У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Канада значення Ве рхня Кана да англ Upper Canada назва британської

	Провінція Верхня Канада
	Британська провінція
	Прапор
	Верхня Канада: історичні кордони на картіМапа Верхньої Канади (позначено оранжевим)
Столиця	Ньюарк 1792 - 1797 ; Йорк (остаточно перейменовано у Торонто в 1834) 1797 - 1841
Мови
Релігії	Англіканство
Форма правління	Конституційна монархія
	Лейтенант-губернатор
- 1791-1820	Георг III
- 1837-1841	Вікторія
Лейтенант-губернатор	Лейтенант-губернатор
Законодавчий орган	Парламент верхньої Канади
- Upper house
- Lower house
Історичний період
-	26 грудня 1791
-	10 лютого 1841
	Населення
- 1806	70 718 осіб
- 1840	432 159 л.
Валюта
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Верхня Канада

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Канада (значення).

Ве́рхня Кана́да (англ. Upper Canada) — назва британської колонії у 1791—1841 роках, що розташувалася на півдні сучасної канадської провінції Онтаріо. Насправді сучасне Онтаріо вважається спадкоємцем Верхньої Канади — із політичної та культурної точки зору.

Історія

У XVII—XVIII століттях ця територія є частиною Нової Франції. За Паризьким договором 1763 року Канада переходить під владу Великої Британії. За Квебекським актом 1774 року береги Великих Озер приєднують до провінції Квебек. Після визнання незалежності Сполучених Штатів у Канаду переселяються тисячі американських лоялістів. Оскільки береги річки Сен-Лоран (сучасний Квебек) вже заселено франкоканадцями, більшість новоприбулих осідає там, де тепер знаходиться південь провінції Онтаріо. Їх не задовольняє французьке законодавство та землеустрій («сеньйоріальна система»), що все ще існують у провінції Квебек. Тому у 1791 році провінцію Квебек розділено на дві частини — Верхню Канаду та Нижню Канаду.

Верхня Канада майже повністю англомовна (на відміну від Нижньої, франкомовної). 1793 року (Парламент Верхньої Канади) прийняв (Акт проти рабства), яким обмежив ввезення у колонію рабів із Африки. У 1837—1838 роках у обидвох Канадах починається збройна боротьба за незалежність. У обидвох випадках повстанці зазнають поразки. Щоб зменшити незадоволення населення та прискорити асиміляцію франкоканадців, Верхню та Нижню Канади об'єднують у єдину колонію — Канаду — й надають їй реальне внутрішнє самоуправління. У 1867 році Канаду знов розділено на Верхню (Онтаріо) та Нижню (Квебек), після чого обидві провінції ввійшли в новоутворену Канадську конфедерацію, що існує дотепер.

Як і всі британські колоніальні провінції, Верхня Канада мала власний (парламент).

Див. також

Джерела

Armstrong, Frederick Henry (1985). Handbook of Upper Canadian Chronology (вид. revised). Dundurn. ISBN .
Bond, Courtney C.J. (1984). Where Rivers Meet: An Illustrated History of Ottawa. Windsor Publications.
Butler, Samuel (1843). The Emigrant's Handbook of Facts Concerning Canada, New Zealand, Australia, Cape of Good Hope, &c. Glasgow: W.R. M'Phun. ISBN .
Cameron, Wendy; Maude, Mary McDougall (2000). Assisting Emigration to Upper Canada: The Petworth Project, 1832–1837. Montreal-Kingston: McGill-Queen's University Press. ISBN .
Campey, Lucille H. (2005). The Scottish pioneers of Upper Canada, 1784–1855: Glengarry and beyond. Dundurn Press Ltd. ISBN .
(1967). The Union of the Canadas: The Growth of Canadian Institutions 1841–1857. Toronto: McClelland & Stewart. ISBN .
Craig, Gerald M. (1963). Upper Canada: The Formative Years, 1784-1841, republished 2013. McClelland and Stewart. ISBN .
Gates, Lillian (1968). Land Policies of Upper Canada. Toronto, Ontario: University of Toronto Press.
Greening, W.E. (1961). The Ottawa. Toronto: McClelland & Stewart.
Humber, Charles J. (1991). Allegiance: the Ontario Story. Mississauga, Ontario: Heirloom Publishing.

Це незавершена стаття з історії Канади.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.