У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою Ярешки Яре шки село в Україні в Броварському районі Київськ

50°24′33″ пн. ш. 31°33′39″ сх. д. / 50.40917° пн. ш. 31.56083° сх. д.Координати: 50°24′33″ пн. ш. 31°33′39″ сх. д. / 50.40917° пн. ш. 31.56083° сх. д.

Середня висота
над рівнем моря

127 м

Місцева влада

Адреса ради

07530, c. Ярешки, вул. Дружби, 21

Карта

Ярешки

Ярешки

Мапа

Ярешки у Вікісховищі

Історія

Є на мапі 1816 року як Грешка

За даними на 1859 рік у власницькому та козацькому селі Переяславського повіту Полтавської губернії мешкало 749 особи (362 чоловічої статі та 387 — жіночої), налічувалось 119 дворових господарств, існувала сільська управа.

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Лехнівської волості мешкало 810 осіб, налічувалось 147 дворових господарств, існували постоялий будинок та 21 вітряний млин.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 947 осіб (479 чоловічої статі та 468 — жіночої), з яких 941 — православної віри.

До 12 червня 2020 року було центром Ярешківської сільської ради.

Посилання

У Вікісловнику є сторінка Ярешки.

Погода в селі Ярешки [ 11 грудня 2018 у Wayback Machine.]

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 925 осіб, з яких 416 чоловіків та 509 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 777 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	98,03 %
російська	1,72 %
вірменська	0,25 %

Примітки

. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 3192)
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-178. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.

Це незавершена стаття з географії Баришівського району.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.

[2] рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 3192)

[3] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

[4] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-178. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[населення_1989-5] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.

[населення_2001-6] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.

[населення_2001_мова-7] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.