Чорноморець Олександр Григорович

Чорноморець Олександр Григорович (20 червня 1909(19090620) — 22 серпня 1975)  — учасник Другої світової війни лейтенант Герой Радянського Союзу, почесний громадянин міста Канева.

Олександр Григорович Чорноморець
Народження	20 червня 1909(1909-06-20) Село Щурівці Брацлавського повіту Подільської губернії Російської імперії
Смерть	22 серпня 1975(1975-08-22) (66 років) Село Кузьминці Гайсинський район Вінницької області
Поховання	Гайсинський район
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Рід військ	інженерні війська
Роки служби	1941—1946
Звання	Лейтенант
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За взяття Берліна»

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Чорноморець.

Біографія

Олександр Григорович Чорноморець народився 20 червня 1909 рік у селі Щурівці Брацлавського повіту Подільської губернії Російської імперії потім став Ситковецьким районом (1920—1959) (Нині — Гайсинський район Вінницької області). Закінчивши сільську школу працював на залізничній станції Жмеринка. Працював на будівництві Далекого Сходу в місті Комсомольськ-на-Амурі в 1934 році, вантажником в річковому порту, відкатчиком на лісопильному заводі.,потім шляховим майстром в Ситківцях Вінницької області.

Розпочалась Велика Вітчизняна війна мобілізація з червня місяця 1941 року. До вересня 1943 сержант Олександр Чорноморецькомандував відділенням 101-го окремого саперного батальйону 30-ї стрілецької дивізії 47-ї армії Воронезького фронту. Відзначився під час битви за Дніпро.

В ніч з 24 на 25 вересня 1943 року відділення Чорноморця переправив через Дніпро передовий загін, який захопив плацдарм на західному березі річки. 26 вересня 1943 року Чорноморець натягнув канат і з його допомогою переправляв на поромі підкріплення і евакуював поранених. Коли на наступний день пором був розбитий, Чорноморець взяв човен і, не дивлячись на артобстріл, рятував з води своїх товаришів.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 жовтня 1943 сержант Олександр Чорноморець був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»

Демобілізувавшись з армії в званні лейтенанта, доля закинула його в шахтарський край. Потім на початку 60-х сім'я Чорноморця переїжджала до Гайсина, був директором радгоспу «Гайсинського». Останні роки життя пройшли в селі Кузьминцях. Помер в 22 серпня 1975 році. Похований в селі Щурівцях i в шанування героя названа одна із вулиць його іменем. У селі Кузьминці біля Будинку культури встановлено погруддя на честь Героя.

• с.Кузьминцы, Дом культуры, май 1987 года.
• Надгробный памятник Черноморцу А. Г. в с. Щуровцы.

Примітки

1. . Держ.Арх. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
2. . Подвиг народу (база даних). Архів оригіналу за 11 травня 2017.
3. . Архів оригіналу за 11.05.2017. Процитовано 04.03.2016.
4. СЗШ I-III СТУПЕНІВ С. КУЗЬМИНЦІ. .

Нагороди

• Медаль «За відвагу»
• Золота Зірка Героя Радянського Союзу та Орден Леніна
• Медаль «За взяття Берліна»
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Див. також

• . Сайт. Архів оригіналу за 24 лютого 2015. Процитовано 4 березня 2016. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |4= ()
• Неточності в біографії. Сайт. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= ()
• . Сайт. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 4 березня 2016. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |4= ()
• Сайт міста Гайсина. Сайт. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= ()

Посилання

• Чорноморець Олександр Григорович. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 4 березня 2016.
• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — .
• Комсомольчане в Великой Отечественной. Хабаровск, 1975. / стр.101—102.
• Поляцько І. Пам'ятний вересень // Трибуна праці. — 1974. — 14 верес. — * Сахневич Л. Сашко Чорноморець // Трибуна праці. — 1968. — 15 жовт; Вінниц. правда. — 1966. — 4 берез. — * Сахневич Л., Воронюк О. Двадцять годин // Сяйво Золотих зірок. — Одеса: 1970. — с. 213—215. — * Ковч Ю. Всю ніч без спочинку під вогнем // Трибуна праці. — 1995. — 28 берез.