Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Церковна реформа Петра I — заходи, здійснені Петром I на початку XVIII століття, які кардинально змінили управління Православної Російської Церкви, ввівши систему, яку деякі дослідники вважають цезаропапістською. Реформа Петра І запровадила Духовну колегію у складі Синоду, та ліквідувала канонічного «першого єпископа» (патріарха) і запровадила, натомість, нагляд за церквою з боку «ока государевого» - обер-прокурора і його апарату. Главою церкви, відповідно до Духовного регламенту, став сам Петро І як «правоверия же и всякого в Церкви Святый благочиния блюститель». Офіційно потребу такої управлінської реформи у церкві мотивували тим, що за патріаршого правління церква була незалежною, а патріарх був рівним імператору (що абсолютно відповідало канонічному праву православної церкви), а імператор Петро І вважав такий стан речей «неправильним і небезпечним».
Становище Російської церкви до реформ Петра I
До кінця XVII століття в церкві Московії накопичилася значна кількість внутрішніх проблем, пов'язаних з її становищем у суспільстві та державі, а також практично повною відсутністю системи релігійно-церковного просвітництва та освіти.
У другій половині сторіччя внаслідок проведених церковних реформ патріарха Никона, стався старообрядницький розкол: значна частина церкви — насамперед простий народ — не прийняла рішення Московських соборів 1654, 1655, 1656, 1666 і 1667 років і відкидала запропоновані ними перетворення в церкві, дотримуючись норм і традицій, що сформувалися в Московії в XVI сторіччі, коли місцева церква перебувала в розколі зі Вселенським православ'ям — до нормалізації свого статусу в 1589—1593. Все це накладало значний відбиток на суспільство того часу.
Під час правління Олексія Михайловича патріарх Никон проводив політику, що явно загрожувала московитському самодержавству, яке тільки починало своє буття. Будучи честолюбною людиною, Никон спробував зберегти той же статус і вплив у державі, який до нього мав патріарх Філарет. Ці спроби закінчилися особисто для нього повним крахом. Московитські царі, бачачи небезпеку привілейованого становища Московитської церкви, яка володіла величезними землями та мала пільги, відчували потребу у реформуванні управління церквою. Але в XVII столітті уряд не наважувався на радикальні заходи. Привілеї церкви, які вступали в конфлікт зі складним абсолютизмом, полягали у праві землеволодіння та суду над духовними особами по всіх справах. Поземельні володіння церкви були величезні, населення цих земель, в більшості випадків звільнених від сплати податків, було безкорисним для держави. Монастирські і архієрейські торгово-промислові підприємства теж не платили нічого в казну, завдяки чому могли дешевше продавати свої товари, підриваючи тим самим купецтво. Крім того, за Петра I Московія майже безупинно воювала та пошук коштів для цього не міг не призвести до ідеї про хоча б часткового вилучення власності у церкви.
Ще цар Олексій Михайлович, незважаючи на свою відданість церкві, прийшов до висновку про необхідність поставити межу домаганням духовенства. При ньому був припинений подальший перехід землі у власність духовенства, і визнані тяглими землі, які опинились в руках духовенства, були повернуті назад у тягло.
За Соборного уложення 1649 року, суд над духовенством по усіх цивільних справах був переданий в руки нової установи — Монастирського наказу. був головним значущим предметом подальшого конфлікту між царем Олексієм Михайловичем і патріархом Никоном, який в даному випадку висловлював інтереси всієї корпорації вищого духовенства. Протест був такий сильний, що цар повинен був поступитися і погодитися з отцями Собору в 1667, щоб суд над духовними особами за цивільним і навіть кримінальних справах був повернутий у руки духівництва. Після собору 1675 Монастирський приказ скасований.
Важливим фактором церковного життя в кінці XVII століття було привласнення в 1688 Київської митрополії Константинопольського патріархату та її проголошення частиною канонічної території РПЦ. У московитський єпископат увійшли деякі по-західному освічені малоросійські православні представники духовенства, частина яких зіграла ключову роль у церковних перетвореннях Петра I (Феофан Прокопович, Стефан (Яворський)).
Загальний характер і передумови
Петро I бачив глухе, а часом і явне невдоволення духовенства тими перетвореннями, які були розпочаті для модернізації Росії, бо вони руйнували старий московський лад і звичаї, якими ті були так прихильні. Петро, який займався створенням абсолютистської держави за західно-європейським зразком, не допускав самостійності Церкви і не любив духовенство в масі якого знаходив найбільше число противників того, що йому самому найбільше було близьким.
Ще за життя Патріарха Адріана Петро, ще зовсім молода людина, яка вела досить далеке від церковних канонів життя, висловлював главі руського духовенства свої побажання щодо впорядкування духовного чину. Однак патріарх цурався нововведень, які проникали в дію державного і суспільного життя Росії. З плином часу невдоволення Петра російським духовенством посилювалося, так що він навіть звик більшу частину своїх невдач і труднощів у внутрішніх справах приписувати таємній, але наполегливій протидії духовенства. Коли в поданні Петра всі противники і вороги його реформам і задумам втілилося в особі духовенства, він вирішив знешкодити цю протидію, на це були спрямовані всі його реформи, що відносяться до впорядкуванню Російської Церкви. Як то:
- Усунення можливості вирости російському папі— «другого государю, самодержцю равносильному або більшому», яким міг стати, а в особі патріарха Філарета і Никона до певної міри ставав, московський патріарх;
- Підпорядкування церкви монарху. Духовенство Петро сприймав як «не є інша держава», якому «нарівні з іншими станами», має підпорядковуватися загальним державним законам.
Подорожі Петра по протестантським країнам Європи ще більше посилили його погляди на відношення держави і церкви. З увагою Петро слухав поради Вільгельма Оранського в 1698 році, під час неофіційних зустрічей, влаштувати Церкву в Росії на манер англіканської, оголосивши себе її Головою.
У 1707 році був позбавлений кафедри і засланий в Кирило-Білозерський монастир митрополит Нижегородський Ісая, різко протестував проти дій Монастирського наказу у своїй єпархії.
Надзвичайно болючим для деяких з вищого духовенства була справа Цесаревича Олексія, з яким багато духовних осіб пов'язували надії на відновлення колишніх звичаїв. Втікши в 1716 за кордон, Царевич підтримував зносини з митрополитом Крутицьким Ігнатієм (Смолою), митрополитом Київським Іоасафом (Краківським), єпископом Ростовським Досифеєм та ін. Під час вчиненого Петром розшуку головною причиною зради Петро сам назвав «бесіди з попами і чернецами». За результатами слідства на духовних осіб, звинувачених у зв'язках з Царевичем, обрушилися кари: єпископ Досифей був позбавлений сану і страчений, як і духівник Царевича протопоп Яків Ігнатьєв і близький до першої дружини Петра, Цариці Євдокії, ключар собору в Суздалі Феодор Пустельний; митрополит Іоасаф був позбавлений кафедри, а викликаний на допит, помер по дорозі з Києва.
Прагнення московського духовенства зберегти юрисдикційний імунітет Петро кваліфікував як «папежский дух».
Примітно, що весь час підготовки реформування церковного управління Петро перебував в інтенсивних зносини зі східними патріархами — насамперед Єрусалимським Патріархом Досифеєм — по різним питанням як духовного, так і політичного характеру. А до Вселенського Патріарха Косми звертався в тому числі і з приватними духовними проханнями, як то надати йому дозвіл на «мясоястие» під час усіх постів; його Грамота Патріарха від 4 липня 1715 року прохання обґрунтовує тим, що, як свідчить документ, «стражду феброю і скорбутиною, які болѣзни мнѣ трапляються більше од всякихъ суровыхъ яствъ, а особливо понеже принужденъ бути невпинно для оборони святої церкви і держави і подданныхъ моихъ въ воинскихъ трудныхъ і отдаленныхъ походахъ <…>». Другою ж грамотою від того ж дня просить у патріарха Косми дозвіл на мясоїдсво у всі пости всьому російському війську під час військових походів, «понеже православні наші війська <…> бываютъ въ тяжкихъ і дальнихъ походахъ і отдаленныхъ і неудобныхъ і пустынныхъ мѣстахъ, идеже мало, а іноді і нічого не обрѣтается никакихъ рыбъ, нижче иныхъ какихъ постныхъ яствъ, а за часту і самого хлѣба». Безсумнівно, що Петру було зручніше вирішувати питання духовного характеру з східними патріархами, які перебували в значній мірі на утриманні московського уряду (а патріарх Досифей де-факто був протягом кількох десятиліть політичним агентом і інформатором російського уряду про все, що відбувалося в Константинополі), ніж зі своїм, іноді перекірливим, духовенством.
Причина церковного реформування полягала у тому, що по-перше: Московська церква, як частина давньої Київської митрополії, у 1589 році документально підтвердженої автокефалії від Вселенського патріарха так і не отримала. Митрополит Московський отримав право титулуватися «патріархом» і бути обраним у Московії, але мусив за богослужінням поминати Вселенського патріарха «яко першого і свого главу», що є ознакою канонічної залежності. По друге: підпорядкування руської (української) частини Київської митрополії у 1686 році теж не мало канонічної санкції Вселенського патріарха. З огляду на політичні і військові причини (боротьбу християнських держав з імперією Османів) у Москві отримали право за потреби обирати і поставляти Київського митрополита самостійно, але так само у Київській митрополії мали поминати Вселенського патріарха за богослужінням першим.
Тому ліквідація патріаршества і поглинення церкви імперією диктувалися страхом Петра І, що з'явиться ще один гетьман «Мазепа», князівського походження але щасливіший у військовому сенсі за Івана Степановича й за сприяння очільника незалежної Київської митрополії отримає законні монарші повноваження та поверне Україні її допереяславський статус.
Див. також
Примітки
- Цей день в історії : 19 вересня : Помер Феофан Прокопович. Цей день в історії (англ.). Процитовано 20 вересня 2018.
- Цит. по: Н. Каптерев. «Характер отношений России к православному Востоку». Сергиев Посад, 1914, стр. 467.
- Ibid., 551.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cerkovna reforma Petra I zahodi zdijsneni Petrom I na pochatku XVIII stolittya yaki kardinalno zminili upravlinnya Pravoslavnoyi Rosijskoyi Cerkvi vvivshi sistemu yaku deyaki doslidniki vvazhayut cezaropapistskoyu Reforma Petra I zaprovadila Duhovnu kolegiyu u skladi Sinodu ta likviduvala kanonichnogo pershogo yepiskopa patriarha i zaprovadila natomist naglyad za cerkvoyu z boku oka gosudarevogo ober prokurora i jogo aparatu Glavoyu cerkvi vidpovidno do Duhovnogo reglamentu stav sam Petro I yak pravoveriya zhe i vsyakogo v Cerkvi Svyatyj blagochiniya blyustitel Oficijno potrebu takoyi upravlinskoyi reformi u cerkvi motivuvali tim sho za patriarshogo pravlinnya cerkva bula nezalezhnoyu a patriarh buv rivnim imperatoru sho absolyutno vidpovidalo kanonichnomu pravu pravoslavnoyi cerkvi a imperator Petro I vvazhav takij stan rechej nepravilnim i nebezpechnim Petro I v inozemnomu vbranni pered matir yu svoyeyu cariceyu Nataliyeyu patriarhom Andrianom i vchitelem Zotovim Mikola Nevrev 1903 Stanovishe Rosijskoyi cerkvi do reform Petra IDo kincya XVII stolittya v cerkvi Moskoviyi nakopichilasya znachna kilkist vnutrishnih problem pov yazanih z yiyi stanovishem u suspilstvi ta derzhavi a takozh praktichno povnoyu vidsutnistyu sistemi religijno cerkovnogo prosvitnictva ta osviti U drugij polovini storichchya vnaslidok provedenih cerkovnih reform patriarha Nikona stavsya staroobryadnickij rozkol znachna chastina cerkvi nasampered prostij narod ne prijnyala rishennya Moskovskih soboriv 1654 1655 1656 1666 i 1667 rokiv i vidkidala zaproponovani nimi peretvorennya v cerkvi dotrimuyuchis norm i tradicij sho sformuvalisya v Moskoviyi v XVI storichchi koli misceva cerkva perebuvala v rozkoli zi Vselenskim pravoslav yam do normalizaciyi svogo statusu v 1589 1593 Vse ce nakladalo znachnij vidbitok na suspilstvo togo chasu Pid chas pravlinnya Oleksiya Mihajlovicha patriarh Nikon provodiv politiku sho yavno zagrozhuvala moskovitskomu samoderzhavstvu yake tilki pochinalo svoye buttya Buduchi chestolyubnoyu lyudinoyu Nikon sprobuvav zberegti toj zhe status i vpliv u derzhavi yakij do nogo mav patriarh Filaret Ci sprobi zakinchilisya osobisto dlya nogo povnim krahom Moskovitski cari bachachi nebezpeku privilejovanogo stanovisha Moskovitskoyi cerkvi yaka volodila velicheznimi zemlyami ta mala pilgi vidchuvali potrebu u reformuvanni upravlinnya cerkvoyu Ale v XVII stolitti uryad ne navazhuvavsya na radikalni zahodi Privileyi cerkvi yaki vstupali v konflikt zi skladnim absolyutizmom polyagali u pravi zemlevolodinnya ta sudu nad duhovnimi osobami po vsih spravah Pozemelni volodinnya cerkvi buli velichezni naselennya cih zemel v bilshosti vipadkiv zvilnenih vid splati podatkiv bulo bezkorisnim dlya derzhavi Monastirski i arhiyerejski torgovo promislovi pidpriyemstva tezh ne platili nichogo v kaznu zavdyaki chomu mogli deshevshe prodavati svoyi tovari pidrivayuchi tim samim kupectvo Krim togo za Petra I Moskoviya majzhe bezupinno voyuvala ta poshuk koshtiv dlya cogo ne mig ne prizvesti do ideyi pro hocha b chastkovogo viluchennya vlasnosti u cerkvi She car Oleksij Mihajlovich nezvazhayuchi na svoyu viddanist cerkvi prijshov do visnovku pro neobhidnist postaviti mezhu domagannyam duhovenstva Pri nomu buv pripinenij podalshij perehid zemli u vlasnist duhovenstva i viznani tyaglimi zemli yaki opinilis v rukah duhovenstva buli povernuti nazad u tyaglo Za Sobornogo ulozhennya 1649 roku sud nad duhovenstvom po usih civilnih spravah buv peredanij v ruki novoyi ustanovi Monastirskogo nakazu buv golovnim znachushim predmetom podalshogo konfliktu mizh carem Oleksiyem Mihajlovichem i patriarhom Nikonom yakij v danomu vipadku vislovlyuvav interesi vsiyeyi korporaciyi vishogo duhovenstva Protest buv takij silnij sho car povinen buv postupitisya i pogoditisya z otcyami Soboru v 1667 shob sud nad duhovnimi osobami za civilnim i navit kriminalnih spravah buv povernutij u ruki duhivnictva Pislya soboru 1675 Monastirskij prikaz skasovanij Vazhlivim faktorom cerkovnogo zhittya v kinci XVII stolittya bulo privlasnennya v 1688 Kiyivskoyi mitropoliyi Konstantinopolskogo patriarhatu ta yiyi progoloshennya chastinoyu kanonichnoyi teritoriyi RPC U moskovitskij yepiskopat uvijshli deyaki po zahidnomu osvicheni malorosijski pravoslavni predstavniki duhovenstva chastina yakih zigrala klyuchovu rol u cerkovnih peretvorennyah Petra I Feofan Prokopovich Stefan Yavorskij Zagalnij harakter i peredumoviDiv takozh Reformi Petra I Petro I bachiv gluhe a chasom i yavne nevdovolennya duhovenstva timi peretvorennyami yaki buli rozpochati dlya modernizaciyi Rosiyi bo voni rujnuvali starij moskovskij lad i zvichayi yakimi ti buli tak prihilni Petro yakij zajmavsya stvorennyam absolyutistskoyi derzhavi za zahidno yevropejskim zrazkom ne dopuskav samostijnosti Cerkvi i ne lyubiv duhovenstvo v masi yakogo znahodiv najbilshe chislo protivnikiv togo sho jomu samomu najbilshe bulo blizkim She za zhittya Patriarha Adriana Petro she zovsim moloda lyudina yaka vela dosit daleke vid cerkovnih kanoniv zhittya vislovlyuvav glavi ruskogo duhovenstva svoyi pobazhannya shodo vporyadkuvannya duhovnogo chinu Odnak patriarh curavsya novovveden yaki pronikali v diyu derzhavnogo i suspilnogo zhittya Rosiyi Z plinom chasu nevdovolennya Petra rosijskim duhovenstvom posilyuvalosya tak sho vin navit zvik bilshu chastinu svoyih nevdach i trudnoshiv u vnutrishnih spravah pripisuvati tayemnij ale napoleglivij protidiyi duhovenstva Koli v podanni Petra vsi protivniki i vorogi jogo reformam i zadumam vtililosya v osobi duhovenstva vin virishiv zneshkoditi cyu protidiyu na ce buli spryamovani vsi jogo reformi sho vidnosyatsya do vporyadkuvannyu Rosijskoyi Cerkvi Yak to Usunennya mozhlivosti virosti rosijskomu papi drugogo gosudaryu samoderzhcyu ravnosilnomu abo bilshomu yakim mig stati a v osobi patriarha Filareta i Nikona do pevnoyi miri stavav moskovskij patriarh Pidporyadkuvannya cerkvi monarhu Duhovenstvo Petro sprijmav yak ne ye insha derzhava yakomu narivni z inshimi stanami maye pidporyadkovuvatisya zagalnim derzhavnim zakonam Podorozhi Petra po protestantskim krayinam Yevropi she bilshe posilili jogo poglyadi na vidnoshennya derzhavi i cerkvi Z uvagoyu Petro sluhav poradi Vilgelma Oranskogo v 1698 roci pid chas neoficijnih zustrichej vlashtuvati Cerkvu v Rosiyi na maner anglikanskoyi ogolosivshi sebe yiyi Golovoyu U 1707 roci buv pozbavlenij kafedri i zaslanij v Kirilo Bilozerskij monastir mitropolit Nizhegorodskij Isaya rizko protestuvav proti dij Monastirskogo nakazu u svoyij yeparhiyi Nadzvichajno bolyuchim dlya deyakih z vishogo duhovenstva bula sprava Cesarevicha Oleksiya z yakim bagato duhovnih osib pov yazuvali nadiyi na vidnovlennya kolishnih zvichayiv Vtikshi v 1716 za kordon Carevich pidtrimuvav znosini z mitropolitom Krutickim Ignatiyem Smoloyu mitropolitom Kiyivskim Ioasafom Krakivskim yepiskopom Rostovskim Dosifeyem ta in Pid chas vchinenogo Petrom rozshuku golovnoyu prichinoyu zradi Petro sam nazvav besidi z popami i chernecami Za rezultatami slidstva na duhovnih osib zvinuvachenih u zv yazkah z Carevichem obrushilisya kari yepiskop Dosifej buv pozbavlenij sanu i strachenij yak i duhivnik Carevicha protopop Yakiv Ignatyev i blizkij do pershoyi druzhini Petra Carici Yevdokiyi klyuchar soboru v Suzdali Feodor Pustelnij mitropolit Ioasaf buv pozbavlenij kafedri a viklikanij na dopit pomer po dorozi z Kiyeva Pragnennya moskovskogo duhovenstva zberegti yurisdikcijnij imunitet Petro kvalifikuvav yak papezhskij duh Primitno sho ves chas pidgotovki reformuvannya cerkovnogo upravlinnya Petro perebuvav v intensivnih znosini zi shidnimi patriarhami nasampered Yerusalimskim Patriarhom Dosifeyem po riznim pitannyam yak duhovnogo tak i politichnogo harakteru A do Vselenskogo Patriarha Kosmi zvertavsya v tomu chisli i z privatnimi duhovnimi prohannyami yak to nadati jomu dozvil na myasoyastie pid chas usih postiv jogo Gramota Patriarha vid 4 lipnya 1715 roku prohannya obgruntovuye tim sho yak svidchit dokument strazhdu febroyu i skorbutinoyu yaki bolѣzni mnѣ traplyayutsya bilshe od vsyakih surovyh yastv a osoblivo ponezhe prinuzhden buti nevpinno dlya oboroni svyatoyi cerkvi i derzhavi i poddannyh moih v voinskih trudnyh i otdalennyh pohodah lt gt Drugoyu zh gramotoyu vid togo zh dnya prosit u patriarha Kosmi dozvil na myasoyidsvo u vsi posti vsomu rosijskomu vijsku pid chas vijskovih pohodiv ponezhe pravoslavni nashi vijska lt gt byvayut v tyazhkih i dalnih pohodah i otdalennyh i neudobnyh i pustynnyh mѣstah idezhe malo a inodi i nichogo ne obrѣtaetsya nikakih ryb nizhche inyh kakih postnyh yastv a za chastu i samogo hlѣba Bezsumnivno sho Petru bulo zruchnishe virishuvati pitannya duhovnogo harakteru z shidnimi patriarhami yaki perebuvali v znachnij miri na utrimanni moskovskogo uryadu a patriarh Dosifej de fakto buv protyagom kilkoh desyatilit politichnim agentom i informatorom rosijskogo uryadu pro vse sho vidbuvalosya v Konstantinopoli nizh zi svoyim inodi perekirlivim duhovenstvom Prichina cerkovnogo reformuvannya polyagala u tomu sho po pershe Moskovska cerkva yak chastina davnoyi Kiyivskoyi mitropoliyi u 1589 roci dokumentalno pidtverdzhenoyi avtokefaliyi vid Vselenskogo patriarha tak i ne otrimala Mitropolit Moskovskij otrimav pravo tituluvatisya patriarhom i buti obranim u Moskoviyi ale musiv za bogosluzhinnyam pominati Vselenskogo patriarha yako pershogo i svogo glavu sho ye oznakoyu kanonichnoyi zalezhnosti Po druge pidporyadkuvannya ruskoyi ukrayinskoyi chastini Kiyivskoyi mitropoliyi u 1686 roci tezh ne malo kanonichnoyi sankciyi Vselenskogo patriarha Z oglyadu na politichni i vijskovi prichini borotbu hristiyanskih derzhav z imperiyeyu Osmaniv u Moskvi otrimali pravo za potrebi obirati i postavlyati Kiyivskogo mitropolita samostijno ale tak samo u Kiyivskij mitropoliyi mali pominati Vselenskogo patriarha za bogosluzhinnyam pershim Tomu likvidaciya patriarshestva i poglinennya cerkvi imperiyeyu diktuvalisya strahom Petra I sho z yavitsya she odin getman Mazepa knyazivskogo pohodzhennya ale shaslivishij u vijskovomu sensi za Ivana Stepanovicha j za spriyannya ochilnika nezalezhnoyi Kiyivskoyi mitropoliyi otrimaye zakonni monarshi povnovazhennya ta poverne Ukrayini yiyi dopereyaslavskij status Div takozhBlaznevij p yanij i navizhenij soborPrimitkiCej den v istoriyi 19 veresnya Pomer Feofan Prokopovich Cej den v istoriyi angl Procitovano 20 veresnya 2018 Cit po N Kapterev Harakter otnoshenij Rossii k pravoslavnomu Vostoku Sergiev Posad 1914 str 467 Ibid 551