Цуманська пуща — лісовий масив на крайній південній межі Українського Полісся, розташований неподалік межі Волинського лесового плато. В давні часи льодовикові води досягали цієї території, в місцях їх накопичення утворились болота. Через тисячоліття тут поступово сформувався оригінальний природний комплекс із переважанням лісових масивів. Ліси формувалися на більш багатих, ніж на півночі Полісся, ґрунтах. Нині це праліси дубових та сосново-дубових лісів, які утворюють своєрідний комплекс із болотами різних типів, ділянками лук по водотоках, чорновільшняками. Цей природний комплекс зберігає багате біорізноманіття — види рослинного і тваринного світу пристосувалися до мешкання в цих різних екологічних умовах, у пралісах зберігаються рідкісні види рослин та тварин, а біорізноманіття боліт відзначається своєрідністю.
Відповідно до Указу Президента України № 203 від 22.02.2010 року "Про створення Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» і була проведена юридична дія по реєстрації Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» в Єдиному державному реєстрі 23.09.2015 року.
Біорізноманіття
Своєрідний характер рослинності Цуманської пущі обумовлено її розташуванням у південній смузі Українського (в цьому разі Західного) Полісся на межі з Волинським лесовим плато. На території Цуманської пущі значну площу займають досить багаті ґрунти, зайняті дубовими та грабово-дубовими лісами. За зоогеографічними параметрами територія Цуманської пущі належить до бореальної лісової зоогеографічної зони поліського зоогеографічного округу, західно-волинського зоогеографічного району. У складі фауни Цуманської пущі переважають лісові види — неморальні і бореальні, значну частку становлять широкоареальні види — мешканці луків, водойм та боліт. Представлені тут і тварини-синантропи, які екологічно пов'язані з агроландшафтами, в тому числі й помешканнями людини. За узагальненими даними на території Цуманської пущі виявлено 249 видів хребетних тварин, з них кісткових риб — 23, земноводних -11, плазунів — 7, птахів — 166, ссавців — 42 види.
Розташування
Територія Цуманської пущі є умовно прийнятою ділянкою великого, колись суцільного лісового масиву, який розташований у межиріччі Стиру і Горині.
Назва пущі походить від назви селища Цумань, заснованого у середині XIX століття. Тому, Цуманська пуща — назва відносно нова. Однак, вона охоплює не лише ліси навколо селища Цумань або межі Цуманського держлісгоспу, а й увесь більш-менш збережений нині єдиний лісовий масив. До складу Цуманської пущі входить ряд ділянок єдиного, генетично пов'язаного між собою лісового масиву, окремі з яких мають відомі назви — Берестянські, Звірово-Котівські, Муравищенські ліси, Клеванський ліс, Горинські діброви, а також ряд урочищ — Богуславка, Болярка, Брак, Гинин, Димер, Діброва, Добра, Дубове, Живоронь, Заброди, Забужжя, Залісся, Звіринець, Каменюха, Козел, Крахане, Крижик, Куровоч, Кути, Латина, Лопатень, Луги, Майдан, Млинок, Мощаниця, Оберадчина, Обихідне, Острів, Папики, Пендики, Перейми, Різки, Рудка, Рудки, Сушні, Хрестовець, Цукри, Чернешина, Чисте Болото, Чорна Ворона тощо.
Цуманська пуща (її крайні точки) розташована між 50°45' і 51 °03' північної широти та між 25°3 і 26°07' східної довготи. Загальна площа пущі становить близько 0,8 тис. км2. За геоморфологічним, ґрунтовим, геоботанічним, ландшафтним і лісотипологічним районуванням та сучасним поширенням лісових масивів визначено межі Цуманської пущі.
За сучасним адміністративно-територіальним устроєм України, Цуманська пуща розташована головним чином у межах Ківерцівського адміністративного району (крім південної та західної частин), а також частково Маневицького адміністративного району Волинської області (крайня південна частина) і Костопільського (східна частина) та Рівненського (крайня північно-західна частина) адміністративних районів Рівненської області.
За лісогосподарським розташуванням, Цуманська пуща перебуває в основному у Цуманському держлісгоспі, а також частково у Ківерцівському і Колківському держлісгоспах ДЛГО «Волиньліс», Клеванському держлісгоспі ДЛГО «Рівнеліс» та Ківерцівському міжгосподарському спеціалізованому лісогосподарському підприємстві.
Межі
- Північна межа: від мосту на р. Рудка, що на межі між Ківерцівським і Маневицьким районами Волинської області, що на дорозі між селами Смельне (Макаревичі) Ківерцівського району Мар'янівка Маневицького району — по межі лісу на південь від сіл Мар'янівка, Рудники, Чорниж, Гораймівка — дорога між селами Гораймівка Маневицького району — Холоневичі Ківерцівського району Волинської облисті.
- Східна межа: від с. Холоневичі Ківерцівського району Волинської області по дорозі до с. Липне і па південь по дорозі до с. Знамирівка Ківерцівського району Волинської області — кордон з Рівненською областю — лісовий масив на південний захід від с. Перелисянка Костопільського району Рівненської області - с. Постійне — по р. Жорнівці до с. Деражне — по р. Горинь від с. Деражне Костопільського району до межі лісового масиву на південний захід смт Оржів Рівненського району Рівненської області.
- Південна межа: південно-східна межа лісового масиву від смт Оржів Рівненського району Рівненської області до смт Клевань — с. Новостав — с. Дерев'яне (північні околиці) Рівненського району Рівненської області — границя з Волинською областю — лісовий масив до північних околиць хуторів с. Дідичі Ківерцівського району Волинської області — р. Путилівка до с. Тавок — с. Дерно з лісовим масивом Папики — с. Котів — р. Конопелька і далі по ріці на північний захід до впадіння в неї каналу Муравище біля с. Муравище Ківерцівського району Волинської області.
- Західна межа: р. Конопелька від впадіння в неї каналу Муравище біля с. Муравище Ківерцівського району Волинської області — по каналу Муравище до ур. Добра (лісовий масив між селами Гайове і Муравище) — канали, луки з чагарниками — с. Домашів — по р. Рудка — с. Журавичі — по р. Рудка до мосту, що на дорозі між селами Омельне (Макаревичі) і Мар'янівка, на межі Ківерцівського і Маневицького районів Волинської області.
Історія
Назва «Цуманська пуща» не має глибокого історичного, літописного коріння. Слід зауважити, що на відміну від всесвітньо відомої Біловезької пущі, ліси якої вперше згадано в Іпатіївському літописі у 983 році, а сама назва «Біловезька пуща» фігурує вперше у польських і литовських грамотах у 1409 р., назва «Цуманська пуща» є досить новою. Саме слово «пуща» в слов'янських мовах (українській, білоруській, російській, польській) означає великий, цільний лісовий масив, що зберігся у майже недоторканому стані. У межиріччі великих приток «волинської Амазонки» Прип'яті — Стиру і Горині — дійсно кілька тисячоліть тому існував великий лісовий масив, який був ніби форпостом Полісся і за південною межею якого починався Лісостеп. Проте, важливість та унікальність цих лісів науковці, краєзнавці і місцеві жителі усвідомили лише у XX столітті. А сама назва «Цуманська пуща», яка походить від селища Цумань, розташованого на південній околиці лісового масиву (першу писемну згадку про цей населений пункт датовано 1557 роком), з'явилась у науковій і публіцистичній літературі лише у 1960-х роках. Саме тоді на весь світ гриміла слава Біловезької пущі, в той період з Біловезького національного парку у Цуманські ліси завезли для реакліматизації перших зубрів.
Люди почали селитися, вести господарство в лісах у межиріччі Стиру та Горині ще за бронзового віку (II тис. до Р. Хр.). Про це свідчать археологічні знахідки серпа і сокир цього періоду біля села Берестяни Ківерцівського району, а також сокири біля села Липно Ківерцівського району; обидва населені пункти розташовані в центрі пущі. Основним заняттям населення тієї епохи й тієї кліматичної зони було землеробство, проте значну роль у житті цих праслов'янських племінних союзів відігравали (з огляду на великі лісові масиви, що оточували їх поселення) мисливство, рибальство, збирання ягід та грибів.
Територія теперішніх Цуманських лісів у ті часи була далеким, глухим закутком Європи, віддаленим від античної цивілізації Північного Причорномор'я, від степів Подніпров'я, які в той період стали регіоном, що найдинамічніше розвивався унаслідок тісних контактів з грецькою та східною цивілізаціями. Тоді навіть на віддаленому Поліссі невідворотно, хоча й надзвичайно повільно, поширювався міжплемінний обмін продуктами праці, прискорювалась майнова диференціація всередині родів і племен, укріплювалась політична та економічна могутність племінної знаті. У VII-VI1I століттях після Р. Хр., коли відбувся вже чіткій розподіл слов'ян на групи і племінні об'єднання, територія теперішньої Цуманської пущі належала до володінь східнослов'янського племені древлян. На ту пору тут існувало чимало древлянських поселень-городищ, проте вони, за звичай, були невеликими (середнє таке поселення рідко мало більше сотні жителів) і віддаленими одне від одного на десятки кілометрів майже непрохідних лісових нетрів. Городища, а також кургани, ремісничі майстерні давньоруського періоду виявлено біля сіл Берестяне, Липно, Городище, Цумань Кізерцівського району Волині.
З кінця IX і протягом X ст. деревлянські землі були підкорені київськими князями і включені до складу Київської Русі. Проте влада київських князів над цими лісовими племенами ще до середини XI ст. залишалась суто номінальною. Князівські посланці з військом лише час від часу з'являлись у лісових нетрях, щоб зібрати данину. Весь інший час влада на цих територіях цілковито належала родоплемінній знаті. Остаточне приєднання деревлянських земель до Київської Русі відбулося в часи найбільшого розквіту київської держави у другій половині XI століття. З археологічних досліджень відомо, що в другій половині XI та XII століттях центром господарського і культурного життя Цуманської пущі стає її західна і, насамперед, південна околиця. Так, наприклад, на заході Цуманських лісів, у басейні річки Конопельки в XI ст. відбувся останній розквіт деревлянської культури цього регіону. Тут існувало 25 селищ, осередком яких було укріплене городище-сховище неподалік від сучасної станції Арматнів. Проте феодальні відносини, які активно розвивались у Подніпров'ї вже у X ст., наприкінці XI — на поч. XII століть сягають і цього віддаленого куточка Київської Русі. За феодалізму відбувається занепад городищ, їх замінюють фортеці, які споруджують князі. У XII ст. з 25 селищ у басейні річки Конопельки залишилось лише 13.
У той час як в центрі і на заході Цуманської пущі відбувається занепад, землеробських поселень, що було зумовлено їх ізольованістю, відсталістю форм господарювання, віддаленістю від великих міст, відсутністю комунікацій, центр життя субрегіону переміщується у XII ст. на його південні межі. Тут в той період пролягав великий торговий шлях з Києва до Польщі, який проходив містами Звягель — Корець — Гоща — Дорогобуж — Рівне — Олика — Луцьк і далі до Варшави, Кракова. Містечко Олика, розташоване на самому півдні лісів межиріччя Стиру і Горині, вперше згадано в літописі 1149 року, коли біля нього зупинявся один з княжих загонів. Назву «Олика» пов'язують з давнім словом «лико» — деревною корою, з якої виготовляли тогочасне взуття — постоли. У кількох кілометрах від Олики розташоване стародавнє селище Личани. Очевидно, в ті часи на цій території було розвинене виробництво і торгівля ликом та личаними постолами, тут діяла своєрідна величезна «взуттєва фабрика» Волині. Від середини XII ст. і до кінця 50-х років XX ст. (тобто на 8 століть) саме місто Олика стає адміністративним, культурним, політичним, господарським центром цуманських лісів. Тут відбуватимуться найвизначніші події, які матимуть вплив на економічне, політичне, культурне, господарське життя субрегіону.
У XIII-XIV століттях, коли Волинь входила до складу Галицько-Волинського князівства, у лісах, розташованих між Стиром і Горинню, не було жодних визначних історичних подій, зафіксованих у писемних документах. Це були часи татарської навали, спустошення багатьох міст, містечок, селищ Волині. Із 40-х років XIV ст. Волинські землі входять до складу Великого князівства Литовського. Литовське правління було сприятливим для українських земель, продовжувався розвиток цих територій. Проте, Литовську державу (і українські землі, що входили до її складу), а також литовську знать поступово, шляхом різних угод та шлюбів поглинала більша, краще організована й агресивна Річ Посполита. У першій третині XV ст. литовський князь Вітовт, якого підтримувала антипольськи налаштована литовська знать і українські магнати, робить останню спробу вирватися з міцних польських обіймів.
У 1429 році Вітовт скликає у Луцьку з'їзд монархів Європи, на якій прибули представники Ватикану, Німеччини, Росії, інших європейських держав. Планувалось проголосити Вітовта королем Литви. Гостям і їх численним ескортам було віддано найкращі палаци і маєтки Луцька та навколишніх сіл. З'їзд вінценосних осіб тривав два місяці. І тут на історичну арену виходять ліси Цуманської пущі, розташовані всього у двадцяти кілометрах на схід від Луцька — вони стали постачальниками м'яса різних тварин для монархів Європи. Літопис повідомляє про те, як щодня королі, герцоги, князі, посли та їхні слуги споживали м'ясо сотень зубрів, лосів, вепрів. Безперечно, ці описи перебільшені згідно з тодішніми літописними традиціями, проте вони дають уяву про багатство тваринного світу лісів межиріччя Стиру і Горині, а також вперше описують цю місцевість як місце княжих ловів. Слід зауважити, що у Київській Русі, Галицько-Волинському князівстві, Великому Князівстві Литовському, а пізніше й у Речі Посполитій діяла низка законів, спрямованих на охорону лісів: зокрема, було заборонено самовільні рубання і полювання на ряд цінних мисливських тварин. У цей період (XV-XVI ст.) лісові масиви, особливо ті, які були багаті дичиною і розташовувались неподалік від шляхів сполучення та великих міст, поступово переходять у приватну власність українських магнатських родів, литовських і польських феодалів. Лісові масиви стають тепер не лише місцем мисливських розваг «сильних світу цього», але й набувають великої економічної цінності як джерело сировини для промисловості Західної Європи, яка розвивалася швидкими темпами. Дубові ліси вирубають для будування кораблів, менш цінні породи листяних дерев спалюють для вироблення поташу — речовини, яку використовували для промислового виробництва різноманітних речей повсякденного вжитку: тканин, скла, полотен тощо. Рубають волинські, в тому числі й цуманські ліси і для місцевого виробництва заліза. Про існування подібних залізорудних виробництв у Цуманських дібровах свідчить назва села Рудники теперішнього Маневицького району Волинської області, розташованого на півночі пущі. Вирубування і випалювання волинських лісів для експорту деревини та поташу у Західну Європу особливо поширюється після Люблінської унії 1569 року, коли Велике Князівство Литовське і українські землі увійшли до складу Польщі. Луцькі купці, місцева знать, чиновники, нова польська шляхта активно включаються у процес торгівлі лісом. Зрубану деревину річками й суходолом доставляють з Волині на великі лісозаготівельні склади у Бересті, Холмі, звідки невдовзі вона потрапляє на європейські мануфактури. У середині XVI століття Цуманську пущу було остаточно розподілено і закріплено як приватну власність між трьома великими магнатськими родами.
Давній український шляхетський рід князів Чорторийських, які ще у другій половині XV ст. обрали своєю резиденцією містечко Клевань (перша літописна згадка — 1458 рік), володіють і навколишніми лісовими масивами по берегах річки Стубли, які становлять крайню південно-східну частину сучасних цуманських лісів. Чорторийські активно розбудовують Клевань, зокрема споруджують тут в 1475 році замок, пізніше, у 1630 році, католицький костел тощо. Крім того, князям Чорторийським належало село Городище і навколишні ліси на заході Цуманської пущі. Село Липно, розташоване на крайньому сході Цуманського лісового масиву, належало до Степанського замку князя Костянтина Острозького. Нарешті, найбільша частина Цуманської пущі (центральна, північна, південна) із селами Сильне, Берестяне, Цумань та іншими населеними пунктами входила до володінь давнього литовського роду князів Радзивілів, які з 1513 року обрали центром свого удільного князівства місто Олику. Олика на той час була досить великим населеним пунктом — в 1570 році тут нараховувалось 300 будинків. У місті діяли 19 вітряків, працювали 11 ремісників, щороку тут відбувались 5 ярмарків, на які приїздили купці з усієї Волині. З 1564 року цей населений пункт отримує Магдебурзьке право і певне самоврядування. Проте слід зауважити, що голова судової влади міста — війт — призначався князями і відстоював переважно їхні інтереси. Під управлінням Радзивілів Олика розбудовується, прикрашається видатними архітектурними спорудами. Зокрема в 1564 році тут споруджують чотирикутний замок, а в 1635 році — величний костел, прикрашений багатьма скульптурами, мармуровими колонами. Князь Микола Чорний Радзивіл навіть планував створити у місті Академію наук. Його правління, яке припадало на другу половину XIV століття, відзначалось терпимістю до всіх віросповідань — в цей період у місті жило багато протестантів.
Крім містечок Олики та Клевані, розташованих на самому півдні Цуманських лісів, інші населені пункти, що знаходились у центрі пущі, були невеличкими селами, які нараховували, зазвичай, 20-40 хат. Тут мешкали селяни двох категорій: ті, що були кріпаками й належали князям, і вільні, які втім мусили відробляти повинності на користь феодалів за користування землею. З входженням Великого Князівства Литовського до складу Польщі закріпачення селян відбувається швидкими темпами. Якщо у XIII-XIV ст. селяни могли ще більш-менш вільно користуватися лісовими багатствами (полювати, рубати ліс для своїх будівельних потреб, збирати ягоди та гриби), то у XV-XVI ст., унаслідок юридичного закріплення лісів за конкретними феодалами, а також виходу низки природоохоронних законів у Великому Князівстві Литовському і Польщі, сільські мешканці могли лише збирати у лісі хмиз, ягоди та гриби — рубання дерев, полювання і рибальство без князівського дозволу були суворо заборонені.
Наприкінці XVI ст. Цуманська пуща, зокрема її південна околиця, стає одним з осередків козацького повстання під проводом Северина Наливайка, спрямованого проти польських феодалів. Наливайківцям у 1596 році вдалося захопити на короткий час центри удільних князівств Чорторийських і Радзивілів — Клевань та Олику. Відомо, що на той час у лісах під Оликою активно діяли дві козацькі сотні під проводом Ростопчи, сформовані в основному з місцевих селян. Близьке розташування Цуманської пущі до Київського торговельного шляху, наближеність до великих населених пунктів Луцька, Олики, Клевані зумовили те, що в 1648 році, коли розпочалося визвольне повстання під проводом Б. Хмельницького, цей субрегіон опиняється у вирі подій. Хмельницький, звільнивши Центральну Україну від поляків, готувався до походу на захід, на Польщу. Ключем до Польщі був Львів. Але щоб штурмувати Львів, потрібно було убезпечити козацьке військо від раптового удару ворожих військ з півночі, з Волині, яка була твердинею окатоличених магнатських родів. З цим завданням успішно впорався козацький полковник Максим Кривоніс, який зайняв у 1648 році багато укріплених міст Волині, в тому числі Клевань і Олику. Чимало селян і міщан з цієї місцевості приєднувалось до козацького війська.
Наприкінці XVIII століття, а саме в 1795 році, Волинь унаслідок третього поділу Польщі входить до складу Російської імперії. Але більшість магнатських родів Польщі зберегли свої земельні володіння. Тому, хоча в цей період в Російській імперії діяла низка природоохоронних законів, спрямованих на охорону і раціональне використання лісів, Цуманська пуща і далі залишалася у приватній власності феодалів (переважно князів Радзивілів), які господарювали на свій лад, полюючи в пущі і продовжуючи вирубати ліс для експорту.
Наступною великою війною, яка опалила своїм диханням Цуманські ліси, стала російсько-французька війна 1812 року. На Волині третя Російська армія генерала О. Тормасова, під натиском корпусів французьких генералів Шварценберга і Рен'є, отримала поразку і відступила за Стир. На якийсь час союзники Наполеона І Бонапарта поляки, саксонці і австрійці оволоділи Західною Волинню, у тому числі й Цуманським субрегіоном. Проте наприкінці 1812 року, після поразки під Бородіним і провалу кампанії проти Росії, війська наполеонівської коаліції відступили з Волині. Російська армія, яка переслідувала залишки корпусів Шварценберга і Рен'є, йшла, зокрема, через Олику. В її складі були козацькі полки, до яких масово почали записуватись волинські селяни й міщани, сподіваючись на відновлення козацьких прав. Зокрема 167 волинян з лісової охорони, які мали коней і зброю (значна їх частина була з Цуманської пущі), вступили до цих полків і в складі російської армії дійшли до Західної Європи.
Після закінчення війни змінюються власники Олики і Цуманської пущі. Річ у тім, що Радзивіли, як і деякі інші окатоличені литовські та українські магнати, підтримали Наполеона у війні з Росією, сподіваючись на відновлення незалежності Польщі. Розгніваний імператор Олександр І, дізнавшись про це, передав маєток в Олиці і Олицьку волость з усіма селами та лісами прусській лінії Радзивілів, яка підтримала Росію (Сисакович, Телішевський, 1975). Прусські Радзивіли, зокрема Фердинанд Радзивіл (1843—1926) докладають багато зусиль для розбудови Олики, а також реставрують на межі XIX і XX століть (Ніццький замок). Вони продовжують промислове використання Цуманських лісів, вивозять звідси деревину, чому сприяє побудована в 1870—1873 роках залізниця Рівне-Ковель біля південної межі пущі. У 1907 році князь Радзивіл переносить центр управління всіма своїми лісами й маєтками до Цумані, де засновує у цьому ж році найбільшу на Волині лісопильню і склад деревини.
З 1914 року Волинь стає ареною бойових дій 1-ї світової війни. Посередині Цуманської пущі (зокрема через село Сильне теперішнього Ківерцівського району Волинської області) проходила лінія фронту між австро-угорськими та російськими військами. У травні 1916 року війська 8-ї російської армії під командуванням генерала Брусилова здійснили в районі Цуманської пущі прорив лінії фронту, відомий під назвою «брусиловський», унаслідок якого Волинь, Буковина і Східна Галичина були звільнені від австро-угорських військ, а наступ противника було зупинено на всьому Східному фронті. Воїнів 8-ї армії, які загинули під час прориву ворожої оборони під селом Хромяково теперішнього Ківерцівського району Волинської області, поховали у братській могилі неподалік від села Ромашківка цього ж району. Зараз місце поховання охороняється, тут встановлено пам'ятний знак.
З 1921 року, коли Волинь унаслідок післявоєнних угод увійшла до складу Польщі, Радзивіли продовжують залишатися господарями Олики і Цуманської пущі. Польська держава взялася впорядковувати ведення лісового господарства: було проведено перевірку стану лісів, утворено Окружне управління державними лісами в Луцьку, яке мало здійснювати нагляд за лісами різних господарів та державними лісовими масивами. Усі ліси Польщі і Волині зокрема було поділено на лісництва, у кожному з яких вели облік деревини, порід дерев. У 1930-х роках князі Радзивіли неодноразово влаштовували в Цуманських лісах великі полювання, на які запрошували шляхетних гостей з усієї Польщі. Під час таких ловів, загоничами в яких були сільські жителі, здобували сотні зайців, десятки козуль та кабанів. Князі дбали про охорону лісів і дичини, фінансували єгерську службу.
У 1939 році, коли Волинь увійшла до складу Радянської України, закінчилась більш ніж 426-річна історія володіння Радзивілів Цуманською пущею. Ці ліси переходять у державну власність, територія Цуманської пущі увійшла до складу двох адміністративних районів — Олицького та Цуманського. Проте не встигла Радянська влада як слід закріпитись на Волині, як у червні-липні 1941 року Волинь окупує нацистська Німеччина. Місто Рівне німці обрали центром управління окупованої території України. Розташовані недалеко від Рівного ліси Цуманської пущі з її багатим рослинним і тваринним світом сподобались німецькому наміснику райхскомісару України Еріху Коху. Він віддав військам наказ виселити з району Цумані 14 сіл, щоб перетворити ці ліси на суцільні мисливські угіддя. Примусову евакуацію здійснили у грудні 1942 року. Тих, хто не бажав полишати власні домівки, розстрілювали. Стратегічне розташування цього лісу біля залізниці Рівне-Брест, близькість до центру окупаційної влади Рівного зумовило те, що пуща, починаючи з другої половини1942 року, стає місцем базування партизанських загонів як УПА, так і радянських партизан. У Цуманських лісах протягом кінця 1941—1943 років діяли партизанські загони місцевих комуністів під проводом О. Філюка, деякий час перебували тут червоні партизани загонів О. Бринського, М. Прокопюка, проходив рейдом через Цуманщину влітку 1943 року і підрозділ генерала С. Ковпака. З кінця 1942 року по жовтень 1943 року у Цуманській пущі в урочищі Лопатень базувався радянський загін спецпризначення полковника Д. Медведева, головним завданням якого була розвідка і організація замахів на чиновників райхскомісаріату у Рівному. До складу загону входив відомий розвідник О. Кузнєцов. Діяльність радянських партизанів спричинила репресії з боку німців, від яких страждало переважно мирне населення: зокрема, німці спалили село Клубочин, розташоване на заході Цуманської пущі, і розстріляли 137 його жителів. Між українськими націоналістичними формуваннями і радянськими партизанами час від часу відбувалися сутички за контроль над територією, але особливої гостроти це протистояння досягло восени 1943 року: зазнаючи втрат під час боїв із загонами УПА, а також унаслідок німецької каральної операції у жовтні 1943 року, загін Д. Медвєдєва відійшов на північ, у Маневицькі ліси. З кінця 1943 і до початку 1950-х років Цуманська пуща була однією з баз опору загонів УПА радянській владі на Волині.
Після закінчення війни і укріплення радянської влади на Волині територія Цуманської пущі увійшла до складу трьох адміністративних районів області — Олицького, Ківерцівського та Маневицького. Почалося розроблення лісу для потреб народного господарства державним трестом «Волиньліспром». У Цуманських лісах діяло два ліспромгоспи: Ківерцівський і Цуманський. У 1960—1980 роках у Цуманській пущі активно провадять меліоративні роботи: будують осушувальні системи; меліоративні канали побудовано в басейні річок Конопельки, Кормину, в урочищах Чисте болото, Чортове болото, Папики, Гинин, Заброди, біля сіл Муравище, Сильне, Городище, Журавичі. Непродумана меліорація завдала значної шкоди пущі, змінила її екосистеми, призвела до значної зміни рослинності водно-болотних комплексів та чисельності ряду тварин (видри, ондатри, бобра, тетерука, бекаса, вальдшнепа, журавля сірого і різних качок).
У повоєнний період у Цуманській пущі побудовано мережу автодоріг з твердим покриттям, зокрема прокладено асфальтовану трасу від села Журавичі до села Берестяне і далі до сіл Холоневичі, Липне. В урочищі Лопатень, де в роки війни базувався радянський партизанський загін полковника Медведева, побудовано меморіальний комплекс. У 1957 році Олицький район було включено до складу Ківерцівського району Волинської області. Відтоді і до теперішнього часу саме у цьому районі знаходиться основний масив лісів Цуманської пущі.
У 1958 році в Цуманських лісах створено одне з перших в Україні державне мисливське господарство «Цуманське» площею 35 тисяч гектарів. Створення мисливського господарства, запровадження єгерської служби, початок планомірної роботи по розведенню диких тварин невдовзі дали свої позитивні результати. У пущу завозять благородних і плямистих оленів, які завдяки підгодівлі й охороні швидко розселяються по Цуманських лісах. У 1965 оці з Біловезької пущі завезли 15 зубрів, що по праву стають символами цього давнього лісового масиву, в якому вони мешкали до XVII століття. Збільшується чисельність кабанів, козуль, лосів, зайців та інших видів тварин.
Максимальної чисельності мисливська фауна досягла в Цуманській пущі наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років, коли лише зубрів тут нараховувалось 207 особин, оленів — майже 1000, а кількість кабанів і козуль перевищувала кількатисячну позначку. Але в 1990-х роках, вже у часи незалежної України, ліси давньої пущі переживають нові випробування: загальна економічна криза в державі, корупція в органах влади, зубожіння населення (особливо сільського), падіння рівня екологічної свідомості зумовили споживацький підхід до природних багатств пущі. У Цуманських лісах різко зростають обсяги рубання деревини Державним лісогосподарським об'єднанням «Волиньліс», яке постачає напівфабрикати — ліс-кругляк у Європу, перетворюючи Волинь на сировинний придаток Євросоюзу. Самовільно рубають ліс і місцеві жителі. Причому, на місці вирубаного лісу, там, де зростали діброви, лісники провадять насадження малоцінних соснових культур. Унаслідок розгулу браконьєрства різко зменшується чисельність мисливських видів тварин. Чисельність зубра, яка в 1991 році становила 207 особин, у 2000 році впала до рівня 54 голів. Зменшується поголів'я диких свиней, козуль, а лось стає ще більш рідкісним видом, ніж зубр (у 2000 році його нарахували 25 особин). Майже зникли тетеруки, все рідше стали траплятися рябчики. Враховуючи природну та історичну цінність Цуманської пущі, необхідність її охорони, про надання їй статусу національного парку неодноразово висловлювались місцеві жителі, партійні осередки Ківерцівського району, Ківерцівська районна рада, Держуправління екоресурсів у Волинській області, інститут ботаніки ім. М. Г. Хблодного НАН України, народний депутат України Євген Кирильчук. Однак про недоцільність і передчасність створення Ківерцівського національного природного парку заявило ДЛГО «Волиньліс», яке є користувачем цих угідь. При цьому керівники «Волиньлісу» не беруть до уваги, що їхня діяльність у цьому регіоні вже призвела до збільшення техногенного й антропогенного навантаження на природу. І хоча завдяки зусиллям Держуправління екоресурсів у Волинській області, членів Українського товариства охорони природи, жителів Ківерцівського району в Цуманських лісах протягом останнього десятиріччя створено низку природоохоронних територій — заказників місцевого та загальнодержавного значення, та створено Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща» — як комплексна природно-заповідна територія з поділом на зони різного режиму охорони, службою охорони і штатом наукових працівників, яка здатна зберегти та примножити для майбутніх поколінь природні та історичні багатства перлини волинських лісів — Цуманської пущі.
Література
- Андрієнко Т.Л., Клєстов М.Л., Химин М.В. та ін. Біорізноманіття Цуманської пущі та питання його збереження (під заг. ред. Андрієнко Т.Л. та Клєстова М.Л.). – К.: Фітосоціоцентр, 2004. – 136 с.
Примітки
- Про створення Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща". rada.gov.ua.
- Т. И. Лндрієнко, М. Л. Клєстов, М. В. Химин, О. І. Прядко, В. А. Онищенко, А. С.Кот, С. О. Григоренко (під заг. ред. Т. Л. Андрієнко та М. Л. Клєстова) (2004). Біорізноманіття Цуманської пущі та питання його збереження (укр) . Київ: Фітосоціологічний центр. с. 136.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya pro lisovij masiv Pro park div Nacionalnij prirodnij park Cumanska pusha Cumanska pusha lisovij masiv na krajnij pivdennij mezhi Ukrayinskogo Polissya roztashovanij nepodalik mezhi Volinskogo lesovogo plato V davni chasi lodovikovi vodi dosyagali ciyeyi teritoriyi v miscyah yih nakopichennya utvorilis bolota Cherez tisyacholittya tut postupovo sformuvavsya originalnij prirodnij kompleks iz perevazhannyam lisovih masiviv Lisi formuvalisya na bilsh bagatih nizh na pivnochi Polissya gruntah Nini ce pralisi dubovih ta sosnovo dubovih lisiv yaki utvoryuyut svoyeridnij kompleks iz bolotami riznih tipiv dilyankami luk po vodotokah chornovilshnyakami Cej prirodnij kompleks zberigaye bagate bioriznomanittya vidi roslinnogo i tvarinnogo svitu pristosuvalisya do meshkannya v cih riznih ekologichnih umovah u pralisah zberigayutsya ridkisni vidi roslin ta tvarin a bioriznomanittya bolit vidznachayetsya svoyeridnistyu V yizd do Cumanskoyi pushiOleni v Cumanskij pushi Vidpovidno do Ukazu Prezidenta Ukrayini 203 vid 22 02 2010 roku Pro stvorennya Kivercivskogo nacionalnogo prirodnogo parku Cumanska pusha i bula provedena yuridichna diya po reyestraciyi Kivercivskogo nacionalnogo prirodnogo parku Cumanska pusha v Yedinomu derzhavnomu reyestri 23 09 2015 roku BioriznomanittyaDokladnishe fitoriznomanittya Cumanskoyi pushi ta faunistichne riznomanittya Cumanskoyi pushi Svoyeridnij harakter roslinnosti Cumanskoyi pushi obumovleno yiyi roztashuvannyam u pivdennij smuzi Ukrayinskogo v comu razi Zahidnogo Polissya na mezhi z Volinskim lesovim plato Na teritoriyi Cumanskoyi pushi znachnu ploshu zajmayut dosit bagati grunti zajnyati dubovimi ta grabovo dubovimi lisami Za zoogeografichnimi parametrami teritoriya Cumanskoyi pushi nalezhit do borealnoyi lisovoyi zoogeografichnoyi zoni poliskogo zoogeografichnogo okrugu zahidno volinskogo zoogeografichnogo rajonu U skladi fauni Cumanskoyi pushi perevazhayut lisovi vidi nemoralni i borealni znachnu chastku stanovlyat shirokoarealni vidi meshkanci lukiv vodojm ta bolit Predstavleni tut i tvarini sinantropi yaki ekologichno pov yazani z agrolandshaftami v tomu chisli j pomeshkannyami lyudini Za uzagalnenimi danimi na teritoriyi Cumanskoyi pushi viyavleno 249 vidiv hrebetnih tvarin z nih kistkovih rib 23 zemnovodnih 11 plazuniv 7 ptahiv 166 ssavciv 42 vidi RoztashuvannyaTeritoriya Cumanskoyi pushi ye umovno prijnyatoyu dilyankoyu velikogo kolis sucilnogo lisovogo masivu yakij roztashovanij u mezhirichchi Stiru i Gorini Nazva pushi pohodit vid nazvi selisha Cuman zasnovanogo u seredini XIX stolittya Tomu Cumanska pusha nazva vidnosno nova Odnak vona ohoplyuye ne lishe lisi navkolo selisha Cuman abo mezhi Cumanskogo derzhlisgospu a j uves bilsh mensh zberezhenij nini yedinij lisovij masiv Do skladu Cumanskoyi pushi vhodit ryad dilyanok yedinogo genetichno pov yazanogo mizh soboyu lisovogo masivu okremi z yakih mayut vidomi nazvi Berestyanski Zvirovo Kotivski Muravishenski lisi Klevanskij lis Gorinski dibrovi a takozh ryad urochish Boguslavka Bolyarka Brak Ginin Dimer Dibrova Dobra Dubove Zhivoron Zabrodi Zabuzhzhya Zalissya Zvirinec Kamenyuha Kozel Krahane Krizhik Kurovoch Kuti Latina Lopaten Lugi Majdan Mlinok Moshanicya Oberadchina Obihidne Ostriv Papiki Pendiki Perejmi Rizki Rudka Rudki Sushni Hrestovec Cukri Cherneshina Chiste Boloto Chorna Vorona tosho Cumanska pusha yiyi krajni tochki roztashovana mizh 50 45 i 51 03 pivnichnoyi shiroti ta mizh 25 3 i 26 07 shidnoyi dovgoti Zagalna plosha pushi stanovit blizko 0 8 tis km2 Za geomorfologichnim gruntovim geobotanichnim landshaftnim i lisotipologichnim rajonuvannyam ta suchasnim poshirennyam lisovih masiviv viznacheno mezhi Cumanskoyi pushi Za suchasnim administrativno teritorialnim ustroyem Ukrayini Cumanska pusha roztashovana golovnim chinom u mezhah Kivercivskogo administrativnogo rajonu krim pivdennoyi ta zahidnoyi chastin a takozh chastkovo Manevickogo administrativnogo rajonu Volinskoyi oblasti krajnya pivdenna chastina i Kostopilskogo shidna chastina ta Rivnenskogo krajnya pivnichno zahidna chastina administrativnih rajoniv Rivnenskoyi oblasti Za lisogospodarskim roztashuvannyam Cumanska pusha perebuvaye v osnovnomu u Cumanskomu derzhlisgospi a takozh chastkovo u Kivercivskomu i Kolkivskomu derzhlisgospah DLGO Volinlis Klevanskomu derzhlisgospi DLGO Rivnelis ta Kivercivskomu mizhgospodarskomu specializovanomu lisogospodarskomu pidpriyemstvi Mezhi Pivnichna mezha vid mostu na r Rudka sho na mezhi mizh Kivercivskim i Manevickim rajonami Volinskoyi oblasti sho na dorozi mizh selami Smelne Makarevichi Kivercivskogo rajonu Mar yanivka Manevickogo rajonu po mezhi lisu na pivden vid sil Mar yanivka Rudniki Chornizh Gorajmivka doroga mizh selami Gorajmivka Manevickogo rajonu Holonevichi Kivercivskogo rajonu Volinskoyi oblisti Shidna mezha vid s Holonevichi Kivercivskogo rajonu Volinskoyi oblasti po dorozi do s Lipne i pa pivden po dorozi do s Znamirivka Kivercivskogo rajonu Volinskoyi oblasti kordon z Rivnenskoyu oblastyu lisovij masiv na pivdennij zahid vid s Perelisyanka Kostopilskogo rajonu Rivnenskoyi oblasti s Postijne po r Zhornivci do s Derazhne po r Gorin vid s Derazhne Kostopilskogo rajonu do mezhi lisovogo masivu na pivdennij zahid smt Orzhiv Rivnenskogo rajonu Rivnenskoyi oblasti Pivdenna mezha pivdenno shidna mezha lisovogo masivu vid smt Orzhiv Rivnenskogo rajonu Rivnenskoyi oblasti do smt Klevan s Novostav s Derev yane pivnichni okolici Rivnenskogo rajonu Rivnenskoyi oblasti granicya z Volinskoyu oblastyu lisovij masiv do pivnichnih okolic hutoriv s Didichi Kivercivskogo rajonu Volinskoyi oblasti r Putilivka do s Tavok s Derno z lisovim masivom Papiki s Kotiv r Konopelka i dali po rici na pivnichnij zahid do vpadinnya v neyi kanalu Muravishe bilya s Muravishe Kivercivskogo rajonu Volinskoyi oblasti Zahidna mezha r Konopelka vid vpadinnya v neyi kanalu Muravishe bilya s Muravishe Kivercivskogo rajonu Volinskoyi oblasti po kanalu Muravishe do ur Dobra lisovij masiv mizh selami Gajove i Muravishe kanali luki z chagarnikami s Domashiv po r Rudka s Zhuravichi po r Rudka do mostu sho na dorozi mizh selami Omelne Makarevichi i Mar yanivka na mezhi Kivercivskogo i Manevickogo rajoniv Volinskoyi oblasti IstoriyaNazva Cumanska pusha ne maye glibokogo istorichnogo litopisnogo korinnya Slid zauvazhiti sho na vidminu vid vsesvitno vidomoyi Bilovezkoyi pushi lisi yakoyi vpershe zgadano v Ipatiyivskomu litopisi u 983 roci a sama nazva Bilovezka pusha figuruye vpershe u polskih i litovskih gramotah u 1409 r nazva Cumanska pusha ye dosit novoyu Same slovo pusha v slov yanskih movah ukrayinskij biloruskij rosijskij polskij oznachaye velikij cilnij lisovij masiv sho zberigsya u majzhe nedotorkanomu stani U mezhirichchi velikih pritok volinskoyi Amazonki Prip yati Stiru i Gorini dijsno kilka tisyacholit tomu isnuvav velikij lisovij masiv yakij buv nibi forpostom Polissya i za pivdennoyu mezheyu yakogo pochinavsya Lisostep Prote vazhlivist ta unikalnist cih lisiv naukovci krayeznavci i miscevi zhiteli usvidomili lishe u XX stolitti A sama nazva Cumanska pusha yaka pohodit vid selisha Cuman roztashovanogo na pivdennij okolici lisovogo masivu pershu pisemnu zgadku pro cej naselenij punkt datovano 1557 rokom z yavilas u naukovij i publicistichnij literaturi lishe u 1960 h rokah Same todi na ves svit grimila slava Bilovezkoyi pushi v toj period z Bilovezkogo nacionalnogo parku u Cumanski lisi zavezli dlya reaklimatizaciyi pershih zubriv Lyudi pochali selitisya vesti gospodarstvo v lisah u mezhirichchi Stiru ta Gorini she za bronzovogo viku II tis do R Hr Pro ce svidchat arheologichni znahidki serpa i sokir cogo periodu bilya sela Berestyani Kivercivskogo rajonu a takozh sokiri bilya sela Lipno Kivercivskogo rajonu obidva naseleni punkti roztashovani v centri pushi Osnovnim zanyattyam naselennya tiyeyi epohi j tiyeyi klimatichnoyi zoni bulo zemlerobstvo prote znachnu rol u zhitti cih praslov yanskih pleminnih soyuziv vidigravali z oglyadu na veliki lisovi masivi sho otochuvali yih poselennya mislivstvo ribalstvo zbirannya yagid ta gribiv Teritoriya teperishnih Cumanskih lisiv u ti chasi bula dalekim gluhim zakutkom Yevropi viddalenim vid antichnoyi civilizaciyi Pivnichnogo Prichornomor ya vid stepiv Podniprov ya yaki v toj period stali regionom sho najdinamichnishe rozvivavsya unaslidok tisnih kontaktiv z greckoyu ta shidnoyu civilizaciyami Todi navit na viddalenomu Polissi nevidvorotno hocha j nadzvichajno povilno poshiryuvavsya mizhpleminnij obmin produktami praci priskoryuvalas majnova diferenciaciya vseredini rodiv i plemen ukriplyuvalas politichna ta ekonomichna mogutnist pleminnoyi znati U VII VI1I stolittyah pislya R Hr koli vidbuvsya vzhe chitkij rozpodil slov yan na grupi i pleminni ob yednannya teritoriya teperishnoyi Cumanskoyi pushi nalezhala do volodin shidnoslov yanskogo plemeni drevlyan Na tu poru tut isnuvalo chimalo drevlyanskih poselen gorodish prote voni za zvichaj buli nevelikimi serednye take poselennya ridko malo bilshe sotni zhiteliv i viddalenimi odne vid odnogo na desyatki kilometriv majzhe neprohidnih lisovih netriv Gorodisha a takozh kurgani remisnichi majsterni davnoruskogo periodu viyavleno bilya sil Berestyane Lipno Gorodishe Cuman Kizercivskogo rajonu Volini Z kincya IX i protyagom X st derevlyanski zemli buli pidkoreni kiyivskimi knyazyami i vklyucheni do skladu Kiyivskoyi Rusi Prote vlada kiyivskih knyaziv nad cimi lisovimi plemenami she do seredini XI st zalishalas suto nominalnoyu Knyazivski poslanci z vijskom lishe chas vid chasu z yavlyalis u lisovih netryah shob zibrati daninu Ves inshij chas vlada na cih teritoriyah cilkovito nalezhala rodopleminnij znati Ostatochne priyednannya derevlyanskih zemel do Kiyivskoyi Rusi vidbulosya v chasi najbilshogo rozkvitu kiyivskoyi derzhavi u drugij polovini XI stolittya Z arheologichnih doslidzhen vidomo sho v drugij polovini XI ta XII stolittyah centrom gospodarskogo i kulturnogo zhittya Cumanskoyi pushi staye yiyi zahidna i nasampered pivdenna okolicya Tak napriklad na zahodi Cumanskih lisiv u basejni richki Konopelki v XI st vidbuvsya ostannij rozkvit derevlyanskoyi kulturi cogo regionu Tut isnuvalo 25 selish oseredkom yakih bulo ukriplene gorodishe shovishe nepodalik vid suchasnoyi stanciyi Armatniv Prote feodalni vidnosini yaki aktivno rozvivalis u Podniprov yi vzhe u X st naprikinci XI na poch XII stolit syagayut i cogo viddalenogo kutochka Kiyivskoyi Rusi Za feodalizmu vidbuvayetsya zanepad gorodish yih zaminyuyut forteci yaki sporudzhuyut knyazi U XII st z 25 selish u basejni richki Konopelki zalishilos lishe 13 U toj chas yak v centri i na zahodi Cumanskoyi pushi vidbuvayetsya zanepad zemlerobskih poselen sho bulo zumovleno yih izolovanistyu vidstalistyu form gospodaryuvannya viddalenistyu vid velikih mist vidsutnistyu komunikacij centr zhittya subregionu peremishuyetsya u XII st na jogo pivdenni mezhi Tut v toj period prolyagav velikij torgovij shlyah z Kiyeva do Polshi yakij prohodiv mistami Zvyagel Korec Gosha Dorogobuzh Rivne Olika Luck i dali do Varshavi Krakova Mistechko Olika roztashovane na samomu pivdni lisiv mezhirichchya Stiru i Gorini vpershe zgadano v litopisi 1149 roku koli bilya nogo zupinyavsya odin z knyazhih zagoniv Nazvu Olika pov yazuyut z davnim slovom liko derevnoyu koroyu z yakoyi vigotovlyali togochasne vzuttya postoli U kilkoh kilometrah vid Oliki roztashovane starodavnye selishe Lichani Ochevidno v ti chasi na cij teritoriyi bulo rozvinene virobnictvo i torgivlya likom ta lichanimi postolami tut diyala svoyeridna velichezna vzuttyeva fabrika Volini Vid seredini XII st i do kincya 50 h rokiv XX st tobto na 8 stolit same misto Olika staye administrativnim kulturnim politichnim gospodarskim centrom cumanskih lisiv Tut vidbuvatimutsya najviznachnishi podiyi yaki matimut vpliv na ekonomichne politichne kulturne gospodarske zhittya subregionu U XIII XIV stolittyah koli Volin vhodila do skladu Galicko Volinskogo knyazivstva u lisah roztashovanih mizh Stirom i Gorinnyu ne bulo zhodnih viznachnih istorichnih podij zafiksovanih u pisemnih dokumentah Ce buli chasi tatarskoyi navali spustoshennya bagatoh mist mistechok selish Volini Iz 40 h rokiv XIV st Volinski zemli vhodyat do skladu Velikogo knyazivstva Litovskogo Litovske pravlinnya bulo spriyatlivim dlya ukrayinskih zemel prodovzhuvavsya rozvitok cih teritorij Prote Litovsku derzhavu i ukrayinski zemli sho vhodili do yiyi skladu a takozh litovsku znat postupovo shlyahom riznih ugod ta shlyubiv poglinala bilsha krashe organizovana j agresivna Rich Pospolita U pershij tretini XV st litovskij knyaz Vitovt yakogo pidtrimuvala antipolski nalashtovana litovska znat i ukrayinski magnati robit ostannyu sprobu virvatisya z micnih polskih obijmiv U 1429 roci Vitovt sklikaye u Lucku z yizd monarhiv Yevropi na yakij pribuli predstavniki Vatikanu Nimechchini Rosiyi inshih yevropejskih derzhav Planuvalos progolositi Vitovta korolem Litvi Gostyam i yih chislennim eskortam bulo viddano najkrashi palaci i mayetki Lucka ta navkolishnih sil Z yizd vincenosnih osib trivav dva misyaci I tut na istorichnu arenu vihodyat lisi Cumanskoyi pushi roztashovani vsogo u dvadcyati kilometrah na shid vid Lucka voni stali postachalnikami m yasa riznih tvarin dlya monarhiv Yevropi Litopis povidomlyaye pro te yak shodnya koroli gercogi knyazi posli ta yihni slugi spozhivali m yaso soten zubriv losiv vepriv Bezperechno ci opisi perebilsheni zgidno z todishnimi litopisnimi tradiciyami prote voni dayut uyavu pro bagatstvo tvarinnogo svitu lisiv mezhirichchya Stiru i Gorini a takozh vpershe opisuyut cyu miscevist yak misce knyazhih loviv Slid zauvazhiti sho u Kiyivskij Rusi Galicko Volinskomu knyazivstvi Velikomu Knyazivstvi Litovskomu a piznishe j u Rechi Pospolitij diyala nizka zakoniv spryamovanih na ohoronu lisiv zokrema bulo zaboroneno samovilni rubannya i polyuvannya na ryad cinnih mislivskih tvarin U cej period XV XVI st lisovi masivi osoblivo ti yaki buli bagati dichinoyu i roztashovuvalis nepodalik vid shlyahiv spoluchennya ta velikih mist postupovo perehodyat u privatnu vlasnist ukrayinskih magnatskih rodiv litovskih i polskih feodaliv Lisovi masivi stayut teper ne lishe miscem mislivskih rozvag silnih svitu cogo ale j nabuvayut velikoyi ekonomichnoyi cinnosti yak dzherelo sirovini dlya promislovosti Zahidnoyi Yevropi yaka rozvivalasya shvidkimi tempami Dubovi lisi virubayut dlya buduvannya korabliv mensh cinni porodi listyanih derev spalyuyut dlya viroblennya potashu rechovini yaku vikoristovuvali dlya promislovogo virobnictva riznomanitnih rechej povsyakdennogo vzhitku tkanin skla poloten tosho Rubayut volinski v tomu chisli j cumanski lisi i dlya miscevogo virobnictva zaliza Pro isnuvannya podibnih zalizorudnih virobnictv u Cumanskih dibrovah svidchit nazva sela Rudniki teperishnogo Manevickogo rajonu Volinskoyi oblasti roztashovanogo na pivnochi pushi Virubuvannya i vipalyuvannya volinskih lisiv dlya eksportu derevini ta potashu u Zahidnu Yevropu osoblivo poshiryuyetsya pislya Lyublinskoyi uniyi 1569 roku koli Velike Knyazivstvo Litovske i ukrayinski zemli uvijshli do skladu Polshi Lucki kupci misceva znat chinovniki nova polska shlyahta aktivno vklyuchayutsya u proces torgivli lisom Zrubanu derevinu richkami j suhodolom dostavlyayut z Volini na veliki lisozagotivelni skladi u Beresti Holmi zvidki nevdovzi vona potraplyaye na yevropejski manufakturi U seredini XVI stolittya Cumansku pushu bulo ostatochno rozpodileno i zakripleno yak privatnu vlasnist mizh troma velikimi magnatskimi rodami Davnij ukrayinskij shlyahetskij rid knyaziv Chortorijskih yaki she u drugij polovini XV st obrali svoyeyu rezidenciyeyu mistechko Klevan persha litopisna zgadka 1458 rik volodiyut i navkolishnimi lisovimi masivami po beregah richki Stubli yaki stanovlyat krajnyu pivdenno shidnu chastinu suchasnih cumanskih lisiv Chortorijski aktivno rozbudovuyut Klevan zokrema sporudzhuyut tut v 1475 roci zamok piznishe u 1630 roci katolickij kostel tosho Krim togo knyazyam Chortorijskim nalezhalo selo Gorodishe i navkolishni lisi na zahodi Cumanskoyi pushi Selo Lipno roztashovane na krajnomu shodi Cumanskogo lisovogo masivu nalezhalo do Stepanskogo zamku knyazya Kostyantina Ostrozkogo Nareshti najbilsha chastina Cumanskoyi pushi centralna pivnichna pivdenna iz selami Silne Berestyane Cuman ta inshimi naselenimi punktami vhodila do volodin davnogo litovskogo rodu knyaziv Radziviliv yaki z 1513 roku obrali centrom svogo udilnogo knyazivstva misto Oliku Olika na toj chas bula dosit velikim naselenim punktom v 1570 roci tut narahovuvalos 300 budinkiv U misti diyali 19 vitryakiv pracyuvali 11 remisnikiv shoroku tut vidbuvalis 5 yarmarkiv na yaki priyizdili kupci z usiyeyi Volini Z 1564 roku cej naselenij punkt otrimuye Magdeburzke pravo i pevne samovryaduvannya Prote slid zauvazhiti sho golova sudovoyi vladi mista vijt priznachavsya knyazyami i vidstoyuvav perevazhno yihni interesi Pid upravlinnyam Radziviliv Olika rozbudovuyetsya prikrashayetsya vidatnimi arhitekturnimi sporudami Zokrema v 1564 roci tut sporudzhuyut chotirikutnij zamok a v 1635 roci velichnij kostel prikrashenij bagatma skulpturami marmurovimi kolonami Knyaz Mikola Chornij Radzivil navit planuvav stvoriti u misti Akademiyu nauk Jogo pravlinnya yake pripadalo na drugu polovinu XIV stolittya vidznachalos terpimistyu do vsih virospovidan v cej period u misti zhilo bagato protestantiv Krim mistechok Oliki ta Klevani roztashovanih na samomu pivdni Cumanskih lisiv inshi naseleni punkti sho znahodilis u centri pushi buli nevelichkimi selami yaki narahovuvali zazvichaj 20 40 hat Tut meshkali selyani dvoh kategorij ti sho buli kripakami j nalezhali knyazyam i vilni yaki vtim musili vidroblyati povinnosti na korist feodaliv za koristuvannya zemleyu Z vhodzhennyam Velikogo Knyazivstva Litovskogo do skladu Polshi zakripachennya selyan vidbuvayetsya shvidkimi tempami Yaksho u XIII XIV st selyani mogli she bilsh mensh vilno koristuvatisya lisovimi bagatstvami polyuvati rubati lis dlya svoyih budivelnih potreb zbirati yagodi ta gribi to u XV XVI st unaslidok yuridichnogo zakriplennya lisiv za konkretnimi feodalami a takozh vihodu nizki prirodoohoronnih zakoniv u Velikomu Knyazivstvi Litovskomu i Polshi silski meshkanci mogli lishe zbirati u lisi hmiz yagodi ta gribi rubannya derev polyuvannya i ribalstvo bez knyazivskogo dozvolu buli suvoro zaboroneni Naprikinci XVI st Cumanska pusha zokrema yiyi pivdenna okolicya staye odnim z oseredkiv kozackogo povstannya pid provodom Severina Nalivajka spryamovanogo proti polskih feodaliv Nalivajkivcyam u 1596 roci vdalosya zahopiti na korotkij chas centri udilnih knyazivstv Chortorijskih i Radziviliv Klevan ta Oliku Vidomo sho na toj chas u lisah pid Olikoyu aktivno diyali dvi kozacki sotni pid provodom Rostopchi sformovani v osnovnomu z miscevih selyan Blizke roztashuvannya Cumanskoyi pushi do Kiyivskogo torgovelnogo shlyahu nablizhenist do velikih naselenih punktiv Lucka Oliki Klevani zumovili te sho v 1648 roci koli rozpochalosya vizvolne povstannya pid provodom B Hmelnickogo cej subregion opinyayetsya u viri podij Hmelnickij zvilnivshi Centralnu Ukrayinu vid polyakiv gotuvavsya do pohodu na zahid na Polshu Klyuchem do Polshi buv Lviv Ale shob shturmuvati Lviv potribno bulo ubezpechiti kozacke vijsko vid raptovogo udaru vorozhih vijsk z pivnochi z Volini yaka bula tverdineyu okatolichenih magnatskih rodiv Z cim zavdannyam uspishno vporavsya kozackij polkovnik Maksim Krivonis yakij zajnyav u 1648 roci bagato ukriplenih mist Volini v tomu chisli Klevan i Oliku Chimalo selyan i mishan z ciyeyi miscevosti priyednuvalos do kozackogo vijska Naprikinci XVIII stolittya a same v 1795 roci Volin unaslidok tretogo podilu Polshi vhodit do skladu Rosijskoyi imperiyi Ale bilshist magnatskih rodiv Polshi zberegli svoyi zemelni volodinnya Tomu hocha v cej period v Rosijskij imperiyi diyala nizka prirodoohoronnih zakoniv spryamovanih na ohoronu i racionalne vikoristannya lisiv Cumanska pusha i dali zalishalasya u privatnij vlasnosti feodaliv perevazhno knyaziv Radziviliv yaki gospodaryuvali na svij lad polyuyuchi v pushi i prodovzhuyuchi virubati lis dlya eksportu Nastupnoyu velikoyu vijnoyu yaka opalila svoyim dihannyam Cumanski lisi stala rosijsko francuzka vijna 1812 roku Na Volini tretya Rosijska armiya generala O Tormasova pid natiskom korpusiv francuzkih generaliv Shvarcenberga i Ren ye otrimala porazku i vidstupila za Stir Na yakijs chas soyuzniki Napoleona I Bonaparta polyaki saksonci i avstrijci ovolodili Zahidnoyu Volinnyu u tomu chisli j Cumanskim subregionom Prote naprikinci 1812 roku pislya porazki pid Borodinim i provalu kampaniyi proti Rosiyi vijska napoleonivskoyi koaliciyi vidstupili z Volini Rosijska armiya yaka peresliduvala zalishki korpusiv Shvarcenberga i Ren ye jshla zokrema cherez Oliku V yiyi skladi buli kozacki polki do yakih masovo pochali zapisuvatis volinski selyani j mishani spodivayuchis na vidnovlennya kozackih prav Zokrema 167 volinyan z lisovoyi ohoroni yaki mali konej i zbroyu znachna yih chastina bula z Cumanskoyi pushi vstupili do cih polkiv i v skladi rosijskoyi armiyi dijshli do Zahidnoyi Yevropi Pislya zakinchennya vijni zminyuyutsya vlasniki Oliki i Cumanskoyi pushi Rich u tim sho Radzivili yak i deyaki inshi okatolicheni litovski ta ukrayinski magnati pidtrimali Napoleona u vijni z Rosiyeyu spodivayuchis na vidnovlennya nezalezhnosti Polshi Rozgnivanij imperator Oleksandr I diznavshis pro ce peredav mayetok v Olici i Olicku volost z usima selami ta lisami prusskij liniyi Radziviliv yaka pidtrimala Rosiyu Sisakovich Telishevskij 1975 Prusski Radzivili zokrema Ferdinand Radzivil 1843 1926 dokladayut bagato zusil dlya rozbudovi Oliki a takozh restavruyut na mezhi XIX i XX stolit Nicckij zamok Voni prodovzhuyut promislove vikoristannya Cumanskih lisiv vivozyat zvidsi derevinu chomu spriyaye pobudovana v 1870 1873 rokah zaliznicya Rivne Kovel bilya pivdennoyi mezhi pushi U 1907 roci knyaz Radzivil perenosit centr upravlinnya vsima svoyimi lisami j mayetkami do Cumani de zasnovuye u comu zh roci najbilshu na Volini lisopilnyu i sklad derevini Z 1914 roku Volin staye arenoyu bojovih dij 1 yi svitovoyi vijni Poseredini Cumanskoyi pushi zokrema cherez selo Silne teperishnogo Kivercivskogo rajonu Volinskoyi oblasti prohodila liniya frontu mizh avstro ugorskimi ta rosijskimi vijskami U travni 1916 roku vijska 8 yi rosijskoyi armiyi pid komanduvannyam generala Brusilova zdijsnili v rajoni Cumanskoyi pushi proriv liniyi frontu vidomij pid nazvoyu brusilovskij unaslidok yakogo Volin Bukovina i Shidna Galichina buli zvilneni vid avstro ugorskih vijsk a nastup protivnika bulo zupineno na vsomu Shidnomu fronti Voyiniv 8 yi armiyi yaki zaginuli pid chas prorivu vorozhoyi oboroni pid selom Hromyakovo teperishnogo Kivercivskogo rajonu Volinskoyi oblasti pohovali u bratskij mogili nepodalik vid sela Romashkivka cogo zh rajonu Zaraz misce pohovannya ohoronyayetsya tut vstanovleno pam yatnij znak Z 1921 roku koli Volin unaslidok pislyavoyennih ugod uvijshla do skladu Polshi Radzivili prodovzhuyut zalishatisya gospodaryami Oliki i Cumanskoyi pushi Polska derzhava vzyalasya vporyadkovuvati vedennya lisovogo gospodarstva bulo provedeno perevirku stanu lisiv utvoreno Okruzhne upravlinnya derzhavnimi lisami v Lucku yake malo zdijsnyuvati naglyad za lisami riznih gospodariv ta derzhavnimi lisovimi masivami Usi lisi Polshi i Volini zokrema bulo podileno na lisnictva u kozhnomu z yakih veli oblik derevini porid derev U 1930 h rokah knyazi Radzivili neodnorazovo vlashtovuvali v Cumanskih lisah veliki polyuvannya na yaki zaproshuvali shlyahetnih gostej z usiyeyi Polshi Pid chas takih loviv zagonichami v yakih buli silski zhiteli zdobuvali sotni zajciv desyatki kozul ta kabaniv Knyazi dbali pro ohoronu lisiv i dichini finansuvali yegersku sluzhbu U 1939 roci koli Volin uvijshla do skladu Radyanskoyi Ukrayini zakinchilas bilsh nizh 426 richna istoriya volodinnya Radziviliv Cumanskoyu pusheyu Ci lisi perehodyat u derzhavnu vlasnist teritoriya Cumanskoyi pushi uvijshla do skladu dvoh administrativnih rajoniv Olickogo ta Cumanskogo Prote ne vstigla Radyanska vlada yak slid zakripitis na Volini yak u chervni lipni 1941 roku Volin okupuye nacistska Nimechchina Misto Rivne nimci obrali centrom upravlinnya okupovanoyi teritoriyi Ukrayini Roztashovani nedaleko vid Rivnogo lisi Cumanskoyi pushi z yiyi bagatim roslinnim i tvarinnim svitom spodobalis nimeckomu namisniku rajhskomisaru Ukrayini Erihu Kohu Vin viddav vijskam nakaz viseliti z rajonu Cumani 14 sil shob peretvoriti ci lisi na sucilni mislivski ugiddya Primusovu evakuaciyu zdijsnili u grudni 1942 roku Tih hto ne bazhav polishati vlasni domivki rozstrilyuvali Strategichne roztashuvannya cogo lisu bilya zaliznici Rivne Brest blizkist do centru okupacijnoyi vladi Rivnogo zumovilo te sho pusha pochinayuchi z drugoyi polovini1942 roku staye miscem bazuvannya partizanskih zagoniv yak UPA tak i radyanskih partizan U Cumanskih lisah protyagom kincya 1941 1943 rokiv diyali partizanski zagoni miscevih komunistiv pid provodom O Filyuka deyakij chas perebuvali tut chervoni partizani zagoniv O Brinskogo M Prokopyuka prohodiv rejdom cherez Cumanshinu vlitku 1943 roku i pidrozdil generala S Kovpaka Z kincya 1942 roku po zhovten 1943 roku u Cumanskij pushi v urochishi Lopaten bazuvavsya radyanskij zagin specpriznachennya polkovnika D Medvedeva golovnim zavdannyam yakogo bula rozvidka i organizaciya zamahiv na chinovnikiv rajhskomisariatu u Rivnomu Do skladu zagonu vhodiv vidomij rozvidnik O Kuznyecov Diyalnist radyanskih partizaniv sprichinila represiyi z boku nimciv vid yakih strazhdalo perevazhno mirne naselennya zokrema nimci spalili selo Klubochin roztashovane na zahodi Cumanskoyi pushi i rozstrilyali 137 jogo zhiteliv Mizh ukrayinskimi nacionalistichnimi formuvannyami i radyanskimi partizanami chas vid chasu vidbuvalisya sutichki za kontrol nad teritoriyeyu ale osoblivoyi gostroti ce protistoyannya dosyaglo voseni 1943 roku zaznayuchi vtrat pid chas boyiv iz zagonami UPA a takozh unaslidok nimeckoyi karalnoyi operaciyi u zhovtni 1943 roku zagin D Medvyedyeva vidijshov na pivnich u Manevicki lisi Z kincya 1943 i do pochatku 1950 h rokiv Cumanska pusha bula odniyeyu z baz oporu zagoniv UPA radyanskij vladi na Volini Pislya zakinchennya vijni i ukriplennya radyanskoyi vladi na Volini teritoriya Cumanskoyi pushi uvijshla do skladu troh administrativnih rajoniv oblasti Olickogo Kivercivskogo ta Manevickogo Pochalosya rozroblennya lisu dlya potreb narodnogo gospodarstva derzhavnim trestom Volinlisprom U Cumanskih lisah diyalo dva lispromgospi Kivercivskij i Cumanskij U 1960 1980 rokah u Cumanskij pushi aktivno provadyat meliorativni roboti buduyut osushuvalni sistemi meliorativni kanali pobudovano v basejni richok Konopelki Korminu v urochishah Chiste boloto Chortove boloto Papiki Ginin Zabrodi bilya sil Muravishe Silne Gorodishe Zhuravichi Neprodumana melioraciya zavdala znachnoyi shkodi pushi zminila yiyi ekosistemi prizvela do znachnoyi zmini roslinnosti vodno bolotnih kompleksiv ta chiselnosti ryadu tvarin vidri ondatri bobra teteruka bekasa valdshnepa zhuravlya sirogo i riznih kachok U povoyennij period u Cumanskij pushi pobudovano merezhu avtodorig z tverdim pokrittyam zokrema prokladeno asfaltovanu trasu vid sela Zhuravichi do sela Berestyane i dali do sil Holonevichi Lipne V urochishi Lopaten de v roki vijni bazuvavsya radyanskij partizanskij zagin polkovnika Medvedeva pobudovano memorialnij kompleks U 1957 roci Olickij rajon bulo vklyucheno do skladu Kivercivskogo rajonu Volinskoyi oblasti Vidtodi i do teperishnogo chasu same u comu rajoni znahoditsya osnovnij masiv lisiv Cumanskoyi pushi U 1958 roci v Cumanskih lisah stvoreno odne z pershih v Ukrayini derzhavne mislivske gospodarstvo Cumanske plosheyu 35 tisyach gektariv Stvorennya mislivskogo gospodarstva zaprovadzhennya yegerskoyi sluzhbi pochatok planomirnoyi roboti po rozvedennyu dikih tvarin nevdovzi dali svoyi pozitivni rezultati U pushu zavozyat blagorodnih i plyamistih oleniv yaki zavdyaki pidgodivli j ohoroni shvidko rozselyayutsya po Cumanskih lisah U 1965 oci z Bilovezkoyi pushi zavezli 15 zubriv sho po pravu stayut simvolami cogo davnogo lisovogo masivu v yakomu voni meshkali do XVII stolittya Zbilshuyetsya chiselnist kabaniv kozul losiv zajciv ta inshih vidiv tvarin Maksimalnoyi chiselnosti mislivska fauna dosyagla v Cumanskij pushi naprikinci 1980 h na pochatku 1990 h rokiv koli lishe zubriv tut narahovuvalos 207 osobin oleniv majzhe 1000 a kilkist kabaniv i kozul perevishuvala kilkatisyachnu poznachku Ale v 1990 h rokah vzhe u chasi nezalezhnoyi Ukrayini lisi davnoyi pushi perezhivayut novi viprobuvannya zagalna ekonomichna kriza v derzhavi korupciya v organah vladi zubozhinnya naselennya osoblivo silskogo padinnya rivnya ekologichnoyi svidomosti zumovili spozhivackij pidhid do prirodnih bagatstv pushi U Cumanskih lisah rizko zrostayut obsyagi rubannya derevini Derzhavnim lisogospodarskim ob yednannyam Volinlis yake postachaye napivfabrikati lis kruglyak u Yevropu peretvoryuyuchi Volin na sirovinnij pridatok Yevrosoyuzu Samovilno rubayut lis i miscevi zhiteli Prichomu na misci virubanogo lisu tam de zrostali dibrovi lisniki provadyat nasadzhennya malocinnih sosnovih kultur Unaslidok rozgulu brakonyerstva rizko zmenshuyetsya chiselnist mislivskih vidiv tvarin Chiselnist zubra yaka v 1991 roci stanovila 207 osobin u 2000 roci vpala do rivnya 54 goliv Zmenshuyetsya pogoliv ya dikih svinej kozul a los staye she bilsh ridkisnim vidom nizh zubr u 2000 roci jogo narahuvali 25 osobin Majzhe znikli teteruki vse ridshe stali traplyatisya ryabchiki Vrahovuyuchi prirodnu ta istorichnu cinnist Cumanskoyi pushi neobhidnist yiyi ohoroni pro nadannya yij statusu nacionalnogo parku neodnorazovo vislovlyuvalis miscevi zhiteli partijni oseredki Kivercivskogo rajonu Kivercivska rajonna rada Derzhupravlinnya ekoresursiv u Volinskij oblasti institut botaniki im M G Hblodnogo NAN Ukrayini narodnij deputat Ukrayini Yevgen Kirilchuk Odnak pro nedocilnist i peredchasnist stvorennya Kivercivskogo nacionalnogo prirodnogo parku zayavilo DLGO Volinlis yake ye koristuvachem cih ugid Pri comu kerivniki Volinlisu ne berut do uvagi sho yihnya diyalnist u comu regioni vzhe prizvela do zbilshennya tehnogennogo j antropogennogo navantazhennya na prirodu I hocha zavdyaki zusillyam Derzhupravlinnya ekoresursiv u Volinskij oblasti chleniv Ukrayinskogo tovaristva ohoroni prirodi zhiteliv Kivercivskogo rajonu v Cumanskih lisah protyagom ostannogo desyatirichchya stvoreno nizku prirodoohoronnih teritorij zakaznikiv miscevogo ta zagalnoderzhavnogo znachennya ta stvoreno Kivercivskij nacionalnij prirodnij park Cumanska pusha yak kompleksna prirodno zapovidna teritoriya z podilom na zoni riznogo rezhimu ohoroni sluzhboyu ohoroni i shtatom naukovih pracivnikiv yaka zdatna zberegti ta primnozhiti dlya majbutnih pokolin prirodni ta istorichni bagatstva perlini volinskih lisiv Cumanskoyi pushi LiteraturaAndriyenko T L Klyestov M L Himin M V ta in Bioriznomanittya Cumanskoyi pushi ta pitannya jogo zberezhennya pid zag red Andriyenko T L ta Klyestova M L K Fitosociocentr 2004 136 s PrimitkiPro stvorennya Kivercivskogo nacionalnogo prirodnogo parku Cumanska pusha rada gov ua T I Lndriyenko M L Klyestov M V Himin O I Pryadko V A Onishenko A S Kot S O Grigorenko pid zag red T L Andriyenko ta M L Klyestova 2004 Bioriznomanittya Cumanskoyi pushi ta pitannya jogo zberezhennya ukr Kiyiv Fitosociologichnij centr s 136