Червенська земля Червенські гради термін що згадується в Повісті временних літ у трьох епізодах 981 992 Володимир Велики

Червенська земля, Червенські гради — термін, що згадується в "Повісті временних літ" у трьох епізодах:

981, 992 Володимир Великий у двох походах захопив Червенські городи:
Пішов Володимир до Ляхів і зайняв городи їх — Перемишль, Червен та інші городи, які є й до сьогодні під Руссю

Пішов Володимир на Хорватів .

1018 польський князь Болеслав І Хоробрий отримав Ч.г. від свого зятя Святополка І і утримував їх (до 1031 року).
1031 вони повернулися під владу київського князя внаслідок походу київського князя Ярослава Мудрого і чернігівського князя Мстислава Володимировича. Найбільш поширеною є думка, що Ч.г. — це регіон на західному прикордонні Київської Русі з центром у Червені. Скоріш за все той самий регіон мав на увазі літописець у статті 981, говорячи про "Червен и ины грады", які відібрав від "ляхів" київський князь Володимир Святославич.

Імовірно, Червенські гради — те саме, що й пізніша Червенська земля, згадана в Галицько-Волинському літописі під 1225. У такому випадку терени Ч.г. на сході були обмежені Зах. Бугом (прит. Нарева, бас. Вісли), на півдні — Белзькою землею, на заході — кордоном із Польщею. Пінічна межа залишається невизначеною, бо невідомо, чи входила до Ч.г. майбутня Холмська земля.

Географічне положення Ч.г. на українсько-польському етнічному порубіжжі спричинило політично заангажовану дискусію навколо питання: чиї предки — поляків чи русинів/українців — початково населяли регіон та яким князям він був підвладний перед приєднанням до Київської Русі — польським, чеським чи незалежним місцевим.

Див. також

Джерела та література

Вортман Д.Я. Червенські гради [ 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : іл. — .

. litopys.org.ua. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 5 травня 2016.

[1] . litopys.org.ua. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 5 травня 2016.