У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Номен значення Номенклату ра від лат nomenclatura перелік список це

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Номен (значення).

Номенклату́ра (від лат. nomenclatura, перелік, список) — це система категорійного позначення або окреме позначення (інакше: номен) класу предметів однієї серії чи ряду, заснована на обраних зовнішніх характеристиках або статичних оцінках цих предметів (наприклад, "Ан-24", "ЗАЗ-968", "Електрон Ц 380 Д", тощо — виробів, що вироблялися в Україні у 1970...80-і). Номенклатура є проміжною ланкою між термінами та власними назвами, не маючи водночас, як і власні назви, означувальної функції. Отже, основне призначення номенклатури — називнн (номінативне). Номенклатура ґрунтується на абстрактних і умовних символах, основна функція яких полягає в тому, щоб забезпечити найзручніші способи називання об'єктів без будь-якого прямого зв'язку з потребами теоретичного мислення, яке оперує цими об'єктами. Номени також відрізняються від термінів високим ступенем ідіоматичності, оскільки значення одиниць номенклатури майже повністю не розкривається їхньою внутрішньою формою. Отже, слід зробити висновок, що номени, які є невід'ємною частиною системи науково-технічної мови, не є термінами як такими, хоча номени можуть бути частиною термінології.

Номен виступає відносно довільною "етикеткою" предмета, який конвенційно "прикріплюється" відповідною галуззю знань і не впливає на розкриття або хоча б часткове відображення лексичного значення в її формі. Водночас слід пам'ятати, що розв'язання проблеми унормування номенклатурних утворень не належить загалом до сфери повноважень філології, норми в сфері знаків, символів. Номенклатури пов'язані безпосередньо з нормами мови (за винятком хіба норм правопису) і створюються не лінгвістами, а виключно фахівцями в певній науковій або технічній галузі.

Походження

Номенклатура — (лат. nomenclatura – перелік, список імен, від nomen – ім’я, назва і саlаrе – скликати).

Термін номенклатура походить із Стародавнього Риму, де «номенклатором» називали раба, котрий оголошував імена гостей на урочистих зібраннях. Загалом, номенклатура – явище, притаманне насамперед тоталітарним політичним системам 20 століття із суспільствами закритого типу, зокрема й для радянської адміністративно-командної системи. До відновлення незалежності 1991 року, в Україні існувала особлива невелика ланка суспільства – партноменклатура, яка поєднувала привілейовану касту партійних (в державі була єдина керівна партія КПУ) працівників, котрі мали окремі поліклініки, санаторії, тощо. Впродовж її утворення і поповнення, добір кадрів на основі «ділових якостей» поступово було витіснено набором за політичними ознаками, насамперед – за відданістю «лінії партії» а згодом, якомусь певному керівнику.

В літературі

У літературному житті номенклатура часто використовувалася для позначення певної течії, групи, салону тощо. Така номенклатура лише метонімічно або метафорично відображала своєрідність явища, про яке йдеться, одну з його специфічних особливостей. Назва могла бути впроваджена як членами певної групи, так і іншими особами. Серйозні назви супроводжувалися і жартівливими, хоча вони також були поширені, а іноді номен позначав структуровану організацію з конкретною, розробленою програмою діяльності. Такою була, наприклад, італійська літературна академія "Аркадія" (заснована в Римі 1690 року) для захисту "гарного смаку". Філії академії існували в багатьох містах. Діяльність "Аркадії" припинилася аж 1925 року. У більшості випадків номен позначає швидкоплинний феномен. Такими є у французькій літературі "Бесіда" (1549-53), що згодом взяла назву "Плеяда"; салон Рамбуйє або "Блакитна кімната" (1608-55); гурток романтиків 1820-х років "Сенакль" (тобто 'Трапезна'); "Парнас" (1866-76). В Англії — "Озерна школа" ("лейкісти"). "Сердиті молоді люди" (1950-ті роки). У Німеччині — "Буря і натиск" (1767-85), "Союз гаю" (1772), "веймарський класицизм" (1780-90 роки). У літературі США — "розгортачі бруду" (1909-17). До цього типу належить міжнародний номен "Втрачене покоління". У Царській Росії — "Арзамас" (1815-18), "Зелена лампа" (1819-20), "Тілея" (1910 роки), "Серапіонові брати" (1914-18). У Польщі — "Молода Польща" (1890-1911), "Скамандер" (1918-39). В Україні — "Молода муза" (1906-09), "Плуг" (1922-31), "Гарт" (1923-25), "Авангард" (1926-29). У Грузії — "Блакитні роги" (1914-18). Однотипна номенклатура існує в інших мистецтвах: "Могутня купка", "барбізонці", "передвижники". Деякі номени стали більш поширеними і використовуються в більш широкому сенсі: "плеяда" або "сенакль" (у французькому літературознавстві — прозивне означення літературного об'єднання). До номенклатури можна зарахувати вирази "золота доба", "срібна доба" літератури — спочатку римської, пізніше також використовуваний для інших (наприклад, української) літератур.

Предмети, що належать до одного ряду номенклатурних утворень в інших сферах

Номенклату́ра (від лат. nomenclatura, перелік, список) — багатозначний термін, який визначає сукупність:

Назв продукції, що виробляється. Наприклад: номенклатура кабелів, тросів, електродвигунів, центрифуг тощо;
Схвалених для наукового вжитку назв, термінів, котрі застосовуються в тій чи іншій галузі знання;
Бухгалтерських рахунків;
Документів. Наприклад: номенклатура карт - система позначень окремих аркушів мап;
Систематизований перелік найменувань справ із зазначенням строків зберігання;
Працівники, призначені чи затверджені вищими органами на керівні посади;
Прошарок радянського суспільства у значенні Партноменклатура — чільний суспільний прошарок, клас в соціалістичному суспільстві.

Деталізація джерел

Номенклатура // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 376-377. — 634 с.
Горбатенко, В. П. (2021). Номенклатура (Ukrainian) . Т. 23. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN .

Посилання

В. П. Горбатенко, В. Л. Коваленко, В. П. Нагребельний. Номенклатура // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — .
Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974., стор. 469.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — .
Історія в термінах і поняттях: довідник / За загал. ред. Орлової Т.В. – Вишгород, 2014.
Номенклатура // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 376. — 634 с.

Див. також

[Лексикон-1] Номенклатура // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 376-377. — 634 с.

[2] Горбатенко, В. П. (2021). Номенклатура (Ukrainian) . Т. 23. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN .