Чистово дне село Старокозацької сільської громади Білгород Дністровського району Одеської області в Україні Населення ст

Чистово́дне — село Старокозацької сільської громади Білгород-Дністровського району Одеської області в Україні. Населення становить 728 осіб.

село Чистоводне
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Білгород-Дністровський район
Громада	Старокозацька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA51040230180020938
Основні дані
Засноване	1824
Перша згадка	1824 (200 років)
Населення	728
Площа	1,09 км²
Густота населення	667,89 осіб/км²
Поштовий індекс	67726
Телефонний код	+380 4849
Географічні дані
Географічні координати	46°26′21″ пн. ш. 29°45′25″ сх. д. / 46.43917° пн. ш. 29.75694° сх. д. / 46.43917; 29.75694Координати: 46°26′21″ пн. ш. 29°45′25″ сх. д. / 46.43917° пн. ш. 29.75694° сх. д. / 46.43917; 29.75694


Місцева влада
Адреса ради	67720, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с.Володимирівка, вул.Центральна,1
Карта
Чистоводне
Чистоводне
Мапа

Історія

На території сучасного селища існувало татарське поселення Сую-Дук (Чисті Води). На території селища знайдені ногайські поховання. Масове заселення українцями, молдованами, росіянами почалося, після 1812 року, коли Бессарабія увійшла до складу Російської імперії. 1823 року на березі річки Хаджидер було засновано чотирьохкласну школу. Вчителем був ентузіаст Чиж Тимофій. Класи були розміщені в його хаті. Сприяв і допомагав школі місцевий поміщик, депутат IV Державної Думи Пуришкевич Володимир Митрофанович. Школа проіснувала до 1917 року, коли Пуришкевич виїхав із сім'ею до Кишинева, а потім до Москви.

У січні 1918 року румунські війська окупували територію Бессарабії. Протягом 1920—1930 років румунський уряд проводив політику румунізації українського населення Бессарабії. Чотирирічна школа містилася в хаті Пономаренка Олексія. Сам господар із сім'єю проживав у хатині, що стояла поряд. Діти 1-2 — х класів навчалися в нижній кімнаті будинку, а учні 3-4 класів у вищій кімнаті. Вчителя були румунами. Директором школи був лейтенант Капацина Іон, навчав 3-4 класи, учні називали його «домну», тобто директор А дружина його Капуцина Марія проводила заняття в 1-му й 2-му класах. Учні сиділи за чотирьохмісними партами, в класах було по 35-40 учнів. Була лише дошка і крейда. У школі панувала жорстка дисципліна, за пропуски уроків батьків штрафували. На дошці з лівого боку висів канчук (плетений з шкіряних ременів у восьмеро батіг), ним карали учнів за провини. Румунська школа проіснувала до квітня 1944 року.

1941 року німецько-румунська окупаційна влада відкрила в недобудованому приміщенні нової школи бійню, де забивали скотину.

У серпні 1944 року радянська влада відкрила школу в хатині Пономаренка Олексія, що знаходилась на вул. Садовій.

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 711 осіб, з яких 334 чоловіки та 377 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 728 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	95,6 %
молдовська	3,3 %
російська	0,82 %
болгарська	0,14 %
вірменська	0,14 %

Відомі мешканці

Примітки

ВРУ
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.

Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] ВРУ

[населення_1989-2] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.

[населення_2001-3] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.

[населення_2001_мова-4] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.