Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Цензура в Російській імперії — контроль державних органів Російської імперії за змістом й розповсюдженням інформації, друкованої продукції, музичних і сценічних творів, творів образотворчого мистецтва, раннього кінематографа, у деяких випадках — також приватного листування, з метою обмеження або недопущення поширення ідей і відомостей, визнаних владою шкідливими, небажаними для неї або суспільства в цілому.
Ліворуч: Стаття до перегляду цензурою.
Праворуч: Стаття процензурована.
Ранні прояви цензури
У 17 ст. книжна українська мова і правопис були занесені на терени Московської держави вихідцями з українських земель. Вплив української книжної мови, за свідченням сучасників, був відчутним, але, як виявилося, поверхневим. Більшість неосвіченого московського люду не відрізняла українську мову від польської, через що російські правителі, пам'ятаючи часи Смути в Московській державі, намагалися обмежити т. зв. польський (католицький) вплив на православний люд. Тому 1627 за обвинуваченням у «єресі» було спалено в Москві «Катехизис» Л.Зизанія та "Євангеліє учителное " К.Ставровецького-Транквіліона, заборонено ввозити до Московщини книги «литовського друку» (тобто українсько-білоруські).
З підпорядкуванням Київської православної митрополії московському патріархові 1685 його цензура стала відчутною й у Гетьманщині. 1689 московський патріарх Йоаким наказав надсилати йому новозладжені церковні книги на розгляд перед друком. 1690 Моск. собор не визнав твори П.Могили, І.Ґалятовського, Л.Барановича, А.Радивиловського, Єпіфанія (Славинецького) та ін.
Посилення цензурного контролю
У 18 ст. цензурний контроль за книгами духовного змісту посилювався.
1720 російський цар Петро I «ради охрани правовѣрия и единства Восточной Православной Церкви» заборонив Найсвятішому Синоду друкувати церковні книги «несогласно с великороссийскими печатьми, дабы не могло в таких книгах никакой в Церкви Восточной противности пройзойти». Із 1721 за указом Петра I всі книжки з українських друкарень «исправления ради и согласия с великороссийскими» надсилалися в Синодальну контору.
Для нагляду за друкарнями було поставлено цензора — «протектора друкарень», обов'язком якого була перевірка українських книжок. З цією ж метою 1769 Найсвятіший Синод не тільки не дозволив випуск «малоросійських» (українських) букварів, але й вимагав вилучити раніше надруковані. Тогочасні букварі вважалися церковними книгами, а отже мали друкуватися виключно «благословением всего освященного собора», тобто єдиним російським церковним правописом.
Становлення світської цензури в Російській імперії, а отже й на більшості території України, відбувалося у 18 ст. Протягом 1-ї пол. 18 ст. цензуру світської друкованої продукції здійснювала Імператорська АН під нормативно-інструктивним керівництвом Сенату.
У 2-й половині18 ст. в Санкт-Петербурзі цензурні функції покладалися на Імператорську АН, у Москві — на Московський університет, у регіонах — на народні училища, а де їх не було, — на місцевих градоначальників. У 1790-х рр. події Французької революції 1789—1804 обумовили посилення цензурного контролю в Російській імперії та розбудову цензурного апарату: у містах С.-Петербург, Москва, Рига (нині столиця Латвії), Одеса, на Радзивіллівській митниці Подільського намісництва створювалися цензурні комісії у складі представника духовенства, делегованого Найсвятішим Синодом, ученого з Імператорської АН чи Московського університету та представника Сенату.
Перший цензурний статут
1804 в Росії імператор Олександр I схвалив перший цензурний статут, який заклав основу структури цензури в державі. Так, протягом 19 — поч. 20 ст. в Росії склалося два види цензури, які мали власну нормативно-правову базу та систему органів, — загальна (внутрішня та іноземна) та відомча (духовна, військова, театральна та ін.). Органи загальної внутрішньої цензури розглядали друковану та зображувальну продукцію, видану в межах імперії, органи загальної іноземної цензури — аналогічну закордонну.
Відомча цензура займалася контролем за друкованою та зображувальною продукцією специфічного (придворна, духовна, театральна, військова) чи вузькопрофільного характеру (медична).
Разом із цим у відомчій цензурі слід виділити підвиди:
1) профільна відомча цензура (її установи опікувалися виданнями «виключеними із компетенції загальної цензури»);
2) непрофільна відомча цензура (її установи готували підсумковий фаховий висновок за окремими аспектами, забезпечуючи «множинність спеціалізованого розгляду різними державними відомствами»).
Так, до першого підвиду відомчої цензури належать духовна цензура (компетенція виключно Найсвятішого Синоду та цензурних комітетів духовних академій), театральна (або драматична) цензура (здійснювалася цензорами драматичних творів при центральному цензурному органі; про кожну розглянуту цензурою п'єсу в журналі робився відповідний запис; якщо вона підлягала забороні, то її назва з іншими реквізитами вносилася до каталогу, який передавався губернаторам для контролю, — і жоден театр Російської імперії не мав права на її постановку);
до другого підвиду відомчої цензури належать підрозділи різних державних установ, які за поданням органів загальної цензури мали розглядати пропоновані до видання матеріали, вузькопрофільний та спеціалізований зміст яких був у компетенції окремих відомств (наприклад, питання медицини, фінансів, зовнішньополітичних відносин). У такому випадку процедура цензурування була багатоступеневою та передбачала як відомчий дозвіл на публікацію поданих матеріалів, так і розгляд й остаточне прийняття рішення органом загальної цензури щодо публікації цензурованих матеріалів.
Структура органів загальної цензури
Структура органів загальної цензури та юридичні підвалини їхньої діяльності в 1-й пол. 19 ст. визначалися нормами другого (1826) та третього (1828) цензурних статутів. Загальне керівництво цензурою здійснювало Головне управління цензури .
Для розгляду іноземної друкованої продукції створювався Комітет цензури іноземної. До 1865 в Києві (із 1838) та Одесі (із 1831) працювали цензурні комітети.
Структурні перебудови
Структурні перебудови та оптимізації устрою системи цензурних інституцій відбувалися на основі «Тимчасових правил про цензуру і друк 6 квітня 1865 р.», які набули чинності 1 вересня 1865: замість Головного управління цензури (перебувало з 1862 у подвійному підпорядкуванні — міністерства народної освіти та міністерства внутрішніх справ) новим центральним цензурним органом стало Головне управління у справах друку МВС Російської імперії, якому підпорядковувалися Комітет цензури іноземної та цензурні установи на місцях: комітети, окремі цензори та інспекції при канцеляріях губернаторів. Внутрішню цензуру в Києві та Одесі здійснювали окремі цензори з внутрішньої цензури; іноземну — київський окремий цензор з іноземної літератури та Одеський комітет цензури іноземної.
Протягом 1870—80-х рр. у Києві відбулося фактичне об'єднання внутрішньої та іноземної цензур в одній інституції — Канцелярії київського окремого цензора, до штату якої ввійшли окремий цензор по іноземній цензурі, окремий цензор по внутрішній цензурі, позаштатний співробітник по цензурі єврейських видань і два діловоди. У зв'язку зі збільшенням об'ємів роботи 1886 було відкрито Канцелярію харківського окремого цензора, 1903 — Канцелярію катеринославського окремого цензора.
До жовтня 1905 в Рос. імперії діяла попередня цензура. Цензурна реформа 1865 замінювала попередню цензуру на каральну тільки для столичних періодичних видань, а тому суттєво не вплинула на здійснення цензури на місцях (у регіонах від попередньої цензури звільнялися лише державні, університетські видання та видання творів стародавньої класичної літератури).
Протягом 1905—06 було повністю скасовано попередню цензуру (замінено на каральну) для періодичних та неперіодичних видань Рос. імперії, однак збережено попередню цензуру для закордонної друкованої продукції.
Цензурні комітети перетворено на комітети у справах друку (С.-Петербург, Москва, Варшава, Тіфліс; нині м. Тбілісі, Грузія), у містах Київ (1906), Казань (нині столиця Татарстану, РФ; 1907), Одеса (1909), Рига (1915) замість канцелярій окремих цензорів було створено тимчасові комітети у справах друку, в решті міст (у тому числі в Харкові та Катеринославі; нині м. Дніпро) окремі цензори перейменовувалися на інспекторів у справах друку.
У 1-й половині 19 ст. основна увага цензорів в українських губерніях зосереджувалася на розгляді іноземної, наукової літератури, виданнях єврейською мовою та контролі за видавничою діяльністю Тимчасової комісії для розбору давніх актів при київському військовому, подільському і волинському генерал-губернаторові (див. Київська археографічна комісія). Починаючи з 1860-х рр., цензурні органи забороняли до видання рукописи букварів українською мовою (причиною заборони називалася відсутність потреби їхнього використання в навчальному процесі), мовознавчі та історичні праці (незалежно від мови написання), в яких доводилася окремішність українства. У липні 1863 до Канцелярії київського окремого цензора надійшло розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Валуєва № 364 від 18 липня 1863. Після цього в діловодстві цензурних органів підросійської України відсутня будь-яка інформація щодо дозволів на видання україномовних рукописів. Лише через 5 років цензурні органи знову почали приймати до розгляду україномовні рукописи.
Починаючи з 1877, цензурні органи Наддніпрянської України взяли за керівництво у своїй діяльності Емський акт 1876, згідно з яким вони мали переадресовувати україномовні рукописи до спеціально створеного відділу в Головному управлінні у справах друку МВС Російської імперії. Більшість з поданих рукописів, як засвідчують архівні джерела, отримували цензурні дозволи на видання. На практиці не виконувалися й вимоги циркулярів за 1889 та 1892 про негайну та беззаперечну заборону україномовних рукописів, надрукованих українським фонетичним правописом. Лояльність цензорів виявлялась у відсутності категоричності при прийнятті рішення щодо цих видань та рекомендаціях змінити правопис видання на загальноприйнятий. Документи та журнали реєстрації рукописів київського окремого цензора (які зберігаються в архівах) дають підстави твердити, що попри відносно невелику кількість україномовних книжок, що подавалися на розгляд, більшість із них проходили цензурну процедуру й отримували можливість потрапляти як на полиці книжкових крамниць, так і до книжкових каталогів. Такий стан речей обумовлювався тим, що, незважаючи на суворість норм цензурного законодавства щодо українського книговидання, повсякденна діяльність цензорів відзначалася деякою м'якістю та лояльною поблажливістю (можливо і не завжди безкорисливою).
У роки революції 1905—1907 місц. цензурні органи з об'єктивних причин утратили контроль над інформаційним простором (т. зв. період стихійної безцензурності). Однак, починаючи із 1907, поступово ситуація була взята під контроль. Під час «столипінської реакції» цензура характеризувалася плановістю заходів, спрямованих на знищення опозиційної преси, охорону суспільної моралі, вилучення літератури, безконтрольно виданої в революційні роки. Продовжував існувати жорсткий контроль над зарубіжною літературою, і особливо україномовною. Приблизно до 40—50 % найменувань такої друкованої продукції застосовувались обмежувальні санкції (заборона до розповсюдження, істотні обмеження в продажі та розповсюдженні, допущення лише у спецсховища бібліотек тощо). Поряд із боротьбою проти деструктивних для самодержавства соціалдемократичних, національно-визвольних, революційних видань значно було посилено роботу відповідних органів по контролю за газетними оголошеннями, літературою медичного, еротично-порнографічного змісту. Цілим комплексом заходів було обмежене поширення псевдомедичної літератури, брошур із народної медицини, самолікування замовляннями, рецептами самостійного приготування певних ліків.
У роки Першої світової війни
У роки Першої світової війни органи загальної цензури в українських губерніях змушені були поступитися монополією на охорону інформаційного простору органам військової цензури, організація й функціонування яких регламентувалися «Тимчасовим положенням про військову цензуру від 20 липня 1914 р.», "Переліками відомостей та зображувальної інформації стосовно зовнішньої безпеки Росії та її військово-морської оборони, забороненої до розголошення інформаційними засобами або у виступах, або у доповідях, що проголошуються публічно " (редакції від 26 липня 1914 та від 29 липня 1915). Система військово-цензурних інституцій в українських губерніях складалася з фронтових, прифронтових і тилових органів. На більшості території підросійської України військову цензуру здійснювали військово-цензурний відділ при штабі Київського військового округу, військово-цензурна комісія при штабі Одеського військового округу та підконтрольні їм військово-цензурні пункти. Їхня мережа охоплювала всі великі населені пункти та основні місця дислокації армійських частин, транспортні та телеграфно-телефонні вузли.
На окупованих територіях Західної України військово-цензурні функції були покладені на військово-цензурні відділи штабів армій Південно-Західного фронту (загальне керівництво здійснював військово-цензурний відділ штабу головнокомандувача Південно-Західного фронту) та військово-цензурний відділ окупаційного генерал-губернаторства (серпень 1914 — червень 1915 — «Тимчасове військове генерал-губернаторство Галичини»; липень 1916 — лютий 1917 — «Генерал-губернаторство областей Австро-Угорщини, зайнятих по праву війни»; див. Галицьке генерал-губернаторство). Органи військової цензури здійснювали попереднє цензурування друкованих видань, перлюстрацію приватної кореспонденції, контроль за змістом публічних лекцій, промов, театралізованих постановок та кінематографічних показів.
Загалом протягом липня 1914 — лютого 1917 на території українських губерній Рос. імперії було встановлено суворий військовоцензурний режим, зумовлений не тільки наближеністю лінії фронту, але й політичними, соціальноекономічними наслідками війни, загальною стратегією урядової політики в інформаційній сфері. Органи військової цензури, стрімко розширивши свої повноваження, встановили контроль за інформацією загальнополітичного, військового та соціально-економічного змісту, долучилися до реалізації антиукраїнської політики.
27 квітня 1917 Тимчасовий уряд постановами «О печати», «Об учреждениях по делам печати», «О надзоре за публичными зрелищами» скасував загальну цензуру та ліквідував систему відповідних органів, замість них було утворено Книжкову палату, Бюро для складення огляду преси, покликані реєструвати нові періодичні видання, друкарні, стежити за надходженням щойно видрукуваної продукції до бібліотек та інших наукових, освітніх установ, здійснювати спостереження за друкованою продукцією, що видавалася в країні або надходила з-за кордону.
Органи військової цензури на основі дещо зміненої юридичної бази продовжили свою малоефективну, повністю розбалансовану діяльність фактично до листопада 1917.
Див. також
Джерела та література
- Кирієнко О. Ю. Цензура в Україні [ 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 448-454. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cenzura v Rosijskij imperiyi kontrol derzhavnih organiv Rosijskoyi imperiyi za zmistom j rozpovsyudzhennyam informaciyi drukovanoyi produkciyi muzichnih i scenichnih tvoriv tvoriv obrazotvorchogo mistectva rannogo kinematografa u deyakih vipadkah takozh privatnogo listuvannya z metoyu obmezhennya abo nedopushennya poshirennya idej i vidomostej viznanih vladoyu shkidlivimi nebazhanimi dlya neyi abo suspilstva v cilomu Karikatura na rosijsku cenzuru v zhurnali Iskra 1863 roku Livoruch Stattya do pereglyadu cenzuroyu Pravoruch Stattya procenzurovana Ranni proyavi cenzuriU 17 st knizhna ukrayinska mova i pravopis buli zaneseni na tereni Moskovskoyi derzhavi vihidcyami z ukrayinskih zemel Vpliv ukrayinskoyi knizhnoyi movi za svidchennyam suchasnikiv buv vidchutnim ale yak viyavilosya poverhnevim Bilshist neosvichenogo moskovskogo lyudu ne vidriznyala ukrayinsku movu vid polskoyi cherez sho rosijski praviteli pam yatayuchi chasi Smuti v Moskovskij derzhavi namagalisya obmezhiti t zv polskij katolickij vpliv na pravoslavnij lyud Tomu 1627 za obvinuvachennyam u yeresi bulo spaleno v Moskvi Katehizis L Zizaniya ta Yevangeliye uchitelnoe K Stavroveckogo Trankviliona zaboroneno vvoziti do Moskovshini knigi litovskogo druku tobto ukrayinsko biloruski Z pidporyadkuvannyam Kiyivskoyi pravoslavnoyi mitropoliyi moskovskomu patriarhovi 1685 jogo cenzura stala vidchutnoyu j u Getmanshini 1689 moskovskij patriarh Joakim nakazav nadsilati jomu novozladzheni cerkovni knigi na rozglyad pered drukom 1690 Mosk sobor ne viznav tvori P Mogili I Galyatovskogo L Baranovicha A Radivilovskogo Yepifaniya Slavineckogo ta in Posilennya cenzurnogo kontrolyuU 18 st cenzurnij kontrol za knigami duhovnogo zmistu posilyuvavsya 1720 rosijskij car Petro I radi ohrani pravovѣriya i edinstva Vostochnoj Pravoslavnoj Cerkvi zaboroniv Najsvyatishomu Sinodu drukuvati cerkovni knigi nesoglasno s velikorossijskimi pechatmi daby ne moglo v takih knigah nikakoj v Cerkvi Vostochnoj protivnosti projzojti Iz 1721 za ukazom Petra I vsi knizhki z ukrayinskih drukaren ispravleniya radi i soglasiya s velikorossijskimi nadsilalisya v Sinodalnu kontoru Dlya naglyadu za drukarnyami bulo postavleno cenzora protektora drukaren obov yazkom yakogo bula perevirka ukrayinskih knizhok Z ciyeyu zh metoyu 1769 Najsvyatishij Sinod ne tilki ne dozvoliv vipusk malorosijskih ukrayinskih bukvariv ale j vimagav viluchiti ranishe nadrukovani Togochasni bukvari vvazhalisya cerkovnimi knigami a otzhe mali drukuvatisya viklyuchno blagosloveniem vsego osvyashennogo sobora tobto yedinim rosijskim cerkovnim pravopisom Stanovlennya svitskoyi cenzuri v Rosijskij imperiyi a otzhe j na bilshosti teritoriyi Ukrayini vidbuvalosya u 18 st Protyagom 1 yi pol 18 st cenzuru svitskoyi drukovanoyi produkciyi zdijsnyuvala Imperatorska AN pid normativno instruktivnim kerivnictvom Senatu U 2 j polovini18 st v Sankt Peterburzi cenzurni funkciyi pokladalisya na Imperatorsku AN u Moskvi na Moskovskij universitet u regionah na narodni uchilisha a de yih ne bulo na miscevih gradonachalnikiv U 1790 h rr podiyi Francuzkoyi revolyuciyi 1789 1804 obumovili posilennya cenzurnogo kontrolyu v Rosijskij imperiyi ta rozbudovu cenzurnogo aparatu u mistah S Peterburg Moskva Riga nini stolicya Latviyi Odesa na Radzivillivskij mitnici Podilskogo namisnictva stvoryuvalisya cenzurni komisiyi u skladi predstavnika duhovenstva delegovanogo Najsvyatishim Sinodom uchenogo z Imperatorskoyi AN chi Moskovskogo universitetu ta predstavnika Senatu Pershij cenzurnij statut1804 v Rosiyi imperator Oleksandr I shvaliv pershij cenzurnij statut yakij zaklav osnovu strukturi cenzuri v derzhavi Tak protyagom 19 poch 20 st v Rosiyi sklalosya dva vidi cenzuri yaki mali vlasnu normativno pravovu bazu ta sistemu organiv zagalna vnutrishnya ta inozemna ta vidomcha duhovna vijskova teatralna ta in Organi zagalnoyi vnutrishnoyi cenzuri rozglyadali drukovanu ta zobrazhuvalnu produkciyu vidanu v mezhah imperiyi organi zagalnoyi inozemnoyi cenzuri analogichnu zakordonnu Vidomcha cenzura zajmalasya kontrolem za drukovanoyu ta zobrazhuvalnoyu produkciyeyu specifichnogo pridvorna duhovna teatralna vijskova chi vuzkoprofilnogo harakteru medichna Razom iz cim u vidomchij cenzuri slid vidiliti pidvidi 1 profilna vidomcha cenzura yiyi ustanovi opikuvalisya vidannyami viklyuchenimi iz kompetenciyi zagalnoyi cenzuri 2 neprofilna vidomcha cenzura yiyi ustanovi gotuvali pidsumkovij fahovij visnovok za okremimi aspektami zabezpechuyuchi mnozhinnist specializovanogo rozglyadu riznimi derzhavnimi vidomstvami Tak do pershogo pidvidu vidomchoyi cenzuri nalezhat duhovna cenzura kompetenciya viklyuchno Najsvyatishogo Sinodu ta cenzurnih komitetiv duhovnih akademij teatralna abo dramatichna cenzura zdijsnyuvalasya cenzorami dramatichnih tvoriv pri centralnomu cenzurnomu organi pro kozhnu rozglyanutu cenzuroyu p yesu v zhurnali robivsya vidpovidnij zapis yaksho vona pidlyagala zaboroni to yiyi nazva z inshimi rekvizitami vnosilasya do katalogu yakij peredavavsya gubernatoram dlya kontrolyu i zhoden teatr Rosijskoyi imperiyi ne mav prava na yiyi postanovku do drugogo pidvidu vidomchoyi cenzuri nalezhat pidrozdili riznih derzhavnih ustanov yaki za podannyam organiv zagalnoyi cenzuri mali rozglyadati proponovani do vidannya materiali vuzkoprofilnij ta specializovanij zmist yakih buv u kompetenciyi okremih vidomstv napriklad pitannya medicini finansiv zovnishnopolitichnih vidnosin U takomu vipadku procedura cenzuruvannya bula bagatostupenevoyu ta peredbachala yak vidomchij dozvil na publikaciyu podanih materialiv tak i rozglyad j ostatochne prijnyattya rishennya organom zagalnoyi cenzuri shodo publikaciyi cenzurovanih materialiv Struktura organiv zagalnoyi cenzuriStruktura organiv zagalnoyi cenzuri ta yuridichni pidvalini yihnoyi diyalnosti v 1 j pol 19 st viznachalisya normami drugogo 1826 ta tretogo 1828 cenzurnih statutiv Zagalne kerivnictvo cenzuroyu zdijsnyuvalo Golovne upravlinnya cenzuri Dlya rozglyadu inozemnoyi drukovanoyi produkciyi stvoryuvavsya Komitet cenzuri inozemnoyi Do 1865 v Kiyevi iz 1838 ta Odesi iz 1831 pracyuvali cenzurni komiteti Strukturni perebudoviStrukturni perebudovi ta optimizaciyi ustroyu sistemi cenzurnih institucij vidbuvalisya na osnovi Timchasovih pravil pro cenzuru i druk 6 kvitnya 1865 r yaki nabuli chinnosti 1 veresnya 1865 zamist Golovnogo upravlinnya cenzuri perebuvalo z 1862 u podvijnomu pidporyadkuvanni ministerstva narodnoyi osviti ta ministerstva vnutrishnih sprav novim centralnim cenzurnim organom stalo Golovne upravlinnya u spravah druku MVS Rosijskoyi imperiyi yakomu pidporyadkovuvalisya Komitet cenzuri inozemnoyi ta cenzurni ustanovi na miscyah komiteti okremi cenzori ta inspekciyi pri kancelyariyah gubernatoriv Vnutrishnyu cenzuru v Kiyevi ta Odesi zdijsnyuvali okremi cenzori z vnutrishnoyi cenzuri inozemnu kiyivskij okremij cenzor z inozemnoyi literaturi ta Odeskij komitet cenzuri inozemnoyi Protyagom 1870 80 h rr u Kiyevi vidbulosya faktichne ob yednannya vnutrishnoyi ta inozemnoyi cenzur v odnij instituciyi Kancelyariyi kiyivskogo okremogo cenzora do shtatu yakoyi vvijshli okremij cenzor po inozemnij cenzuri okremij cenzor po vnutrishnij cenzuri pozashtatnij spivrobitnik po cenzuri yevrejskih vidan i dva dilovodi U zv yazku zi zbilshennyam ob yemiv roboti 1886 bulo vidkrito Kancelyariyu harkivskogo okremogo cenzora 1903 Kancelyariyu katerinoslavskogo okremogo cenzora Do zhovtnya 1905 v Ros imperiyi diyala poperednya cenzura Cenzurna reforma 1865 zaminyuvala poperednyu cenzuru na karalnu tilki dlya stolichnih periodichnih vidan a tomu suttyevo ne vplinula na zdijsnennya cenzuri na miscyah u regionah vid poperednoyi cenzuri zvilnyalisya lishe derzhavni universitetski vidannya ta vidannya tvoriv starodavnoyi klasichnoyi literaturi Protyagom 1905 06 bulo povnistyu skasovano poperednyu cenzuru zamineno na karalnu dlya periodichnih ta neperiodichnih vidan Ros imperiyi odnak zberezheno poperednyu cenzuru dlya zakordonnoyi drukovanoyi produkciyi Cenzurni komiteti peretvoreno na komiteti u spravah druku S Peterburg Moskva Varshava Tiflis nini m Tbilisi Gruziya u mistah Kiyiv 1906 Kazan nini stolicya Tatarstanu RF 1907 Odesa 1909 Riga 1915 zamist kancelyarij okremih cenzoriv bulo stvoreno timchasovi komiteti u spravah druku v reshti mist u tomu chisli v Harkovi ta Katerinoslavi nini m Dnipro okremi cenzori perejmenovuvalisya na inspektoriv u spravah druku U 1 j polovini 19 st osnovna uvaga cenzoriv v ukrayinskih guberniyah zoseredzhuvalasya na rozglyadi inozemnoyi naukovoyi literaturi vidannyah yevrejskoyu movoyu ta kontroli za vidavnichoyu diyalnistyu Timchasovoyi komisiyi dlya rozboru davnih aktiv pri kiyivskomu vijskovomu podilskomu i volinskomu general gubernatorovi div Kiyivska arheografichna komisiya Pochinayuchi z 1860 h rr cenzurni organi zaboronyali do vidannya rukopisi bukvariv ukrayinskoyu movoyu prichinoyu zaboroni nazivalasya vidsutnist potrebi yihnogo vikoristannya v navchalnomu procesi movoznavchi ta istorichni praci nezalezhno vid movi napisannya v yakih dovodilasya okremishnist ukrayinstva U lipni 1863 do Kancelyariyi kiyivskogo okremogo cenzora nadijshlo rozporyadzhennya ministra vnutrishnih sprav Rosijskoyi imperiyi Valuyeva 364 vid 18 lipnya 1863 Pislya cogo v dilovodstvi cenzurnih organiv pidrosijskoyi Ukrayini vidsutnya bud yaka informaciya shodo dozvoliv na vidannya ukrayinomovnih rukopisiv Lishe cherez 5 rokiv cenzurni organi znovu pochali prijmati do rozglyadu ukrayinomovni rukopisi Pochinayuchi z 1877 cenzurni organi Naddnipryanskoyi Ukrayini vzyali za kerivnictvo u svoyij diyalnosti Emskij akt 1876 zgidno z yakim voni mali pereadresovuvati ukrayinomovni rukopisi do specialno stvorenogo viddilu v Golovnomu upravlinni u spravah druku MVS Rosijskoyi imperiyi Bilshist z podanih rukopisiv yak zasvidchuyut arhivni dzherela otrimuvali cenzurni dozvoli na vidannya Na praktici ne vikonuvalisya j vimogi cirkulyariv za 1889 ta 1892 pro negajnu ta bezzaperechnu zaboronu ukrayinomovnih rukopisiv nadrukovanih ukrayinskim fonetichnim pravopisom Loyalnist cenzoriv viyavlyalas u vidsutnosti kategorichnosti pri prijnyatti rishennya shodo cih vidan ta rekomendaciyah zminiti pravopis vidannya na zagalnoprijnyatij Dokumenti ta zhurnali reyestraciyi rukopisiv kiyivskogo okremogo cenzora yaki zberigayutsya v arhivah dayut pidstavi tverditi sho popri vidnosno neveliku kilkist ukrayinomovnih knizhok sho podavalisya na rozglyad bilshist iz nih prohodili cenzurnu proceduru j otrimuvali mozhlivist potraplyati yak na polici knizhkovih kramnic tak i do knizhkovih katalogiv Takij stan rechej obumovlyuvavsya tim sho nezvazhayuchi na suvorist norm cenzurnogo zakonodavstva shodo ukrayinskogo knigovidannya povsyakdenna diyalnist cenzoriv vidznachalasya deyakoyu m yakistyu ta loyalnoyu poblazhlivistyu mozhlivo i ne zavzhdi bezkorislivoyu U roki revolyuciyi 1905 1907 misc cenzurni organi z ob yektivnih prichin utratili kontrol nad informacijnim prostorom t zv period stihijnoyi bezcenzurnosti Odnak pochinayuchi iz 1907 postupovo situaciya bula vzyata pid kontrol Pid chas stolipinskoyi reakciyi cenzura harakterizuvalasya planovistyu zahodiv spryamovanih na znishennya opozicijnoyi presi ohoronu suspilnoyi morali viluchennya literaturi bezkontrolno vidanoyi v revolyucijni roki Prodovzhuvav isnuvati zhorstkij kontrol nad zarubizhnoyu literaturoyu i osoblivo ukrayinomovnoyu Priblizno do 40 50 najmenuvan takoyi drukovanoyi produkciyi zastosovuvalis obmezhuvalni sankciyi zaborona do rozpovsyudzhennya istotni obmezhennya v prodazhi ta rozpovsyudzhenni dopushennya lishe u specshovisha bibliotek tosho Poryad iz borotboyu proti destruktivnih dlya samoderzhavstva socialdemokratichnih nacionalno vizvolnih revolyucijnih vidan znachno bulo posileno robotu vidpovidnih organiv po kontrolyu za gazetnimi ogoloshennyami literaturoyu medichnogo erotichno pornografichnogo zmistu Cilim kompleksom zahodiv bulo obmezhene poshirennya psevdomedichnoyi literaturi broshur iz narodnoyi medicini samolikuvannya zamovlyannyami receptami samostijnogo prigotuvannya pevnih likiv U roki Pershoyi svitovoyi vijniU roki Pershoyi svitovoyi vijni organi zagalnoyi cenzuri v ukrayinskih guberniyah zmusheni buli postupitisya monopoliyeyu na ohoronu informacijnogo prostoru organam vijskovoyi cenzuri organizaciya j funkcionuvannya yakih reglamentuvalisya Timchasovim polozhennyam pro vijskovu cenzuru vid 20 lipnya 1914 r Perelikami vidomostej ta zobrazhuvalnoyi informaciyi stosovno zovnishnoyi bezpeki Rosiyi ta yiyi vijskovo morskoyi oboroni zaboronenoyi do rozgoloshennya informacijnimi zasobami abo u vistupah abo u dopovidyah sho progoloshuyutsya publichno redakciyi vid 26 lipnya 1914 ta vid 29 lipnya 1915 Sistema vijskovo cenzurnih institucij v ukrayinskih guberniyah skladalasya z frontovih prifrontovih i tilovih organiv Na bilshosti teritoriyi pidrosijskoyi Ukrayini vijskovu cenzuru zdijsnyuvali vijskovo cenzurnij viddil pri shtabi Kiyivskogo vijskovogo okrugu vijskovo cenzurna komisiya pri shtabi Odeskogo vijskovogo okrugu ta pidkontrolni yim vijskovo cenzurni punkti Yihnya merezha ohoplyuvala vsi veliki naseleni punkti ta osnovni miscya dislokaciyi armijskih chastin transportni ta telegrafno telefonni vuzli Na okupovanih teritoriyah Zahidnoyi Ukrayini vijskovo cenzurni funkciyi buli pokladeni na vijskovo cenzurni viddili shtabiv armij Pivdenno Zahidnogo frontu zagalne kerivnictvo zdijsnyuvav vijskovo cenzurnij viddil shtabu golovnokomanduvacha Pivdenno Zahidnogo frontu ta vijskovo cenzurnij viddil okupacijnogo general gubernatorstva serpen 1914 cherven 1915 Timchasove vijskove general gubernatorstvo Galichini lipen 1916 lyutij 1917 General gubernatorstvo oblastej Avstro Ugorshini zajnyatih po pravu vijni div Galicke general gubernatorstvo Organi vijskovoyi cenzuri zdijsnyuvali poperednye cenzuruvannya drukovanih vidan perlyustraciyu privatnoyi korespondenciyi kontrol za zmistom publichnih lekcij promov teatralizovanih postanovok ta kinematografichnih pokaziv Zagalom protyagom lipnya 1914 lyutogo 1917 na teritoriyi ukrayinskih gubernij Ros imperiyi bulo vstanovleno suvorij vijskovocenzurnij rezhim zumovlenij ne tilki nablizhenistyu liniyi frontu ale j politichnimi socialnoekonomichnimi naslidkami vijni zagalnoyu strategiyeyu uryadovoyi politiki v informacijnij sferi Organi vijskovoyi cenzuri strimko rozshirivshi svoyi povnovazhennya vstanovili kontrol za informaciyeyu zagalnopolitichnogo vijskovogo ta socialno ekonomichnogo zmistu doluchilisya do realizaciyi antiukrayinskoyi politiki 27 kvitnya 1917 Timchasovij uryad postanovami O pechati Ob uchrezhdeniyah po delam pechati O nadzore za publichnymi zrelishami skasuvav zagalnu cenzuru ta likviduvav sistemu vidpovidnih organiv zamist nih bulo utvoreno Knizhkovu palatu Byuro dlya skladennya oglyadu presi poklikani reyestruvati novi periodichni vidannya drukarni stezhiti za nadhodzhennyam shojno vidrukuvanoyi produkciyi do bibliotek ta inshih naukovih osvitnih ustanov zdijsnyuvati sposterezhennya za drukovanoyu produkciyeyu sho vidavalasya v krayini abo nadhodila z za kordonu Organi vijskovoyi cenzuri na osnovi desho zminenoyi yuridichnoyi bazi prodovzhili svoyu maloefektivnu povnistyu rozbalansovanu diyalnist faktichno do listopada 1917 Div takozhCenzura v Ukrayini Cenzura v SRSRDzherela ta literaturaKiriyenko O Yu Cenzura v Ukrayini 13 bereznya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 448 454 ISBN 978 966 00 1359 9