paragvajskij rozkolnickogo ugrupovannya RPCZ Leontij Filipovich Arhiyepiskop Buenos Ajreskij Argentinskij i Paragvajskij 5 veresnya 1969 2 lipnya 1971 Poperednik Afanasij Martos Nastupnik Afanasij Martos Diyalnist presviter diyakon Im ya pri narodzhenni Vasil Filippovich Narodzhennya 6 19 serpnya 1904 1904 08 19 Kiyiv Ukrayina Smert 2 lipnya 1971 1971 07 02 66 rokiv Buenos Ajres Argentina Leontij Filipovich u VikishovishiZhittyepisNarodivsya 6 serpnya 1904 v Kiyevi na Podoli v pravoslavnij rodini Kostyantina i Ganni Filipovichiv 15 serpnya 1904 hreshenij v Kiyevo Podilskij Hrestovozdvizhenskij cerkvi Batko sluzhiv u Kiyivskij kontrolnij palati i tam zhe na Tokarivskij vulici znahodivsya budinok de prozhivala rodina Filipovichiv Navchavsya v miskomu uchilishi v Kiyevi U 1913 batka pereveli sluzhiti do Katerinoslava Dobre pidgotuvavshis v 1915 Vasil vstupiv do 2 go klasu Katerinoslavskogo duhovnogo uchilisha prichomu derzhavnim koshtom tak yak buv pivchim arhiyerejskogo horu Vasil mav garnij golos absolyutnij sluh i muzichnu pam yat Z yunackogo viku pisav virshi Za kilka misyaciv zanyat v arhiyerejskomu hori Vasil stav odnim z jogo solistiv U 1917 rodina Filipovichiv povernulasya do Kiyeva i Vasil prosluhav kurs lekcij v 4 mu klasi Kiyevo Sofijskogo duhovnogo uchilisha U 1922 jogo mati pomerla vid zastudi v 39 rokiv Na korotkij chas rodinu zabrav batko sho zhiv u Odesi ale nezabarom rodina povernulasya do Kiyeva U lyutomu 1923 buv poslushnikom Kiyevo Pecherskoyi lavri pomichnikom bibliotekarya lavri i pivchim Stav duhovnim sinom arhimandrita Ermogena Golubyeva Peredavav gnanim duhovnim osobam zibrani viruyuchimi groshi z ciyeyu metoyu zokrema vidvidav Cheremiskij kraj nosiv peredachi u v yaznici Piznishe zgaduvav Buv chas koli ya buv poserednikom mizh dobrimi lyudmi yaki nadavali dopomogu i uv yaznenim duhovenstvom a koli ya stav svyashenikom i meni dobri lyudi skriz i zavzhdi nadavali taku zh dopomogu u v yaznici na primusovih robotah v umovah pidpilnogo isnuvannya Zavdyaki comu ya zavzhdi mav mozhlivist dopomagati svoyim soyuznikam i tim hto dopomagav meni perehovuvatisya terpiv nuzhdu U 1923 1924 vivchav bogoslov ya v Kiyivskij duhovnij akademiyi Pislya peredachi Kiyevo Pecherskoyi lavri obnovlencyam pereyihav dr Kitayivskoyi pustini U 1926 razom z arhimandritom Ermogenom zdijsniv palomnictvo v Sarovsku obitel i Diviyivskij monastir Chernec i svyashennik U 1927 postrizhenij u chernectvo z im yam Leontij U 1927 1930 zhiv u Sankt Peterburzi na podvir yi Kiyevo Pecherskoyi lavri navchavsya na Vishih pravoslavnih bogoslovskih kursah na yakih vikladali kolishni profesori Peterburzkoyi duhovnoyi akademiyi ta inshi vcheni rektorom kursiv buv protoiyerej Mikola Chukov Brav uchast v diyalnosti bogoslovskogo gurtka U 1928 visvyachenij v san iyerodiyakona U 1930 pislya zakrittya kursiv buv zmushenij pokinuti Sankt Peterburg i pribuv do Kiyeva v tomu zh roci buv visvyachenij na iyeromonaha a potim zvedenij v san igumena Zavershiv duhovnu osvitu v Kiyevi de zdavav zaliki kolishnim profesoram Kiyivskoyi duhovnoyi akademiyi i napisav kandidatsku robotu na temu Zhitiya svyatih yak material dlya hristiyanskoyi apologetiki Otrimav stupin kandidata bogoslov ya v 1934 za rishennyam Zastupnika Patriarshogo misceblyustiteli mitropolita Sergiya Stragorodskogo U 1932 zaareshtovanij v Kiyevi zvinuvachenij v antiradyanskij agitaciyi Cherez kilka misyaciv zvilnenij Sluzhiv u hrami v kiyivskomu peredmisti U 1933 znovu zaareshtovanij vidpravlenij na primusovi roboti v kamenolomni v Korosten tam tyazhko zahvoriv i buv zvilnenij yak nezdatnij do fizichnoyi praci U 1935 vozvedenij u san arhimandrita V 1937 perejshov na nelegalne stanovishe zhiv u bidnoyi babusi v Pereyaslavi potim v Zhitomiri Tayemno sluzhiv na domu Piznishe zgaduvav pro ci roki svogo zhittya Zhivuchi na nelegalnomu stanovishi sluzhachi najmenshij chastini svoyeyi virnoyi pastvi vsogo kilka lyudej ya ne zavzhdi mig dozvoliti sobi rozkish vidvidati tayemno svogo kolis blizkogo pobratima Yaksho ya ce robiv inodi ne vitrimuyuchi samotnosti i bazhayuchi v besidi z takim zhe yak ya hoch trohi zmicniti sebe to u nogo ya viklikav nepriyemne zanepokoyennya svoyim vidviduvannyam Chi ne zvernuv hto nebud iz susidiv uvagi sho projshov neznajomij chi ne stezhiv za mnoyu yakijs sekretnij agent chi ne vzyato budinok pid pidozru i t in Tak divivsya na rechi i ya Namagavsya unikati zustrichej z duhovnimi osobami sho koristuvalisya svobodoyu abo z yihnimi znajomimi Cherez inshih do mene dohodili vidomosti sho des hovayetsya svyashennik yakij tayemno robit sluzhbi ale ya ne bazhav znati hto vin i zvidki v yakomu budinku sluzhit ne znayuchi chi vitrimayu dopit i chi mimovoli ne zradzhu Yepiskop Ukrayinskoyi avtonomnoyi pravoslavnoyi cerkvi Pislya zajnyattya Zhitomira nimeckimi vijskami v 1941 perejshov na legalne stanovishe Uvijshov do skladuUkrayinskoyi pravoslavnoyi avtonomnoyi cerkvi arhiyepiskopa Oleksiya Gromadskogo yaka viznavala sebe chastinoyu Moskovskogo Patriarhatu 7 listopada 1941 hirotonizovanij na yepiskopa Berdichivskogo vikariya UAPC Hirotoniyu zvershili arhiyepiskop Volinskij Oleksij Gromadskij yepiskop Poltavskij Veniamin Novickij i yepiskop Kam yanec Podilskij Damaskin Malyuta Keruvav Zhitomirskoyu yeparhiyeyu Sluzhiv cerkovnoslov yanskoyu movoyu inodi propoviduvav po ukrayinski Organizuvav korotki bogoslovski kursi vipusknikiv yakih visvyachuvav na svyashennikiv vsogo blizko 200 vipusknikiv vidkriv u Zhitomirskij yeparhiyi blizko 300 parafij Pislya okupaciyi sovyeckimi vijskami Zhitomira v 1943 pereyihav do Varshavi z lipnya 1944 zhiv u Vidni potim u Myunheni 17 travnya 1944 prijnyatij v yurisdikciyu Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi zakordonom z serpnya 1944 vikarij Nimeckoyi yeparhiyi RPCZ prote do vikonannya obov yazkiv ne pristupiv Sluzhinnya v Pivdennij Americi Uhvaloyu Arhiyerejskogo Sinodu RPCZ vid 8 veresnya 1945 bulo zasnovano paragvajske vikariatstvo Brazilskoyi yeparhiyi dlya rosijskih bizhenciv yaki kinulisya v poshukah pritulku v Pivdennu Ameriku v listopadi 1946 oderzhav priznachennya na nogo 25 grudnya 1946 v suprovodi iyerodiyakona Veniamina pribuv do Buenos Ajresa Zasnuvav monastir v selishi Kapitan Miranda pobuduvav dva hrami zajmavsya z ditmi Ale cherneche zhittya v Paragvayi ne nalagodilos bratiya roz yihalasya a yepiskop Leontij buv perevedenij v Chili Yepiskop Leontij zmushenij buv vlashtovuvati svoye isnuvannya v absolyutno chuzhih umovah i sered nedobrozichlivogo otochennya ne sklalisya stosunki u vladiki z jogo arhiyepiskopom San Paulskim i Brazilskim Feodosiyem i arhiyepiskopom Buenos Ajreskim i Argentinskim Pantelejmonom Rudikom Cerkovne upravlinnya yak vvazhav yepiskop Leontij stavilosya do nogo nespravedlivo i znevazhlivo U veresni 1948 yepiskop Leontij priyihav v Buenos Ajres vstupiv u spilkuvannya z mastitim protopresviterom Kostyantinom Izrazcovim nastoyatelem Svyato Troyickogo soboru v Buenos Ajresi sho vijshov rokom ranishe razom z Pivnichno Amerikanskoyu mitropoliyeyu zi skladu RPCZ i buv prijnyatij mitropolitom Feofilom Pashkovskim do skladu Pivnichno Amerikanskoyi mitropoliyi zi zvannyam yepiskopa Argentino Paragvajskogo Yepiskop Leontij vvazhav sho jomu vdastsya ob yednati v yedine rozdilenih pravoslavnih hristiyan yakih vin zaklikav do lyubovi Ne dosyagshi bazhanogo podav prohannya pro povernennya 14 veresnya 1949 Arhiyerejskim Sinodom zaborona bula znyata z nogo 22 grudnya 1949 Arhiyerejskij Sinod RPCZ postanoviv sudovu spravu Preosvyashennogo Leontiya pripiniti vidnovivshi jogo v usih iyerarhichnih pravah zvilniti Preosvyashennogo arhiyepiskopa Feodosiya vid upravlinnya Paragvajskoyu yeparhiyeyu Preosvyashennomu Leontiyu znovu vstupiti v upravlinnya Paragvajskoyu yeparhiyeyu na pravah yeparhialnogo arhiyereya U 1950 priznachenij yepiskopom Edmontonskim i Zahidno Kanadskim pri comu yepiskop Ioasaf Skorodumov sho zajmav Edmontonsku yeparhiyu buv priznachenij v Argentinu ale cherez skladnist oformlennya neobhidnih dlya pereyizdu dokumentiv i nestabilne politichne stanovishe pributi do priznachenogo miscya sluzhinnya ne zmig 21 zhovtnya 1953 rishennyam Arhiyerejskogo soboru RPCZ prihid v Peru buv pidporyadkovanij yepiskopovi Leontiyu yakomu buv prisvoyenij titul Santyazkij i Chilijsko Peruanskij odnochasno Sobor uhvaliv preosvyashennomu Leontiyu zaproponuvati prijnyati nastoyatelstvo u Sv Troyickij cerkvi v Santyago U 1957 pobudovanij Svyato Troyickij hram v Limi Peru ale vzhe v nastupnomu roci cej prihid opinivsya v yurisdikciyi Pivnichno Amerikanskoyi mitropoliyi 23 serpnya 1957 Arhiyerejskij Sinod RPCZ zvazhayuchi na starannu arhipastirsku pracyu yepiskopa Leontiya v Chilijsko Paragvajskij yeparhiyi i bagatorichne sluzhinnya v yepiskopskomu sani postanoviv perevesti jogo v san arhiyepiskopa Na toj chas nosiv titul Santyazkij i Chilijskij Pri nomu v Chili bula zasnovana zhinocha chernecha gromada v im ya Uspinnya Presvyatoyi Bogorodici v yakij zhili 5 monahin sho pribuli do Gornenskogo monastirya na Svyatij Zemli Za spogadami arhimandrita Veniamina Voznyuka Koli u nas bulo cherneche bratstvo za obidom mi najbilshe chitali prepodobnogo Feodora Studita jogo poslannya chernectvu U nas bulo bagato knig svyatih otciv biblioteka ce bula nasha golovna duhovna yizha ale yakihos specialnih nastanov vid sebe vladika ne davav Molodim lyudyam vladika govoriv sho potribno vikonuvati hristiyanski zapovidi zhiti po hristiyanski Ce kozhen z nas povinen govoriti tim hto zvertayetsya iz zapitannyam yak zhiti Ne mozhna govoriti sho movlyav zaraz moral taka ce nichogo potim pokayetesya ce absurd Rizko negativno stavivsya do ekumenichnogo ruhu i cerkovnogo modernizmu buv protivnikom skorochen pri provedenni bogosluzhin V istoriyi RPCZ opublikovanij naprikinci 1960 h govoritsya nastupne Zhittya Chilijsko Peruanskoyi yeparhiyi protikaye bilsh nizh skromno prote bagate svoyeyu duhovnistyu i podvizhnictvom Arhiyepiskop Leontij zhive v derev yanomu primitivnomu budinochku sho prilyagaye do soboru de znahoditsya i jogo Yeparhialne upravlinnya Vladika shodnya zdijsnyuye strogo statutni bogosluzhinnya v Svyato Troyickomu sobori za dopomogoyu chernic yaki zhivut v svoyemu nevelikomu kam yanomu budinochku poblizu soboru Pri yepiskopi prichta nemaye krim igumena Veniamina Voznyuka inshe duhovenstvo 4 svyashennika pereyihalo v SShA U nedilni ta svyatkovi dni spivaye nevelikij hor yakim keruyut po cherzi chernici Ioanna i Iulianiya Aktivno pidtrimuvav starostilnickij ruh v Greciyi opoziciyu oficijnogo kerivnictva Elladskoyi pravoslavnoyi cerkvi yaka ne pogodilasya z perehodom na novij kalendarnij stil Diyuchi bez dozvolu svogo svyashennonachalstva v travni 1962 pribuv do Greciyi de brav uchast v yepiskopskih hirotoniyah chotiroh starostilnih klirikiv yaki perebuvali v yurisdikciyi tak zvanogo Sinodu arhiyepiskopa Hrizostoma Kerivnictvo RPCZ spochatku vidmovilosya viznavati ci hirotoniyi ale v 1969 viznalo yih dijsnimi Diyach RPCZ arhiyepiskop Averkij Taushev govoriv Ya sam ne navazhivsya bi zrobiti hirotoniyu greckih starostilnikiv Ale razom z tim v glibini dushi ne mozhu ne zahoplyuvatisya smilivistyu z yakoyu arhiyepiskop Leontij zrobiv uchinok do yakogo klikala jogo sovist Vin zrobiv muzhnij akt dopomogi bratskij Cerkvi yaka zaraz najblizhcha nam po duhu Yedine ale u vchinku arhiyepiskopa Leontiya ce te sho vin vchiniv yak bi ne po bratski naperekir rishennyu soboru hocha i z dobrih sponukan U 1967 priznachenij na arhiyerejsku kafedru v San Paulu ale potim ce priznachennya bulo skasovane i vladika Leontij zalishivsya v Chili U 1969 perevedenij na kafedru v Buenos Ajres iz titulom arhiyepiskop Buenos Ajreskij Argentinskij i Paragvajskij U jogo yurisdikciyi znahodilisya parafiyi RPCZ roztashovani v Argentini Paragvayi Urugvayi Chili ta Peru Pokinuv Chili pislya prihodu do vladi Salvadora Alyende i oselivsya v Buenos Ajresi V ramkah RPCZ vhodiv do neformalnoyi grupi arhiyereyiv uchasnikami yakoyi buli takozh vladiki Ioann Maksimovich Averkij Taushev Andrij Rimarenko Sava Sarachevich Nektarij Koncevich Pomer 2 lipnya 1971 v Buenos Ajresi Pohovanij na cvintari v Puente Alto nepodalik vid Santyago RodinaBatko Kostyantin Filipovich urodzhenec Mogilova sluzhiv u Kiyivskij kontrolnoyi palati potim v Katerinoslavi piznishe znovu u Kiyevi ta Odesi Z 1922 roku znovu u Kiyevi Mati Ganna Filipovich z rodini pomishikiv Chornobilskogo povitu Kiyivskoyi guberniyi Pomerla v 1922 Brati Oleksandr i Viktor sestra Antonina TvoriPust svyatye budut nashimi druzyami Slovo v nedelyu Vseh svyatyh v zemle rossijskoj prosiyavshih Arhiepiskop Leontij Chilijskij i Peruanskij 1971 17 lyutogo 2020 u Wayback Machine 1958LiteraturaKonstantin Zajcev arhimandrit Pamyati Vladyki Leontiya Pravoslavnaya Rus 1971 14 S 2 Sahnovskij N V Boze pochil Vladyka Leontij Pravoslavnaya Rus 1971 14 S 2 3 Yuliana inokinya Provody Vladyki Leontiya Pravoslavnaya Rus 1971 14 S 3 4 Psarev A V Zhizneopisanie arhiepiskopa Leontiya Chilijskogo 1904 1971 Pravoslavnaya zhizn 1996 4 555 S 1 25Primitki Arhiv originalu za 30 chervnya 2015 Procitovano 30 bereznya 2020 Arhiv originalu za 11 zhovtnya 2013 Procitovano 30 bereznya 2020 Arhiv originalu za 17 lyutogo 2020 Procitovano 30 bereznya 2020 Arhiv originalu za 15 sichnya 2020 Procitovano 30 bereznya 2020 Posilannyana sajte Russkoe pravoslavie Leontij Filippovich Vasilij Konstantinovich v Baze dannyh PSTGU Psaryov A V Arhiepiskop Leontij Chilijskij 1904 1971 gg 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Archbishop Leontii of Chile 24 chervnya 2016 u Wayback Machine