Хімічна номенклатура

У різні часи існували різні номенклатури органічних сполук, що базувались на різних принципах надавання імен. Найвідоміші з них:

• тривіальна номенклатура
• раціональна номенклатура
• міжнародна номенклатура ІЮПАК

Тривіальна номенклатура

Перші назви, які давали органічним сполукам, найчастіше відображали способи добування речовин (наприклад, пірогалол — продукт піролізу галової кислоти), їх відмінні властивості або природне джерело, з якого сполуку вперше було виділено (мурашина кислота, лимонна кислота тощо). Такі назви складають тривіальну номенклатуру.

Раціональна номенклатура

Головний принцип раціональної номенклатури полягає в тому, що будь-який член будь-якого ряду розглядається як похідне від родоначальника цього ряду. Наприклад, алкани розгалуженої будови розглядаються як похідні метану, в молекулі якого атоми Гідрогену заміщені на радикали:

• за основу назви вибирають центральний (метановий) атом Карбону, який має найбільше замісників. Найчастіше — це третинний або четвертинний атом Карбону;
• записують назви замісників (радикалів), сполучених з метановим Карбоном, починаючи з найменшого. Однакові радикали об'єднують префіксами (ди — 2, три — 3, тетра — 4);
• в кінці назви складного алкану додають слово метан.

Слід відзначити, що для назв складних хімічних структур раціональна номенклатура не придатна.

Міжнародна номенклатура ІЮПАК

Докладніше: Номенклатура органічних сполук ІЮПАК

Сучасна номенклатура, запропонована IUPAC (Міжнародним Союзом Фундаментальної та Прикладної Хімії). Правила номенклатури органічних сполук описані в Синій книзі IUPAC (англ. IUPAC Blue Book).

Див. також

• Номенклатура Ганча — Відмана

Примітки

1. Favre, Henri A.; Powell, Warren H. (17 грудня 2013). (англ.). doi:10.1039/9781849733069. ISBN . Архів оригіналу за 7 березня 2020. Процитовано 11 січня 2020.