Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Історія міста Гадяч
Як вважають історики, перші поселення на території міста Гадяч з'явилися ще в скіфські часи. Виникнення Гадяча пов'язують з будівництвом у Х-ХІІ ст. Посульської оборонної лінії. Спочатку поселення мало назву Гадяче. 1442 р. поблизу нього засновується Красногірський Миколаївський монастир. Розташований в зручному для фортифікації місці на порубіжжі з татарською вольницею, Гадяч вже на початку 16 ст. перетворюється на одне з найзначніших міст України, жителі якого входять до однойменного полку з числа 20 заснованих гетьманом Ружицьким для боротьби з Ханством. Тут будується «замок». У 1610—1616 роках Гадяч отримав права слободи, тобто був звільнений від податків і повинностей. На 1630 р. Гадяч — велике торгове місто, невдовзі тут налагоджується поташне виробництво, продукція якого відправлялась на фабрики Гданська.
Визвольна війна
Населення міста Гадяча брало активну участь у Визвольній війні українського народу 1648-1657 рр. На початку Визвольної війни місто стає центром Гадяцького полку, командування яким прийняв сподвижник Богдана Хмельницького, герой Визвольної війни Кіндрат Бурляй.
16 вересня 1658 р. тут було підписано відомий, але майже не реалізований Гадяцький трактат, що стосувався подальшого політичного і економічного розвитку України і мав на меті запобігти подальшому посиленню московської влади в країні. Пожалуваний за російсько-українським договором 1654 року російським царем Б.Хмельницькому, Гадяч перетворюється на так званий «ключ» до рангових маєтностей гетьманів України.
З 1663 року і 5 років поспіль місто було адміністративним центром Війська Запорізького. Гетьман Іван Брюховецький, який переніс сюди свою резиденцію, розбудовує Гадяцьку фортецю — зводить дерев'яний замок, адміністративні споруди, нові укріплення та церкви.
З першої половини XVII ст. Гадяч має свій герб, затверджений 1782 року. 1726 року Катерина І віддала Гадяч із підпорядкованими йому містечками, селами і слобідками князю Д. Меншикову, через 4 роки ця територія стала власністю українського гетьмана Данила Апостола.
Козаки Гадяцького полку, яким керували в різний час найвідоміший козацький літописець Г.Граб'янка, меценат М.Борохович брали участь і уславили себе хоробрістю і відвагою в походах на Азов та в Прибалтику, неодноразово піднімали народ на боротьбу з старшинською сваволею.
В складі Російської імперії
З 1764 року Гадяч із більшістю сусідніх сіл належить гетьману К. Г. Розумовському, котрий 1785 року продав місто і частину інших земель казні. За ревізією 1782 року в місті Гадячі нараховувалось: чоловіків — 1827, жінок — 1907, а всього 3734 душі, за подвірним переписом 1891 року: чоловіків — 3228, жінок — 3313, всього 6541 душа, будинків кам'яних — 50, дерев'яних — 950, магазинів — 102, всього 1102 будинки, дрібних промислових і ремесляних закладів 16, вітряків — 9, водяних млинів — 3, православних церков — 4, міське училище, міський банк, У 18-19 ст. Гадяч — повітове містечко Малоросійської, а згодом Полтавської губернії, (пожаловане гербом …), де діяли та парафіяльне училища, лікарня та шпиталь, 4 церкви та 2 єврейські молитовні будинки, поштова станція, де щорічно проводилося 5 великих ярмарків, на які з'їжджалося купецтво зі Слобожанщини, Полтавщини, російських губерній. Враховуючи рівновіддаленість від Полтави, Харкова, Сум, Києва було розпочато будівництво залізниці, що повинно було суттєво прискорити розвиток міста.
Витоки української культури
Гадяч — батьківщина одного з найвидатніших діячів 19 ст. М.Драгоманова, чиї філософські, історичні, соціологічні праці формували політичну еліту країни на початку 20 ст. Тут у родинному маєтку, що розташувався на мальовничих пагорбах Псла, жила сестра М.Драгоманова — відома поетеса, письменниця, громадська діячка Олена Пчілка, яка започаткувала випуск у місті газети «Рідний край» та журналу «Україна молода». В Зеленому Гаю, в будинку матері жила і писала свої безсмертні твори Леся Українка. З містом пов'язані Імена письменників Панаса Мирного та М.Макаревського, інженера-будівельника, автора пам'ятника на козацьких могилах під Берестечком. В.Леонтовича і художника-ілюстратора М.Білика, істориків Д.Пащенка та М.Бакая, інших діячів вітчизняної культури. Побували в Гадячі та залишили спогади про нього в своїх творах О.Кобилянська, Ф.Красецький.
На території Гадяча є кілька місць пов'язаних з родиною Драгоманових. У провулку Лесі Українки розташований пам'ятний знак на тому місці, де раніше була садиба Драгоманових. Нині це місце зветься Драгоманова гора. Тут народився М.Драгоманов і О.Пчілка. На вулиці М.Драгоманова у невеличкому одноповерховому будиночку знаходиться редакція газети «Гадяцький вісник», а на ньому меморіальна дошка, де зазначено, що тут з 1917 по 1919 рік працювала редактором О.Пчілка. Чимало пам'ятних місць Гадяча пов'язано з ім'ям Лесі Українки. Народилася вона у м. Новоград-Волинську, але багато своїх творів написала в Гадячі, в «Зеленому Гаю» в будинку своєї матері. Чудові люди збиралися в тому будиночку. У 1899 р. на гостину до Л.Українки приїздить буковинська письменниця О.Кобилянська, влітку того ж року М. В. Лисенко із своїм мандрівним хором завітав до нашого міста. Хутір Зелений Гай став улюбленим місцем відпочинку молоді, нині він носить назву Лесин Гай. На тому місці, де стояв будиночок О.Пчілки, на честь 100-річчя з дня народження славетної поетеси, встановлено обеліск з портретом Л.Українки. У центрі нашого міста є будинок, на меморіальній дошці якого написано «В цьому будинку з 1858 по 1865 р. жив і працював видатний український письменник П.Мирний», 14-річним юнаком він влаштувався писарем до Гадяцького суду. У романі («Хіба ревуть воли, як ясла повні?») було описано життя Гадяцького повіту кінця 19 ст. На території району і в самому Гадячі в різні часи побували Т. Г. Шевченко, М. В. Гоголь, А. П. Чехов.
Війна з нацистами
В довоєнний період Гадяч перетворився на культурний центр району. В педагогічному технікумі готувалися кадри вчителів молодших класів, з однорічної сільськогосподарської школи виходили спеціалісти для городніх бригад колгоспів, медичних сестер готувала медична школа. Школярі навчалися в двох середніх та семирічній школах. Працювали районний Будинок культури, кінотеатр, будинок піонерів.
Німецькі військові з'єднання вдерлися в Гадяч 27 вересня 1941 року. Майже два роки загарбники руйнували, грабували Гадяч, який з 1 вересня 1942 року став центром Гадяцького ґебіту. Вони знищили виробничі і житлові приміщення у місті і районі. Педагогічний технікум і медичну школу зайняли під казарми, середню школу № 2 перетворили на катівню поліції, у поліклініці влаштували комендатуру, в дитячих яслах — жандармерію. П'ять тисяч жителів району було примусово відправлено на роботу до Німеччини.
Гадяч було звільнено від нацистів 11 вересня 1943 року. В боях за місто загинуло багато воїнів, у тому числі командарм 47-ї армії генерал-лейтенант П. П. Корзун, Герой Радянського Союзу гвардії капітан Є. П. Кочергін, офіцери І. І. Шаріпов, М. О. Карнаухов та інші.
На різних фронтах мужньо боролися тисячі жителів міста. З них понад 5 тисяч відзначені бойовими орденами і медалями СРСР. Високого звання Героя Радянського Союзу удостоєні М. С. Чирка, М. Ф. Лимонь, М. Л. Велічай.
Кавалером трьох орденів Слави став В. С. Боряк, 13 осіб отримали його двічі.
Юдейські паломництва хабадників
Місто Гадяч — центр паломництва туристів єврейського походження з різних країн світу (Ізраїлю, США, Канади, Росії, Польщі, країн Балтії, оскільки тут у 1813 році було поховано засновника хасидизму Хабад Шнеур Залмана (1745—1813 рр.).
Сьогодення
Місто Гадяч розташоване на березі лівої притоки Дніпра — річки Псел, біля впадіння в неї річки Грунь.
Територія міста 1778 га. Населення за переписом 2001 року — 22,7 тис. чоловік. В місті активно працюють 3 заводи і комбінати. Продукцію вентиляторного заводу «Горизонт», ДП «Гадячсир», м'ясокомбінату добре знають за межами району, області, навіть України. Має популярність продукція цегельного заводу, заводу домобудування.
Соціально-економічний розвиток міста, його благоустрій значною мірою пов'язаний з нафтогазовидобувною промисловістю.
По праву Гадяч вважається містом працівників нафтової та газової промисловості.
Розвідники надр, буровики, оператори, транспортники і будівельники — такі провідні професії поширені в місті.
Доброю традицією стало щорічне святкування 11 вересня Дня міста. Адже саме цього дня місто звільнили від нацистських загарбників. І хоч до остаточної Перемоги у Другій світовій війні ще залишалося два роки, на гадяцькій землі вже розпочиналося мирне життя.
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 12 січня 2017.
- Гадяцький літературний музей родини Драгоманових на сайті «Рідна країна — Світоглядний портал»
Джерела
- Офіційний сайт міста [ 29 вересня 2007 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gerb Gadyacha na shiti u chervonomu poli zobrazheno voyina yakij prostromlyuye spisom zmiya Piznishe vin distav konkretnij obraz arhangel Misayil sho prostromlyuye zolotim spisom chornogo diyavolaIstoriya mista GadyachYak vvazhayut istoriki pershi poselennya na teritoriyi mista Gadyach z yavilisya she v skifski chasi Viniknennya Gadyacha pov yazuyut z budivnictvom u H HII st Posulskoyi oboronnoyi liniyi Spochatku poselennya malo nazvu Gadyache 1442 r poblizu nogo zasnovuyetsya Krasnogirskij Mikolayivskij monastir Roztashovanij v zruchnomu dlya fortifikaciyi misci na porubizhzhi z tatarskoyu volniceyu Gadyach vzhe na pochatku 16 st peretvoryuyetsya na odne z najznachnishih mist Ukrayini zhiteli yakogo vhodyat do odnojmennogo polku z chisla 20 zasnovanih getmanom Ruzhickim dlya borotbi z Hanstvom Tut buduyetsya zamok U 1610 1616 rokah Gadyach otrimav prava slobodi tobto buv zvilnenij vid podatkiv i povinnostej Na 1630 r Gadyach velike torgove misto nevdovzi tut nalagodzhuyetsya potashne virobnictvo produkciya yakogo vidpravlyalas na fabriki Gdanska Vizvolna vijna Naselennya mista Gadyacha bralo aktivnu uchast u Vizvolnij vijni ukrayinskogo narodu 1648 1657 rr Na pochatku Vizvolnoyi vijni misto staye centrom Gadyackogo polku komanduvannya yakim prijnyav spodvizhnik Bogdana Hmelnickogo geroj Vizvolnoyi vijni Kindrat Burlyaj 16 veresnya 1658 r tut bulo pidpisano vidomij ale majzhe ne realizovanij Gadyackij traktat sho stosuvavsya podalshogo politichnogo i ekonomichnogo rozvitku Ukrayini i mav na meti zapobigti podalshomu posilennyu moskovskoyi vladi v krayini Pozhaluvanij za rosijsko ukrayinskim dogovorom 1654 roku rosijskim carem B Hmelnickomu Gadyach peretvoryuyetsya na tak zvanij klyuch do rangovih mayetnostej getmaniv Ukrayini Z 1663 roku i 5 rokiv pospil misto bulo administrativnim centrom Vijska Zaporizkogo Getman Ivan Bryuhoveckij yakij perenis syudi svoyu rezidenciyu rozbudovuye Gadyacku fortecyu zvodit derev yanij zamok administrativni sporudi novi ukriplennya ta cerkvi Z pershoyi polovini XVII st Gadyach maye svij gerb zatverdzhenij 1782 roku 1726 roku Katerina I viddala Gadyach iz pidporyadkovanimi jomu mistechkami selami i slobidkami knyazyu D Menshikovu cherez 4 roki cya teritoriya stala vlasnistyu ukrayinskogo getmana Danila Apostola Kozaki Gadyackogo polku yakim keruvali v riznij chas najvidomishij kozackij litopisec G Grab yanka mecenat M Borohovich brali uchast i uslavili sebe horobristyu i vidvagoyu v pohodah na Azov ta v Pribaltiku neodnorazovo pidnimali narod na borotbu z starshinskoyu svavoleyu V skladi Rosijskoyi imperiyi Z 1764 roku Gadyach iz bilshistyu susidnih sil nalezhit getmanu K G Rozumovskomu kotrij 1785 roku prodav misto i chastinu inshih zemel kazni Za reviziyeyu 1782 roku v misti Gadyachi narahovuvalos cholovikiv 1827 zhinok 1907 a vsogo 3734 dushi za podvirnim perepisom 1891 roku cholovikiv 3228 zhinok 3313 vsogo 6541 dusha budinkiv kam yanih 50 derev yanih 950 magaziniv 102 vsogo 1102 budinki dribnih promislovih i remeslyanih zakladiv 16 vitryakiv 9 vodyanih mliniv 3 pravoslavnih cerkov 4 miske uchilishe miskij bank U 18 19 st Gadyach povitove mistechko Malorosijskoyi a zgodom Poltavskoyi guberniyi pozhalovane gerbom de diyali ta parafiyalne uchilisha likarnya ta shpital 4 cerkvi ta 2 yevrejski molitovni budinki poshtova stanciya de shorichno provodilosya 5 velikih yarmarkiv na yaki z yizhdzhalosya kupectvo zi Slobozhanshini Poltavshini rosijskih gubernij Vrahovuyuchi rivnoviddalenist vid Poltavi Harkova Sum Kiyeva bulo rozpochato budivnictvo zaliznici sho povinno bulo suttyevo priskoriti rozvitok mista Vitoki ukrayinskoyi kulturi Mihajlo Dragomanov Gadyach batkivshina odnogo z najvidatnishih diyachiv 19 st M Dragomanova chiyi filosofski istorichni sociologichni praci formuvali politichnu elitu krayini na pochatku 20 st Tut u rodinnomu mayetku sho roztashuvavsya na malovnichih pagorbah Psla zhila sestra M Dragomanova vidoma poetesa pismennicya gromadska diyachka Olena Pchilka yaka zapochatkuvala vipusk u misti gazeti Ridnij kraj ta zhurnalu Ukrayina moloda V Zelenomu Gayu v budinku materi zhila i pisala svoyi bezsmertni tvori Lesya Ukrayinka Z mistom pov yazani Imena pismennikiv Panasa Mirnogo ta M Makarevskogo inzhenera budivelnika avtora pam yatnika na kozackih mogilah pid Berestechkom V Leontovicha i hudozhnika ilyustratora M Bilika istorikiv D Pashenka ta M Bakaya inshih diyachiv vitchiznyanoyi kulturi Pobuvali v Gadyachi ta zalishili spogadi pro nogo v svoyih tvorah O Kobilyanska F Kraseckij Olena Pchilka Batki Panasa Mirnogo Tetyana Ivanivna ta Yakiv Grigorovich Rudchenki Na teritoriyi Gadyacha ye kilka misc pov yazanih z rodinoyu Dragomanovih U provulku Lesi Ukrayinki roztashovanij pam yatnij znak na tomu misci de ranishe bula sadiba Dragomanovih Nini ce misce zvetsya Dragomanova gora Tut narodivsya M Dragomanov i O Pchilka Na vulici M Dragomanova u nevelichkomu odnopoverhovomu budinochku znahoditsya redakciya gazeti Gadyackij visnik a na nomu memorialna doshka de zaznacheno sho tut z 1917 po 1919 rik pracyuvala redaktorom O Pchilka Chimalo pam yatnih misc Gadyacha pov yazano z im yam Lesi Ukrayinki Narodilasya vona u m Novograd Volinsku ale bagato svoyih tvoriv napisala v Gadyachi v Zelenomu Gayu v budinku svoyeyi materi Chudovi lyudi zbiralisya v tomu budinochku U 1899 r na gostinu do L Ukrayinki priyizdit bukovinska pismennicya O Kobilyanska vlitku togo zh roku M V Lisenko iz svoyim mandrivnim horom zavitav do nashogo mista Hutir Zelenij Gaj stav ulyublenim miscem vidpochinku molodi nini vin nosit nazvu Lesin Gaj Na tomu misci de stoyav budinochok O Pchilki na chest 100 richchya z dnya narodzhennya slavetnoyi poetesi vstanovleno obelisk z portretom L Ukrayinki U centri nashogo mista ye budinok na memorialnij doshci yakogo napisano V comu budinku z 1858 po 1865 r zhiv i pracyuvav vidatnij ukrayinskij pismennik P Mirnij 14 richnim yunakom vin vlashtuvavsya pisarem do Gadyackogo sudu U romani Hiba revut voli yak yasla povni bulo opisano zhittya Gadyackogo povitu kincya 19 st Na teritoriyi rajonu i v samomu Gadyachi v rizni chasi pobuvali T G Shevchenko M V Gogol A P Chehov Vijna z nacistami V dovoyennij period Gadyach peretvorivsya na kulturnij centr rajonu V pedagogichnomu tehnikumi gotuvalisya kadri vchiteliv molodshih klasiv z odnorichnoyi silskogospodarskoyi shkoli vihodili specialisti dlya gorodnih brigad kolgospiv medichnih sester gotuvala medichna shkola Shkolyari navchalisya v dvoh serednih ta semirichnij shkolah Pracyuvali rajonnij Budinok kulturi kinoteatr budinok pioneriv Nimecki vijskovi z yednannya vderlisya v Gadyach 27 veresnya 1941 roku Majzhe dva roki zagarbniki rujnuvali grabuvali Gadyach yakij z 1 veresnya 1942 roku stav centrom Gadyackogo gebitu Voni znishili virobnichi i zhitlovi primishennya u misti i rajoni Pedagogichnij tehnikum i medichnu shkolu zajnyali pid kazarmi serednyu shkolu 2 peretvorili na kativnyu policiyi u poliklinici vlashtuvali komendaturu v dityachih yaslah zhandarmeriyu P yat tisyach zhiteliv rajonu bulo primusovo vidpravleno na robotu do Nimechchini Gadyach bulo zvilneno vid nacistiv 11 veresnya 1943 roku V boyah za misto zaginulo bagato voyiniv u tomu chisli komandarm 47 yi armiyi general lejtenant P P Korzun Geroj Radyanskogo Soyuzu gvardiyi kapitan Ye P Kochergin oficeri I I Sharipov M O Karnauhov ta inshi Na riznih frontah muzhno borolisya tisyachi zhiteliv mista Z nih ponad 5 tisyach vidznacheni bojovimi ordenami i medalyami SRSR Visokogo zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu udostoyeni M S Chirka M F Limon M L Velichaj Kavalerom troh ordeniv Slavi stav V S Boryak 13 osib otrimali jogo dvichi Yudejski palomnictva habadnikiv Misto Gadyach centr palomnictva turistiv yevrejskogo pohodzhennya z riznih krayin svitu Izrayilyu SShA Kanadi Rosiyi Polshi krayin Baltiyi oskilki tut u 1813 roci bulo pohovano zasnovnika hasidizmu Habad Shneur Zalmana 1745 1813 rr SogodennyaMisto Gadyach roztashovane na berezi livoyi pritoki Dnipra richki Psel bilya vpadinnya v neyi richki Grun Teritoriya mista 1778 ga Naselennya za perepisom 2001 roku 22 7 tis cholovik V misti aktivno pracyuyut 3 zavodi i kombinati Produkciyu ventilyatornogo zavodu Gorizont DP Gadyachsir m yasokombinatu dobre znayut za mezhami rajonu oblasti navit Ukrayini Maye populyarnist produkciya cegelnogo zavodu zavodu domobuduvannya Socialno ekonomichnij rozvitok mista jogo blagoustrij znachnoyu miroyu pov yazanij z naftogazovidobuvnoyu promislovistyu Po pravu Gadyach vvazhayetsya mistom pracivnikiv naftovoyi ta gazovoyi promislovosti Rozvidniki nadr buroviki operatori transportniki i budivelniki taki providni profesiyi poshireni v misti Dobroyu tradiciyeyu stalo shorichne svyatkuvannya 11 veresnya Dnya mista Adzhe same cogo dnya misto zvilnili vid nacistskih zagarbnikiv I hoch do ostatochnoyi Peremogi u Drugij svitovij vijni she zalishalosya dva roki na gadyackij zemli vzhe rozpochinalosya mirne zhittya Div takozhGadyackij literaturnij muzej rodini Dragomanovih Svyato Uspenskij sobor Gadyackij istoriko krayeznavchij muzej Gadyacki pidzemellya Urochishe Zelenij GajPrimitki Arhiv originalu za 13 sichnya 2017 Procitovano 12 sichnya 2017 Gadyackij literaturnij muzej rodini Dragomanovih na sajti Ridna krayina Svitoglyadnij portal DzherelaOficijnij sajt mista 29 veresnya 2007 u Wayback Machine