Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Юрій Петкович, або Єжи Петкевич чи Юргіс Петкунас гербу Дзялоша (лат. Georgius Petcunius, пол. Jerzy Pietkiewicz, лит. Jurgis Petkūnas, пом. 1574) — литовський римо-католицький діяч XVI століття, єпископ жемайтський (1567—1574). Здобув медичну освіту в університетах Німеччини та Італії. Попри відсутність теологічної науки, 14 листопада 1567 року був поставлений біскупом. У спадок йому дісталась вельми занехаяна дієцезія, де налічувалось ледве 20 священників, й завелось чимало протестантів. Ю. Петкович — перший жемайтський ієрарх, що заходився втілювати у життя контрреформаційні постанови Тридентського собору.
| Юрій Петкович Jerzy Pietkiewicz | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1567 — 1574 | ||
| Церква: | Католицька церква | |
| Попередник: | Вікторин Вербицький | |
| Наступник: | [en] | |
| Альма-матер: | Університет Мартіна Лютера, Падуанський університет і Феррарський університет | |
| Науковий ступінь: | Доктор Медицини | |
| Діяльність: | католицький священник, католицький єпископ | |
| Національність: | литовець | |
| Народження: | бл. 1530 Ейшишки, Велике князівство Литовське | |
| Смерть: | липень 1574 Ворни, Річ Посполита | |
| | ||
Життєпис
Юрій правдоподібно народився в Ейшишках у заможній литовській шляхетській сім'ї. Син Миколая Петковича (хоча у переписі литовського війська за 1528 р. імені батька не згадано), ще дитиною осиротів. Студіював в університетах Вінтербергу, Падуї та Феррари, вдало склав rigorosum et tremendum examen й 27 травня 1556 року дістав диплом доктора медицини. Повернувшись на батьківщину, влаштувався лікарем до тогочасного жемайтського біскупа Яна Домановського, а заразом магната Миколая Радзивілла «Чорного», прихильника кальвіністів. Одна анонімна сатира від 1558 р. приписувала Петковичу надання послуг за фахом навіть самому королю.
Церковна кар'єра розпочалася з посади каноніка капітули у містечку Мідники, нині Ворни (лит. Varniai), де саме розміщувався єпископський осідок. Поет-іспанець Петро Роїзій у праці Chiliastichon зауважував його поетичну вправність і гуманістичну освіченість. По смерті Домановського Петкович зробився каноніком у Вільні (сталось це 3 листопада 1563). На гродненському сеймі 1566/67 р. його укупі з віленським тивуном Станіславом Нарушевичем було призначено «головним бірчим» податків на війну з Московською державою. На тім посту він справувався до наступного скликання сейму в 1568.
30 січня 1567 р. великий князь Сигізмунд Август надіслав до Папи Пія V листа з просьбою перевести Вікторина Вербицького з Жмуді на вакантну Луцьку кафедру, а натомість висвятити Юрія Петковича. В Римі прохання задовольнили, знехтувавши відсутністю у претендента необхідної богословської освіти з огляду на iis eruditus est litteratus et fecit professionem fidei, ipsum que illi. Хіротонію звершив Валер'ян Протасевич.
Доручена Петковичу єпархія пустувала без владики вже четвертий рік, її стан був відверто занедбаний, вірянами стрімко ширились ідеї Реформації, а між членами капітули точилися сварки. Діяльність біскупа, далебі, мало чим примітна, за винятком будівництва однієї нової церкви в [lt] (1569). Певно, він любив проводити більшість часу не стільки на Жмуді, скільки у Вільні.
Як представник ВКЛ Петкович підписав Люблінську унію 1569 року. В липні 1570 послував до Риги. 26 вересня 1572, тобто в час безкоролів'я, брав участь у спільному засіданні віленського й троцького сеймиків, проведеному в Рудниках. На нім було ухвалено рішення віддати декотрі замки й королівські двори в заставу під збір коштів, необхідних для оборони східних рубежів країни. В той самий час Ю. Петкович виступив співавтором проєкту листа частки литовської знаті до російського царя Івана IV Грозного з пропозицією звести на віленський престол його сина, — царевича Федора.
Тестаментом, датованим 21 травня 1574, владика пожертвував частину статку на реставрацію віленського бернардинського костелу, передав костелу у Мідниках релігійні полотна з Нідерландів, літургійне начиння та церковницькі вбрання, а також виділив 1700 коп грошей научувати 12 парубків в столичному єзуїтському колегіумі. Виконання заповіту було покладене на Валер'яна Протасевича, єзуїта Станіслава Варшевського та небожа Петра Петковича. Останнього він роком раніше вивищив з паламаря до каноніка мідницької капітули й наділив парафіями в Бетиголі та [lt]. Утім, племінник не надто переймався душпастирством, мешкаючи переважно у Вільні.
Помер в липні 1574 року, похований у склепі кафедрального собору святих апостолів Петра і Павла в нинішніх Ворнах.
Оцінки
Перед тим, як Петковича призначили жемайтським ієрархом, кардинал [en] нарікав у листах, що він має дві небажані риси — відносно низьке походження й пристрасть до алкоголю в кількостях, надмірних як для представника духовного сану.
П. Роїзій присвятив йому вірші Ad Georgium Petcunium episcopum Samogitiae й, певно, In quendam antistitem, де висміяв байдужість клірика до церковних справ і захоплення радше полюванням. Альберт Віюк-Коялович же стверджував, що при ньому дієцезія настільки запустіла, що нараховувала лише семеро плебанів. Закид останнього вкорінився в історіографії, однак, на думку Зенонаса Івінскіса, він є надто критичним. За оцінками литовського історика дієцезія на ділі мала від 17 до 20 священників.
Посилання
- Krasauskas, Rapolas (1969). Kataliku Bažnyčia Lietuvoje XVI–XVII amžiuje. Nuosmukio priežastys ir atgimimo veiksniai (PDF). LKMA Suvažiavimo darbai (лит.). 6: 205—206, 210, 212. ISSN 1392-0499.
- Steponaitienė, Audronė (30 грудня 2011). Natura sanat, medicus curat: senieji medicinos dokumentai (лит.). Lietuvos mokslų akademijos Vrublevskių biblioteka. Процитовано 15 грудня 2019.
- Rabikauskas, Paulius (2002). Krikščioniškoji Lietuva (лит.). Aidai. с. 155—157. ISBN .
- Ivinskis, Zenonas (November 1955). . Aidai (лит.). 9 (85). Архів оригіналу за 26 December 2017. Процитовано 15 грудня 2019.
- Henryk Lulewicz. Pietkiewicz Jerzy h. Działosza // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk-Łódź, 1981. — Т. XXVI.
- . Postilei – 400 (лит.). Žemaičių kultūros draugijos Informacinis kultūros centras. 15 травня 2003. ISSN 1648-8822. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 15 грудня 2019.
- . Trumpai apie visus Žemaičių vyskupus (лит.). Žemaičių vyskupystės muziejus. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 15 грудня 2019.
- Marcin, Janakowski (2018). Kierunki działań dyplomacji Rzeczypospolitej Obojga Narodów w latach 1569—1589 — próba analizy. Progress. Journal of Young Researchers. 5: 129. ISSN 2543-8638.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yurij Petkovich abo Yezhi Petkevich chi Yurgis Petkunas gerbu Dzyalosha lat Georgius Petcunius pol Jerzy Pietkiewicz lit Jurgis Petkunas pom 1574 litovskij rimo katolickij diyach XVI stolittya yepiskop zhemajtskij 1567 1574 Zdobuv medichnu osvitu v universitetah Nimechchini ta Italiyi Popri vidsutnist teologichnoyi nauki 14 listopada 1567 roku buv postavlenij biskupom U spadok jomu distalas velmi zanehayana diyeceziya de nalichuvalos ledve 20 svyashennikiv j zavelos chimalo protestantiv Yu Petkovich pershij zhemajtskij iyerarh sho zahodivsya vtilyuvati u zhittya kontrreformacijni postanovi Tridentskogo soboru Yurij Petkovich Jerzy Pietkiewicz Yepiskop Zhemajtskij 1567 1574 Cerkva Katolicka cerkva Poperednik Viktorin Verbickij Nastupnik en Alma mater Universitet Martina Lyutera Paduanskij universitet i Ferrarskij universitet Naukovij stupin Doktor Medicini Diyalnist katolickij svyashennik katolickij yepiskop Nacionalnist litovec Narodzhennya bl 1530 Ejshishki Velike knyazivstvo Litovske Smert lipen 1574 Vorni Rich Pospolita Yurij Petkovich u VikishovishiZhittyepisYurij pravdopodibno narodivsya v Ejshishkah u zamozhnij litovskij shlyahetskij sim yi Sin Mikolaya Petkovicha hocha u perepisi litovskogo vijska za 1528 r imeni batka ne zgadano she ditinoyu osirotiv Studiyuvav v universitetah Vinterbergu Paduyi ta Ferrari vdalo sklav rigorosum et tremendum examen j 27 travnya 1556 roku distav diplom doktora medicini Povernuvshis na batkivshinu vlashtuvavsya likarem do togochasnogo zhemajtskogo biskupa Yana Domanovskogo a zarazom magnata Mikolaya Radzivilla Chornogo prihilnika kalvinistiv Odna anonimna satira vid 1558 r pripisuvala Petkovichu nadannya poslug za fahom navit samomu korolyu Cerkovna kar yera rozpochalasya z posadi kanonika kapituli u mistechku Midniki nini Vorni lit Varniai de same rozmishuvavsya yepiskopskij osidok Poet ispanec Petro Royizij u praci Chiliastichon zauvazhuvav jogo poetichnu vpravnist i gumanistichnu osvichenist Po smerti Domanovskogo Petkovich zrobivsya kanonikom u Vilni stalos ce 3 listopada 1563 Na grodnenskomu sejmi 1566 67 r jogo ukupi z vilenskim tivunom Stanislavom Narushevichem bulo priznacheno golovnim birchim podatkiv na vijnu z Moskovskoyu derzhavoyu Na tim postu vin spravuvavsya do nastupnogo sklikannya sejmu v 1568 30 sichnya 1567 r velikij knyaz Sigizmund Avgust nadislav do Papi Piya V lista z prosboyu perevesti Viktorina Verbickogo z Zhmudi na vakantnu Lucku kafedru a natomist visvyatiti Yuriya Petkovicha V Rimi prohannya zadovolnili znehtuvavshi vidsutnistyu u pretendenta neobhidnoyi bogoslovskoyi osviti z oglyadu na iis eruditus est litteratus et fecit professionem fidei ipsum que illi Hirotoniyu zvershiv Valer yan Protasevich Doruchena Petkovichu yeparhiya pustuvala bez vladiki vzhe chetvertij rik yiyi stan buv vidverto zanedbanij viryanami strimko shirilis ideyi Reformaciyi a mizh chlenami kapituli tochilisya svarki Diyalnist biskupa dalebi malo chim primitna za vinyatkom budivnictva odniyeyi novoyi cerkvi v lt 1569 Pevno vin lyubiv provoditi bilshist chasu ne stilki na Zhmudi skilki u Vilni Yak predstavnik VKL Petkovich pidpisav Lyublinsku uniyu 1569 roku V lipni 1570 posluvav do Rigi 26 veresnya 1572 tobto v chas bezkoroliv ya brav uchast u spilnomu zasidanni vilenskogo j trockogo sejmikiv provedenomu v Rudnikah Na nim bulo uhvaleno rishennya viddati dekotri zamki j korolivski dvori v zastavu pid zbir koshtiv neobhidnih dlya oboroni shidnih rubezhiv krayini V toj samij chas Yu Petkovich vistupiv spivavtorom proyektu lista chastki litovskoyi znati do rosijskogo carya Ivana IV Groznogo z propoziciyeyu zvesti na vilenskij prestol jogo sina carevicha Fedora Testamentom datovanim 21 travnya 1574 vladika pozhertvuvav chastinu statku na restavraciyu vilenskogo bernardinskogo kostelu peredav kostelu u Midnikah religijni polotna z Niderlandiv liturgijne nachinnya ta cerkovnicki vbrannya a takozh vidiliv 1700 kop groshej nauchuvati 12 parubkiv v stolichnomu yezuyitskomu kolegiumi Vikonannya zapovitu bulo pokladene na Valer yana Protasevicha yezuyita Stanislava Varshevskogo ta nebozha Petra Petkovicha Ostannogo vin rokom ranishe vivishiv z palamarya do kanonika midnickoyi kapituli j nadiliv parafiyami v Betigoli ta lt Utim pleminnik ne nadto perejmavsya dushpastirstvom meshkayuchi perevazhno u Vilni Pomer v lipni 1574 roku pohovanij u sklepi kafedralnogo soboru svyatih apostoliv Petra i Pavla v ninishnih Vornah Ocinki Pered tim yak Petkovicha priznachili zhemajtskim iyerarhom kardinal en narikav u listah sho vin maye dvi nebazhani risi vidnosno nizke pohodzhennya j pristrast do alkogolyu v kilkostyah nadmirnih yak dlya predstavnika duhovnogo sanu P Royizij prisvyativ jomu virshi Ad Georgium Petcunium episcopum Samogitiae j pevno In quendam antistitem de vismiyav bajduzhist klirika do cerkovnih sprav i zahoplennya radshe polyuvannyam Albert Viyuk Koyalovich zhe stverdzhuvav sho pri nomu diyeceziya nastilki zapustila sho narahovuvala lishe semero plebaniv Zakid ostannogo vkorinivsya v istoriografiyi odnak na dumku Zenonasa Ivinskisa vin ye nadto kritichnim Za ocinkami litovskogo istorika diyeceziya na dili mala vid 17 do 20 svyashennikiv PosilannyaKrasauskas Rapolas 1969 Kataliku Baznycia Lietuvoje XVI XVII amziuje Nuosmukio priezastys ir atgimimo veiksniai PDF LKMA Suvaziavimo darbai lit 6 205 206 210 212 ISSN 1392 0499 Steponaitiene Audrone 30 grudnya 2011 Natura sanat medicus curat senieji medicinos dokumentai lit Lietuvos mokslu akademijos Vrublevskiu biblioteka Procitovano 15 grudnya 2019 Rabikauskas Paulius 2002 Krikscioniskoji Lietuva lit Aidai s 155 157 ISBN 9955 445 36 X Ivinskis Zenonas November 1955 Aidai lit 9 85 Arhiv originalu za 26 December 2017 Procitovano 15 grudnya 2019 Henryk Lulewicz Pietkiewicz Jerzy h Dzialosza Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Lodz 1981 T XXVI Postilei 400 lit Zemaiciu kulturos draugijos Informacinis kulturos centras 15 travnya 2003 ISSN 1648 8822 Arhiv originalu za 2 travnya 2019 Procitovano 15 grudnya 2019 Trumpai apie visus Zemaiciu vyskupus lit Zemaiciu vyskupystes muziejus Arhiv originalu za 16 lipnya 2020 Procitovano 15 grudnya 2019 Marcin Janakowski 2018 Kierunki dzialan dyplomacji Rzeczypospolitej Obojga Narodow w latach 1569 1589 proba analizy Progress Journal of Young Researchers 5 129 ISSN 2543 8638