Зоринськ (Україна)

Зо́ринськ — місто в Україні, в Алчевській міській громаді Алчевського району Луганської області. Відстань до колишнього райцентру становить близько 18 км і проходить автошляхом М04.

Зоринськ
Герб
Основні дані
Країна	Україна
Область	Луганська область
Район	Алчевський район
Громада	Алчевська міська громада
Код КАТОТТГ:	UA44020010020065957
Засноване	1878
Статус міста	з 1963 року
Населення	▼ 7219 (01.01.2017)
Площа	9 км²
Густота населення	802 осіб/км²
Поштові індекси	94323
Телефонний код	+380-6441
Координати	^H G O
Висота над рівнем моря	245 м
Водойма	р. Лозова
Назва мешканців	зоринча́нин, зоринча́нка, зоринча́ни
Відстань
Найближча залізнична станція	(Мануїлівка)
До районного центру
- фізична	18,6 км
До обл./респ. центру
- залізницею	56 км
- автошляхами	60,6 км
До Києва
- автошляхами	777 км
Міська влада
Адреса	94323, м. Зоринськ, вул. Леніна, 8
Вебсторінка	Зоринська міськрада
Міський голова	Рижов Семен Сергійович
Зоринськ у Вікісховищі Карта Зоринськ Зоринськ

Географія

Місто розташоване на правому березі річки Лозова, правої притоки Лугані (басейн Сіверського Дінця).

Сусідні населені пункти: селища Оленівка на заході, (Старе), (Ломуватка) та Южна Ломуватка на північному заході, міста Брянка на півночі і Кипуче на північному сході, села (Чорногорівка), (Новоселівка) на південному сході, Малоіванівка на півдні, селища (Байрачки) і (Софіївка) на південному заході.

Історія

Місто утворене 17 грудня 1963 об'єднанням залізничного селища Мануїлівка та селища шахти Ніканор.

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Мануїлівка (Оленівської волості), мешкало 281 особа, налічувався 41 двір, існував винокурний завод.

На початок 1908 рік населення зросло до 451 особи (227 чоловічої статі та 224 — жіночої), 77 дворових господарства.

Місто постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 265 жителів Зоринська.

Чисельність населення Зоринська у 1959 р. становила 12,1 тис. осіб, у 1979 р. — 9,4 тис. осіб, у 1989 р. — 9,8 тис. осіб.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Алчевської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Перевальського району увійшло до складу Алчевського району.

Населення

Національний склад

Національний склад населення за даними перепису 2001 року:

Національність	Відсоток
українці	66,96%
росіяни	30,42%
білоруси	1,22%
татари	0,35%
азербайджанці	0,18%
вірмени	0,12%
інші/не вказали	0,75%

Мова

За даними перепису 2001 року 17,02 % населення міста вказали українську мову рідною, 82,74 % — російську, 0,24 % — інші мови.

Економіка

Видобуток кам'яного вугілля здійснюється на ОПП Шахта «Никанор-Нова» ДП «Луганськвугілля», яку російська терористична організація «ЛНР» планує закрити до 1 лютого 2021 року.

Транспорт

• Залізнична станція (Мануїлівка) на залізничній гілці Дебальцеве — Луганськ Донецької залізниці
• Автодорога E40 (М04 Знам'янка — Луганськ — Ізварине) (на Волгоград, через Дніпропетровськ, Донецьк)

Галерея

Залізничний вокзал станції Мануйлівка	Церква	Пам'ятник молодогвардійцям	Ринок

Постаті

• (Безрук Віктор Олексійович) (1950) — український футбольний функціонер. Голова , член Президії Федерації футболу України.
• (Долгов Ігор Олександрович) (1964—2014) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Луганська область

Джерела

• Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. — 196 с.(рос.)
• Офіційний вебсайт Верховної Ради^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Донбаська широта // Укр. тиждень, № 1-2, 15 січня 2010 [ 13 грудня 2011 у Wayback Machine.]

Примітки

1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
3. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Славяносербскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911
4. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2014. Процитовано 7 березня 2016.
5. . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
6. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
7. Національний склад міст. Datatowel.in.ua (укр.). Процитовано 27 квітня 2024.
8. Банк даних — перепис 2001
9. В ОРЛО вирішили закрити ще п'ять шахт [ 5 серпня 2020 у Wayback Machine.]. «Вчасно»

Література

• Василь Пірко // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
• (Петро Лаврів). Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с.
• Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
• Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.