Акт проти рабства

Акт проти рабства (англ. Act Against Slavery) — акт, прийнятий другою сесією Верхньої Канади 9 липня 1793 року. Згідно з документом, у Верхній Канаді, частині Британської Північної Америки, яка нині є штатом Онтаріо, було заборонено імпорт (завезення) рабів і проголошено, що діти, народжені рабинями після прийняття акту, будуть звільнені з-під рабства після досягнення 25-річного віку.

Акт проти рабства
Оригінальна назва:	англ. Act Against Slavery
Опублікований:	9 липня 1793
Скасований:	1833
Розташування	Верхня Канада
Автор(-и):

Передумови

Джон Ґрейвз Сімко, лейтенант-генерал колонії Верхня Канада, був прихильником скасування рабства ще до приходу до Канади; як член парламенту Великої Британії він вважав рабство злочином проти християнства. Станом на 1792 рік частка рабів у Верхній Канаді не була значною. Проте в порівнянні із кількістю вільних поселенців частка рабів була немалою. У місті Йорк (нині частина Торонто) проживало 15 афроканадців, а в Квебеку — близько 1000. До того ж, на момент ратифікації Акту проти рабства число рабів у Верхній Канаді значно збільшилося внаслідок прибуття із півдня (США) лоялістів, які привезли із собою своїх слуг та рабів.

Прийняття

На інавгураційному зібранні у березні 1793 року лейтенант-губернатор Сімко почув історію рабині , яку насильницьким шляхом перевезли із Верхньої Канади до США для продажу. Намір Сімко скасувати рабство у Верхній Канаді зазнало опору з боку членів , які володіли рабами, тому було прийнято компромісний варіант.

Закон під назвою «Акт про запобігання подальшому ввезенню рабів і про обмеження терміну дії договорів про сервітути у цій провінції» передбачав, що всі раби провінції залишатимуться рабами до своєї смерті; жодні нові раби не можуть бути ввезені до провінції; діти, народжені рабинями після прийняття акту, будуть звільнені з-під рабства після досягнення ними 25-річчя. Основна частина тексту написана генеральним прокурором . Із 16 членів асамблеї щонайменше шість володіли рабами.

Завдяки Акту Верхня Канада стала «першою юрисдикцією Британської імперії, що прийняла закон про звільнення рабів». Акт був чинним до 1833 року, коли британський парламент прийняв Акт про скасування рабства, який заборонив рабство в усіх колоніях Британської імперії.

Наслідки

1798 року вніс до Законодавчої асамблеї Верхньої Канади білль про дозвіл на ввезення додаткових рабів. Асамблея прийняла білль, проте розгляд у зайшов у глухий кут.

Тисячі служили добровольцями під час британсько-американської війни 1812—1814 років. 1819 року генеральний прокурор (син Крістофера Робінсона) заявив, що раби, залишаючись у Канаді, були звільнені і що канадські суди захищатимуть їхню свободу.

Примітки

1. . web.archive.org. 6 липня 2011. Архів оригіналу за 6 липня 2011. Процитовано 2 червня 2023.
2. Bode, Patrick (June 1993), «Simcoe and the slaves», The Beaver, 73 (3): 17
3. . web.archive.org. 4 січня 2013. Архів оригіналу за 4 січня 2013. Процитовано 2 червня 2023.
4. Early Canada Historical Narratives -- AN ACT TO PREVENT THE FURTHER INTRODUCTION OF SLAVES. www.uppercanadahistory.ca. Процитовано 2 червня 2023.
5. . web.archive.org. 20 січня 2011. Архів оригіналу за 20 січня 2011. Процитовано 2 червня 2023.
6. The civil war of 1812 : American citizens, British subjects, Irish rebels, & Indian allies | WorldCat.org. www.worldcat.org (англ.). Процитовано 2 червня 2023.
7. Canada, Employment and Social Development (21 березня 2007). Speech by Her Excellency the Right Honourable Michaëlle Jean, Governor General of Canada, on the Occasion of the Student Forum: "From the Abolition of the Slave Trade to the Elimination of Racial Discrimination". www.canada.ca. Процитовано 2 червня 2023.
8. . web.archive.org. 14 лютого 2013. Архів оригіналу за 14 лютого 2013. Процитовано 2 червня 2023.
9. . web.archive.org. 6 грудня 2007. Архів оригіналу за 6 грудня 2007. Процитовано 2 червня 2023.