Жирадков Олексій Іванович

Олексій Іванович Жира́дков (нар. 27 лютого 1901,  — пом. 30 квітня 1992, Дніпропетровськ) — український радянський скульптор і педагог; член у 1927—1930 роках; Асоціації художників революції у 1930—1932 роках та Спілки радянських художників України з 1945 року. Батько скульптора Юрія Жирадкова.

Жирадков Олексій Іванович
Народився	14 (27) лютого 1901 ^d, ^d, Пензенська губернія, Російська імперія
Помер	30 квітня 1992(1992-04-30) (91 рік) Дніпропетровськ, Україна
Країна	Російська імперія  СРСР  Україна
Діяльність	скульптор, педагог
Alma mater	^d (1928) і Ленінградський інститут живопису, скульптури й архітектури (1936)
Вчителі	Горюшкін-Сорокопудов Іван Силович, Манізер Матвій Генріхович, ^d і Матвєєв Олександр Терентійович
Відомі учні	Коптєв Анатолій Андрійович, Красняк Дмитро Никифорович, Красотін Микола Аркадійович, Носенко Іван Миколайович, Носенко Надія Сергіївна, Петренко Володимир Васильович, Волошин Георгій Сергійович, Литвинов Володимир Олексійович, В'ялий Володимир Петрович, Левчук Георгій Петрович, Огій Степан Олександрович, Рапопорт Борис Ізраїльович і Худас Михайло Миколайович
Заклад	Дніпропетровське художнє училище
Членство	Асоціація художників революції (1932) і Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
Діти	Жирадков Юрій Олексійович
Нагороди
«Казахські партизани» (1933); «Прикордонник із собакою» (1936); «Іспанська дружинниця» (1937). «Балалаєчник» на московській станції метро «Театральній». У 1936 році його запросили виконати за ескізами два барельєфи «Балалаєчник» і «Російська танцівниця» для станції московського метро «Площа Свердлова». Працював у галузі станкової і монументально-декоративної скульптури. Серед робіт: станкова скульптура «Доярка» (1938, гіпс; Дніпровський художній музей); «Формувальник-ливарник» (1939, гіпс; Донецький художній музей); «Регулювальниця» (1947, гіпс); «Художник Михайло Панін» (1949, гіпс тонований; Дніпровський художній музей); «Володимир Ленін в Розливі» (1952, гіпс тонований); «Чабан» (1957, дерево; Дніпровський художній музей); «Формовщик-металург» (1958—1959, гіпс тонований, у співавторстві з Юрієм Жирадковим; Донецький художній музей); «На зорі» (1961, оргскло; Харківський художній музей); «Тарас Шевченко» (1961, гіпс тонований); «Олімпійська чемпіонка Людмила Лисенко» (1962—1963, чавун); «Портрет почесного металурга Г. Е. Гусака» (1963, гіпс, у співавторстві з Юрієм Жирадковим; Дніпровський історичний музей); «Пісня» (1964, оргскло, у співавторстві з Юрієм Жирадковим); «Герой Радянського Союзу Марія Байда» (1965, склобетон); «Володимир Ленін» (1967, чавун, граніт; у співавторстві з Степаном Огієм); «Карл Маркс» (1967, гіпс, у співавторстві з Юрієм Жирадковим); «Факіл безсмертя» (1968, склоцемент); «Матрос Железняков» (1969, гіпс, у співавторстві з Юрієм Жирадковим); «Металурги» (1970, у співавторстві з Юрієм Жирадковим; бетон, мармурова крихта); «Портрет капітана міліціяї Киселя» (1972, гіпс, у співавторстві з Юрієм Жирадковим); «Перша проба» (1974); «Марина» (1975); «Геракліт» (1976); «Доменщики» (1976). пам'ятники Погруддя Григорія Байди у Леськах. двічі Герою Соціалістичної Праці Григорію Байді у селі Леськах (1961, бронза, граніт); Володимиру Леніну у Дніпропетровську перед Будинком культури Ілліча (співатори скульптор Олександр Ситник, архітектор Дмитро Щербаков; демонтований у лютому 2014 року); полеглим під час німецько-радянської війни війни льотчикам «Крило літака» у Дніпропетровську (1967, у співавторстві з Юрієм Жирадковим, архітектор Дмитро Щербаков; нержавіюча сталь, алюміній, залізобетон); загиблим в роки німецько-радянської війни війни в селі Булахівці (1967); матросу Железнякову у П'ятихатках (1971, у співавторстві). Брав участь у всесоюзних мистецьких виставках з 1933 року, обласних — з 1939 року та республіканських — з 1947 року. Відзнаки Орден «Знак Пошани» (1960); Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1972 року. Примітки Константин Шруб. Люди Днепра: Династия скульпторов Жирадковых / gorod.dp.ua. 8 лютого 2019. [ 6 квітня 2022 у Wayback Machine.](рос.) Література Жирадков Олексій Іванович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 157.; Жирадков Олексій Іванович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 84.; Жирадков Олексій Іванович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.; Жирадков Олексій Іванович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 245. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]; Жирадков, Алексей Иванович // Художники народов СССР. Библиографический словарь. Том 4. Книга 1 (Елева—Кадышев). Москва. . 1983, сторінка 120 (рос.); Л. В. Богданова. Жирадков Олексій Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. — Т. 9 : Е — Ж. — 711 с. — .