Вино з кульбабок (фільм, 1997)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кульбабове вино (значення).

«Вино з кульбаб» («Тяжіння сонця») — чотирьохсерійний телевізійний художній фільм 1997 року за мотивами однойменного роману Рея Бредбері.

Вино з кульбабок
Вино из одуванчиков
Вид	телефільм
Жанр	драма
Режисер	Ігор Апасян
Продюсер	Ігор Апасян
Сценарист	Ігор Апасян Олексій Леонтьєв
На основі	однойменного роману Рея Бредбері
У головних ролях	Сергій Кузнецов Володимир Зельдін Лія Ахеджакова
Оператор
Композитор	Каллош Шандор Ернестович
Кінокомпанія	«Гамаюн» Фірма-студія «Благовест»
Тривалість	208 хв.
Мова	російська
Країна	Україна  Росія
Рік	1997
IMDb	ID 0115412

Остання робота в кіно актора Інокентія Смоктуновського (помер до завершення роботи над фільмом, його роль — полковник Фрійлі — була озвучена Сергієм Безруковим).

Сюжет

Дія фільму розгортається в середині XX століття в невеликому американському містечку. У центрі сюжету — четверо хлопчиків: брати Том, Дуглас і їхні друзі Джо і Чарлі. Дідусь і бабуся братів готують з кульбаб особливе вино, випивши яке, людина починає по-іншому сприймати світ. В результаті Том постійно бачить уві сні як він літає над загадковою країною, покритою туманом.

Перша частина

Винахідник Лео в американській глибинці цілими днями проводить в розробці своєї «машини щастя», чим викликає гнів своєї дружини Ліни, внаслідок чого вона збирається піти з дому. Лео наполягає, щоб вона таки випробувала його машину, яку він побудував в курнику. Ліна вирішується. Вона каже: «Повинна ж я знати, про що прошу долю», — і це докорінно змінює ситуацію …

Друга частина

Компанія хлопчаків йде до будинку, в якому колись жила ворожка «мадам Таро», де зараз під наглядом містера Мороку знаходиться гадальний автомат, який зображає її. Один з хлопчиків опускає в нього пенні, але йому випадає порожній квиток без будь-якого передбачення. Машина зламалась. Хлопчик передбачає, що їй потрібна допомога і порятунок від містера Мороку.

Друзі мріють про машину часу, а в реальному житті їх заворожують розповіді старого полковника Фрілея, який живе минулим. Його розповіді і є та «машина часу», яка переносить людей в минуле. А полковник, тим часом, з останніх сил і незважаючи на заборону, дзвонить в Мехіко своєму старому другові, щоб почути в слухавці шум міста, в якому він провів молодість.

Третя частина

Четверта частина

У ролях

•  — Дуглас Сполдінг
• Сергій Кузнецов — Том Сполдінг
•  — бабуся Естер Сполдінг
• Володимир Зельдін — дідусь Сполдінг
• Лія Ахеджакова — Ліна Ауфмен
•  — Лео Ауфмен, винахідник
•  — місіс Парсонс, прабабуся
•  — наречений прабабусі
• Інокентій Смоктуновський — полковник Фрійлі (озвуч. Сергій Безруков)
•  — тітка Роза
•  — містер Морок,п'яний власник атракціонів
• Лев Перфілов — містер Джонас
•  — батько Дугласа
•  — доглядальниця
• Ніна Алісова — епізод

Знімальна група

• Автори сценарію: Ігор Апасян, Олексій Леонтьєв
• Режисер: Ігор Апасян
• Оператор-постановник: Олександр Носовський
• Художник-постановник: Сергій Карпенко
• Композитор: Шандор Каллош
• Майстер світла: Валерій Олександрович Логвінов

Технічні дані

• Виробництво: Кіностудія «Гамаюн» (Москва) за участю кіностудії «Одіссей» (Одеса); ТОВ «Фірма-студія Благовіст».
• Художній фільм, кольоровий.
• Обмеження за віком: для будь-якої глядацької аудиторії.
• Прокатне посвідчення № 21198903 від 24.11.2003 р
• Перший показ по центральному ТБ: Телеканал «Російський Ілюзіон» 16.01.2006 — 20.01.2006
• Видання на VHS: 1 VHS, звук 2.0, PAL, видавець: «Моствідеофільм»
• Видання на DVD: 1 DVD, звук 5.1, PAL, 5-я зона, без субтитрів, видавець: «МостВідеоФільм» 2004 р.

Нагороди

• Приз «За наймудріший фільм» (Фестиваль дитячого кіно в Артеку, 1998)
• Приз «Фільм, який би я взяв з собою в космос» (Фестиваль дитячого кіно в ВДЦ «Орлятко», 1999)
• Спеціальний приз «Золота тура» (Кінофестиваль «Вікно в Європу», Виборг, 2000)
• Приз «За кращий телевізійний фільм» (ТВ фестиваль «Євразійський телефорум», Москва, 2000)

Примітки

1. . Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
2. . ruskino.ru. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.