Дина стія Пізня Цінь спрощ 后秦 кит трад 後秦 піньїнь Hòuqín династія що правила частиною північного Китаю після занепаду ди

Дина́стія Пізня Цінь (спрощ.: 后秦; кит. трад.: 後秦; піньїнь: Hòuqín) — династія, що правила частиною північного Китаю після занепаду династії Рання Цінь. Ця династія керувалася імператорами з роду Яо, першим з яких був Яо Чан. Була повалена у 417 році внаслідок війни з державою Східна Цзінь.

Пізня Цінь

384 – 417

Імперія Пізня Цінь (позначена зеленим кольором)

Столиця

Чан'ань

Форма правління

Монархія

Історія

- Заснування

384

- Падіння

417

Історія

Засновником династії став Яо Чан (з тибетського племені цян), який був військовиком за імператора з династії Рання Цінь Фу Цзяні. Після поразки останнього у 383 році від імперії Східна Цзінь Яо Чан деякий час зберігав вірність імператорові, проте вже у 383 році вступив з ним у конфлікт після поразки від мужунів, які заснували династію Пізня Янь. У 384 році було оголошено про утворення держави Пізня Цінь. У 385 році Яо Чан скинув Фу Цзяня, а потім стратив його, а у 386 році оголосив себе імператором. Столицею було зроблено Чан'ань.

У подальшому імператори Пізньої Цінь вели постійні війні. У 394 році було знищено державу Рання Цінь, у 403 році — Пізня Лян, у 409 році — . Проте війни проте держав Північна Вей, Південна Лян та Ся завершилися поразкою.

410-ті роки відзначені внутрішніми негараздами, частими повстаннями, а також запеклою війною із Східною Цзінь. Зрештою Пізня Цзінь у 417 році була підкорена останньою.

Культура

За правління імператоар Яо Сіна (під впливом ченця Кумарадживи) у державі затвердився буддизм. Зводиться багато храмів, здійснюються численні переклади китайською буддистських текстів.

Імператори

Посмертне ім'я	Особисте ім'я	Роки правління	Девіз і роки правління
У Чжао-ді 武昭帝 Wǔzhāodì	Яо Чан 姚萇 Yáo Cháng	384–393	Байцюе (白雀 Báiquè) 384–386 Цзяньчу (建初 Jiànchū) 386–393
Вень Хуань-ді 文桓帝 Wénhuándì	Яо Сін 姚興 Yáo Xīng	393–416	Хуанчу (皇初 Huángchū) 394–399 Хунши (弘始 Hóngshǐ) 399–416
Хоу Чжу 後主 Hòu Zhǔ	Лю Цзюнь 姚泓 Yáo Hóng	416–417	Юнхе (永和 Yǒnghé) 416–417

Джерела

Zürcher E. The Buddhist Conquest of China: The Spread and Adaptation of Buddhism in Early Medieval China. Leiden, 1959.