Червоний курінь смерті офіційна назва Курінь смерті імені Кошового Івана Сірка військова формація Дієвої армії УНР Курін

Червоний курінь смерті (офіційна назва — Курінь смерті імені Кошового Івана Сірка .) — військова формація Дієвої армії УНР. Курінь був сформований наприкінці листопада 1918 року в Конотопі отаманом Ангелом. Згідно Я. Тинченко курінь офіційно носив назву Чернігівський кінно-гонецький полк. За іншими даними на Чернігівщині з кінця грудня 1918 року діяв кінно-гонецький полк штабу Дієвої армії УНР, яким командував М. Аркас .

Євген Ангел, отаман Червоного куреня смерті

Курінь воював проти гетьмана Скоропадського, встановлював владу Директорії в Конотопі, Бахмачі, Прилуках та Ніжині, потім боровся з червоними. Наприкінці січня 1919 року вийшов з армії УНР і діяв самостійно. Після того, як війська УНР залишили Чернігівщину, курінь залишився на положенні партизанського. У кінці квітня 1919 року поблизу села Загреблі Лубенського повіту був розбитий більшовицькими військами і 3 травня 1919 року відступив на правий берег Дніпра, де влився до загону отамана Зеленого.

Після повернення на початку літа 1919 року на Чернігівщину загін став називатися «Лицарське козацтво Лівобережжя», боровся з червоними. Після захоплення Добровольчою армією Чернігівщини перейшов на початку вересня 1919 року на Житомирщину. Вів бої з червоноармійцями між Бердичевом і Козятином. Після загибелі отамана Ангела наприкінці 1919 року фактично перестав існувати.

Отаман Ангел хотів вдягти своїх козаків у червоні жупани, але обмежились довгими понад півметровими червоними шликами з золотими і срібними китицями на шапках.

Примітки

Відозва (Звернення «Куреня смерті» до жителів Чернігівщини). – Віктор Моренець, Віталій Шевченко. Ічнянці в Армії УНР: Штрихи до літопису боротьби українців проти російської окупації у перше десятиріччя після більшовицького перевороту 1917 р. — Чернігів, 2013. — С. 212.
Тинченко Я. «Армии Украины 1917—1920 гг.» — Москва; ТОВ «Восточный горизонт», 2002 р.
. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 2 квітня 2020.
Горячечное «повстанческое» лето 1919 года. – Савченко В. А. Двенадцать войн за Украину. Глава 12.

Література

Тинченко Я. «Армии Украины 1917—1920 гг.» — Москва; ТОВ «Восточный горизонт», 2002 р.

Посилання

Курінь смерти [ 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 799. — 1000 екз.

[1] Відозва (Звернення «Куреня смерті» до жителів Чернігівщини). – Віктор Моренець, Віталій Шевченко. Ічнянці в Армії УНР: Штрихи до літопису боротьби українців проти російської окупації у перше десятиріччя після більшовицького перевороту 1917 р. — Чернігів, 2013. — С. 212.

[2] Тинченко Я. «Армии Украины 1917—1920 гг.» — Москва; ТОВ «Восточный горизонт», 2002 р.

[3] . Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 2 квітня 2020.

[4] Горячечное «повстанческое» лето 1919 года. – Савченко В. А. Двенадцать войн за Украину. Глава 12.