Шарлотта Бонапарт

Шарлотта Наполеон Бонапарт (фр. Charlotte Napoléone Bonaparte 1802, Париж — 1839, Сарцана) — французька принцеса з роду Бонапарт, племінниця імператора Наполеона I Бонапарта, дочка Жозефа Бонапарта, короля Неаполя (1805—1808) та Іспанії (1808—1813).

Шарлотта Бонапарт
фр. Charlotte Bonaparte
Народилася	31 жовтня 1802(1802-10-31)^[3]^[4]^[…] Париж, Франція
Померла	2 березня 1839(1839-03-02)^[1]^[2] (36 років) Сарцана, Провінція Ла Спеція, Лігурія, Італія ·післяпологові ускладнення
Поховання	Санта-Кроче
Країна	Франція
Діяльність	художниця
Знання мов	французька^[3]
Титул	принцеса
Рід	Бонапарти
Батько	Жозеф Бонапарт
Мати	Жюлі Кларі
Брати, сестри	^d і (Зенаїда Бонапарт)^[5]
У шлюбі з	(Людовик II Голландський)
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Шарлотта була однією з двох доньок старшого брата імператора Франції Наполеона I, Жозефа Бонапарта, і його дружини Жюлі Кларі (сестри шведської королеви Дезіре Кларі). Її батько Жозеф Бонапарт став, завдяки Наполеону I, спочатку королем Неаполітанським, а потім — королем Іспанії. Шарлотта була некрасива і мала криве плече, але відрізнялася розумом. В юності, в Парижі вивчала живопис і літографію.

Після того, як в 1813 році батько Шарлотти, Жозеф Бонапарт був повалений з іспанського престолу, вся їхня сім'я виїхала до Америки. У США Жозеф купив великий маєток «Пойнт-Бриз» на річці Делавер поблизу (Бордентауна) в штаті Нью-Джерсі . Маєток складався з величезного парку з палацом, прикрашеним численними творами мистецтва, у тому числі полотнами Тиціана і Рубенса. Шарлотта, яка носила в цей час титул графині де Сурвільє, знову почала писати картини, переважно портрети та пейзажі. Ці роботи неодноразово виставлялися в Пенсильванській академії вишуканих мистецтв.

У 1821 році мати хотіла одружити сина на принцесі Шарлотті. Для знайомства з нареченою він навіть їздив в Америку, але шлюб не відбувся. Однією їх причин цього було величезне придане, яке вимагала мадам Петтерсон-Бонапарт. 1824 року Шарлотта повернулася до Європи, де 23 липня 1826 роки вийшла заміж за іншого свого двоюрідного брата, (Наполеона Луї Бонапарта) (1804—1831), сина брата імператора, Луї Бонапарта і Гортензії Богарне. Дітей у шлюбі не було.

Після смерті чоловіка у 1831 році вела вкрай легковажний спосіб життя. Вона оточила себе польськими емігрантами і її головним коханцем значився граф Потоцький. Завагітнівши від нього, вона спочатку переховувалася біля Риму, а потім для пологів вирушила до Генуї. Але туди вона не доїхала і померла в Сарцані від внутрішньої кровотечі при пологах. Похована в базиліці Санта Кроче у Флоренція в родинному похованні Бонапартів.

Примітки

1. Lundy D. R. The Peerage
   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
2. Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
   d:Track:Q41705771d:Track:Q2720582
3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
4. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
5. Зведений список імен діячів мистецтва — 2015.
   d:Track:Q110250907d:Track:Q2494649

Література

• (фр.) E. Benezit. Dictionnaire critique et documentaire des Peintres, Sculpteurs, Dessinateurs et Graveurs. — 1966. — Vol. 1. — P. 754; Vol. 7. — P. 279.
• (англ.) Patricia Tyson Stroud. The Man Who Had Been King: The American Exile of Napoleon's Brother Joseph. — Phil. : University of Pennsylvania Press, 2005. — P. 88-113.

Посилання

• One of the salons of the Villa Paolina in Rome, with the Princess Zenaide, her children and her sister Charlotte [ 18 січня 2021 у Wayback Machine.]