Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ератосфен лат Eratosthenes кратер на Місяці в Затоці Спеки на сході Океану Бур Діаметр 59 км глибина близько 3 4 км Це в

Ератосфен (кратер)

Ератосфен (лат. Eratosthenes) — кратер на Місяці, в Затоці Спеки на сході Океану Бур. Діаметр — 59 км, глибина — близько 3,4 км. Це відносно молодий кратер; він добре зберігся, хоча й уже втратив яскраві промені. Період геологічної історії Місяця, коли з'явилися подібні кратери, названо за його ім'ям: ератосфенівський період (хоча ні час появи кратера, ні межі періоду точно не встановлені).

Ератосфен
лат. Eratosthenes
image
Мозаїка знімків зонда Lunar Reconnaissance Orbiter
(ширина зображення — 80 км)

Мозаїка знімків зонда Lunar Reconnaissance Orbiter
(ширина зображення — 80 км)

14°28′ пн. ш. 11°19′ зх. д. / 14.47° пн. ш. 11.32° зх. д. / 14.47; -11.32Координати: 14°28′ пн. ш. 11°19′ зх. д. / 14.47° пн. ш. 11.32° зх. д. / 14.47; -11.32
Небесне тілоМісяць
Типметеоритний
Діаметр59 км
Середня глибина3400 м
ЕпонімЕратосфен
Назву затверджено1935
У базах даних
GPN
image
image
Ератосфен
image
image
image Ератосфен у Вікісховищі
image
Карта околиць
image
Ератосфен на світанку
image
image
Знімок «Аполлона-17» (1972). Вгорі видно численні ланцюжки дрібних вторинних кратерів Ератосфена.
image
Ланцюжок вторинних кратерів Ератосфена, вздовж якого тягнеться слабкий промінь. Розташований на півдні Моря Дощів, довжина — біля 100 км.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ератосфен (значення).

Назва

Кратер Ератосфен названо на честь видатного вченого Давньої Греції Ератосфена. Це ім'я йому дав 1651 року Джованні Річчолі, а 1935 року воно разом із багатьма іншими традиційними місячними назвами було затверджене Міжнародним астрономічним союзом.

Інші місячні картографи давнини називали цей кратер інакше. 1645 року Міхаель ван Лангрен дав йому ім'я Haro. Ян Гевелій, що переносив на Місяць земні топоніми, 1647 року назвав кратер латинським ім'ям італійського острова Вулькано — Vulcania Insula.

Розташування

Координати центру Ератосфена — 14°28′ пн. ш. 11°19′ зх. д. / 14.47° пн. ш. 11.32° зх. д. / 14.47; -11.32 Він знаходиться на сході Океану Бур, на північному краю Затоки Спеки. Його вал на півночі зливається з західним кінцем місячних Апеннін, за якими лежить Море Дощів. За 80 км на південний захід від Ератосфена лежить «кратер-привид» , а за 220 км — яскравий молодий кратер Коперник. Між Ератосфеном та Стадієм тягнеться нерівне узвишшя висотою до 1,5 км.

Опис

Ератосфен — молодий кратер, і тому він добре зберігся та має чіткі обриси. Його контур дещо хвилястий (на заході сильніше, ніж на сході), а на схилах багато добре виражених терас, подекуди так само хвилястих. Дно пласке з численними дрібними нерівностями та центральною гіркою. Вона має кілька вершин і в плані нагадує букву Λ з вершиною на північному заході. Великих кратерів, тріщин та лавового покриву на дні Ератосфена нема, натомість є застиглий ударний розплав.

Діаметр Ератосфена — близько 60 км, а ширина внутрішнього схилу — близько 15 км. Вал височіє над навколишньою місцевістю на 0,8–2,0 км (найвищий — на північному заході), а дно лежить глибше за неї на 1,8 км. Відносно дна кратера висота його валу складає 2,6–3,8 км (в середньому 3,4 км), а центрального узвишшя — біля 1,1 км.

Ератосфен оточений численними дрібними вторинними кратерами, багато з яких утворюють ланцюжки. Світлих променів у нього майже нема: за час його існування вони вже встигли потьмяніти. Лише на північному заході від кратера, в Морі Дощів, є один майже непомітний промінь, що тягнеться вздовж ланцюжка його вторинних кратерів. На Ератосфені видно сліди викидів недалекого кратера Коперник, вторинних кратерів якого в цій області дуже багато.

Спостереження

Ератосфен — примітний, добре збережений і цікавий для аматорських спостережень кратер. Деталі його рельєфу найкраще видно на 8–9 день після нового або повного Місяця, коли поряд із ним проходить термінатор. На повному Місяці його майже не видно (частково тому, що його маскує променева система сусіднього кратера Коперник). Ці два об'єкти яскраво демонструють відмінність молодих (світлих) та дещо старших (темних) кратерів; на їх прикладі добре видно, що промені зникають ще до помітного руйнування самих кратерів. В інших аспектах вони досить схожі. Обидва вони є типовими для періодів місячної історії, названих за їх іменами.

Зміни освітлення кратера протягом місячної доби призводять до гри світла й тіні, що справляє враження руху його дном темних плям. У десятих — двадцятих роках 20 століття його спостерігав видатний астроном Вільям Генрі Пікерінг. Він докладно описав свої спостереження в серії публікацій, де інтерпретував ці рухомі плями як скупчення живих організмів.

Супутникові кратери

Ці кратери, розташовані в околицях Ератосфена, названо його ім'ям з доданням великої латинської літери.

Ератосфен Координати Діаметр, км
A 18°20′ пн. ш. 8°20′ зх. д. / 18.34° пн. ш. 8.33° зх. д. / 18.34; -8.33 (Ератосфен A) 5,7
B 18°42′ пн. ш. 8°42′ зх. д. / 18.70° пн. ш. 8.70° зх. д. / 18.70; -8.70 (Ератосфен B) 5,3
C 16°53′ пн. ш. 12°23′ зх. д. / 16.89° пн. ш. 12.39° зх. д. / 16.89; -12.39 (Ератосфен C) 5,2
D 17°26′ пн. ш. 10°54′ зх. д. / 17.44° пн. ш. 10.90° зх. д. / 17.44; -10.90 (Ератосфен D) 3,8
E 17°56′ пн. ш. 10°53′ зх. д. / 17.93° пн. ш. 10.89° зх. д. / 17.93; -10.89 (Ератосфен E) 3,8
F 17°41′ пн. ш. 9°55′ зх. д. / 17.69° пн. ш. 9.91° зх. д. / 17.69; -9.91 (Ератосфен F) 4,0
H 13°19′ пн. ш. 12°15′ зх. д. / 13.31° пн. ш. 12.25° зх. д. / 13.31; -12.25 (Ератосфен H) 3,5
K 12°51′ пн. ш. 9°16′ зх. д. / 12.85° пн. ш. 9.26° зх. д. / 12.85; -9.26 (Ератосфен K) 4,3
M 14°01′ пн. ш. 13°35′ зх. д. / 14.02° пн. ш. 13.59° зх. д. / 14.02; -13.59 (Ератосфен M) 3,5
Z 13°45′ пн. ш. 14°06′ зх. д. / 13.75° пн. ш. 14.10° зх. д. / 13.75; -14.10 (Ератосфен Z) 0,6

Примітки

  1. Westfall J.E. Digitized Lunar Crater Depths - Westfall (2000) Appendix // Atlas of the Lunar Terminator. — Cambridge University Press, 2000. — P. 274. — . з джерела 12 січня 2015
  2. Wilhelms D. Chapter 12. Eratosthenian System // [1] — 1987. — P. 249–250. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 14 травня 2013
  3. За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS [ 22 січня 2019 у Wayback Machine.]
  4. Tanaka K.L., Hartmann W.K. Chapter 15 – The Planetary Time Scale // The Geologic Time Scale / F. M. Gradstein, J. G. Ogg, M. D. Schmitz, G. M. Ogg. — Elsevier Science Limited, 2012. — P. 275–298. — . — DOI:10.1016/B978-0-444-59425-9.00015-9.
  5. Карта Місяця, складена Франческо Грімальді та Джованні Річчолі (1651)
  6. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 212. — . — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  7. Eratosthenes. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 14 березня 2015. Процитовано 14 березня 2015.
  8. Карта Місяця, складена Міхаелем ван Лангреном (1645)
  9. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 191, 199. — . — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  10. Hevelius J. [2] — Gedani : Hünefeld, 1647. — P. 226–227, 235. — DOI:10.3931/e-rara-238. з джерела 30 червня 2018 (Vulcania Insula — у списку назв на с. 235 [ 17 листопада 2019 у Wayback Machine.])
  11. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 208. — . — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  12. Wlasuk P. T. Observing the Moon. — Springer Science & Business Media, 2000. — Vol. 1. — P. 72. — .
  13. Wood C. (9 квітня 2007). . Архів оригіналу за 15 червня 2011. Процитовано 15 березня 2015.
  14. Moore, P. (October 2009). Moonwatch - crater Eratosthenes. Sky at Night Magazine. Архів оригіналу за 15 березня 2015. Процитовано 15 березня 2015.
  15. Pickering, W. H. (1919). Eratosthenes I, a study for the amateur. Popular Astronomy. 27: 579—583. Bibcode:1919PA.....27..579P.
  16. Pickering, W. H. (1924). . Popular Astronomy. 32: 392—404. Bibcode:1924PA.....32..393P. Архів оригіналу за 25 вересня 2019. Процитовано 15 березня 2015.
  17. Moore, P. (1955). . Irish Astronomical Journal. 3 (5): 133—137. Bibcode:1955IrAJ....3..133M. Архів оригіналу за 25 вересня 2019. Процитовано 15 березня 2015.

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Дата публікації:
Eratosfen lat Eratosthenes krater na Misyaci v Zatoci Speki na shodi Okeanu Bur Diametr 59 km glibina blizko 3 4 km Ce vidnosno molodij krater vin dobre zberigsya hocha j uzhe vtrativ yaskravi promeni Period geologichnoyi istoriyi Misyacya koli z yavilisya podibni krateri nazvano za jogo im yam eratosfenivskij period hocha ni chas poyavi kratera ni mezhi periodu tochno ne vstanovleni Eratosfen lat Eratosthenes Mozayika znimkiv zonda Lunar Reconnaissance Orbiter shirina zobrazhennya 80 km Mozayika znimkiv zonda Lunar Reconnaissance Orbiter shirina zobrazhennya 80 km 14 28 pn sh 11 19 zh d 14 47 pn sh 11 32 zh d 14 47 11 32 Koordinati 14 28 pn sh 11 19 zh d 14 47 pn sh 11 32 zh d 14 47 11 32 Nebesne tiloMisyac Tipmeteoritnij Diametr59 km Serednya glibina3400 m EponimEratosfen Nazvu zatverdzheno1935 U bazah danihGPN Eratosfen Eratosfen u Vikishovishi Karta okolic Eratosfen na svitanku Znimok Apollona 17 1972 Vgori vidno chislenni lancyuzhki dribnih vtorinnih krateriv Eratosfena Lancyuzhok vtorinnih krateriv Eratosfena vzdovzh yakogo tyagnetsya slabkij promin Roztashovanij na pivdni Morya Doshiv dovzhina bilya 100 km U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Eratosfen znachennya NazvaKrater Eratosfen nazvano na chest vidatnogo vchenogo Davnoyi Greciyi Eratosfena Ce im ya jomu dav 1651 roku Dzhovanni Richcholi a 1935 roku vono razom iz bagatma inshimi tradicijnimi misyachnimi nazvami bulo zatverdzhene Mizhnarodnim astronomichnim soyuzom Inshi misyachni kartografi davnini nazivali cej krater inakshe 1645 roku Mihael van Langren dav jomu im ya Haro Yan Gevelij sho perenosiv na Misyac zemni toponimi 1647 roku nazvav krater latinskim im yam italijskogo ostrova Vulkano Vulcania Insula RoztashuvannyaKoordinati centru Eratosfena 14 28 pn sh 11 19 zh d 14 47 pn sh 11 32 zh d 14 47 11 32 Vin znahoditsya na shodi Okeanu Bur na pivnichnomu krayu Zatoki Speki Jogo val na pivnochi zlivayetsya z zahidnim kincem misyachnih Apennin za yakimi lezhit More Doshiv Za 80 km na pivdennij zahid vid Eratosfena lezhit krater privid Stadij a za 220 km yaskravij molodij krater Kopernik Mizh Eratosfenom ta Stadiyem tyagnetsya nerivne uzvishshya visotoyu do 1 5 km OpisEratosfen molodij krater i tomu vin dobre zberigsya ta maye chitki obrisi Jogo kontur desho hvilyastij na zahodi silnishe nizh na shodi a na shilah bagato dobre virazhenih teras podekudi tak samo hvilyastih Dno plaske z chislennimi dribnimi nerivnostyami ta centralnoyu girkoyu Vona maye kilka vershin i v plani nagaduye bukvu L z vershinoyu na pivnichnomu zahodi Velikih krateriv trishin ta lavovogo pokrivu na dni Eratosfena nema natomist ye zastiglij udarnij rozplav Diametr Eratosfena blizko 60 km a shirina vnutrishnogo shilu blizko 15 km Val visochiye nad navkolishnoyu miscevistyu na 0 8 2 0 km najvishij na pivnichnomu zahodi a dno lezhit glibshe za neyi na 1 8 km Vidnosno dna kratera visota jogo valu skladaye 2 6 3 8 km v serednomu 3 4 km a centralnogo uzvishshya bilya 1 1 km Eratosfen otochenij chislennimi dribnimi vtorinnimi kraterami bagato z yakih utvoryuyut lancyuzhki Svitlih promeniv u nogo majzhe nema za chas jogo isnuvannya voni vzhe vstigli potmyaniti Lishe na pivnichnomu zahodi vid kratera v Mori Doshiv ye odin majzhe nepomitnij promin sho tyagnetsya vzdovzh lancyuzhka jogo vtorinnih krateriv Na Eratosfeni vidno slidi vikidiv nedalekogo kratera Kopernik vtorinnih krateriv yakogo v cij oblasti duzhe bagato SposterezhennyaEratosfen primitnij dobre zberezhenij i cikavij dlya amatorskih sposterezhen krater Detali jogo relyefu najkrashe vidno na 8 9 den pislya novogo abo povnogo Misyacya koli poryad iz nim prohodit terminator Na povnomu Misyaci jogo majzhe ne vidno chastkovo tomu sho jogo maskuye promeneva sistema susidnogo kratera Kopernik Ci dva ob yekti yaskravo demonstruyut vidminnist molodih svitlih ta desho starshih temnih krateriv na yih prikladi dobre vidno sho promeni znikayut she do pomitnogo rujnuvannya samih krateriv V inshih aspektah voni dosit shozhi Obidva voni ye tipovimi dlya periodiv misyachnoyi istoriyi nazvanih za yih imenami Zmini osvitlennya kratera protyagom misyachnoyi dobi prizvodyat do gri svitla j tini sho spravlyaye vrazhennya ruhu jogo dnom temnih plyam U desyatih dvadcyatih rokah 20 stolittya jogo sposterigav vidatnij astronom Vilyam Genri Pikering Vin dokladno opisav svoyi sposterezhennya v seriyi publikacij de interpretuvav ci ruhomi plyami yak skupchennya zhivih organizmiv Suputnikovi krateriCi krateri roztashovani v okolicyah Eratosfena nazvano jogo im yam z dodannyam velikoyi latinskoyi literi Eratosfen Koordinati Diametr km A 18 20 pn sh 8 20 zh d 18 34 pn sh 8 33 zh d 18 34 8 33 Eratosfen A 5 7 B 18 42 pn sh 8 42 zh d 18 70 pn sh 8 70 zh d 18 70 8 70 Eratosfen B 5 3 C 16 53 pn sh 12 23 zh d 16 89 pn sh 12 39 zh d 16 89 12 39 Eratosfen C 5 2 D 17 26 pn sh 10 54 zh d 17 44 pn sh 10 90 zh d 17 44 10 90 Eratosfen D 3 8 E 17 56 pn sh 10 53 zh d 17 93 pn sh 10 89 zh d 17 93 10 89 Eratosfen E 3 8 F 17 41 pn sh 9 55 zh d 17 69 pn sh 9 91 zh d 17 69 9 91 Eratosfen F 4 0 H 13 19 pn sh 12 15 zh d 13 31 pn sh 12 25 zh d 13 31 12 25 Eratosfen H 3 5 K 12 51 pn sh 9 16 zh d 12 85 pn sh 9 26 zh d 12 85 9 26 Eratosfen K 4 3 M 14 01 pn sh 13 35 zh d 14 02 pn sh 13 59 zh d 14 02 13 59 Eratosfen M 3 5 Z 13 45 pn sh 14 06 zh d 13 75 pn sh 14 10 zh d 13 75 14 10 Eratosfen Z 0 6PrimitkiWestfall J E Digitized Lunar Crater Depths Westfall 2000 Appendix Atlas of the Lunar Terminator Cambridge University Press 2000 P 274 ISBN 0521590027 z dzherela 12 sichnya 2015 Wilhelms D Chapter 12 Eratosthenian System 1 1987 P 249 250 United States Geological Survey Professional Paper 1348 z dzherela 14 travnya 2013 Za danimi lazernogo altimetra na suputniku Lunar Reconnaissance Orbiter otrimanimi cherez programu JMARS 22 sichnya 2019 u Wayback Machine Tanaka K L Hartmann W K Chapter 15 The Planetary Time Scale The Geologic Time Scale F M Gradstein J G Ogg M D Schmitz G M Ogg Elsevier Science Limited 2012 P 275 298 ISBN 978 0 444 59425 9 DOI 10 1016 B978 0 444 59425 9 00015 9 Karta Misyacya skladena Franchesko Grimaldi ta Dzhovanni Richcholi 1651 Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 212 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Eratosthenes Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN 18 zhovtnya 2010 Arhiv originalu za 14 bereznya 2015 Procitovano 14 bereznya 2015 Karta Misyacya skladena Mihaelem van Langrenom 1645 Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 191 199 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Hevelius J 2 Gedani Hunefeld 1647 P 226 227 235 DOI 10 3931 e rara 238 z dzherela 30 chervnya 2018 Vulcania Insula u spisku nazv na s 235 17 listopada 2019 u Wayback Machine Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 208 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Wlasuk P T Observing the Moon Springer Science amp Business Media 2000 Vol 1 P 72 ISBN 978 1 852 33193 1 Wood C 9 kvitnya 2007 Arhiv originalu za 15 chervnya 2011 Procitovano 15 bereznya 2015 Moore P October 2009 Moonwatch crater Eratosthenes Sky at Night Magazine Arhiv originalu za 15 bereznya 2015 Procitovano 15 bereznya 2015 Pickering W H 1919 Eratosthenes I a study for the amateur Popular Astronomy 27 579 583 Bibcode 1919PA 27 579P Pickering W H 1924 Popular Astronomy 32 392 404 Bibcode 1924PA 32 393P Arhiv originalu za 25 veresnya 2019 Procitovano 15 bereznya 2015 Moore P 1955 Irish Astronomical Journal 3 5 133 137 Bibcode 1955IrAJ 3 133M Arhiv originalu za 25 veresnya 2019 Procitovano 15 bereznya 2015 PosilannyaKarta regionu z aktualnimi nazvami detalej poverhni 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Eratosfen 2 bereznya 2018 u Wayback Machine u The Moon Wiki Znimok kratera z rozdilnoyu zdatnistyu 1 3 m piksel zroblenij zondom LRO Vidno centralni girki Znimok shidnoyi chastini kratera 25 zhovtnya 2010 u Wayback Machine z rozdilnoyu zdatnistyu 0 8 m piksel Drew Enns 6 zhovtnya 2010 Eratosthenes Crater and the Lunar Timescale originalu za 14 bereznya 2015 Procitovano 15 bereznya 2015 Drew Enns 7 zhovtnya 2010 Terraces in Eratosthenes Crater originalu za 14 bereznya 2015 Procitovano 15 bereznya 2015 Drew Enns 8 zhovtnya 2010 Eratosthenes Central Peak originalu za 14 bereznya 2015 Procitovano 15 bereznya 2015 Wood C 9 kvitnya 2007 Arhiv originalu za 15 chervnya 2011 Procitovano 15 bereznya 2015 Jerry Lodriguss 2011 Arhiv originalu za 30 bereznya 2014 Procitovano 15 bereznya 2015 Chuck Wood 10 kvitnya 2009 A bucket of darkness Arhiv originalu za 15 bereznya 2015 Procitovano 15 bereznya 2015 Chuck Wood 6 kvitnya 2010 Flat out of luck Arhiv originalu za 15 bereznya 2015 Procitovano 15 bereznya 2015
Топ