Іпполітов-Іванов Михайло Михайлович

Михайло Миха́йлович Іполит́тов-Іва́нов (справжнє прізвище — Іва́нов, 7 (19) листопада 1859, Гатчина — 28 січня 1935, Москва) — російський і радянський композитор, диригент, музикознавець, музичний педагог. Народний артист Республіки (1922). Кавалер ордена Трудового Червоного Прапора (30.01.1934). Чоловік оперної співачки В. М. Зарудної.

Іпполітов-Іванов Михайло Михайлович
Основна інформація
Дата народження	7 (19) листопада 1859^[1]^[2]
Місце народження	Гатчина, ^d, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія^[3]
Дата смерті	28 січня 1935(1935-01-28)^[3]^[2]^[…](75 років)
Місце смерті	Москва, СРСР^[3]
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Російська імперія і СРСР
Віросповідання	православна церква
Професії	композитор, диригент, музикознавець, музичний педагог
Освіта	Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Відомі учні	Глієр Рейнгольд Моріцевич, ^d, (Задерацький Всеволод Петрович) і (Зорич Стефанія Петрівна)
Жанри	опера
Заклад	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Нагороди
Файли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванов.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем (Іванов Михайло).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем (Іпполітов).

Біографія

Народився майбутній композитор в Гатчині, поблизу Петербурга. Початкову музичну освіту здобув у музичних класах для малолітніх півчих при Ісаакіївському соборі в Петербурзі (1872–1875), потім в Петербурзькій консерваторії, в якій у 1882 році закінчив клас композиції Н. А. Римського-Корсакова.

У 1882—1893 роки працював у Тифлісі (нині — Тбілісі) керівником заснованого ним відділення Російського музичного товариства, оперно-симфонічним диригентом та викладачем музичного училища.

З 1893 року, на запрошення Чайковського, Іпполітов-Іванов — професор Московської консерваторії, а у 1906—1922 рр. — її директор.

У 1899—1906 роки — диригент Московської приватної російської опери Сави Мамонтова та Опери Зіміна, а з 1925 — Большого театру. Під його керівництвом вперше були виконані опери «Царська наречена», («Кощій Безсмертний») та ін.

Похований в Москві на Новодівичому кладовищі.

Педагогічна діяльність

Величезне значення мала його педагогічна діяльність. У Московській консерваторії Іполитов-Іванов викладав гармонію, інструментування, композицію, вів оперний клас. Серед його учнів — А. М. Баланчивадзе, С. Василенко, Р. Гліер, О. Гольденвейзер, , , К. Ігумнов, Теодор Бубек.

З 1906 року — директор консерваторії. Віддавав багато сил збереженню традицій Московської консерваторії у роки Першої світової війни і Жовтневої революції, прагнув зберегти її професорсько-викладацький склад, вишукував необхідні кошти та ін. У 1917 разом із дружиною організував Оперно-вокальну студію імені П. І. Чайковського (існувала до 1924 року). 2 жовтня 1922 року Рада консерваторії прийняла відставку Іполитова-Іванова з посади ректора.

Творчість

У своїй творчості орієнтувався на вчителя — Н. А. Римського-Корсакова. Використав російський, грузинський і тюркський фольклор. В області гармонії був далеким від новацій. Переважну увагу приділяв жанру опери.

Список творів

Михайло Михайлович Іпполітов-Іванов (з поштової картки, 1912 рік)

Опери

• «Рут», 1887.
• «Азра», 1890.
• «Ася», 1900.
• «Зрада», 1910.
• «Оле з Нордланд», 1916.

Оркестрові твори

• «Симфонія», 1907.
• поема «Мцирі», 1924.
• «Яр-Хмель», 1881. Увертюра.
• «Кавказькі ескізи», 1894.
• «Іверія», 1895.
• «Музичні картинки Узбекистану», 1934.
• «Каталонська сюїта», 1934.
• «Ювілейний марш», 1931.

Твори для камерно-інструментальних ансамблів

• Соната для скрипки та фортепіано.
• Струнний квартет.
• Фортепіанний квартет.

Книги

• «Грузинська народна пісня та її сучасний стан», 1895.
• «Вчення про акорди, їх побудова і дозвіл», 1897.
• «50 років російської музики в моїх спогадах», 1934.

Фільмографія

• «Понизова вольниця» (Стенька Разін) (1908, реж. В. Ромашков)
• (1908, реж. )
• «Волга і Сибір» (1914, реж. )
• / Kara Bugas (1935, (Ялтинська кінофабрика), реж. О. Розумний)

Пам'ять

Ім'ям М. М. Іпполітова-Іванова названі музичні школи в Москві, Гатчині, музична школа № 1 в Костромі, а також Державний музично-педагогічний інститут (Москва).

У листопаді 2019 року в Москві поруч з Державним музично-педагогічним інститутом відкрито перший пам'ятник М. Іпполітову-Іванову (автор — скульптор Айдин Зейналов).

Посилання

• Іполитов-Іванов Михайло Михайлович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 243-244.
• РОСІЙСЬКИЙ біографічний словник, Іпполітов-Іванов Михайло Михайлович [ 12 травня 2012 у Wayback Machine.]
• Гатчинський лицар музики (син придворного підмайстра) [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #119186144 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. Ипполитов-Иванов Михаил Михайлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
4. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
5. Г. Риман Кёнеман // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 618.
   d:Track:Q649d:Track:Q27680201d:Track:Q27776711d:Track:Q2910129d:Track:Q7117345
6. . Архів оригіналу за 13 червня 2013. Процитовано 15 квітня 2012.
7. Большая Советская Энциклопедия. Гл. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Т. 2. Ангола — Барзас. 1970. 632 стр., илл.: 47 л. илл. и карт.