Чернишевська вулиця вулиця у Київському районі Харкова На початку відгалужується від вулиці Григорія Сковороди в районі

Чернишевська вулиця — вулиця у Київському районі Харкова. На початку відгалужується від вулиці Григорія Сковороди в районі майдану Поезії, йде на північний схід до майдану Іподрому.

Чернишевська Харків
Початок Чернишевської вулиці. Вигляд від майдану Поезії Початок Чернишевської вулиці. Вигляд від майдану Поезії
Район	Київський
Загальні відомості
Протяжність	~2450 м
Координати початку	49°59′42″ пн. ш. 36°14′09″ сх. д. / 49.99500° пн. ш. 36.23583° сх. д. / 49.99500; 36.23583
Координати кінця	50°00′53″ пн. ш. 36°14′59″ сх. д. / 50.01472° пн. ш. 36.24972° сх. д. / 50.01472; 36.24972
поштові індекси	61002, 61023, 61057
Транспорт
Рух	односторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	від № 1 до № 97
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа

Чернишевська вулиця у Вікісховищі

Назва

На перехресті Чернишевської вулиці і провулка Мар'яненка в 1806-1883 рр. розташовувались два дворових місця з будівлями й садом, які належали титулярному радникові, спершу повітовому інженеру й землеміру, потім губернському архітекторові Слобідської України С. Г. Чернишову. В ті часи існувала традиція давати назву вулиці згідно з професією її& мешканців або використовувати прізвище одного з перших знатних поселенців. Таким чином, вулицю назвали Чернишовською (через «о»). Деякий час паралельно існували два варіанти написання назви — Чернишовська і Чернишевська.

При своїй розбудові на північ окремі відрізки вулиці тимчасово носили назви Старокладовищенської, і далі на північ — Ново-Чернишевської. У 1914 р. вулиця остаточно набуває назви «Чернишевська».

У 1970-х роках всупереч офіційним документам вулицю стали називати вулицею Чернишевського, і навіть поміняли таблички. У 2002 р. до реєстру назв Харківських вулиць назву «Чернишевська» було включено як єдиний варіант.

Історія

Перші відомості про початок забудови майбутньої Чернишевської вул. відносяться до 1804 р. В архівах існує запис про садибу полковника Сердюкова. Можливо, вона стояла на місці будинку № 14. Але власне вулиця почала існувати з 1868 р. Поселенці почали селитись на південь від садиби Сердюкова. У книзі домовласників за 1874 р. зазначені три домоволодіння і, можливо, ще два подвір'я на східній стороні вулиці. На західній — вісім домоволодінь, в тому числі Провіантський склад і сторожова будка.

З 1879 р. нумерація будинків набула сьогоднішнього напрямку. У кінці 1870-х років вулиця вже простягалась до сучасної вул. Алчевських і продовжила розвиток на північ.

На перехресті Чернишевської з вул. Гіршмана, де починається вул. Алчевських, утворилась невелика площа. В 1925 р., після смерті В. Еллана-Блакитного, тут було встановлено невеликий пам'ятник письменнику, а сама площа отримала його ім'я. Однак, у 1934 р. пам'ятник якось уночі зник. За офіційною версією, він був збитий машиною і, щоби не заважати дорожньому рухові, прибраний.

Будинки

Буд. № 2 — Пам'ятка архітектури Харкова. Проектний інститут. Арх. В. І. Пушкарьов, 1948 р.
Буд. № 4 — Пам. арх. Житловий будинок. Арх. невідомий, поч. XX ст.
Буд. № 6 — Будинок, у якому містилася художня школа М. Д. Раєвської-Іванової.
Буд. № 14 — Пам'ятка арх. національного значення. Садибний будинок із флігелем. Арх. П. А. Ярославський, В. Н. Лобачевський, 1804-1814 рр.
Буд. № 16 — Пам. арх. Житловий будинок. Арх. Н. І. Салтиков, прибл. 1890 р. Нині пологовий будинок.
Буд. № 20 — Пам. арх. Особняк. Арх. С. Г. Гінгер, за уч. В. В. Величка, 1904 р. Нині лікувальна установа.
Буд. № 24 — Пам. арх. Особняк. Арх. невідомий, к. XIX ст. Нині дитячий садок.
Буд. № 25 — Пам. арх. Прибутковий будинок. Арх. невідомий, 1912 р.
Буд. № 26 — Пам. арх. Прибутковий будинок за проектом арх. М. І. Дашкевича, 1899 р. Побудований дійсним статським радником П. О. Карповим. У 1920-х роках у цьому будинку проживав український письменник Василь Еллан-Блакитний.
Буд. № 27 — Пам. арх. Особняк. Арх. В. Х. Нємкін, 1888 р. Будинок був побудований О. К. Погорелком, в подальшому міським головою, для своєї сім'ї. Нині лікувальна установа.
Буд. № 45 — Колишній будинок Софії Мігріної, дружини статського радника. Побудований за проектом В. Стабельського, близько 1888 року. Сучасне використання будівлі — Релігійна громада «Салтівська» церкви Ісуса Христа Святих останніх днів м. Харкова.
Буд. № 59 — Пам. арх. Особняк. Арх. імов. О. М. Гінзбург, поч. XX ст. Нині спілка письменників України.
Буд. № 60 — Пам. арх. Гімназія товариства вчителів. Арх. Ю. С. Цауне, 1909 р. Нині навчальний корпус юридичного факультету педагогічного університету ім. Григорія Сковороди.
Буд. № 63 — Пам. арх. Житловий будинок. Арх. М. Н. Штандель, 1926 р.
Буд. № 66 — Пам. арх. Архітектор Покровський Володимир Миколайович побудував його в 1913 р. для себе і своєї сім'ї. Він мав намір жити в цьому будинку в одній з квартир, а інші здавати в оренду. Але витрати на будівництво виявилися занадто високими, будинок не був закінчений у запроектованому вигляді, закладений в банк і згодом перепроданий. Нині НДІ літейного машинобудування.
Буд. № 79 — Пам. арх. Приватна жіноча гімназія. Арх. В. М. Покровський, за уч. П. В. Величка, 1914 р. Так званий «будинок з химерами» прикрашений скульптурами, серед яких і зображення авторів-архітекторів. Цікаво, що ці портрети були внесені у проект сестрами Покровського без його відома. Нині навчальний корпус університету мистецтв ім. І. Котляревського.
Буд. № 80 — Пам. арх. Прибутковий будинок. Арх. М. Г. Диканський, 1905 р. Нині Інститут державного будівництва і місцевого самоврядування.
Буд. № 88 — Пам. арх. Житловий будинок. Арх. імов. С. В. Григор'єв, 1928 р.
Буд. № 94 — Національний університет цивільного захисту України.
Буд. № 96 — Пам. арх. Житловий будинок. Арх. І. Р. Таранов-Бєлозеров, М. Л. Мовшович, В. П. Костенко, 1931 р.

Державні установи

Буд. № 41 — Податкова інспекція Київського району м. Харків;
Податкова міліція Київського району м. Харків.
Буд. № 48 — Харківський обласний центр з гідрометеорології.
Буд. № 51 — Обласний центр по нарахуванню і виплаті допомоги і контролю за нарахуванням і виплатою пенсій;

Обласний центр по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат.

Буд. № 55 — Київська районна адміністрація у м. Харкові;

Приймальня голови державної адміністрації Київського району м. Харкова;
та інші державні й громадські організації.

Буд. № 72 — ДП «Східний експертно-технічний центр Держпраці».

Заклади культури

Харківський академічний драматичний театр

Буд. № 11 — Харківський академічний драматичний театр. Побудований за проектом арх. О. Г. Молокіна, імов. у 1927 р. Будівля благополучно пережила німецьку окупацію, але в 1978 р. театр згорів. Тільки у 2003 р. було завершено реконструкцію театру після пожежі.
Буд. № 15 — Центральна дитяча бібліотека ім. М. Островського. Харківська міська художня галерея ім. С. В. Васильківського. Будинок було зведено в 1930-х роках на фундаменті грандіозного Театру масового музичного дійства, запроектованого братами-архітекторами Весніними на місці знищеного кладовища і храму. В цьому будинку мали розміщуватись артистичні гримерні та підсобні приміщення. Сам театр, за проектом, займав місце по обидва боки Сумської вулиці. Довести будівництво театру до кінця не спромоглись і побудували житловий будинок.

Пам'ятники

У сквері на початку вулиці, перед буд. № 2, встановлено пам'ятник М. М. Коцюбинському, українському письменнику. Ск. П. Л. Рябінін, арх. А. А. Алло, 1957 р.
Напроти бібліотеки ім. Островського (вул. Чернишевська, 15) встановлено пам'ятник М. О. Островському.
На розі вул. Чернишевськї, 15 та вул. Раднаркомівської у 2004 р. встановлено пам'ятник меценату, банкіру і громадському діячеві О. К. Алчевському.
Напроти буд. № 18, на стіні Головного управління МВС України Харківської області, у 2008 р. встановлено меморіальну дошку, присвячену трагічній події. На цьому місці було обласне управління НКВС і його внутрішня тюрма. Весною 1940 року тут були вбиті 3809 офіцерів війська польського з табору в Старобільську та майже 500 польських громадян привезених з інших тюрем НКВС.
В кінці Чернишевської, у сквері перед вул. Весніна встановлено стелу «Підпільникам і партизанам Харківщини». Ск. Д. Г. Сова, Я. І. Жуковська, арх. Е. Ю. Черкасов, А. О. Максименко, [1978] р.

Транспорт

Чернишевська — вулиця з одностороннім рухом. З початку вулиці до вул. Гіршмана напрямок руху від центру міста, а від кінця до вул. Гіршмана — рух в напрямку центру. Громадський транспорт Чернишевською вулицею не ходить. В кінці Чернишевська перетинається з , по якій ходять трамваї і автобуси. Найближчі до Чернишевської станції метро — Архітектора Бекетова (до неї 200 м) і Університет (280 м).

Цікаві факти

Ще на початку XX ст. на Чернишевській вулиці було багато незабудованих місць і пустирів. На одному з них 8 травня 1910 р. відбувся перший в Харкові офіційний футбольний матч.

Джерела

А. Лейбфрейд, В. Реусов, А. Тиц. Харьков: Архитектура, памятники, новостройка. Путеводитель [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Татьяна УВАРОВА. На Чернышевской живут химеры, учатся пожарные и находится самый русский театр в Харькове [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]

Примітки

. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 14 грудня 2015.
. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 21 грудня 2015.
. Архів оригіналу за 26 лютого 2016. Процитовано 21 грудня 2015.
Андрей Парамонов (19 лютого 2019). . Архів оригіналу за 7 липня 2020. Процитовано 7 липня 2020.
. Архів оригіналу за 8 липня 2020. Процитовано 7 липня 2020.
. Архів оригіналу за 20 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 19 грудня 2015.
. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 19 грудня 2015.

[1] . Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 14 грудня 2015.

[:0-2] . Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 21 грудня 2015.

[3] . Архів оригіналу за 26 лютого 2016. Процитовано 21 грудня 2015.

[4] Андрей Парамонов (19 лютого 2019). . Архів оригіналу за 7 липня 2020. Процитовано 7 липня 2020.

[5] . Архів оригіналу за 8 липня 2020. Процитовано 7 липня 2020.

[6] . Архів оригіналу за 20 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.

[7] . Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.

[8] . Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.

[9] . Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.

[10] . Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 19 грудня 2015.

[11] . Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 19 грудня 2015.