Вільна держава Ф юме італ Stato libero di Fiume італійська вимова ˈfjuːme угор Fiumei Szabad Állam нім Freistaat Fiume т

Вільна держава Ф'юме (італ. Stato libero di Fiume італійська вимова: [ˈfjuːme], угор. Fiumei Szabad Állam, нім. Freistaat Fiume), також Ві́льна держа́ва Ріє́ка (хорв. Slobodna Država Rijeka) — незалежне вільне місто-держава, яке існувало у Ф'юме (сьогодні Рієка, Хорватія), між 1920 і 1924 роками.

італ. Stato libero di Fiume
хорв. Slobodna Država Rijeka
угор. Fiumei Szabad Állam
нім. Freistaat Fiume
Вільна держава Ф'юме

1920 – 1924

↓


Прапор	Герб

Столиця

Ф'юме

Мови

офіційні
Італійська · угорська · німецька

регіональні
венеційська · чакавська хорватська

Форма правління

Республіка

Президент

- 1921-1922

^[en]

- 1922

Джованні Гівріаті

Військовий губернатор

- 1923-1924

Ґаетано Джардино

Історичний період

Інтербелум

- Рапальський договір

- Засновано

- Переворот

- Анексія Італією

Попередник

Наступник

Республіка Фіуме

Королівство Італія (1861–1946)
Королівство Сербів, Хорватів і Словенців

Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Вільна держава Фіуме

Історія

Ф'юме отримало самоврядування вперше в 1719 році, коли вона була оголошена вільним портом в указі, виданим Карлом VI. В 1779 році під час царювання імператриці Марії Терезії, місто здобуло статус . З тих пір і до 1924 року Фіуме існувало більш-менш як автономна одиниця з елементами державності.

Тимчасово місто втратило своє самоврядування в 1848 році, після заборони бана Йосипа Єлачича, яка була скасована в 1868 році, після приєднання Ф'юме до Королівства Угорщина знову ж таки як Corpus separatum.

В XIX столітті місто було населене хорватами, угорцями, італійцями і представниками інших національностей. Офіційні мови у використанні були угорська і німецька, ділове листування було італійською, тоді як більшість родин говорили , сумішшю венеційської і хорватської мови. У сільській місцевості розмовною був особливий вид хорватського чакавського наріччя з багатьма італійськими та венеційськими словами.

Політика

Після Першої Світової війни і падіння Австро-Угорщини питання про статус Ф'юме став великою міжнародною проблемою. В розпал суперечки між Королівством сербів, хорватів і словенців (згодом Королівство Югославія) і Королівством Італія, держави погодились на створення незалежної буферної держави. Президент США Вудро Вілсон став арбітром в югославсько-італійській суперечці довкола міста.

Суперечка привела до беззаконня і місто переходило з рук в руки між Югославським Національним комітетом і італійською Національною радою, що привело, нарешті, до висадки британських і французьких військ, які захопили місто. Цією заплутаною ситуацією скористався італійський поет Ґабріеле д'Аннунцйо, який ввів до міста свої анархо-фашистські війська 12 вересня 1919 року і розпочав 15-місячний період правління. Рік потому після провалу переговорів з італійським урядом д'Аннунцйо проголосив Республіку Ф'юме. Визначну роль в реалізації цього проєкту відіграв соратник Ґабріеле д'Аннунцйо, італійський льотчик Ґвідо Келлер, який обіймав посаду чинного секретаря (segretario d'azione) та голови (capo) Реґентства Карнаро.

12 листопада 1920 року, Королівство Італія і Королівство сербів, хорватів і словенців підписали Рапальський договір, згідно з яким обидві сторони погодилися визнати «повну свободу і незалежність держави Ф'юме і змусити поважати його для вічності». При цьому існувати як незалежна держава, «Вільна держава Ф'юме», буде, протягом одного року де-факто і чотирьох років, де-юре. Нову державу відразу визнали США і Британія. д'Аннунцйо відмовився визнати угоди, після чого його було вигнано з міста регулярними італійськими військами, в «криваве Різдво» з 24 по 30 грудня 1920 року.

У квітні 1921 року відбулися перші парламентські вибори, які стали предметом суперечки між автономістами і проіталійським Національним Блоком. Автономістська партія, яка була підтримана більшістю голосів хорватів, здобула 6558 голосів, тоді як Національний блок, що складався з фашистської, ліберальної і демократичної партій здобув 3443 голосів. Лідер автономістської партії, Ріккардо Занелла, став президентом.

3 березня 1922 року фашисти здійснюють державний переворот, і законний уряд емігрує до Кралєвиці.

У січні 1924 року Беніто Муссоліні (від Королівства Італія) і Нікола Пашич (від Королівства сербів, хорватів і словенців) підписали , погодившись на анексію Італією Ф'юме і поглинання Сушака з боку сербів; угода набрала чинності 16 березня. Уряд Вільної держави у вигнанні визнав цей акт недійсним і не легітимним до міжнародного права і продовжив свою діяльність.

Післямова

При капітуляції Італії в Другій світовій війні, питання "Ф'юме-Рієки" стало актуальним ще раз і 1944 року група громадян опублікувала «Лібурнійський меморандум», де було рекомендовано утворення конфедеративної держави з трьох кантонів Ф'юме, Сушак і Бистриця. А також островів Крк (Велья, італ. Veglia), Црес (Керсо, італ. Cherso) і Лошинь (Луссино, італ. Lussino). Президент уряду у вигнанні Занелла все ще прагнув до відновлення Вільної держави.

Комуністична югославська влада, яка звільнила від німецьких військ та заволоділа містом 3 травня 1945 року заперечувала проти цих планів та зробила конкретні кроки для врегулювання суперечки. Лідери автономістів - ^[en], ^[en] та Серджо Сінкіч - були вбиті. Президент Занелла сховався. Згідно з Паризьким мирним договором 1947 року, Ф'юме (вже під назвою Рієка) та Істрія офіційно стали частиною Хорватії у складі Федеративної Народної республіки Югославія.

Примітки

* I. Lukežić: Trsatsko-bakarska i crikvenička čakavština. Izdavački centar Rijeka, Rijeka 1996.
Massagrande, Danilo L., Italia e Fiume 1921–1924: dal 'Natale di sangue' all'annessione, Milano, Cisalpino – Goliardica Istituto Editoriale, 1982.
Plovanić, Mladen: Liburnisti i autonomaši 1943–1944, Dometi god. XIII. br. 3-4-5, pp. 51–54 and nr. 6, pp. 68–96, Rijeka 1980.
Ballarini, Amleto. L’antidannunzio a Fiume – Riccardo Zanella, Trieste: Edizioni Italo Svevo, 1995.
E.Primeri, La questione di Fiume dal 1943 al 1945, Rigocamerano 2001 [ 7 вересня 2008 у Wayback Machine.]
M.Dassovich, 1945–1947, anni difficili (...), Del Bianco 2005
G. Rumici, Infoibati (1943–1945): i nomi, i luoghi, i testimoni, i documenti, Mursia 2002
Treaty of Peace with Italy, Signed in Paris, on 10 February 1947, Part I, Section I, Article 3, La frontiere entre l'Italie et la Yougoslavie.

Див. також

Джерела

Virtual Free State of Rijeka
Societa di studi Fiumani

[1] * I. Lukežić: Trsatsko-bakarska i crikvenička čakavština. Izdavački centar Rijeka, Rijeka 1996.

[2] Massagrande, Danilo L., Italia e Fiume 1921–1924: dal 'Natale di sangue' all'annessione, Milano, Cisalpino – Goliardica Istituto Editoriale, 1982.

[3] Plovanić, Mladen: Liburnisti i autonomaši 1943–1944, Dometi god. XIII. br. 3-4-5, pp. 51–54 and nr. 6, pp. 68–96, Rijeka 1980.

[4] Ballarini, Amleto. L’antidannunzio a Fiume – Riccardo Zanella, Trieste: Edizioni Italo Svevo, 1995.

[5] E.Primeri, La questione di Fiume dal 1943 al 1945, Rigocamerano 2001 [ 7 вересня 2008 у Wayback Machine.]

[6] M.Dassovich, 1945–1947, anni difficili (...), Del Bianco 2005

[7] G. Rumici, Infoibati (1943–1945): i nomi, i luoghi, i testimoni, i documenti, Mursia 2002

[8] Treaty of Peace with Italy, Signed in Paris, on 10 February 1947, Part I, Section I, Article 3, La frontiere entre l'Italie et la Yougoslavie.