Ейнгорн Олександр Львович

Олександр Львович Ейнго́рн (нар. 24 грудня 1888, Маріуполь — пом. грудень 1939, Харків) — український радянський архітектор і педагог, професор з 1934 року; член-кореспондент Академії архітектури СРСР з 1939 року, почесний член Королівського товариства британських архітекторів з 1937 року.

Ейнгорн Олександр Львович
Народження	12 (24) грудня 1888 Маріуполь, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть	12 грудня 1939(1939-12-12) (50 років) Харків, Українська РСР, СРСР
Країна (підданство)	Російська імперія  СРСР
Діяльність	архітектор
Заклад	Харківський національний університет міського господарства ім. О. М. Бекетова

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

Біографія

Народився 12 [24] грудня 1888(18881224) року в місті Маріуполі (тепер Донецька область, Україна) в єврейській сім'ї. Вищу освіту розпочав здобувати на фізико-математичному факультетіті Харківського університету, був виключений за вільнодумство і подальшу освіту отримав в університетах Парижа (Сорбонна) та міста Льєжа (Бельгія).

Трудову діяльність розпочав у 1914 році під керівництвом свого батька, досвідченого інженера-будіпельника. З 1924 року працював у Харкові. З 1931 року — технічний директор і очільник архітектурно-проектної майстерні інституту «Діпромісто», де спільно з Олександром Касьяновим розробив генеральний план Харкова 1934—1938 років. З 1932 року викладач, а з 1934 року професор Харківського інституту інженерів комунального будівництва.

Помер у Харкові у грудні 1939 року.

Роботи

Серед реалізованих проектів:

• низка промислових споруд у Дзержинську, Харкові, Горькому і ряді міст Донбасу (1914–1920);
• робітничі селища Донбасу (1924–1925);
• Харківський авіаційний завод (1924–1925);
• ангари в Харкові та Києві (1924–1925);
• Харківський тракторний завод і робітничі поселення при ньому (1927–1931);
• житлові й адміністративні будівлі в Харкові (1927–1931);
• забудова Запоріжжя, Одеси, Кривого Рога, Краматорська.

Один з авторів конкурсного проекту реконструкції центру Стокгольма (1931, у співавторстві з Віктором Андреєвим та Олександром Касьяновим).

Вперше опрацював методологію проектування генеральних планів. Автор 18-ти наукових праць з містобудування.

Література

• Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 80.;
• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 234. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
• Ейнгорн Олександр Львович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — .
• Berkovich, Gary. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Volume 3. Socialist Realism: 1933–1955. Weimar und Rostock: Grunberg Verlag. 2022. С. 78. .