Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Церква Святого Ахілія або Церква Святого Ахілла серб Црква Светог Ахилија храм Жічской єпархії Сербської православної це

Церква Святого Ахілія (Арілє)

Церква Святого Ахілія (Арілє)

Церква Святого Ахілія (або Церква Святого Ахілла , серб. Црква Светог Ахилија - храм Жічской єпархії Сербської православної церкви , розташований в місті арил Златиборский округу Сербії. У богословських джерелах прийнято вважати, що церква зведена в 1295-1296 роках на честь святителя Ахілія, єпископа Ларісійского - духовного борця проти аріанства і учасника першого Вселенського собору в історії християнства. У 1979 році споруду включено в Список пам'ятників культури Сербії виняткового значення .

Церква Святого Ахілія
image
43°45′13″ пн. ш. 20°05′46″ сх. д. / 43.7537250000277780° пн. ш. 20.09628400002777937° сх. д. / 43.7537250000277780; 20.09628400002777937Координати: 43°45′13″ пн. ш. 20°05′46″ сх. д. / 43.7537250000277780° пн. ш. 20.09628400002777937° сх. д. / 43.7537250000277780; 20.09628400002777937
Тип спорудицерква
Розташуванняimage Сербія, d
Початок будівництва13 століття
НалежністьСербська православна церква
Єпархіяd
Станd
Присвяченняd
image
image
Церква Святого Ахілія (Арілє) (Сербія)
image Церква Святого Ахілія у Вікісховищі

Історія храму

За даними, підтвердженим археологічними розкопками, церква була побудована на місці раніше існуючого монастирського комплексу, при цьому достовірно відомо, що вже в 1219 році в Китаї було розташована кафедра єпископа Моравицького . Рішення про будівництво нової церкви прийняли відразу два монарха - король Срем Стефан Драгутин і його молодший брат, король Сербії Стефан Урош II Мілутін . У деяких наукових статтях можна почути думку, що спочатку храм споруджувався в ім'я сірмійского священномученика Архілія, але після перенесення з Фессалії до Преспи мощей Ахілія, культи шанування цих двох святих злилися .

З початку XIV до середини XV століття в храмі і сформованому навколо нього монастирі розташовувалася Митрополія . У той же період при ньому діяла книгописна майстерня . У 1459 році після завоювання Сербської деспотії Османською імперією храм прийшов в запустіння, як і інші центри православ'я, майже на 100 років. Чернеча громада стала знову формуватися лише після 1557 року навколо Печської Патріархії при Патріархові Макаріяї, при цьому її чисельність не перевищувала 3 чоловіки. У 1735 році після початку російсько-турецької війни церква і монастир знову були розграбовані і осквернені: турки використовували приміщення культових споруд як стайні.

З середини XIX століття Церква Святого Ахілія в Арилі знаходиться в статусі парафіяльної .

Архітектура і розписи храму

У відповідності з архітектурними особливостями церква ставиться до архітектурного Рашського стилю, який характерний для XIII століття суміщенням Романського екстер'єру та Візантійської просторової концепції. У Православній Енциклопедії так описано архітектурне рішення: « однонавове спорудження зі зниженим трансептом, об'єднуючим бічні певниці і приміщення диаконника і жертовника, нартексом і напівкруглої вівтарною апсидою ; над центральною частиною височіє купол, барабан якого спирається на кубічну основу; зовні храм оштукатурений, по фасадах і вгорі барабана аркатурний фриз » .

На кільці під барабаном купола вказана точна дата розпису храму - 1296 рік. За збереженим текстом можна стверджувати, що майстрами були запрошені з міста Салоніки греки. Непогано збережені твори відносяться до так званого Золотого століття сербського іконопису, розквіт якого почався з розпису монастиря Сопочани . Програма розпису відповідає православним традиціям: в барабані купола зображені біблійні пророки, у вівтарі - « Євхаристія »; в підкупольному просторі - цикл «  » і « Страсті Христові » і так далі. Окремої згадки заслуговує розташована в нартексі ікона « Древо Єссея! ». Образ покровителя храму Святого Ахілія представлений в південній певніце. Найбільшою своєрідністю відрізняється частина фресок, присвячених правителям з династії Неманичей, їх родичам і архієпископам сербської церкви (від Сави I до Євстафія II і єпископ Моравицький Євсевія. Добре збереглися портрети в південній частині внутрішнього притвору: короля Драгутин з моделлю церкви в руках і короля Мілутін; на західній стіні наоса - засновники династії Стефан Неманя, Стефан II Неманич, і її останній представник Стефан Урош V .

Коментарі

  1. Вместо названия «церковь» ряд источников использует термин «монастырь», учитывая сформировавшуюся вокруг неё монашескую общину.
  1. Русское название в редакции статьи Святитель Евстафий, архиепископ Сербский [ 31 січня 2020 у Wayback Machine.] на официальном сайте Московского Патриархата
  2. Русское название в редакции статьи Святитель Ахиллий, епископ Ларисийский [ 30 травня 2016 у Wayback Machine.] на официальном сайте Московского Патриархата
  3. . Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 25 березня 2020.
  4. Список памятников культуры Сербии [ 27 червня 2020 у Wayback Machine.] на сайте Министерства культуры Сербии(серб.)
  5. (рос.). Православная энциклопедия (под ред. Патриарха Московского и всея Руси Кирилла). Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 6 квітня 2016.
  6. Петкович В., 1950, с. 5—8.
  7. Васильев Л., 1985, с. 165—175.
  • Окунєв, Н. Л. Арил, пам'ятник сербського мистецтва XIII в. - SK. 1936 т. 8, с. 221-254
  • Петкович В. Преглед црквених споменика кроз повесницу српског народа. — Београд, 1950, с. 5-8
  • Живкович Б. арил. Београд, 1970
  • Чанак-Медічі М. З історjе Аріља - Саопштење [Републічке завод за заштіту споменіка Култура]. Београд, 1982, т. 14, с. 25-49
  • Васильев Л. Ариљски преписивачки центар и култ светог Ахилиjа код Срба — Научни састанак слависта у Вукове дане. Београд, 1985, т. 14/1, с. 165—175
  • Суботін-Голубович Т. Српско рукописно наслеђе од 1557 година до середини XVII ст. - Београд, 1999, с. 102-103
  • Джуріч В. Візантійські фрески: Середньовічна Сербія, Далмація, слов'янська Македонія. М., 2000, с. 130-133.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Cerkva Svyatogo Ahiliya abo Cerkva Svyatogo Ahilla serb Crkva Svetog Ahiliјa hram Zhichskoj yeparhiyi Serbskoyi pravoslavnoyi cerkvi roztashovanij v misti aril Zlatiborskij okrugu Serbiyi U bogoslovskih dzherelah prijnyato vvazhati sho cerkva zvedena v 1295 1296 rokah na chest svyatitelya Ahiliya yepiskopa Larisijskogo duhovnogo borcya proti arianstva i uchasnika pershogo Vselenskogo soboru v istoriyi hristiyanstva U 1979 roci sporudu vklyucheno v Spisok pam yatnikiv kulturi Serbiyi vinyatkovogo znachennya Cerkva Svyatogo Ahiliya43 45 13 pn sh 20 05 46 sh d 43 7537250000277780 pn sh 20 09628400002777937 sh d 43 7537250000277780 20 09628400002777937 Koordinati 43 45 13 pn sh 20 05 46 sh d 43 7537250000277780 pn sh 20 09628400002777937 sh d 43 7537250000277780 20 09628400002777937Tip sporudicerkvaRoztashuvannya Serbiya dPochatok budivnictva13 stolittyaNalezhnistSerbska pravoslavna cerkvaYeparhiyadStandPrisvyachennyadCerkva Svyatogo Ahiliya Arilye Serbiya Cerkva Svyatogo Ahiliya u VikishovishiIstoriya hramuZa danimi pidtverdzhenim arheologichnimi rozkopkami cerkva bula pobudovana na misci ranishe isnuyuchogo monastirskogo kompleksu pri comu dostovirno vidomo sho vzhe v 1219 roci v Kitayi bulo roztashovana kafedra yepiskopa Moravickogo Rishennya pro budivnictvo novoyi cerkvi prijnyali vidrazu dva monarha korol Srem Stefan Dragutin i jogo molodshij brat korol Serbiyi Stefan Urosh II Milutin U deyakih naukovih stattyah mozhna pochuti dumku sho spochatku hram sporudzhuvavsya v im ya sirmijskogo svyashennomuchenika Arhiliya ale pislya perenesennya z Fessaliyi do Prespi moshej Ahiliya kulti shanuvannya cih dvoh svyatih zlilisya Z pochatku XIV do seredini XV stolittya v hrami i sformovanomu navkolo nogo monastiri roztashovuvalasya Mitropoliya U toj zhe period pri nomu diyala knigopisna majsternya U 1459 roci pislya zavoyuvannya Serbskoyi despotiyi Osmanskoyu imperiyeyu hram prijshov v zapustinnya yak i inshi centri pravoslav ya majzhe na 100 rokiv Chernecha gromada stala znovu formuvatisya lishe pislya 1557 roku navkolo Pechskoyi Patriarhiyi pri Patriarhovi Makariyayi pri comu yiyi chiselnist ne perevishuvala 3 choloviki U 1735 roci pislya pochatku rosijsko tureckoyi vijni cerkva i monastir znovu buli rozgrabovani i oskverneni turki vikoristovuvali primishennya kultovih sporud yak stajni Z seredini XIX stolittya Cerkva Svyatogo Ahiliya v Arili znahoditsya v statusi parafiyalnoyi Arhitektura i rozpisi hramuU vidpovidnosti z arhitekturnimi osoblivostyami cerkva stavitsya do arhitekturnogo Rashskogo stilyu yakij harakternij dlya XIII stolittya sumishennyam Romanskogo ekster yeru ta Vizantijskoyi prostorovoyi koncepciyi U Pravoslavnij Enciklopediyi tak opisano arhitekturne rishennya odnonavove sporudzhennya zi znizhenim transeptom ob yednuyuchim bichni pevnici i primishennya diakonnika i zhertovnika narteksom i napivkrugloyi vivtarnoyu apsidoyu nad centralnoyu chastinoyu visochiye kupol baraban yakogo spirayetsya na kubichnu osnovu zovni hram oshtukaturenij po fasadah i vgori barabana arkaturnij friz Na kilci pid barabanom kupola vkazana tochna data rozpisu hramu 1296 rik Za zberezhenim tekstom mozhna stverdzhuvati sho majstrami buli zaprosheni z mista Saloniki greki Nepogano zberezheni tvori vidnosyatsya do tak zvanogo Zolotogo stolittya serbskogo ikonopisu rozkvit yakogo pochavsya z rozpisu monastirya Sopochani Programa rozpisu vidpovidaye pravoslavnim tradiciyam v barabani kupola zobrazheni biblijni proroki u vivtari Yevharistiya v pidkupolnomu prostori cikl i Strasti Hristovi i tak dali Okremoyi zgadki zaslugovuye roztashovana v narteksi ikona Drevo Yesseya Obraz pokrovitelya hramu Svyatogo Ahiliya predstavlenij v pivdennij pevnice Najbilshoyu svoyeridnistyu vidriznyayetsya chastina fresok prisvyachenih pravitelyam z dinastiyi Nemanichej yih rodicham i arhiyepiskopam serbskoyi cerkvi vid Savi I do Yevstafiya II i yepiskop Moravickij Yevseviya Dobre zbereglisya portreti v pivdennij chastini vnutrishnogo pritvoru korolya Dragutin z modellyu cerkvi v rukah i korolya Milutin na zahidnij stini naosa zasnovniki dinastiyi Stefan Nemanya Stefan II Nemanich i yiyi ostannij predstavnik Stefan Urosh V Freska z zobrazhennyam Stefana Urosha II Milutin korolya Serbiyi Freska z zobrazhennyam Zasudzhennya Stefanom Nemanya yeresi Freska z zobrazhennyam Stefana Dragutina korolya Srem KomentariVmesto nazvaniya cerkov ryad istochnikov ispolzuet termin monastyr uchityvaya sformirovavshuyusya vokrug neyo monasheskuyu obshinu Russkoe nazvanie v redakcii stati Svyatitel Evstafij arhiepiskop Serbskij 31 sichnya 2020 u Wayback Machine na oficialnom sajte Moskovskogo Patriarhata Russkoe nazvanie v redakcii stati Svyatitel Ahillij episkop Larisijskij 30 travnya 2016 u Wayback Machine na oficialnom sajte Moskovskogo Patriarhata Arhiv originalu za 6 serpnya 2020 Procitovano 25 bereznya 2020 Spisok pamyatnikov kultury Serbii 27 chervnya 2020 u Wayback Machine na sajte Ministerstva kultury Serbii serb ros Pravoslavnaya enciklopediya pod red Patriarha Moskovskogo i vseya Rusi Kirilla Arhiv originalu za 26 lyutogo 2020 Procitovano 6 kvitnya 2016 Petkovich V 1950 s 5 8 Vasilev L 1985 s 165 175 Okunyev N L Aril pam yatnik serbskogo mistectva XIII v SK 1936 t 8 s 221 254 Petkovich V Pregled crkvenih spomenika kroz povesnicu srpskog naroda Beograd 1950 s 5 8 Zhivkovich B aril Beograd 1970 Chanak Medichi M Z istorje Ariљa Saopshteњe Republichke zavod za zashtitu spomenika Kultura Beograd 1982 t 14 s 25 49 Vasilev L Ariљski prepisivachki centar i kult svetog Ahilija kod Srba Nauchni sastanak slavista u Vukove dane Beograd 1985 t 14 1 s 165 175 Subotin Golubovich T Srpsko rukopisno nasleђe od 1557 godina do seredini XVII st Beograd 1999 s 102 103 Dzhurich V Vizantijski freski Serednovichna Serbiya Dalmaciya slov yanska Makedoniya M 2000 s 130 133

Дата публікації:
Топ