Деландр (місячний кратер)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: .

Кра́тер Дела́ндр (лат. Deslandres) — залишки гігантського стародавнього ударного кратера в екваторіальній материковій зоні видимого боку Місяця. Назву присвоєно в честь французького астронома Анрі-Александра Деландра (1853—1948) й затверджено Міжнародним астрономічним союзом у 1948 році. Утворення кратера відбулося у донектарському періоді.

Характеристики кратера

Деландр
Світлина Девіда Кемпбелла, обсерваторія Університету Гатфордшира
Координати	32°33′00″ пд. ш. 5°34′12″ зх. д. / 32.55000000002777227336991928° пд. ш. 5.57000000002777806° зх. д. / -32.55000000002777227336991928; -5.57000000002777806
Діаметр	227 км
Глибина	1,580 км
Довгота ранкового термінатора	5°
Епонім	Анрі Деландр
Деландр

Опис кратера

Околиці кратера Деландр. Світлина Lunar Reconnaissance Orbiter

Найближчими сусідами кратера є: кратер ^[en] на заході; кратер (Пітат) на північному заході; кратер ^[en] на північному сході; кратер ^[en] на сході; кратер ^[en] на південному сході; кратер ^[en] на півдні і кратер ^[en] на півдні південному заході. В західній частині чаші кратера знаходиться кратер ^[en], в південно-східній — кратер ^[en], південно-західну частину валу перекриває кратер ^[en]. На північний захід від кратера Деландр лежить Море Хмар. Селенографічні координати центру кратера 32°33′ пд. ш. 5°34′ зх. д. / 32.55° пд. ш. 5.57° зх. д. / -32.55; -5.57, діаметр 227,02 км, глибина 1,58 км. За своїми розмірами кратер є другим на видимому боці Місяця, поступаючись лише кратеру (Байї).

За тривалий час свого існування кратер Деландр зазнав настільки сильних руйнувань, що до XX століття не вважався кратером, власну назву кратеру було запропоновано лише у 1942 році французьким астрономом грецького походження Еженом Мішелем Антоніаді. Вал кратера зберігся тільки в окремих місцях, висота залишків валу над навколишньою місцевістю сягає 2060 м. Північна і східна частини чаші кратера є відносно рівними, поцятковані безліччю дрібних кратерів. У північно-східній частині чаші знаходиться зона заповнена темним базальтом місячних морів. У східній частині чаші знаходиться зона з альбедо значно вищим ніж у навколишньої місцевості. Під час повні дана частина поверхні є однією із найяскравіших на видимому боці Місяця, що є ознакою того, що вона сформована відносно недавно. Іноді цю зону називають «яскравою плямою Кассіні», так як вперше вона була нанесена на мапи Місяця у 1672 році італійсько-французьким астрономом Джованні Кассіні. На дні чаші кратера Деландр знаходяться декілька цікавих ланцюжків кратерів. У центрі чаші розташовані слабко видимі залишки кратера діаметром приблизно 70 км. Від центру чаші у південно-східному напрямі відходить схожа на бороду формація довжиною близько 110 км і шириною 10 км. Сателітні кратери відсутні.

Див. також

• Список кратерів на Місяці
• Місячний кратер
• Морфологічний каталог кратерів Місяця
• Планетна номенклатура
• Селенографія
• Селенологія
• Пізнє важке бомбардування

Примітки

1. John E. Westfall Atlas of the Lunar Terminator. Cambridge University Press, Cambridge u. a. 2000, .
2. Опис кратера на сайті The Moon-Wiki (англ.).
3. Кратер Деландр на мапі LAC-112 (PDF). (PDF) оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 22 червня 2020.
4. Довідник Міжнародного астрономічного союзу. оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 22 червня 2020.
5. John E. Westfall's Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000). Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 8 вересня 2014.
6. Lunar Impact Crater Database [ 6 січня 2021 у Wayback Machine.] // Lunar and Planetary Institute (англ.)

Посилання

• • Цифровий фотографічний атлас Місяця
  • Світлина кратера Деландр зроблена Весом Гіґґінсом
  • Якісна світлина кратера зроблена Весом Гіґґінсом
  • // Lunar Picture of the day
  • // Lunar Picture of the day
  • // Lunar Picture of the day
  • The left side of the hell // Lunar Picture of the day
  • Кратер Деландр на мапі LAC-112
  • Селенологічна мапа околиць кратера
  • Andersson, L.E., and E.A. Whitaker NASA Catalogue of Lunar Nomenclature [ 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. — NASA Reference Publication 1097, October 1982.