Мангу́п (Мангу́п-Кале́, (крим. Mangup), Дорос — стародавнє місто-фортеця, столиця князівства Феодоро, згодом турецька фортеця. Знаходиться на Мангупському плато (гора Баба-кая) у Криму неподалік села Ходжа Сала Бахчисарайського району. Вже кілька століть, як його покинули останні мешканці.
Мангуп-Кале | |
---|---|
44°35′35″ пн. ш. 33°48′05″ сх. д. / 44.59305555558333367° пн. ш. 33.801388888916662268° сх. д.Координати: 44°35′35″ пн. ш. 33°48′05″ сх. д. / 44.59305555558333367° пн. ш. 33.801388888916662268° сх. д. | |
Країна | Україна |
Місто | Бахчисарай |
Тип | населений пункт археологічна пам'ятка і Печерні міста |
Дата заснування | IV—V ст. |
Статус | пам'ятка архітектури |
Мангуп-Кале Мангуп-Кале (Автономна Республіка Крим) | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Назва
Сучасна назва (про її походження є кілька версій) стала поширеною лише після 1475 року. В 14–15 ст. місто було відоме як Феодоро. Ототожнення пам'ятки з м. Дорос, яке згадується у візантійських джерелах VII—IX ст., має гіпотетичний характер.
Найпоширеніша етимологія виводить назву Мангуп з османського menkûp — «постраждалий», «відлучений», «опальний» — слова, імовірно запозиченого з арабської (можливо через перську), від якого, в свою чергу походить також серб. мангуп — «розбишака» і грец. μαγκούφης — «безхатько», «волоцюга». Османська легенда про походження назви дійшла до нас завдяки Евлії Челебі: «Навіть після того, як Кримська країна була завойована, ця фортеця перебувала в руках невірних сім років. Ґедік Ахмед-паша поклав тут стільки воїнів, що через це сам загинув від гніву султана. Тому цю фортецю й назвали Манкуп — тобто „Злощасна“.»
На думку Трубачова О. М. назва Мангуп походить від індоєвропейського «man kap» — «мати гір», «материнська гора». Пізніше татари переклали назву як «Баба-даг» — «Батьківська гора». Але вперше назва Мангуп з'являється в хозарських джерелах Х ст. (т.з. Листі царя Іосіфа), тож більш імовірне її тюркське, ніж індоєвропейське походження. Натомість О. В. Вус вважає, що ойконім має давньогерманське походження (Manngupf), адже відомо, що в околицях Мангупа впродовж довгого часу жили готи.
Опис міста
Висота гори над рівнем моря 584 м. Мангупське плато закінчується скелястими обривами (до 70 м), північний схил прорізаний трьома ярами: Капу-дере («капу» — вхід, брама; «дере» — яр), Гама-дере (Банний яр), Табана-дере (Шкіряний яр). Між ярами — чотири миси: Тешклі-бурун (Дірявий мис), він порізаний печерами; Єллі або Еллі-бурун (Вітряний або — Еллінський мис); Чуфут-Чоарган-бурун (мис заклику юдеїв або караїмів) і мис Чамни-бурун — (Сосновий мис). Мангуп відносять до так званих печерних міст.
Сама природа створила мис Теклі-Бурун у вигляді бастіону. Людям залишилось тільки відокремити цей вузький, обмежений прірвами стрімчак оборонною стіною, довжина якої сягає 102 м, а товщина — 2,8 м. По периметру мису тягнуться численні підземні споруди, більшість яких використовували як військові каземати, вигідно розташовані для знищення неприятеля зверху.
На території мису помітні сліди вирубок вапняку для мурування стін. Тут знаходилась дозорна вежа й печерні каземати, що охороняли підступи до головних воріт Мангупа. У підвалини вежі ведуть сходи, які виводять у простору підземну камеру, передня стіна якої зруйнована й утворює великий отвір, що послужив назві мису: «теклі» означає «дірявий». З печери ще одні сходи ведуть до в'язниці — великої підземної камери з опорним стовпом для підтримання покрівлі.
На кам'янистій поверхні мису видно велику кількість вироблених у скелях споруд для збирання води, для віджиму винограду, а також склепів і часовень. Цікавою гірничою виробкою є споруджена у вапнякових породах вертикальна шахта глибиною 23,6 м, яка поєднувала водоносну щілину й природний грот-накопичувач. Привертає увагу печерна церква Мангупа. Природний грот перед храмом використовували як двір, навпроти розміщувалися споруджені в скелі келії монахів і настоятеля. З церкви починався потайний хід, що виводив з міста в долину. Навіть дорога в місто вирубана в породах гірського плато. Окрім печерних споруд, на території мису знаходились наземні будівлі, які розпізнаються в рельєфі ґрунту й окремих залишках стін.
До найбільших наземних споруд Мангупа належать цитадель, храм на честь св. Костянтина та Олени, який був споруджений у VI ст. та перебудований у XIV ст. (розміри 31,5 на 26 м), а також палац останніх володарів князівства Феодоро (XIV—XV ст.). На жаль, збереглися тільки невеликі рештки колись величних будівель.
Слід відзначити тісний взаємний зв'язок між поверхневими й підземними об'єктами міста, який простежується через функціональне доповнення одне одного, спільні архітектурні елементи, будівельні матеріали, технологічні засоби.
Історія
Розкопки показали, що людина вперше з'явилася на плато у мідно-кам'яну та бронзову добу (5 тисяч років тому). Знайдена кераміка таврів І тисячоліття до Р. Х.
Сучасна періодизація Мангупа містить шість основних етапів його історії: пізньоримський (кінець ІІІ — середина VI століть), ранньовізантійський (середина VI — кінець VIII століть), хозарський (кінець VIII — середина IX століть), фемний (середина IX — середина XI століть), феодоритський (XIV століття — 1475 рік.) і турецький (османський, 1475—1792 рр.).
У IV—V ст. виникло поселення алано-готів, яке перебуває у тісних зв'язках з грецьким Херсонесом.
У другій половині V ст. за ініціативою візантійської адміністрації на Мангупському плато зводяться перші укріплення. У центрі міста будується базиліка.
У VII-ІХ ст. Мангупське місто у візантійських джерелах згадується під іменем Дорос як столиця князівства Дорі (Трубачов припускав, що топоніми «Дорос» та Дорі походять від слова праіндійского походження «Дорант», яке означає «печерна країна» або «країна, що багата печерами») — Кримської Готії. Тут знаходиться Готська єпархія.
80-ті рр. VIII ст. Хозарський каганат захоплює Дорос. Це спровокували антихозарське повстання на чолі з єпископом Іоанном Готським, яке було придушене.
Не пізніше серед. 9 ст. фортеця знов стала візантійською. Імовірно, саме тоді М. став значним центром виноробства. Розвиток міста був раптово перерваний наприкінці 10 — на поч. 11 ст. Причиною цього міг стати напад печенігів або землетрус.
У середині XIV ст. місто отримало назву Феодоро, яке стало столицею однойменного пізньовізантійського князівства.
Наприкінці XIV ст. місто було розорене військами Тамерлана (Тимура).
XV ст. — розквіт Феодоро. У місті зміцнюються оборонні споруди, реконструюються базиліка, цитадель та палац правителя, збільшуються «печерні» церкви та монастир. Зростає значення князівства Феодоро, не тільки в південно-західному Криму, але і в християнському світі, разом з цим, зростає і місто.
1426 року Мангупська княжна Марія вийшла заміж за майбутнього трапезундського (і останнього) імператора Давида Комнина.
1472 року Мангупська княжна Марія була видана за господаря Молдови Стефана.
Московський князь Іван III у 1474-75 роках вів перемовини з князем Феодоро Ісааком — про шлюб свого сина з Мангупською княжною. Були контакти князівства також і з київським князем Семеном Олельковичем.
1475 р. Феодоро було захоплено османськими військами. Це була остання столиця залишків Візантійської імперії, що підкорилася османам. Турки перебудували фортецю, яку перейменували на Мангуп (або Мангуп-Кале — фортеця Мангуп). До 1774 роки Мангуп був центром кадилика.
З кінця XV ст. у Мангупі залишається турецький гарнізон та невелике поселення караїмів.
1629 р. фортеця, що вважалась неприступною, була захоплена і розграбована загоном запорозьких козаків.
1774 р. турки залишили фортецю за умовами Кучук-Кайнарджійського миру в результаті програної російсько-турецької війни (1768-1774).
1792 р. поселення покинули останні мешканці — громада караїмів.
Дослідження
Перші дослідники
Мангуп-кале доволі часто згадується в описах дипломатів і мандрівників Мартіна Бронєвського, Емілдіо Дортеллі д'Асколлі, Евлії Челебі, Дюбуа де Монпере та інших. Однак, на думку науковців, ці описи не можуть бути корисними для вивчення Мангуп-кале.
Перший науковий опис пам'яток Мангупа здійснено академіком Петером-Симоном Палласом, що відвідав Крим в 1793—1794 роках. Паллас детально описав географічне положення Мангупу, а також архітектурно-археологічні пам'ятки.
В 1821 році керівництво Російської імперії відкомандирувало академіка Келлера. Йому було доручено зробити опис архітектурних пам'яток городища з метою формулювання пропозицій для їхнього збереження.
Поява серйозних дослідницьких робіт пов'язана з початком розкопок на Мангупі. Перша археологічна експедиція на Мангуп була здійсненна в 1853 році під керівництвом О. Уварова. За його словами, від «шукав давні гробниці минулих володарів цього міста».
В 1890 році дослідник-германіст Ф. А. Браун організував експедицію на Мангуп, що, на його думку, був резиденцією готських конунгів.
Сліди перебування готів намагався відшукати і Р. Х. Лепер в 1912 році.
Перед Другою світовою війною
В 1938 році була здійснена спроба розпочати системне вивчення Мангуп-кале. Для цього була організована експедиція під очільництвом Є. Веймарна, М. Тиханової і А. Якобсона.
Проєкт «Готенланд»
Під час Другої світової війни пам'яткою були зацікавлені нацистські дослідники. В липні 1942 року Фрауенфельд спорядив археологічну експедицію, якою керував начальник СС і поліції в Тавриді бригадефюрер СС Людольф фон Альвенслебен, а полковник Вернер Баумельбург виконував обов'язки археолога. Експедиція мала досліджувати Бахчисарайський район та фортецю Мангуп-кале. Мета, яку переслідували нацисти, — пошук доказів перебування на Мангупі кримських готів. Третій Рейх шукав зв'язок між Кримом та Німеччиною, адже це мало стати основою для проєкту «Готенланд»: перетворення півострова на німецьку колонію.
Дослідження в повоєнний час
Щорічні археологічні дослідження Мангуп-кале розпочалися в УРСР. Експедиція була створена на базі Кримського державного педагогічного університету імені М. В. Фрунзе (тепер — Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського) в 1967 році під очільництвом Є.Вермайна. В 1976 році новим керівником експедиції стає О. Герцен, що на сьогодні є одним з найвідоміших дослідників археологічного комплексу Мангуп-кале.
За часів Незалежності України археологічні дослідження на Мангуп-кале тривали. Так само, як і в УРСР, експедиції відбувалися на базі ТНУ імені В. І. Вернадського.
Дослідження Мангупа після 2014 року
Після анексії Криму Росією в березні 2014 року, всі археологічні дослідження, що проводяться на Мангуп-кале, є незаконними. Однак окупаційна влада продовжує проводити експедиції на базі так званого КФУ імені В. І. Вернадського.
Пам'ятка архітектури
Печерне місто Мангуп фігурує як пам'ятка архітектури в таких документах:
- Постанова Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 р. № 970, обл. № 292;
- Постанова Ради Міністрів УРСР від 21.07.1965 р. № 711, обл. № 63;
- рішення Кримського облвиконкому від 05.09.1969 р. № 595; обл. № 696;
- рішення Кримського облвиконкому від 20.02.1990 р. № 48;
- Державний реєстр національної культурної спадщини (пам'ятники історії, монументального мистецтва та археології), затверджений наказом Міністерства культури та мистецтв України від 15.06.1999 р. № 393, додаток 3, номер за реєстром 373.
До складу архітектурної пам'ятки входить 41 елемент:
- Комплекс головної лінії оборони (руїни);
- західний фронт оборони зміцнення А-1-А-5 по західному обриву мису Чамни-Бурун;
- північний фронт оборони А-6-А-9 за східним обриву мису Чамни-Бурун;
- північний фронт оборони, нижня оборонна стіна в балці Табана-Дере;
- північний фронт оборони, верхня оборонна стіна А-1-А-3 в балці Табана-Дере з вежами А-1-А-3;
- північний фронт оборони, зміцнення А-14 з баштою А-4 по північно-східному обриву мису Чуфут-Чеарган-Бурун;
- північний фронт оборони, зміцнення А-15 з баштою А-5-А-8 в балці Гамам-Дере
- північний фронт оборони, зміцнення А-16 з баштою А-9, головними міськими воротами та барбаканом в балці Капу-Дере
- південно-східний фронт оборони з укріпленнями А-17-А-20 (зміцнення А-17 з вежами А-20 і А-по південному обриву плато
- друга лінія оборони з вежами В1-В9 (руїни) між південним обривом плато та балкою Гамам-Дере
- комплекс міської забудови в межах другої лінії оборони
- вівтар вирубний зі сліду-ми фрески в малій карстової печери на південному обриві плато
- базиліка велика (Костянтина та Олени) (руїни)
- базиліка мала (вирубні підставу) на південному обриві плато
- винодавильні (тарапани) на плато
- палац (руїни)
- забудова житлова, господарська та культово-похоронна
- монастир печерний з церквою, розписаної фресками
- комплекс вирубних склепів та церква на скельній майданчику поблизу цитаделі біля південно-східного обриву плато
- комплекс наземної церкви (вирубні підставу) над казематом в південно-східному обриві плато
- кенаса (руїни)
- мечеть турецька (руїни)
- усипальниці вирубні над головними воротами кріпаками
- церква Богородиці (руїни)
- церква Св. Георгія (руїни)
- каплиця-усипальниця-вирубні підставу над склепом та перед цитаделлю
- комплекс цитаделі на мисі Тешклі-Бурун
- донжон (руїни)
- забудова житлова та господарська
- каземати оборонні
- комплекс печерних споруд «Барабан-Коба»
- колодязь облоговий на території цитаделі
- церква «гарнізонна» вирубна
- храм октагональная (руїни)
- комплекс споруд в балці Табана-Дере, каземати вирубні та печерна церква в західному обриві мису Чуфут-Чеарган-Бурун
- приміщення вирубні в східному обриві мису Чамни-Бурун
- споруди вирубні господарські у верхів'ях балки Табана-Дере
- споруди печерні в краю мису Тешклі-Бурун
- споруди на схилі Мангупського плато, кошари під східним урвищем мису Тешклі-Бурун
- споруди печерні в південно-східному обриві мису Тешклі-Бурун
- храм хрестоподібний
Рішенням Кримського облвиконкому від 22.05.1979 р. № 284, встановлена охоронна зона. Кордон проходить по шосе Залісне-Тернівка (по підніжжя Мангупського плато); Рішенням Кримського облвиконкому від 15.01.1980 р. № 16, встановлена межа охоронної зони площею 337,0 га, у межах підошви гори Красномакська с/р, с. Ходжа-Сала, гора Мангуп.
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
- Вортман Д. Я. МАНГУП (Мангуп-Кале), археологічна пам'ятка і давнє місто [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2009. — 790 с.: іл.
- Вус, О. В. (2010). Оборонна доктрина Візантії у Північному Причорномор’ї: інженерний захист Таврики та Боспора в кінці IV — на початку VII ст. Львів: Тріада-Плюс. с. 243—244. ISBN .
- Герцен А. Г. Крепостной ансамбль Мангупа [ 29 червня 2020 у Wayback Machine.] // Материалы по археологии, истории, этнографии Таврики. Вып. 1. 1990.
- . Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 5 серпня 2020.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - . Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 17 квітня 2022.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Література
- Вус О. В. Оборонна доктрина Візантії у Північному Причорномор'ї: інженерний захист Таврики та Боспора в кінці IV –– на початку VII ст. –– Львів: Тріада Плюс, 2010. –– 304 с.
- Герцен А. Г., О. А. Махнева-Чернец. Пещерные города Крыма. — Севастополь, 2006.
- Могаричев Ю. М. Пещерные города в Крыму. — Симферополь, 2005.
- Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
Джерела та посилання
- Д. Я. Вортман. Мангуп (Мангуп-Кале), археологічна пам'ятка і давнє місто [ 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 486. — .
- План Мангупського городища [ 18 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Неофіційний сайт Мангупської археологічної експедиції [ 10 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Статті Герцена з історії та археології Мангупа [ 4 липня 2008 у Wayback Machine.]
- Схема оборонних споруд фортеці [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Фотогалерея Мангупа [ 16 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
- Археологічні знахідки [ 22 травня 2007 у Wayback Machine.]
- Фрески південного монастиря на Мангупі [ 29 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Фотографії Мангупа [ 27 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
- Ізборник [ 20 квітня 2013 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mangu p Mangu p Kale krim Mangup Doros starodavnye misto fortecya stolicya knyazivstva Feodoro zgodom turecka fortecya Znahoditsya na Mangupskomu plato gora Baba kaya u Krimu nepodalik sela Hodzha Sala Bahchisarajskogo rajonu Vzhe kilka stolit yak jogo pokinuli ostanni meshkanci skasovanij Mangup Kale44 35 35 pn sh 33 48 05 sh d 44 59305555558333367 pn sh 33 801388888916662268 sh d 44 59305555558333367 33 801388888916662268 Koordinati 44 35 35 pn sh 33 48 05 sh d 44 59305555558333367 pn sh 33 801388888916662268 sh d 44 59305555558333367 33 801388888916662268Krayina UkrayinaMistoBahchisarajTipnaselenij punkt arheologichna pam yatka i Pecherni mistaData zasnuvannyaIV V st Status pam yatka arhitekturiMangup KaleMangup Kale Avtonomna Respublika Krim Mediafajli u VikishovishiNazvaSuchasna nazva pro yiyi pohodzhennya ye kilka versij stala poshirenoyu lishe pislya 1475 roku V 14 15 st misto bulo vidome yak Feodoro Ototozhnennya pam yatki z m Doros yake zgaduyetsya u vizantijskih dzherelah VII IX st maye gipotetichnij harakter Najposhirenisha etimologiya vivodit nazvu Mangup z osmanskogo menkup postrazhdalij vidluchenij opalnij slova imovirno zapozichenogo z arabskoyi mozhlivo cherez persku vid yakogo v svoyu chergu pohodit takozh serb mangup rozbishaka i grec magkoyfhs bezhatko volocyuga Osmanska legenda pro pohodzhennya nazvi dijshla do nas zavdyaki Evliyi Chelebi Navit pislya togo yak Krimska krayina bula zavojovana cya fortecya perebuvala v rukah nevirnih sim rokiv Gedik Ahmed pasha poklav tut stilki voyiniv sho cherez ce sam zaginuv vid gnivu sultana Tomu cyu fortecyu j nazvali Mankup tobto Zloshasna Na dumku Trubachova O M nazva Mangup pohodit vid indoyevropejskogo man kap mati gir materinska gora Piznishe tatari pereklali nazvu yak Baba dag Batkivska gora Ale vpershe nazva Mangup z yavlyayetsya v hozarskih dzherelah H st t z Listi carya Iosifa tozh bilsh imovirne yiyi tyurkske nizh indoyevropejske pohodzhennya Natomist O V Vus vvazhaye sho ojkonim maye davnogermanske pohodzhennya Manngupf adzhe vidomo sho v okolicyah Mangupa vprodovzh dovgogo chasu zhili goti Opis mistaShili ta vershina Chamni burun Visota gori nad rivnem morya 584 m Mangupske plato zakinchuyetsya skelyastimi obrivami do 70 m pivnichnij shil prorizanij troma yarami Kapu dere kapu vhid brama dere yar Gama dere Bannij yar Tabana dere Shkiryanij yar Mizh yarami chotiri misi Teshkli burun Diryavij mis vin porizanij pecherami Yelli abo Elli burun Vitryanij abo Ellinskij mis Chufut Choargan burun mis zakliku yudeyiv abo karayimiv i mis Chamni burun Sosnovij mis Mangup vidnosyat do tak zvanih pechernih mist Sama priroda stvorila mis Tekli Burun u viglyadi bastionu Lyudyam zalishilos tilki vidokremiti cej vuzkij obmezhenij prirvami strimchak oboronnoyu stinoyu dovzhina yakoyi syagaye 102 m a tovshina 2 8 m Po perimetru misu tyagnutsya chislenni pidzemni sporudi bilshist yakih vikoristovuvali yak vijskovi kazemati vigidno roztashovani dlya znishennya nepriyatelya zverhu Na teritoriyi misu pomitni slidi virubok vapnyaku dlya muruvannya stin Tut znahodilas dozorna vezha j pecherni kazemati sho ohoronyali pidstupi do golovnih vorit Mangupa U pidvalini vezhi vedut shodi yaki vivodyat u prostoru pidzemnu kameru perednya stina yakoyi zrujnovana j utvoryuye velikij otvir sho posluzhiv nazvi misu tekli oznachaye diryavij Z pecheri she odni shodi vedut do v yaznici velikoyi pidzemnoyi kameri z opornim stovpom dlya pidtrimannya pokrivli Na kam yanistij poverhni misu vidno veliku kilkist viroblenih u skelyah sporud dlya zbirannya vodi dlya vidzhimu vinogradu a takozh sklepiv i chasoven Cikavoyu girnichoyu virobkoyu ye sporudzhena u vapnyakovih porodah vertikalna shahta glibinoyu 23 6 m yaka poyednuvala vodonosnu shilinu j prirodnij grot nakopichuvach Privertaye uvagu pecherna cerkva Mangupa Prirodnij grot pered hramom vikoristovuvali yak dvir navproti rozmishuvalisya sporudzheni v skeli keliyi monahiv i nastoyatelya Z cerkvi pochinavsya potajnij hid sho vivodiv z mista v dolinu Navit doroga v misto virubana v porodah girskogo plato Okrim pechernih sporud na teritoriyi misu znahodilis nazemni budivli yaki rozpiznayutsya v relyefi gruntu j okremih zalishkah stin Do najbilshih nazemnih sporud Mangupa nalezhat citadel hram na chest sv Kostyantina ta Oleni yakij buv sporudzhenij u VI st ta perebudovanij u XIV st rozmiri 31 5 na 26 m a takozh palac ostannih volodariv knyazivstva Feodoro XIV XV st Na zhal zbereglisya tilki neveliki reshtki kolis velichnih budivel Slid vidznachiti tisnij vzayemnij zv yazok mizh poverhnevimi j pidzemnimi ob yektami mista yakij prostezhuyetsya cherez funkcionalne dopovnennya odne odnogo spilni arhitekturni elementi budivelni materiali tehnologichni zasobi IstoriyaStina citadeliCherep zi slidami shtuchnoyi deformaciyi iz pohovannya alaniv na shilah pechernogo mista Mangup Kale Rozkopki pokazali sho lyudina vpershe z yavilasya na plato u midno kam yanu ta bronzovu dobu 5 tisyach rokiv tomu Znajdena keramika tavriv I tisyacholittya do R H Suchasna periodizaciya Mangupa mistit shist osnovnih etapiv jogo istoriyi piznorimskij kinec III seredina VI stolit rannovizantijskij seredina VI kinec VIII stolit hozarskij kinec VIII seredina IX stolit femnij seredina IX seredina XI stolit feodoritskij XIV stolittya 1475 rik i tureckij osmanskij 1475 1792 rr U IV V st viniklo poselennya alano gotiv yake perebuvaye u tisnih zv yazkah z greckim Hersonesom U drugij polovini V st za iniciativoyu vizantijskoyi administraciyi na Mangupskomu plato zvodyatsya pershi ukriplennya U centri mista buduyetsya bazilika U VII IH st Mangupske misto u vizantijskih dzherelah zgaduyetsya pid imenem Doros yak stolicya knyazivstva Dori Trubachov pripuskav sho toponimi Doros ta Dori pohodyat vid slova praindijskogo pohodzhennya Dorant yake oznachaye pecherna krayina abo krayina sho bagata pecherami Krimskoyi Gotiyi Tut znahoditsya Gotska yeparhiya 80 ti rr VIII st Hozarskij kaganat zahoplyuye Doros Ce sprovokuvali antihozarske povstannya na choli z yepiskopom Ioannom Gotskim yake bulo pridushene Ne piznishe sered 9 st fortecya znov stala vizantijskoyu Imovirno same todi M stav znachnim centrom vinorobstva Rozvitok mista buv raptovo perervanij naprikinci 10 na poch 11 st Prichinoyu cogo mig stati napad pechenigiv abo zemletrus U seredini XIV st misto otrimalo nazvu Feodoro yake stalo stoliceyu odnojmennogo piznovizantijskogo knyazivstva Naprikinci XIV st misto bulo rozorene vijskami Tamerlana Timura XV st rozkvit Feodoro U misti zmicnyuyutsya oboronni sporudi rekonstruyuyutsya bazilika citadel ta palac pravitelya zbilshuyutsya pecherni cerkvi ta monastir Zrostaye znachennya knyazivstva Feodoro ne tilki v pivdenno zahidnomu Krimu ale i v hristiyanskomu sviti razom z cim zrostaye i misto 1426 roku Mangupska knyazhna Mariya vijshla zamizh za majbutnogo trapezundskogo i ostannogo imperatora Davida Komnina 1472 roku Mangupska knyazhna Mariya bula vidana za gospodarya Moldovi Stefana Moskovskij knyaz Ivan III u 1474 75 rokah viv peremovini z knyazem Feodoro Isaakom pro shlyub svogo sina z Mangupskoyu knyazhnoyu Buli kontakti knyazivstva takozh i z kiyivskim knyazem Semenom Olelkovichem 1475 r Feodoro bulo zahopleno osmanskimi vijskami Ce bula ostannya stolicya zalishkiv Vizantijskoyi imperiyi sho pidkorilasya osmanam Turki perebuduvali fortecyu yaku perejmenuvali na Mangup abo Mangup Kale fortecya Mangup Do 1774 roki Mangup buv centrom kadilika Z kincya XV st u Mangupi zalishayetsya tureckij garnizon ta nevelike poselennya karayimiv 1629 r fortecya sho vvazhalas nepristupnoyu bula zahoplena i rozgrabovana zagonom zaporozkih kozakiv 1774 r turki zalishili fortecyu za umovami Kuchuk Kajnardzhijskogo miru v rezultati progranoyi rosijsko tureckoyi vijni 1768 1774 1792 r poselennya pokinuli ostanni meshkanci gromada karayimiv DoslidzhennyaVid na Elli Burun na foto livoruch z Diryavogo misuPershi doslidniki Mangup kale dovoli chasto zgaduyetsya v opisah diplomativ i mandrivnikiv Martina Bronyevskogo Emildio Dortelli d Askolli Evliyi Chelebi Dyubua de Monpere ta inshih Odnak na dumku naukovciv ci opisi ne mozhut buti korisnimi dlya vivchennya Mangup kale Pershij naukovij opis pam yatok Mangupa zdijsneno akademikom Peterom Simonom Pallasom sho vidvidav Krim v 1793 1794 rokah Pallas detalno opisav geografichne polozhennya Mangupu a takozh arhitekturno arheologichni pam yatki V 1821 roci kerivnictvo Rosijskoyi imperiyi vidkomandiruvalo akademika Kellera Jomu bulo dorucheno zrobiti opis arhitekturnih pam yatok gorodisha z metoyu formulyuvannya propozicij dlya yihnogo zberezhennya Poyava serjoznih doslidnickih robit pov yazana z pochatkom rozkopok na Mangupi Persha arheologichna ekspediciya na Mangup bula zdijsnenna v 1853 roci pid kerivnictvom O Uvarova Za jogo slovami vid shukav davni grobnici minulih volodariv cogo mista V 1890 roci doslidnik germanist F A Braun organizuvav ekspediciyu na Mangup sho na jogo dumku buv rezidenciyeyu gotskih konungiv Slidi perebuvannya gotiv namagavsya vidshukati i R H Leper v 1912 roci Pered Drugoyu svitovoyu vijnoyu V 1938 roci bula zdijsnena sproba rozpochati sistemne vivchennya Mangup kale Dlya cogo bula organizovana ekspediciya pid ochilnictvom Ye Vejmarna M Tihanovoyi i A Yakobsona Proyekt Gotenland Dokladnishe Gotenland Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni pam yatkoyu buli zacikavleni nacistski doslidniki V lipni 1942 roku Frauenfeld sporyadiv arheologichnu ekspediciyu yakoyu keruvav nachalnik SS i policiyi v Tavridi brigadefyurer SS Lyudolf fon Alvensleben a polkovnik Verner Baumelburg vikonuvav obov yazki arheologa Ekspediciya mala doslidzhuvati Bahchisarajskij rajon ta fortecyu Mangup kale Meta yaku peresliduvali nacisti poshuk dokaziv perebuvannya na Mangupi krimskih gotiv Tretij Rejh shukav zv yazok mizh Krimom ta Nimechchinoyu adzhe ce malo stati osnovoyu dlya proyektu Gotenland peretvorennya pivostrova na nimecku koloniyu Doslidzhennya v povoyennij chas Shorichni arheologichni doslidzhennya Mangup kale rozpochalisya v URSR Ekspediciya bula stvorena na bazi Krimskogo derzhavnogo pedagogichnogo universitetu imeni M V Frunze teper Tavrijskij nacionalnij universitet imeni V I Vernadskogo v 1967 roci pid ochilnictvom Ye Vermajna V 1976 roci novim kerivnikom ekspediciyi staye O Gercen sho na sogodni ye odnim z najvidomishih doslidnikiv arheologichnogo kompleksu Mangup kale Za chasiv Nezalezhnosti Ukrayini arheologichni doslidzhennya na Mangup kale trivali Tak samo yak i v URSR ekspediciyi vidbuvalisya na bazi TNU imeni V I Vernadskogo Doslidzhennya Mangupa pislya 2014 roku Pislya aneksiyi Krimu Rosiyeyu v berezni 2014 roku vsi arheologichni doslidzhennya sho provodyatsya na Mangup kale ye nezakonnimi Odnak okupacijna vlada prodovzhuye provoditi ekspediciyi na bazi tak zvanogo KFU imeni V I Vernadskogo Pam yatka arhitekturiPecherne misto Mangup figuruye yak pam yatka arhitekturi v takih dokumentah Postanova Radi Ministriv URSR vid 24 08 1963 r 970 obl 292 Postanova Radi Ministriv URSR vid 21 07 1965 r 711 obl 63 rishennya Krimskogo oblvikonkomu vid 05 09 1969 r 595 obl 696 rishennya Krimskogo oblvikonkomu vid 20 02 1990 r 48 Derzhavnij reyestr nacionalnoyi kulturnoyi spadshini pam yatniki istoriyi monumentalnogo mistectva ta arheologiyi zatverdzhenij nakazom Ministerstva kulturi ta mistectv Ukrayini vid 15 06 1999 r 393 dodatok 3 nomer za reyestrom 373 Do skladu arhitekturnoyi pam yatki vhodit 41 element Kompleks golovnoyi liniyi oboroni ruyini zahidnij front oboroni zmicnennya A 1 A 5 po zahidnomu obrivu misu Chamni Burun pivnichnij front oboroni A 6 A 9 za shidnim obrivu misu Chamni Burun pivnichnij front oboroni nizhnya oboronna stina v balci Tabana Dere pivnichnij front oboroni verhnya oboronna stina A 1 A 3 v balci Tabana Dere z vezhami A 1 A 3 pivnichnij front oboroni zmicnennya A 14 z bashtoyu A 4 po pivnichno shidnomu obrivu misu Chufut Cheargan Burun pivnichnij front oboroni zmicnennya A 15 z bashtoyu A 5 A 8 v balci Gamam Dere pivnichnij front oboroni zmicnennya A 16 z bashtoyu A 9 golovnimi miskimi vorotami ta barbakanom v balci Kapu Dere pivdenno shidnij front oboroni z ukriplennyami A 17 A 20 zmicnennya A 17 z vezhami A 20 i A po pivdennomu obrivu plato druga liniya oboroni z vezhami V1 V9 ruyini mizh pivdennim obrivom plato ta balkoyu Gamam Dere kompleks miskoyi zabudovi v mezhah drugoyi liniyi oboroni vivtar virubnij zi slidu mi freski v malij karstovoyi pecheri na pivdennomu obrivi plato bazilika velika Kostyantina ta Oleni ruyini bazilika mala virubni pidstavu na pivdennomu obrivi plato vinodavilni tarapani na plato palac ruyini zabudova zhitlova gospodarska ta kultovo pohoronna monastir pechernij z cerkvoyu rozpisanoyi freskami kompleks virubnih sklepiv ta cerkva na skelnij majdanchiku poblizu citadeli bilya pivdenno shidnogo obrivu plato kompleks nazemnoyi cerkvi virubni pidstavu nad kazematom v pivdenno shidnomu obrivi plato kenasa ruyini mechet turecka ruyini usipalnici virubni nad golovnimi vorotami kripakami cerkva Bogorodici ruyini cerkva Sv Georgiya ruyini kaplicya usipalnicya virubni pidstavu nad sklepom ta pered citadellyu kompleks citadeli na misi Teshkli Burun donzhon ruyini zabudova zhitlova ta gospodarska kazemati oboronni kompleks pechernih sporud Baraban Koba kolodyaz oblogovij na teritoriyi citadeli cerkva garnizonna virubna hram oktagonalnaya ruyini kompleks sporud v balci Tabana Dere kazemati virubni ta pecherna cerkva v zahidnomu obrivi misu Chufut Cheargan Burun primishennya virubni v shidnomu obrivi misu Chamni Burun sporudi virubni gospodarski u verhiv yah balki Tabana Dere sporudi pecherni v krayu misu Teshkli Burun sporudi na shili Mangupskogo plato koshari pid shidnim urvishem misu Teshkli Burun sporudi pecherni v pivdenno shidnomu obrivi misu Teshkli Burun hram hrestopodibnij Rishennyam Krimskogo oblvikonkomu vid 22 05 1979 r 284 vstanovlena ohoronna zona Kordon prohodit po shose Zalisne Ternivka po pidnizhzhya Mangupskogo plato Rishennyam Krimskogo oblvikonkomu vid 15 01 1980 r 16 vstanovlena mezha ohoronnoyi zoni plosheyu 337 0 ga u mezhah pidoshvi gori Krasnomakska s r s Hodzha Sala gora Mangup Div takozhPecherni mista KrimuPrimitki Arhiv originalu za 6 lyutogo 2022 Procitovano 6 lyutogo 2022 Vortman D Ya MANGUP Mangup Kale arheologichna pam yatka i davnye misto 9 bereznya 2016 u Wayback Machine Elektronnij resurs Enciklopediya istoriyi Ukrayini T 6 La Mi Redkol V A Smolij golova ta in NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini K V vo Naukova dumka 2009 790 s il Vus O V 2010 Oboronna doktrina Vizantiyi u Pivnichnomu Prichornomor yi inzhenernij zahist Tavriki ta Bospora v kinci IV na pochatku VII st Lviv Triada Plyus s 243 244 ISBN 978 966 486 068 7 Gercen A G Krepostnoj ansambl Mangupa 29 chervnya 2020 u Wayback Machine Materialy po arheologii istorii etnografii Tavriki Vyp 1 1990 Arhiv originalu za 1 zhovtnya 2020 Procitovano 5 serpnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 19 lyutogo 2020 Procitovano 17 kvitnya 2022 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya LiteraturaVus O V Oboronna doktrina Vizantiyi u Pivnichnomu Prichornomor yi inzhenernij zahist Tavriki ta Bospora v kinci IV na pochatku VII st Lviv Triada Plyus 2010 304 s Gercen A G O A Mahneva Chernec Peshernye goroda Kryma Sevastopol 2006 Mogarichev Yu M Peshernye goroda v Krymu Simferopol 2005 Gornyj Krym Atlas turista GNPP Kartografiya Ukrgeodezkartografiya red D I Tihomirov D V Isaev geoinform podgot E A Stahova K DNVP Kartografiya 2010 112 s Dzherela ta posilannyaD Ya Vortman Mangup Mangup Kale arheologichna pam yatka i davnye misto 17 veresnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 486 ISBN 978 966 00 1028 1 Plan Mangupskogo gorodisha 18 travnya 2015 u Wayback Machine Neoficijnij sajt Mangupskoyi arheologichnoyi ekspediciyi 10 veresnya 2007 u Wayback Machine Statti Gercena z istoriyi ta arheologiyi Mangupa 4 lipnya 2008 u Wayback Machine Shema oboronnih sporud forteci 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Fotogalereya Mangupa 16 zhovtnya 2007 u Wayback Machine Arheologichni znahidki 22 travnya 2007 u Wayback Machine Freski pivdennogo monastirya na Mangupi 29 veresnya 2007 u Wayback Machine Fotografiyi Mangupa 27 zhovtnya 2007 u Wayback Machine Izbornik 20 kvitnya 2013 u Wayback Machine