Червоний прапор (польськомовний)

«Червоний прапор» (пол. Czerwony Sztandar) — щоденна газета Політичної ради Українського фронту, що була створена радянською окупаційною владою після вторгнення СРСР до Польщі 17 вересня 1939 року і виходила польською мовою у Львові до 22 червня 1941 року.

пол. Czerwony Sztandar

Тип	періодичне видання, щоденна газета
Мова	польська
Засновано	1939
Припинення публікацій	22 червня 1941^[1]
Головний офіс	Львів
Наклад	40 000
Червоний прапор у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Червоний прапор.

Історія

Перші 10 номерів випустили в Тернополі.

Починаючи з 5 жовтня 1939 року, газету видавали у Львові до 22 червня 1941 року.

Останній номер (№ 150) опублікували 27 червня 1941 року.

Загальний наклад газети становив 40 000 примірників. Журнал був органом Львівського обласного та міського комітетів Комуністичної партії (більшовиків) України.

Колектив редакції

Головним редакторами газети в різний час були:

• Юзеф Маньковський (17 вересня — 5 жовтня 1939);
• Й. Маркевич (5 жовтня — 3 листопада 1939),
• Юзеф Маньковський (3 листопада 1939 — 22 квітня 1941)
• Евґеніуш Радецький (22 квітня — 22 червня 1941).

Заступником головного редактора був Вітольд Кольський, секретарем редакції — Віктор Грош.

Тематика й автори

Сатиричні малюнки Ф. Парецького в газеті від вересня 1940 р. (Текст: Станіслав Єжи Лец)

У газеті публікувалися такі діячі, як Ванда Василевська, Юліан Стрийковський, Леон Хвістек, Владислав Броневський, Станіслав Єжи Лец, Яніна Броневська, Люціян Шенвальд, Тадеуш Бой-Желенський та інші.

У серпні 1940 року Всесоюзний комітет з вищої освіти запросив польських учених із львівських університетів відвідати Москву та її наукові установи для ознайомлення та обміну досвідом.

Наприкінці вересня 1940 року в газеті зявилася публікація з оглядом поїздки професорів В. Мінкевича, Казімежа Бартеля, Т. Бой-Зеленського та інших. З 18-ти учасників подорожі 7 професорів розстріляла цільова група для спеціального використання 4 липня 1941 року, після окупації Львова Третім Рейхом.

Примітки

1. польська Вікіпедія — 2001.
   d:Track:Q15929706d:Track:Q1551807
2. podtytuł do listopada 1939 roku, , Czerwona msza czyli uśmiech Stalina, t. 1, Warszawa 1998, s. 70.
3. Numery 1-5 jako «Słowo Żołnierza».
4. Agnieszka Cieślikowa. Prasa okupowanego Lwowa. 1997

Джерела

• Бернацький Б. Радянська преса на Західній Україні в 1939—1941 рр. [ 19 вересня 2019 у Wayback Machine.] // Щорічник Східних гуманітарних наук. — 2007. — Т. IV. (пол.)
• Чоп В. Львівська область під окупацією СРСР у 1939—1941 рр. — Ряшів, 2004. — С. 216—218.