Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Вендзило́вич Іва́н Луки́ч (1807, Крампна — 21 листопада 1885, Тарнава Верхня) — український (галицький) художник-самоук, різьбяр, священик.
| Вендзилович Іван Лукич | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 1807 Крампна | |||
| Смерть | 21 листопада 1885 | |||
| Тарнава Верхня | ||||
| Країна | Австро-Угорщина | |||
| Діяльність | художник, архітектор, скульптор | |||
| Твори | вівтар для костелу в Дрогобичі | |||
| | ||||
 Вендзилович Іван Лукич у Вікісховищі | ||||
Біографія
Був художником-самоуком. Створював релігійні композиції, наприклад вівтар св. Анни для костелу в Дрогобичі (у вівтарній частині храму збереглася ікона, написана італійським художником Томазо Долабелла. Над оздобленням інтер'єру свого часу працював також український художник і різьбяр Вендзилович Іван Лукич). Писав також твори світського характеру. Вендзиловичу належать кілька портретів польських королів і польських повстанців (автор портретів Онуфрія Криницького, 1837, Венедикта Левицького та ін.), картин на батальні теми, ілюстрацій до книжки «Патріотичні пісні часів польської революції» (вид. 1834), оформлення Служебника (вид. 1852) та ряд картин батального характеру, які він виконав на замовлення бібліотеки Осолінських у Львові. Навчався у Львівській духовній семінарії. 1834 року заарештований за участь у нелегальному польському товаристві. Звільнений через відсутність доказів. 1854 року висвячений на священника. Був парохом у Тарнаві Верхній (нині Польща).
Отець Іван Вендзилович був на парохії в Уличному в 1861—1863 рр.; був асистентом пароха у Грушеві коло Дрогобича (1854—1859), душпастирював у Модричах коло Дрогобича (1859—1860), асистентував у Вольчі Горішній коло Турки, був парохом у Баричі коло Перемишля (1863—1864), Вацевичах коло Дрогобича (1864—1866), Борині коло Турки (1866—1871), Тарнаві Верхній коло Ліська (1871—1872) і (1872—1885). Помер у Тарнаві 1885 року.
Творча спадщина
Львівський майстер Іван Вендзилович відомий як автор малюнків на історичні теми та ілюстрацій до нелегально виданої книжки «Патріотичні пісні часів польської революції» (1834). Внеском у мистецтво гравюри були альбоми літографій «Збірка найгарніших і найцікавіших околиць Галичини» (1823), «Збірка видів зразкових парків у Польщі» (1825—1827), «Галичина в картинах» (1837—1838), виданих у Львові за малюнками Антона Ланге та Кароля Ауера. Іван Вендзилович був також автором титульної сторінки до згаданого Літургікону та гравюр св. Йоана Златоустого, св. Василія Великого і Григорія Двоєслова, скопійованих ним із гравюр Івана Филиповича з львівського Літургікону 1759 р. Перемишльський Служебник насправді вийшов друком у 1840 році і був передруком із почаївського видання 1791 року.
Творча спадщина о. Вендзиловича досліджена лише частково, розпорошена і великою мірою втрачена. Залишилося кілька відбитків портрета Богдана Хмельницького, які, правдоподібно, для «Зорі» мав копіювати І. Вендзилович з видання Д. Бантиш-Каменського, два гарні портрети вчених-теологів, що мають авторські позначки. Одним з перших істориків мистецтва, хто належно оцінив о. Івана Вендзиловича, був доктор Микола Голубець. Він вирізняв його як непоганого рисувальника і талановитого портретиста і зарахував «шкільного товариша Маркіяна Шашкевича до піонерів західноукраїнської образотворчості».
1837 року вихованець семінарії Іван Вендзилович намалював портрет віце-ректора Венедикта Левицького, молодого і вродливого. Майже через двадцять років була випущена грамота з портретом В. Левицького, що вражає своєю відвертістю: стомлений вираз обличчя, похилені плечі, руки опущені на рамена крісла. Відповідальність за поведінку кількох сотень юнаків-семінаристів була не легкою. Вони мали студіювати біблію, моральну теологію та церковну історію, а читали французькі та німецькі романи, писали вірші, вступали до таємних організацій, отож легко могли схибити і «покрити неславою наш клір».
Вендзилович, як і Маркіян Шашкевич, був змушений покинути стіни духовної семінарії. Ним заопікувався єпископ Іван Снігурський, забравши юнака до Перемишля. Потай студіюючи теологію, Вендзилович не покидав заняття мистецтвом: відновляв розписи в Єпископській палаті, ілюстрував книжки займався декоративною різьбою. 1859 року його, нарешті, висвячено; дістав місце пароха у Вовчу. Та пристрасть до мистецтва «примусила його кинути духовний хліб і покуштувати хліб з кисті». Якийсь час працював маляром по галицьких церквах та костьолах. Відомо, що оформляв вівтар Св. Анни в дрогобицькій фарі. Заробітки були невдячні. Діставши скромну парохію у Турчанських горах, доживав свого віку в глушині. Так подає факти Микола Голубець і називає отця Івана Вендзиловича «сильно окресленою трагічною індивідуальністю».
Віршований твір о. А. Лужецького в память напечатаня первой книги церковной Леітургікон (Служебник званої) 1841 р. в типографії Єпископскій в Перемишлі, мав характер оказіональний і був спеціяльно ілюстрований перемиським художником Іваном Вендзиловичем. Рукопис зберігається у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. Фонд 167, оп. ІІ Лвц, п. 62, арк. 7.
Отець Іван Вендзилович згаданий романі «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) — українському поетові та громадянському діячеві, засновникові нової української літератури у Західній Україні. Автор розповідає, як Шашкевич захищав право на існування української мови, боровся проти введення польського алфавіту в Галичині, робив все, щоб, зберегти рідну мову та культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич — герой роману «Саксаул в пісках».
Примітки
- . Архів оригіналу за 12 лютого 2015. Процитовано 12 лютого 2015.
Джерела
- Вендзилович Іван Лукич // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 109. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
- «Мистецтво живопису і графіки на Україні в першій половині і середині XIX століття». — Київ-Одеса: «Вища школа», 1983. — С. 65.
- Харчук Х. Вендзилович Іван // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 344, 344. — .
Посилання
- Вендзилович [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // УРЕ
- Роман Іваничук. Вода з каменю. Саксаул у пісках. Романи [ 12 лютого 2015 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vendzilovich Vendzilo vich Iva n Luki ch 1807 Krampna 21 listopada 1885 Tarnava Verhnya ukrayinskij galickij hudozhnik samouk rizbyar svyashenik Vendzilovich Ivan LukichNarodzhennya1807 1807 KrampnaSmert21 listopada 1885 1885 11 21 Tarnava VerhnyaKrayinaAvstro UgorshinaDiyalnisthudozhnik arhitektor skulptorTvorivivtar dlya kostelu v Drogobichi Vendzilovich Ivan Lukich u VikishovishiBiografiyaBuv hudozhnikom samoukom Stvoryuvav religijni kompoziciyi napriklad vivtar sv Anni dlya kostelu v Drogobichi u vivtarnij chastini hramu zbereglasya ikona napisana italijskim hudozhnikom Tomazo Dolabella Nad ozdoblennyam inter yeru svogo chasu pracyuvav takozh ukrayinskij hudozhnik i rizbyar Vendzilovich Ivan Lukich Pisav takozh tvori svitskogo harakteru Vendzilovichu nalezhat kilka portretiv polskih koroliv i polskih povstanciv avtor portretiv Onufriya Krinickogo 1837 Venedikta Levickogo ta in kartin na batalni temi ilyustracij do knizhki Patriotichni pisni chasiv polskoyi revolyuciyi vid 1834 oformlennya Sluzhebnika vid 1852 ta ryad kartin batalnogo harakteru yaki vin vikonav na zamovlennya biblioteki Osolinskih u Lvovi Navchavsya u Lvivskij duhovnij seminariyi 1834 roku zaareshtovanij za uchast u nelegalnomu polskomu tovaristvi Zvilnenij cherez vidsutnist dokaziv 1854 roku visvyachenij na svyashennika Buv parohom u Tarnavi Verhnij nini Polsha Otec Ivan Vendzilovich buv na parohiyi v Ulichnomu v 1861 1863 rr buv asistentom paroha u Grushevi kolo Drogobicha 1854 1859 dushpastiryuvav u Modrichah kolo Drogobicha 1859 1860 asistentuvav u Volchi Gorishnij kolo Turki buv parohom u Barichi kolo Peremishlya 1863 1864 Vacevichah kolo Drogobicha 1864 1866 Borini kolo Turki 1866 1871 Tarnavi Verhnij kolo Liska 1871 1872 i 1872 1885 Pomer u Tarnavi 1885 roku Tvorcha spadshinaLvivskij majster Ivan Vendzilovich vidomij yak avtor malyunkiv na istorichni temi ta ilyustracij do nelegalno vidanoyi knizhki Patriotichni pisni chasiv polskoyi revolyuciyi 1834 Vneskom u mistectvo gravyuri buli albomi litografij Zbirka najgarnishih i najcikavishih okolic Galichini 1823 Zbirka vidiv zrazkovih parkiv u Polshi 1825 1827 Galichina v kartinah 1837 1838 vidanih u Lvovi za malyunkami Antona Lange ta Karolya Auera Ivan Vendzilovich buv takozh avtorom titulnoyi storinki do zgadanogo Liturgikonu ta gravyur sv Joana Zlatoustogo sv Vasiliya Velikogo i Grigoriya Dvoyeslova skopijovanih nim iz gravyur Ivana Filipovicha z lvivskogo Liturgikonu 1759 r Peremishlskij Sluzhebnik naspravdi vijshov drukom u 1840 roci i buv peredrukom iz pochayivskogo vidannya 1791 roku Tvorcha spadshina o Vendzilovicha doslidzhena lishe chastkovo rozporoshena i velikoyu miroyu vtrachena Zalishilosya kilka vidbitkiv portreta Bogdana Hmelnickogo yaki pravdopodibno dlya Zori mav kopiyuvati I Vendzilovich z vidannya D Bantish Kamenskogo dva garni portreti vchenih teologiv sho mayut avtorski poznachki Odnim z pershih istorikiv mistectva hto nalezhno ociniv o Ivana Vendzilovicha buv doktor Mikola Golubec Vin viriznyav jogo yak nepoganogo risuvalnika i talanovitogo portretista i zarahuvav shkilnogo tovarisha Markiyana Shashkevicha do pioneriv zahidnoukrayinskoyi obrazotvorchosti 1837 roku vihovanec seminariyi Ivan Vendzilovich namalyuvav portret vice rektora Venedikta Levickogo molodogo i vrodlivogo Majzhe cherez dvadcyat rokiv bula vipushena gramota z portretom V Levickogo sho vrazhaye svoyeyu vidvertistyu stomlenij viraz oblichchya pohileni plechi ruki opusheni na ramena krisla Vidpovidalnist za povedinku kilkoh soten yunakiv seminaristiv bula ne legkoyu Voni mali studiyuvati bibliyu moralnu teologiyu ta cerkovnu istoriyu a chitali francuzki ta nimecki romani pisali virshi vstupali do tayemnih organizacij otozh legko mogli shibiti i pokriti neslavoyu nash klir Vendzilovich yak i Markiyan Shashkevich buv zmushenij pokinuti stini duhovnoyi seminariyi Nim zaopikuvavsya yepiskop Ivan Snigurskij zabravshi yunaka do Peremishlya Potaj studiyuyuchi teologiyu Vendzilovich ne pokidav zanyattya mistectvom vidnovlyav rozpisi v Yepiskopskij palati ilyustruvav knizhki zajmavsya dekorativnoyu rizboyu 1859 roku jogo nareshti visvyacheno distav misce paroha u Vovchu Ta pristrast do mistectva primusila jogo kinuti duhovnij hlib i pokushtuvati hlib z kisti Yakijs chas pracyuvav malyarom po galickih cerkvah ta kostolah Vidomo sho oformlyav vivtar Sv Anni v drogobickij fari Zarobitki buli nevdyachni Distavshi skromnu parohiyu u Turchanskih gorah dozhivav svogo viku v glushini Tak podaye fakti Mikola Golubec i nazivaye otcya Ivana Vendzilovicha silno okreslenoyu tragichnoyu individualnistyu Virshovanij tvir o A Luzheckogo v pamyat napechatanya pervoj knigi cerkovnoj Leiturgikon Sluzhebnik zvanoyi 1841 r v tipografiyi Yepiskopskij v Peremishli mav harakter okazionalnij i buv speciyalno ilyustrovanij peremiskim hudozhnikom Ivanom Vendzilovichem Rukopis zberigayetsya u viddili rukopisiv Lvivskoyi naukovoyi biblioteki im V Stefanika NAN Ukrayini Fond 167 op II Lvc p 62 ark 7 Otec Ivan Vendzilovich zgadanij romani Voda z kamenyu prisvyachenij Markiyanu Shashkevichu 1811 1843 ukrayinskomu poetovi ta gromadyanskomu diyachevi zasnovnikovi novoyi ukrayinskoyi literaturi u Zahidnij Ukrayini Avtor rozpovidaye yak Shashkevich zahishav pravo na isnuvannya ukrayinskoyi movi borovsya proti vvedennya polskogo alfavitu v Galichini robiv vse shob zberegti ridnu movu ta kulturu Jogo spravu prodovzhiv Ivan Vagilevich geroj romanu Saksaul v piskah Primitki Arhiv originalu za 12 lyutogo 2015 Procitovano 12 lyutogo 2015 Portal Biografiyi Portal Mistectvo DzherelaVendzilovich Ivan Lukich Mitci Ukrayini Enciklopedichnij dovidnik uporyad M G Labinskij V S Murza za red A V Kudrickogo K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1992 S 109 ISBN 5 88500 042 5 Arhivovano z pershodzherela 12 veresnya 2022 Mistectvo zhivopisu i grafiki na Ukrayini v pershij polovini i seredini XIX stolittya Kiyiv Odesa Visha shkola 1983 S 65 Harchuk H Vendzilovich Ivan Enciklopediya Lvova Za redakciyeyu A Kozickogo ta I Pidkovi Lviv Litopis 2007 T 1 S 344 344 ISBN 978 966 7007 68 8 PosilannyaVendzilovich 4 bereznya 2016 u Wayback Machine URE Roman Ivanichuk Voda z kamenyu Saksaul u piskah Romani 12 lyutogo 2015 u Wayback Machine