Церква святого Онуфрія — пам'ятка української сакральної архітектури середини XIV — середини XV століть у селі Посада Риботицька над річкою Вігор, близько 36 км на південний захід від Перемишля. Найстаріший храм східної традиції в межах сучасної Польщі. В 1960-их роках на стінах церкви виявлено поліхромію, культурну і мистецьку вартість якої прирівнюють до фресок з катедрального костелу на Вавелі.
Церква святого Онуфрія | |
---|---|
49°39′56″ пн. ш. 22°36′07″ сх. д. / 49.6656972° пн. ш. 22.60194° сх. д.Координати: 49°39′56″ пн. ш. 22°36′07″ сх. д. / 49.6656972° пн. ш. 22.60194° сх. д. | |
Тип споруди | православний храм |
Розташування | Польща, Посада Риботицька |
Початок будівництва | сер. XIV — сер. XV ст. |
Стиль | традиційна українська архітектура з елементами ґотики |
Належність | Галицька митрополія → УГКЦ |
Стан | об'єкт культурної спадщини Польщі |
Церква святого Онуфрія (Посада Риботицька) (Польща) | |
Церква святого Онуфрія у Вікісховищі |
Історія
Вперше монастир святого Онуфрія згадується в документі про надання королем Казимиром Великим шляхтичеві Стефанові Венгринові Сас-Риботицькому сіл Посада (як монастирська оселя Гоноффри), Трійця і Семенів1367 року (за іншим джерелом Посада, Вугники і Серакізці, монастирі Гоноффри, Трійця та Семенів). 1407 — чергова згадка в документах Перемиського єпископства.
Після 1443 року, коли село належало Вашку Риботицькому — будують муровану церкву. Спершу вівтар і наву, а потім, близько 1500 року — вежу.
1505 року село Посада переходить до Комарницьких.
1524 року напали татари, які частково понищили церкву.
Близько 1560 року Посада належить роду Гербуртів. Станіслав Гербурт стає ктитором обителі.
1609 року в церкві ймовірно поховано останнього православного перемиського єпископа, Михайла Копистенського.
1693 року разом з цілою православною Перемиською єпархією монахи приймають Берестейську унію.
1772 василіани залишають Посаду і переїздять до Добромиля — церква стає парафіяльною Добромильського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Після депортації і винищення всіх українців Надсяння з 1947 року церква занепадає і швидко руйнується.
1966 року з ініціативи Музею національної архітектури з Сяніка відбулося відкриття настінних розписів, археологічні дослідження узгір'я, знайдено цвинтар і залишки оборонних мурів.
1977 року святиню передають в користування . Власником об'єкту залишається Ґміна Фредрополь. У 1977–1985 роках проводиться реконструкція церкви, зневоднення ґрунту довкола будівлі. Протягом 1983–1990 років відбуваються роботи з консервації поліхромії, які незавершені й досі. Через невизначений правовий статус святині протягом 1990-х — 2000-х років незахищені розписи швидко руйнувалися.
1991 року Перемиська греко-католицька архікатедральна парафія звернулася до польського уряду з вимогою повернути відібрану церкву. Рішення про повернення церкви комісія Міністерства внутрішніх справ прийняла лише 2010 року. В лютому 2010 року митрополит Перемисько-Варшавський Іван (Мартиняк) видав декрет про відновлення діяльності греко-католицької парафії святого Онуфрія. 15 березня 2010 року парафія підпорядкована управлінню парафії святого Івана Хрестителя в Перемишлі.
2011 року виконав повну інвентаризацію (переведення в цифровий формат) розписів і графіто в інтер'єрі церкви.
Опис
Церква зведена на взгір'ї над долиною річки Вігор. Мурована з дикого каменю на вапняному розчині, узята в розвантажувальні контрфорси, з центральним готичним щипцем на східному фасаді. Тинькована ззовні і всередині розчином на вапні. Спершу складалася з високої нави розмірами 6,37×6,46 м і вівтаря розміром 3,40×4,30 м. Після 1500 року, від заходу, добудована триоб'ємна вежа. В партері невеличкі сіні 2,25-2,36 x 3,71 м, далі бабинець 3,00×3,65 м, а над ними горішня каплиця 6,12 x 4,03-4,13 м. Над каплицею, в західній частині приміщення для дзвонів, в східній піддашшя. Нава з південного боку освітлюється через два вікна із глибокими розгліфованими скосами. В піддашші комунікація приміщень .
У проєкції храм повторює тризрубну дерев'яну церкву. Всі перекриття приміщень церкви півциліндричні склепінчаті, на них влаштовано настил і другий ярус з бійницями, які мають вузенькі щілини; форма їх притаманна спорудам, збудованим до появи вогнепальної зброї (Кам'янецька вежа, Луцький та Кременецький замки). Трибанного вигляду храм набув завдяки піднятості об'ємів другого ярусу, що скидаються на вежі. Суворий силует квадратних верхів, чіткі обриси об'ємів надають церкві монументальності. Інтер'єр церкви, навпаки, тіснуватий, оздоблений кольоровими розписами, справляє на відвідувача життєрадісне враження).
Над вежею (ламаний) і навою дахи чотириспадові, над вівтарем двоспадовий з сиґнатуркою. Вхідні портали до церкви в північній і південній стінах сіней і в південній стіні нави. Також після 1500 року в інтер'єрі церкви з'явилася мурована з дикого каменю на вапняному розчині перегородка, яка відділила вівтарну частину від нави (кам'яний іконостас).
Стилістично церква святого Онуфрія є мистецьки вивершеним взірцем української традиційної архітектури, з великим числом ґотичних елементів, з визначеними оборонними функціями.
Поліхромія
Інтер'єр церкви: вівтар, нава і східна стіна сіней вкриті живописом виконаним в змішаній фресково-темперній техніці. В бабинці та приміщеннях вежі розписи відсутні. Загальна площа розписів 300 м².
У вівтарі розписи розміщені в поясній системі.
Іконографія розписів досі недостатньо вивчена.
Склепіння — Бог в оточенні янголів; склепіння вівтарної арки — погруддя пророків у медальйонах; стіна східна — Бог в янгольському супроводі; стіна південна — Омовіння ніг апостолів і Тайна вечеря; стіна східна — Причащання апостолів; нижній регістр розпису: Поклоніння Жертві і Христос у гробі; в долішній ділянці — розвішена на кільцях тканина. Розписи на темплоні — Архангели Михаїл і Гавриїл з фундаційною таблицею.
Розписи датуються серединою — кінцем XV століття.
Нава: розписи збереглися гірше, стилістично відмінні. Перегородка — Богородиця Маеста (італ. Maestà) (Діва Марія на столі) і виображення Доброї і Злої смерті; південна стіна нави — євангельський сюжет розміщений поясом; стіна північна — сюжет пристрастей розміщений поясом; стіна західна — відчитати не вдалося; значні втрати малярського шару. Розписи в наві датуються кінцем XV — початком XVI століть.
Стилістично і часово розписи з Посади Риботицької близькі до розписів з церкви святого Онуфрія Лаврівського монастиря.
Сіні: розписи лише на східній стіні — ранньоренесансний портал, встановлений ймовірно водночас з декорацією нави. В сінях графіто в тиньку на руській, польській та латинській мовах разом з датами (найчастіше: 1501, 1506, 1514).
Наразі в церкві відсутнє яке-небудь оснащення.
Настоятелі
- о. Іван Должицький (1847—1860)
- о. вакантна посада (1860—1861)
- о. Антін Біржинський (1861—1886)
- о. Йосиф Костовецький ([1828]—1836)
- о. Анун Білинський (1886-1908+)
- о. Михайло Артемович (1904—1908, асистент)
- о. Михайло Карп'як (1908—1909, адміністратор)
- о. Мирослав Лисяк (1909—1920)
- о. Михайло Тимчишин (1920—1927)
- о. Микола Сцепанський (1927—1934)
- о. Семен Тимчук (1935—1936, адміністратор)
- о. Павло Павліс (1936—[1939])
Галерея
- Загальний вигляд
- Загальний вигляд
- Бійниця
- Графіто кирилицею в екстер'єрі
- Розписи
- Розписи
Див. також
Примітки
- Historia cerkwi św Onufrego w Posadzie Rybotyckiej [ 10 липня 2015 у Wayback Machine.] (пол.) (Перевірено 22 жовтня 2012)
- Пйотр Лукаш Гротовський. Стінопис нави церкви св. Онуфрія в Посаді Риботицькій (вступні зауваги)[недоступне посилання з липня 2019](Перевірено 22 жовтня 2012)
- Dziedzictwo Cyfrowe: cyfrowa inwentaryzacja polichromii i gmerków z cerkwi w Posadzie Rybotyckiej [ 13 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (пол.) (Перевірено 22 жовтня 2012)
- Cerkiew św Onufrego Posada Rybotycka [ 25 грудня 2013 у Wayback Machine.] (пол.) (Перевірено 22 жовтня 2012)
- Історія українського мистецтва. — Київ, 1967. — Т. 2. — С. 47, 183.
- Posada Rybotycka [ 23 червня 2010 у Wayback Machine.] (пол.) (Перевірено 22 жовтня 2012)
- Реставрують церковні фрески[недоступне посилання з липня 2019](Перевірено 22 жовтня 2012)
- Posada Rubotycka // Блажейовський Д. Історичний шематизм Перемиської єпархії з включенням Апостольської Адміністратури Лемківщини (1828—1939). — Львів : Каменяр, 1995. — С. 387—388. — ISBN 5-7745-0672-Х. (англ.)
Література
- Володимир Січинський. Історія українського мистецтва. Архітектура. — Нью-Йорк, 1956. — Т. 1-2.
- Posada Rubotycka // Блажейовський Д. Історичний шематизм Перемиської єпархії з включенням Апостольської Адміністратури Лемківщини (1828—1939). — Львів : Каменяр, 1995. — С. 387—388. — ISBN 5-7745-0672-Х. (англ.)
- Kurpik W., Odkrycie malowideł ściennych w cerkwi w Posadzie Rybotyckiej pow. Przemyśl // Materiały Muzeum Budownictwa Ludowego w Sanoku. — № 4. — Sanok, 1966. (пол.)
- Kunysz A. Badania archeologiczno-architektoniczne przy cerkwi w Posadzie Rybotyckiej, pow. Przemyśl // Materiały Muzeum Budownictwa Ludowego w Sanoku. — 1967. — № 5. (пол.)
- Frazik J. T. Obronna cerkiew w Posadzie Rybotyckiej // Sprawozdania z posiedzeń komisji naukowych PAN. — 1967. — № 11/1. (пол.)
- Історія українського мистецтва. — Київ, 1967. — Т. 2.
- Beiersdorf Z. Cerkiew obronna w Posadzie Rybotyckiej // Kwartalnik Architektury i Urbanistyki. — № 13. — 1968. (пол.)
- Malinowski A. Badania antropologiczne cmentarzyska w Posadzie Rybotyckiej pow. Przemyśl // Materiały i Sprawozdania Rzeszowskiego Ośrodka Archeologicznego za rok 1966. — Rzeszów, 1968. (пол.)
- Pudełko E. Badania wykopaliskowe w Posadzie Rybotyckiej pow. Przemyśl // Materiały i Sprawozdania Rzeszowskiego Ośrodka Archeologicznego za rok 1966. — Rzeszów, 1968. (пол.)
- Różycka-Bryzek A. Program ikonograficzny malowideł cerkwi w Posadzie Rybotyckiej // Symbolae Historiae Artium: studia z historii sztuki Lechowi Kalinowskiemu dedykowane. — Warszawa, 1986. (пол.)
- Священик Гайль — маляр короля Владислава II Ягайла — і перемиське малярство ХІ-XV ст. // Александрович В. Студії з історії мистецтва. — Т. 1. — Львів, 1995.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Церква святого Онуфрія (Посада Риботицька)
- (пол.) (Перевірено 21 жовтня 2012)
- (пол.) (Перевірено 21 жовтня 2012)
- Пйотр Лукаш Гротовський. Стінопис нави церкви св. Онуфрія в Посаді Риботицькій (вступні зауваги)[недоступне посилання з липня 2019](Перевірено 22 жовтня 2012)
- Paweł Potoczny. Św. Jana z płastunami (пол.) (Перевірено 27 листопада 2012)
- Церква св. Онуфрія на вебсайті Прадідівська слава (Перевірено 21 жовтня 2012)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cerkva svyatogo Onufriya pam yatka ukrayinskoyi sakralnoyi arhitekturi seredini XIV seredini XV stolit u seli Posada Riboticka nad richkoyu Vigor blizko 36 km na pivdennij zahid vid Peremishlya Najstarishij hram shidnoyi tradiciyi v mezhah suchasnoyi Polshi V 1960 ih rokah na stinah cerkvi viyavleno polihromiyu kulturnu i mistecku vartist yakoyi pririvnyuyut do fresok z katedralnogo kostelu na Vaveli Cerkva svyatogo Onufriya49 39 56 pn sh 22 36 07 sh d 49 6656972 pn sh 22 60194 sh d 49 6656972 22 60194 Koordinati 49 39 56 pn sh 22 36 07 sh d 49 6656972 pn sh 22 60194 sh d 49 6656972 22 60194Tip sporudipravoslavnij hramRoztashuvannyaPolsha Posada RibotickaPochatok budivnictvaser XIV ser XV st Stiltradicijna ukrayinska arhitektura z elementami gotikiNalezhnistGalicka mitropoliya UGKCStanob yekt kulturnoyi spadshini PolshiCerkva svyatogo Onufriya Posada Riboticka Polsha Cerkva svyatogo Onufriya u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Cerkva svyatogo Onufriya znachennya IstoriyaVpershe monastir svyatogo Onufriya zgaduyetsya v dokumenti pro nadannya korolem Kazimirom Velikim shlyahtichevi Stefanovi Vengrinovi Sas Ribotickomu sil Posada yak monastirska oselya Gonoffri Trijcya i Semeniv1367 roku za inshim dzherelom Posada Vugniki i Serakizci monastiri Gonoffri Trijcya ta Semeniv 1407 chergova zgadka v dokumentah Peremiskogo yepiskopstva Pislya 1443 roku koli selo nalezhalo Vashku Ribotickomu buduyut murovanu cerkvu Spershu vivtar i navu a potim blizko 1500 roku vezhu 1505 roku selo Posada perehodit do Komarnickih 1524 roku napali tatari yaki chastkovo ponishili cerkvu Blizko 1560 roku Posada nalezhit rodu Gerburtiv Stanislav Gerburt staye ktitorom obiteli 1609 roku v cerkvi jmovirno pohovano ostannogo pravoslavnogo peremiskogo yepiskopa Mihajla Kopistenskogo 1693 roku razom z ciloyu pravoslavnoyu Peremiskoyu yeparhiyeyu monahi prijmayut Berestejsku uniyu 1772 vasiliani zalishayut Posadu i pereyizdyat do Dobromilya cerkva staye parafiyalnoyu Dobromilskogo dekanatu Peremishlskoyi yeparhiyi UGKC Pislya deportaciyi i vinishennya vsih ukrayinciv Nadsyannya z 1947 roku cerkva zanepadaye i shvidko rujnuyetsya 1966 roku z iniciativi Muzeyu nacionalnoyi arhitekturi z Syanika vidbulosya vidkrittya nastinnih rozpisiv arheologichni doslidzhennya uzgir ya znajdeno cvintar i zalishki oboronnih muriv 1977 roku svyatinyu peredayut v koristuvannya Vlasnikom ob yektu zalishayetsya Gmina Fredropol U 1977 1985 rokah provoditsya rekonstrukciya cerkvi znevodnennya gruntu dovkola budivli Protyagom 1983 1990 rokiv vidbuvayutsya roboti z konservaciyi polihromiyi yaki nezaversheni j dosi Cherez neviznachenij pravovij status svyatini protyagom 1990 h 2000 h rokiv nezahisheni rozpisi shvidko rujnuvalisya 1991 roku Peremiska greko katolicka arhikatedralna parafiya zvernulasya do polskogo uryadu z vimogoyu povernuti vidibranu cerkvu Rishennya pro povernennya cerkvi komisiya Ministerstva vnutrishnih sprav prijnyala lishe 2010 roku V lyutomu 2010 roku mitropolit Peremisko Varshavskij Ivan Martinyak vidav dekret pro vidnovlennya diyalnosti greko katolickoyi parafiyi svyatogo Onufriya 15 bereznya 2010 roku parafiya pidporyadkovana upravlinnyu parafiyi svyatogo Ivana Hrestitelya v Peremishli 2011 roku vikonav povnu inventarizaciyu perevedennya v cifrovij format rozpisiv i grafito v inter yeri cerkvi OpisPlan Cerkva zvedena na vzgir yi nad dolinoyu richki Vigor Murovana z dikogo kamenyu na vapnyanomu rozchini uzyata v rozvantazhuvalni kontrforsi z centralnim gotichnim shipcem na shidnomu fasadi Tinkovana zzovni i vseredini rozchinom na vapni Spershu skladalasya z visokoyi navi rozmirami 6 37 6 46 m i vivtarya rozmirom 3 40 4 30 m Pislya 1500 roku vid zahodu dobudovana triob yemna vezha V parteri nevelichki sini 2 25 2 36 x 3 71 m dali babinec 3 00 3 65 m a nad nimi gorishnya kaplicya 6 12 x 4 03 4 13 m Nad kapliceyu v zahidnij chastini primishennya dlya dzvoniv v shidnij piddashshya Nava z pivdennogo boku osvitlyuyetsya cherez dva vikna iz glibokimi rozglifovanimi skosami V piddashshi komunikaciya primishen U proyekciyi hram povtoryuye trizrubnu derev yanu cerkvu Vsi perekrittya primishen cerkvi pivcilindrichni sklepinchati na nih vlashtovano nastil i drugij yarus z bijnicyami yaki mayut vuzenki shilini forma yih pritamanna sporudam zbudovanim do poyavi vognepalnoyi zbroyi Kam yanecka vezha Luckij ta Kremeneckij zamki Tribannogo viglyadu hram nabuv zavdyaki pidnyatosti ob yemiv drugogo yarusu sho skidayutsya na vezhi Suvorij siluet kvadratnih verhiv chitki obrisi ob yemiv nadayut cerkvi monumentalnosti Inter yer cerkvi navpaki tisnuvatij ozdoblenij kolorovimi rozpisami spravlyaye na vidviduvacha zhittyeradisne vrazhennya Nad vezheyu lamanij i navoyu dahi chotirispadovi nad vivtarem dvospadovij z signaturkoyu Vhidni portali do cerkvi v pivnichnij i pivdennij stinah sinej i v pivdennij stini navi Takozh pislya 1500 roku v inter yeri cerkvi z yavilasya murovana z dikogo kamenyu na vapnyanomu rozchini peregorodka yaka viddilila vivtarnu chastinu vid navi kam yanij ikonostas Stilistichno cerkva svyatogo Onufriya ye mistecki vivershenim vzircem ukrayinskoyi tradicijnoyi arhitekturi z velikim chislom gotichnih elementiv z viznachenimi oboronnimi funkciyami PolihromiyaInter yer cerkvi vivtar nava i shidna stina sinej vkriti zhivopisom vikonanim v zmishanij freskovo tempernij tehnici V babinci ta primishennyah vezhi rozpisi vidsutni Zagalna plosha rozpisiv 300 m U vivtari rozpisi rozmisheni v poyasnij sistemi Ikonografiya rozpisiv dosi nedostatno vivchena Sklepinnya Bog v otochenni yangoliv sklepinnya vivtarnoyi arki pogruddya prorokiv u medaljonah stina shidna Bog v yangolskomu suprovodi stina pivdenna Omovinnya nig apostoliv i Tajna vecherya stina shidna Prichashannya apostoliv nizhnij registr rozpisu Pokloninnya Zhertvi i Hristos u grobi v dolishnij dilyanci rozvishena na kilcyah tkanina Rozpisi na temploni Arhangeli Mihayil i Gavriyil z fundacijnoyu tabliceyu Rozpisi datuyutsya seredinoyu kincem XV stolittya Nava rozpisi zbereglisya girshe stilistichno vidminni Peregorodka Bogorodicya Maesta ital Maesta Diva Mariya na stoli i viobrazhennya Dobroyi i Zloyi smerti pivdenna stina navi yevangelskij syuzhet rozmishenij poyasom stina pivnichna syuzhet pristrastej rozmishenij poyasom stina zahidna vidchitati ne vdalosya znachni vtrati malyarskogo sharu Rozpisi v navi datuyutsya kincem XV pochatkom XVI stolit Stilistichno i chasovo rozpisi z Posadi Ribotickoyi blizki do rozpisiv z cerkvi svyatogo Onufriya Lavrivskogo monastirya Sini rozpisi lishe na shidnij stini rannorenesansnij portal vstanovlenij jmovirno vodnochas z dekoraciyeyu navi V sinyah grafito v tinku na ruskij polskij ta latinskij movah razom z datami najchastishe 1501 1506 1514 Narazi v cerkvi vidsutnye yake nebud osnashennya Nastoyatelio Ivan Dolzhickij 1847 1860 o vakantna posada 1860 1861 o Antin Birzhinskij 1861 1886 o Josif Kostoveckij 1828 1836 o Anun Bilinskij 1886 1908 o Mihajlo Artemovich 1904 1908 asistent o Mihajlo Karp yak 1908 1909 administrator o Miroslav Lisyak 1909 1920 o Mihajlo Timchishin 1920 1927 o Mikola Scepanskij 1927 1934 o Semen Timchuk 1935 1936 administrator o Pavlo Pavlis 1936 1939 GalereyaZagalnij viglyad Zagalnij viglyad Bijnicya Grafito kiriliceyu v ekster yeri Rozpisi RozpisiDiv takozhCerkva svyatogo Mikolaya Chesniki Pokrovska cerkva Sutkivci PrimitkiHistoria cerkwi sw Onufrego w Posadzie Rybotyckiej 10 lipnya 2015 u Wayback Machine pol Perevireno 22 zhovtnya 2012 Pjotr Lukash Grotovskij Stinopis navi cerkvi sv Onufriya v Posadi Ribotickij vstupni zauvagi nedostupne posilannya z lipnya 2019 Perevireno 22 zhovtnya 2012 Dziedzictwo Cyfrowe cyfrowa inwentaryzacja polichromii i gmerkow z cerkwi w Posadzie Rybotyckiej 13 zhovtnya 2012 u Wayback Machine pol Perevireno 22 zhovtnya 2012 Cerkiew sw Onufrego Posada Rybotycka 25 grudnya 2013 u Wayback Machine pol Perevireno 22 zhovtnya 2012 Istoriya ukrayinskogo mistectva Kiyiv 1967 T 2 S 47 183 Posada Rybotycka 23 chervnya 2010 u Wayback Machine pol Perevireno 22 zhovtnya 2012 Restavruyut cerkovni freski nedostupne posilannya z lipnya 2019 Perevireno 22 zhovtnya 2012 Posada Rubotycka Blazhejovskij D Istorichnij shematizm Peremiskoyi yeparhiyi z vklyuchennyam Apostolskoyi Administraturi Lemkivshini 1828 1939 Lviv Kamenyar 1995 S 387 388 ISBN 5 7745 0672 H angl LiteraturaPortal Mistectvo Volodimir Sichinskij Istoriya ukrayinskogo mistectva Arhitektura Nyu Jork 1956 T 1 2 Posada Rubotycka Blazhejovskij D Istorichnij shematizm Peremiskoyi yeparhiyi z vklyuchennyam Apostolskoyi Administraturi Lemkivshini 1828 1939 Lviv Kamenyar 1995 S 387 388 ISBN 5 7745 0672 H angl Kurpik W Odkrycie malowidel sciennych w cerkwi w Posadzie Rybotyckiej pow Przemysl Materialy Muzeum Budownictwa Ludowego w Sanoku 4 Sanok 1966 pol Kunysz A Badania archeologiczno architektoniczne przy cerkwi w Posadzie Rybotyckiej pow Przemysl Materialy Muzeum Budownictwa Ludowego w Sanoku 1967 5 pol Frazik J T Obronna cerkiew w Posadzie Rybotyckiej Sprawozdania z posiedzen komisji naukowych PAN 1967 11 1 pol Istoriya ukrayinskogo mistectva Kiyiv 1967 T 2 Beiersdorf Z Cerkiew obronna w Posadzie Rybotyckiej Kwartalnik Architektury i Urbanistyki 13 1968 pol Malinowski A Badania antropologiczne cmentarzyska w Posadzie Rybotyckiej pow Przemysl Materialy i Sprawozdania Rzeszowskiego Osrodka Archeologicznego za rok 1966 Rzeszow 1968 pol Pudelko E Badania wykopaliskowe w Posadzie Rybotyckiej pow Przemysl Materialy i Sprawozdania Rzeszowskiego Osrodka Archeologicznego za rok 1966 Rzeszow 1968 pol Rozycka Bryzek A Program ikonograficzny malowidel cerkwi w Posadzie Rybotyckiej Symbolae Historiae Artium studia z historii sztuki Lechowi Kalinowskiemu dedykowane Warszawa 1986 pol Svyashenik Gajl malyar korolya Vladislava II Yagajla i peremiske malyarstvo HI XV st Aleksandrovich V Studiyi z istoriyi mistectva T 1 Lviv 1995 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Cerkva svyatogo Onufriya Posada Riboticka pol Perevireno 21 zhovtnya 2012 pol Perevireno 21 zhovtnya 2012 Pjotr Lukash Grotovskij Stinopis navi cerkvi sv Onufriya v Posadi Ribotickij vstupni zauvagi nedostupne posilannya z lipnya 2019 Perevireno 22 zhovtnya 2012 Pawel Potoczny Sw Jana z plastunami pol Perevireno 27 listopada 2012 Cerkva sv Onufriya na vebsajti Pradidivska slava Perevireno 21 zhovtnya 2012